Обследовано 50 детей с энурезом, у которых проведено оценку вариабельности ритма сердца (ВРС) с помощью холтеровского мониторирования ЭКГ. Впервые выявлены диагностические особенности изменений вегетативного гомеостаза при энурезе в сравнении с другими клинико-патогенетическими формами вегетативных дисфункций. Определены особенности вегетативной регуляции при энурезе в зависимости от пола - преобладание парасимпатической активности ВНС у девочек и симпатической - у мальчиков. Доказано наличие вегетативной дисрегуляции при энурезе за счет напряжения надсегментарного уровня ВНС, а также напряжение симпатических барорефлекторных механизмов регуляции в сравнении с другими клиническими формами вегетативных дисфункций. Определено прогностическое значение оценки ВСР при энурезе.

Впервые определены значения основных показателей вызванных симпатических кожных потенциалов (ВСКП) у 51-го ребенка с различными клиническими формами энуреза. Выявлено уменьшение латенции и увеличение амплитуды ВСКП при пропорциональном изменении основных показателей ВСКП с кистей и стоп левой-правой сторон. Установлено отсутствие достоверных отличий показателей ВСКП у детей с разными клиническими формами энуреза, что подтверждает единый патогенетический механизм развития патологии. Исследования ВСКП с учетом данных электроэнцефалографии и урофлоуметрии позволили установить ведущую роль надсегментарных вегетативных центров в развитии патологического процесса при любой клинической форме энуреза у детей.

Висвітлено досвід застосування умовнорефлекторної терапії модифікованим апаратом АЛЕ-01 на третьому етапі лікування у 32-х хворих на первинний ізольований нічний та поєднаний енурез віком 7 - 15-ти років. Зафіксовано об'єктивне поліпшення стану когнітивних функцій та нервово-м'язової передачі, а також високі загальноприйняті показники оцінки успіху лікування захворювання.

Проведен сравнительный анализ различных схем медикаментозного лечения 43-х детей в возрасте 8 - 16-ти лет с вторичной формой изолированного энуреза и в сочетании с дневным недержанием мочи. Максимальную эффективность при изолированном энурезе выявлено в результате лечения комплексом ноотропных психостимулирующих препаратов (фезам, витамины группы В, апилак, кальция глицерофосфат) с ксантинола никотинатом, при сочетании с дневным недержанием мочи - базисной терапией (мотивационно-режимные мероприятия).

Проведен сравнительный анализ различных схем медикаментозного лечения 49 детей в возрасте 8 - 16 лет, с первичным изолированным ночным и сочетанным с дневным энурезом. Максимальная эффективность при изолированном ночном энурезе выявлена при лечении комплексом ноотропных психостимулирующих препаратов (фезам, витамины группы В, апилак, глицерофосфат Са) с винпоцетином, при сочетанном с дневным - базовой терапии (мотивационно-режимные мероприятия) в сочетании с ноотропами и психобиостимуляторами.

У 51-го хворого з ізольованим нічним та поєднаним з денним енурезом проведено лікування за допомогою методу біологічного зворотного зв'язку на базі урофлоуметрії з використанням лікувальних вправ за Кегелем. Згідно з критеріями оцінки успіху в лікуванні, повний успіх спостерігався у 59,1 % хворих з вторинним поєднаним з денним і у 51,7 % дітей з первинним ізольованим нічним енурезом. В цьому разі, відповідно, в 77,3 та 62,07 % випадків спостерігався початковий успіх в даних групах хворих. Отже, в результаті трьохетапного лікування з урахуванням клінічної форми та ознак дисфункції у 70,6 % випадків досягнуто ефективності.

Обследованы 88 детей в возрасте 5 - 16-ти лет с различными клиническими формами энуреза. При проведении кластерного анализа с целью установления влияния профундосомнии на состояние центральной гемодинамики (ЦГ) выявлено, что наиболее декомпенсированный тип нарушений ЦГ наблюдается у больных с первичным изолированным ночным энурезом с синдромом глубокого сна, что подчеркивает влияние надсегментарных нарушений центральной и вегетативной нервной системы на акт мочеиспускания и сердечную деятельность при энурезе у детей. В то же время отсутствие профундосомнии при вторичном сочетанном энурезе отражает выборочное влияние сегментарных нарушений на мочевой пузырь и ЦГ.

