Вивчено етіопатогенетичні механізми виникнення синдрому слабкої відповіді яєчників (ССВЯ), способів його прогнозування та корекції. На підставі вивчення анамнестичних даних, загальноклінічних, лабораторних досліджень, даних ехографії та ендоскопії, генетичних досліджень визначено, що у патогенезі ССВЯ головну роль (70 % випадків) відіграють віковий фактор і наявність оперативних втручань на додатках матки. У частині випадків (близько 45 %) у цих пацієнток зустрічаються алелі високого ризику та премутації гена FMR1. На підставі результатів проведених досліджень (щодо фолікулюстимулювального гормону (ФСГ), антимюлерового гормону (АМГ)), двох- та тривимірного ехографічного та доплерографічного обстеження визначено, що прогностичними ознаками ССВЯ слугують біохімічні маркери, а саме: концентрація ФСГ та АМГ у сироватці крові у ранній проліферативній фазі менструального циклу та тривимірні ехографічні та доплерографічні показники резерву яєчника: кількість антральних фолікулів, тривимірний об'єм яєчників, васкуляризаційний індекс. Залежно від етіопатогенетичного чинника виникнення ССВЯ розроблено диференційовану лікувальну тактику. У пацієнток з оперативними втручаннями в анамнезі було використано модифікований протокол контрольованої гіперстимуляції яєчників, зокрема короткий з застосуванням агоністів і антагоністів гонадотропін-рилізинг-гормону, а для жінок без оперативних втручань в анамнезі - довгий лютеїновий протокол з агоністами гонадотропін-рилізинг-гормону. Для всіх категорій пацієнток з ССВЯ запропоновано використовувати екстракорпоральне запліднення у природному циклі, що дозволяє одержувати сприйнятливу для цієї категорії частоту настання вагітності з меншими матеріальними та фізичними навантаженнями. Використання лікувального алгоритму дозволило підвищити частоту настання вагітності у жінок віком до 35-ти років до 33,3 %, у жінок віком 36-ти років і старше - до 16,6 %.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив умов гіпотермії на життєздатність, кінетичну активність, збереження активності ферменту акрозину та запліднювальну здатність сперміїв людини під час лікування безплідності методом екстракорпорального запліднення. Розроблено новий спосіб зберігання активнорухливої фракції сперміїв. Виявлено, що за температури <$E8 symbol Р~ roman C> у середовищі Menezo B2 спермії найкраще зберігають свою кінетичну рухливість, життєздатність та активність акрозину. На підставі результатів дослідження ефективності запліднення ооцитів після їх дозрівання сперміями, які зберігалися за умов гіпотермії, встановлено здатність незрілих ооцитів дозрівати in vitro і запліднюватись. Розроблено методику реінсемінації незапліднених ооцитів сперміями, що зберігалися за умов гіпотермії, застосування якої дозволяє зберігати сперматозоїди у функціонально активному стані та покращувати ефективність програми екстракорпорального запліднення ооцитів людини під час лікування безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи оптимізації тактики ведення вагітності після екстракорпорального запліднення методом донації ооцитів (ЕКЗ-ДО). Визначено чинники виникнення безпліддя, особливості репродуктивного та соматичного анамнезу у жінок, яким застосовано метод ЕКЗ-ДО. Визначено особливості перебігу вагітності, пологів, післяполового періоду і стан новонароджених після ЕКЗ-ДО. Виявлено істотні відмінності характеру порушень гормональної функції жовтого тіла та трофобласту у I триместрі у вагітних після ЕКЗ-ДО. Вперше показано, що повна чужорідність плода в межах виду викликає додаткову активацію Th2 і відносну вибіркову супресію Th1 типу імунної відповіді, що відповідає сучасним уявленням про механізми розвитку та підтримки вагітності. Вперше визначено характер морфологічних та імуноморфологічних змін плаценти, зокрема, особливості апоптозу та фактора некрозу пухлин після пологів з ЕКЗ-ДО. Розроблено рекомендації для медичних установ, які проводять спостереження вагітності після ЕКЗ-ДО.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено морфофункціональні характеристики ембріонів людини, що знаходяться на різних стадіях морфогенезу, визначено оптимальний термін розвитку та морфологічні параметри ембріонів для кріоконсервування. Вивчено швидкість морфогенетичного розвитку ембріонів людини після кріоконсервування. Виявлено, що використання лише морфологічних параметрів і темпів дроблення in votro недостатня для оцінки їх життєздатності, оскільки не враховує вплив факторів кріоконсервування на генетичний апарат ембріонів. Обгрунтовано необхідність подальшого вивчення генетичної повноцінності кріоконсервованих ембріонів з залученням цитогенетичних і молекулярно-генетичних досліджень. Вперше показано, що фактори кріоконсервування знижують мітотичний індекс наступного поділу ембріонів після кріоконсервування, збільшують кількість патологічних станів мітозів та індукують виникнення пікнотичних ядер. Виявлено, що у доімплантаційних ембріонах людини після кріоконсервування зростає частота анеуплоїдії хромосом групи G, збільшується частота мозаїцизму та поліплоїдії. Продемонстровано, що грубі хромосомні аберації в нативних і деконсервованих ембріонах виявляються у вигляді порушення каріо- та цитокинезу, зокрема зафіксовано утворення полімультинуклеарних бластомерів і фрагментів бластомерів, що містять нерівномірні маси хроматину. Доведено необхідність вивчення внеску батьківського та материнського геномів у частоту хромосомної нестабільності преімплантаційних ембріонів. Вперше показано ефективність сокультивування з біологічно активними рідинами, клітинами кумулюсу та гранульози для підвищення життєздатності кріоконсервованих ембріонів людини.

  Скачати повний текст

Досліджено питання зниження частоти невиношування вагітності (НВ) після екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) шляхом визначення факторів ризику, створення комплексного алгоритму діагностики та запобігання загрози НВ у жінок після ЕКЗ на підставі вивчення функціонального стану імунної, нейроендокринної та гемокоагуляційної систем. Визначено лабораторні параметри, зміни яких є факторами ризику загрози НВ після ЕКЗ (рівні хоріонічного гонадотропіну людини (ХГЛ), антитіла до ХГЛ, антифосфоліпідні антитіла, зміни Т-клітинного імунітету). Доведено доцільність визначення доклінічних змін імунологічних, ендокринних, гемокоагуляційних, ультразвукових показників для покращення діагностики загрози НВ після ЕКЗ. Уперше запропоновано методи корекції порушених показників для запобігання розвитку загрози НВ після ЕКЗ. Застосування запропонованого комплексу діагностики та запобігання загрози НВ дозволяє покращити перебіг вагітностей після ЕКЗ, знизити число ускладнень вагітності та пологів, зокрема, частоту загрози НВ після ЕКЗ до 35 %, частоту НВ після ЕКЗ - до 12,5 %.

  Скачати повний текст