Запропоновано нову типологію неорганічного нічного енурезу (ННЕ), розроблену на підставі визначення особивостей епізоду мимовільного сечовипускання уві сні і застосування критерію пароксизмальності/непароксизмальності з урахуванням результатів клінічних і параклінічних (зокрема, електронейрофізіологічних) даних. Визначено клінічні, анамнестичні та параклінічні особливості ННЕ, на підставі яких розроблено рекомендації щодо диференційованого застосування комплексного режимного, медикаментозного та психотерапевтичного лікування. Створено спеціальну програму обстежень, яка дозволяє більш чітко виділити у генезі енурезу етіологічні та патогенетичні механізми і визначити профіль, обсяг і тактику лікування. Вперше з урахуванням клініко-патологічних особливостей енурезу виявлено найбільш ефективні прийоми лікування пацієнтів з даною патологією та розроблено тактику гіпнотерапії. Наведено пропозиції щодо диференційованого використання в комплексному лікуванні дітей, хворих на ННЕ, нової методики гіпнотерапії й експериментально підтверджено її ефективність.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування за використання розроблених діагностичних критеріїв різних клінічних форм енурезу в дітей. Запропоновано оціночно-прогностичну таблицю індивідуального та популяційного прогнозування ступеня ризику виникнення різних клінічних форм енурезу в дітей на підставі підрахунку діагностичних балів показників біологічних і небіологічних факторів ризику. Установлено, що важливою ланкою патогенезу первинної форми енурезу є формування дизонтогенетичного типу мінімальних дисфункцій мозку на фоні надмірної активізації парасимпатичної вегетативної регуляції з напруженням надсегментарних структур, гіпоксичних змін церебральної гемодинаміки мікроциркуляції. Клінічні прояви вторинної форми енурезу виникають у взаємозв'язку з розвитком енцефалопатичного типу мінімальних дисфункцій мозку, напруження симпатичної та парасимпатичної регуляції за прискорення симпатичних барорегуляторних вегетативних реакцій та формування дисфункцій сечовивідних шляхів. Перебіг ізольованої форми енурезу відрізняється від такої з денним нетриманням сечі характером змін нервово-м'язової передачі та особливостями центральної та периферійної гемодинаміки. На підставі результатів дослідження етіологічної структури та механізмів патогенезу різних клінічних форм енурезу в дітей розроблено трьохетапний алгоритм лікування з урахуванням критеріїв індивідуального підбору комплексу медикаментозних, фізіо-, психотерапевтичних і електрофізичних засобів.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості нервово-м'язової передачі у дітей з різними клінічними формами нетримання сечі. Визначено клінічне значення методу поверхневої стимуляційної електронейроміографії та розроблено триетапний алгоритм порушень нервово-м'язової передачі з урахуванням неврологічного статусу. Досліджено стан уродинаміки сечових шляхів дітей з енурезом і встановлено особливості їх порушень залежно від клінічної форми захворювання. Доведено переваги методу урофлоуметрії за добовим моніторуванням для діагностики прихованих порушень уродинаміки сечових шляхів і контролю за динамікою основних показників за енурезу. Розроблено діагностичну пробу з метрономом з використанням методу біологічного зворотнього зв'язку на базі урофлоуметрії та доведено необхідність її застосування за всіх клінічних форм нетримання сечі для визначення функціонального стану м'язів тазового дна, характеру обструкції сечових шляхів, наявності детрузорно-сфінктерної диссінергії.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості нейровегетативних розладів у дітей, хворих на енурез, у порівнянні з пацієнтами з іншими формами вегетативної дисфункції та залежно від ступеня тяжкості досліджуваної патології. Проведено комплексний аналіз стану вегетативної та центральної нервових систем у дітей, хворих на енурез. Виявлено особливості резидуально-органічної недостатності головного мозку залежно від клінічної форми енурезу (дизонтогенетичний тип мінімальної мозкової дисфункції за первинного енурезу та енцефалопатичний - за вторинного). Встановлено клінічне значення методу викликаних симпатичних шкірних потенціалів і холтерівського моніторування у діагностиці патогенетичних механізмів розвитку енурезу у дітей. З'ясовано роль соціальних факторів, несприятливого середовища й особливостей стосунків між дітьми та батьками у виникненні та розвитку енурезу.

  Скачати повний текст