Визначено кореляційні зв'язки між нейросоматичними та нейровегетативними показниками у разі енурезу у дітей. Одержані дані свідчать, що енурез у дітей виникає на тлі натальної травми, яка може проявлятися або порушеннями в шийному відділі хребта, або мінімальними мозковими дисфункціями, що відображається змінами активності центральної нервової системи та вегетативного гомеостазу. Встановлено важливі взаємозв'язки між наявністю профундосомнії, дисфункції сечового міхура, ніктурії, а також визначено роль церебральної гемодинаміки та порушень мінерального обміну у випадку енурезу в дітей.

Изучена эффективность препарата "Пикамилон" у 24-х детей с неврозоподобным энурезом разного генеза. Применялась новая методика лечения энуреза в виде ионно-гальванических процедур на пояснично-крестцовый отдел позвоночника 10 % раствором "Пикамилона". Клиническая эффективность препарата оценивалась через 2 месяца после окончания курса лечения. У детей всех 3-х подгрупп отмечалась позитивная динамика. Исследования показали, что пикамилон наиболее эффективен при неврозоподобном энурезе, вследствие дисфункции сфинктера уретры и дисфункции мочевого пузыря.

У 123-х хворих дітей віком 5 - 16-ти років з неврозоподібною та невротичною формами енурезу досліджено стан активності центральної нервової системи (ЦНС) за допомогою вивчення психічного статусу та показників електро-, ехоенцефалографії. Відсутність достовірної різниці у досліджуваних показниках свідчить, що резидуально-органічна недостатність ЦНС є основою для формування обох форм енурезу; це ставить під сумнів виділення неврозоподібної та невротичної форм енурезу як окремих діагностичних критеріїв і визначає загальний терапевтичний підхід.

Приведены результаты анализа 80-ти факторов окружающей среды, медико-биологических, социально-гигиенических и психологических показателей у детей с различными клиническими формами энуреза. На основании многофакторного анализа и ранжирования факторов риска развития энуреза разработана таблица индивидуального и популяционного его прогнозирования у детей с определением групп риска развития различных клинических форм патологии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.024.11-549

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано нову типологію неорганічного нічного енурезу (ННЕ), розроблену на підставі визначення особливостей епізоду мимовільного сечовипускання уві сні і застосування критерію пароксизмальності/непароксизмальності з урахуванням результатів клінічних і параклінічних (зокрема, електронейрофізіологічних) даних. Визначено клінічні, анамнестичні та параклінічні особливості ННЕ, на підставі яких розроблено рекомендації щодо диференційованого застосування комплексного режимного, медикаментозного та психотерапевтичного лікування. Створено спеціальну програму обстежень, яка дозволяє більш чітко виділити у генезі енурезу етіологічні та патогенетичні механізми і визначити профіль, обсяг і тактику лікування. Вперше з урахуванням клініко-патологічних особливостей енурезу виявлено найбільш ефективні прийоми лікування пацієнтів з даною патологією та розроблено тактику гіпнотерапії. Наведено пропозиції щодо диференційованого використання в комплексному лікуванні дітей, хворих на ННЕ, нової методики гіпнотерапії й експериментально підтверджено її ефективність.

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування за використання розроблених діагностичних критеріїв різних клінічних форм енурезу в дітей. Запропоновано оціночно-прогностичну таблицю індивідуального та популяційного прогнозування ступеня ризику виникнення різних клінічних форм енурезу в дітей на підставі підрахунку діагностичних балів показників біологічних і небіологічних факторів ризику. Установлено, що важливою ланкою патогенезу первинної форми енурезу є формування дизонтогенетичного типу мінімальних дисфункцій мозку на фоні надмірної активізації парасимпатичної вегетативної регуляції з напруженням надсегментарних структур, гіпоксичних змін церебральної гемодинаміки мікроциркуляції. Клінічні прояви вторинної форми енурезу виникають у взаємозв'язку з розвитком енцефалопатичного типу мінімальних дисфункцій мозку, напруження симпатичної та парасимпатичної регуляції за прискорення симпатичних барорегуляторних вегетативних реакцій та формування дисфункцій сечовивідних шляхів. Перебіг ізольованої форми енурезу відрізняється від такої з денним нетриманням сечі характером змін нервово-м'язової передачі та особливостями центральної та периферійної гемодинаміки. На підставі результатів дослідження етіологічної структури та механізмів патогенезу різних клінічних форм енурезу в дітей розроблено трьохетапний алгоритм лікування з урахуванням критеріїв індивідуального підбору комплексу медикаментозних, фізіо-, психотерапевтичних і електрофізичних засобів.

Вивчено особливості нервово-м'язової передачі у дітей з різними клінічними формами нетримання сечі. Визначено клінічне значення методу поверхневої стимуляційної електронейроміографії та розроблено триетапний алгоритм порушень нервово-м'язової передачі з урахуванням неврологічного статусу. Досліджено стан уродинаміки сечових шляхів дітей з енурезом і встановлено особливості їх порушень залежно від клінічної форми захворювання. Доведено переваги методу урофлоуметрії за добовим моніторуванням для діагностики прихованих порушень уродинаміки сечових шляхів і контролю за динамікою основних показників за енурезу. Розроблено діагностичну пробу з метрономом з використанням методу біологічного зворотнього зв'язку на базі урофлоуметрії та доведено необхідність її застосування за всіх клінічних форм нетримання сечі для визначення функціонального стану м'язів тазового дна, характеру обструкції сечових шляхів, наявності детрузорно-сфінктерної дисинергії.

Вивчено особливості нейровегетативних розладів у дітей, хворих на енурез, у порівнянні з пацієнтами з іншими формами вегетативної дисфункції та залежно від ступеня тяжкості досліджуваної патології. Проведено комплексний аналіз стану вегетативної та центральної нервових систем у дітей, хворих на енурез. Виявлено особливості резидуально-органічної недостатності головного мозку залежно від клінічної форми енурезу (дизонтогенетичний тип мінімальної мозкової дисфункції за первинного енурезу та енцефалопатичний - за вторинного). Встановлено клінічне значення методу викликаних симпатичних шкірних потенціалів і холтерівського моніторування у діагностиці патогенетичних механізмів розвитку енурезу у дітей. З'ясовано роль соціальних факторів, несприятливого середовища й особливостей стосунків між дітьми та батьками у виникненні та розвитку енурезу.

Надано сучасні дані щодо нічного енурезу у дітей, поширеність якого складає серед дітей 6-річного віку до 10 %. Представлено існуючі варіанти класифікації цього стану, описано етіологію і ймовірні патологічні механізми розвитку захворювання, питання діагностики, а також диференційної діагностики нічного енурезу у дітей.

На даний час під нетриманням сечі розуміють мимовільне виділення сечі із сечовипускного каналу без позивів на сечопуск. Енурез - стійке мимовільне сечовипускання, яке відзначається у індивідуума в різний час доби (нічний, денний, поєднаний) в силу різних етіологічний причин. Серед причин нічного енурезу урологи називають різні стани: нічна поліурія, порушення сну, зниження ємності сечового міхура або його дисфункція, а також обструкція верхніх сечових шляхів. Діти, хворі на нічний енурез, відчувають соціальну ізоляцію, в них часто знижена самооцінка у зв'язку з патологічним станом. Лікування нічного енурезу дозволяє дітям самоствердитися і відчути себе впевненіше, навіть якщо симптоми повністю не зникають. Для правильного підбору терапії слід враховувати звички пацієнта: питтєвий режим, режим сечопуску та інше.

Рассмотрены вопросы диагностики и комплексного лечения энуреза у детей, включающего режим, диету, медикаментозное лечение, специальный комплекс ЛФК, рефлексотерапию, физиотерапию, массаж, психотерапию. Представлены результаты лечения энуреза различной степени выраженности у 64 детей в возрасте от 5 до 15 лет. У 14 детей стойкий положительный эффект наблюдался уже после первого курса лечения, у 18 детей отмечалось существенное улучшение, у 27 детей - улучшение, частичный эффект достигнут у 5 детей. Итоги лечения оценивались по специально разработанной шкале динамического наблюдения детей с нарушением функции выделения.

Уроджені дефекти невральної трубки є одними з найчастіших уроджених вад розвитку, при яких уражаються декілька органів і систем. У зв'язку з удосконаленням хірургічного лікування та корекції гідроцефалії виживання цих пацієнтів покращилося. На даний час важливою проблемою, що впливає на якість життя та його тривалість у даної групи дітей, є розвиток нейрогенного сечового міхура. Нейрогенна дисфункція сечового міхура може спричинити необоротні патологічні зміни верхніх і нижніх сечовидільних шляхів. Вторинне ураження стінки сечового міхура, розвиток міхурово-сечовідного рефлюксу, гідронефрозу, фіброзу нирок є основними ланками патологічного процесу, що призводить до ниркової недостатності і смерті. Тому раннє активне спостереження та лікування цих дітей є важливими для збереження функції нирок. Активне застосування чистої періодичної катетеризації та антихолінергічних препаратів при необхідності є основними консервативними методами урологічного ведення дітей із spina bifida. Пошук літератури здійснювався за допомогою бази даних PubMed.