Визначено особливості формування наукової парадигми історичного процесу в середні віки (V - XV ст.) та простежено процес її генези в різних суспільствах у межах часово-просторового поля дослідження. Виявлені парадигми класифіковано та проаналізовано. Віднайдено методологічну базу середньовічної науки. Розглянуто методологію дослідження парадигматичного знання взагалі та в історичній науці зокрема, а також парадигматичний аспект міфологічних уявлень щодо історії людства. Проаналізовано сакральну мотивацію історичного процесу у християнстві та мусульманстві. Висвітлено найважливіші історіософські концепції Середньовіччя з метою виявлення в них домінувальних парадигм. Значну увагу приділено аналізу середньовічного історизму та розробці його типології за віссю горизонтально-просторових координат роботи та за "сіткою" його базових категорій, зміни в чому були найхарактернішими проявами генези наукової парадигми. Обгрунтовато гіпотезу щодо того, що визначальними у розвитку принципу історизму є не тільки уявлення про час і простір, на яких будуються уявлення щодо історичного часу та простору та тип вирішення філософської проблеми універсалій. Останній є визначальним для розробки просторової типології історизму. Зроблено спробу визначення генези парадигми історичного процесу формулою "сфера - куб - сфера", що відображає генетику розвитку Платонових тіл зародку та генезу уявлень людини щодо форми планети та її фізичних полів, з якими пов'язаний розвиток уявлень про простір і час. Зроблено спробу встановити об'єктивну основу середньовічної теорії "семи кліматів" і надати їй максимально можливе наукове пояснення. Проаналізовано найзначніші геологічні періодизаційні схеми, розкрито циклічно-поступальний характер моделей історичного процесу та його взаємозв'язок з історичними циклами, а також з коливаннями клімату.

  Скачати повний текст

Розроблено теорію історичної події, яка проаналізована як онтологічний і соціально-історичний феномен. Висвітлено фундаментальні ейдетичні параметри становлення історії. Виявлено онтологічні основи подієвості, проаналізовано структуру події, розроблено принципи класифікації історичних подій. Проаналізовано наративні та віртуальні аспекти історичної подієвості. Обгрунтувано можливості ейдетично-структуралістського розуміння подієвих структур, що повторюються в історії, що дало змогу вийти за межі лінійно-фіналістичного історизму та розробити принципово нову багатомірну модель пізнання історії.

  Скачати повний текст

Проаналізовано історію як природно-цивілізаційний процес, який стає предметом соціально-філософського дослідження на прикладі України XX - XXI ст. з урахуванням попередніх етапів історичного розвитку. Визначено, що філософське осмислення історії України цього періоду розкрито як подолання нерозвиненості багатьох методів і підходів до вивчення вітчизняної історії, розгортання системи світоглядно-ціннісних досліджень сучасної України та її майбутнього. Здійснено теоретичне узагальнення соціально-філософської інтерпретації історії України як єдності всесвітнього та національного історичних процесів. Висвітлено висхідні принципи та методологічні основи дослідження сучасного етапу розвитку світової та вітчизняної історії. Вивчено пріоритетні напрями модернізації українського суспільства. Проаналізовано причини виникнення конфліктогенних ситуацій та визначено напрями їх подолання. Розглянуто сучасний стан історичної освіти та сформульовано конкретні рекомендації та пропозиції щодо подальшого утвердження та розвитку національної системи історичної освіти. Висвітлено теоретичне та практичне значення одержаних результатів та можливості їх використання для подальших наукових досліджень.

  Скачати повний текст

Досліджено історико-філософський зміст концепту "виклик-і-відповідь" А. Тойнбі. Проаналізовано філософські засади даного концепту, у зв'язку з чим виявлено два змістовні рівні понять "виклик" і "відповідь": емпіричний, де вони постають як історичні факти та концептуальний, коли вони є методологічною базою дослідження історичної дійсності у філософії історії англійського мислителя. На основі аналізу трансформації понять "виклик" і "відповідь" в закон "виклику-і-відповіді" обгрунтовано парадигмально-категоріальний характер даних понять. Розкрито процес "відходу-і-повернення" як найбільш ефективний спосіб формування та надання "відповіді" на певний "виклик", що сприяє набуттю історичним розвитком альтернативності та поліваріантності. Доведено, що дія концепту "виклику-і-відповіді" є необхідною умовою існування свободи історичного вибору, тому що дія "виклику" формує низку альтернатив і варіантів з поміж яких можна здійснити вибір, а "відповідь" є самим актом історичного вибору.

  Скачати повний текст

Досліджено взаємозв'язок ідеї кінця історії та феномену історичної альтернативності. З'ясовано філософський зміст цієї ідеї та можливі шляхи вирішення зазначеної проблеми. Розкрито суть ідеї "коперніканського перевороту" в соціальній філософії, спрямованої на заперечення ідеї історичного фіналізму в її обох варіантах (апологетичному, телеологічному). Ідею "коперніканського перевороту" поширено до сфери методології історії та зроблено спробу трактувати історію у контексті її відкритості в минуле та майбутнє. Наголошено, що визнання людини як іманентного суб'єкту історії спричиняє висвітлення у новому контексті основних філософсько-історичних проблем. Згідно з вимогами сучасної соціальної філософії ідею "кінця історії" трансформовано в ідею "кінця певного типу історії" як образу суспільного ідеалу). Зазначено про відсутність достовірного знання про майбутнє, тому що ця тема є відкритою для "безмежної комунікації".

  Скачати повний текст

Досліджено історико-філософський аналіз концепції "духу народності" в історіософії М. Костомарова. Вивчено головну ідею, яка полягає у реконстукції його поглядів на проблему духовно-культурної єдності буття українського народу, ключову роль у збереженні та відновленні якої відіграв самобутній "дух української народності". Встановлено, що М. Костомаров одним із перших серед представників української історико-філософської думки ХІХ ст. розробив соціально-філософську модель буття українського етносу. Він експлікував значення "духу народності" в якості "духовного визначника", "керманича" історичного процесу, який відіграв головну роль у збереженні форм "етнічного", "народного" та "національного" буття української етносоціальної спільноти.

  Скачати повний текст

Систематизовано основні тлумачення історизму у філософській літературі, виявлено відмінності вживання понять "історизм" та "історицизм", проаналізовано специфіку функціонування даних термінів у рамках західноєвропейської і марксистської філософських традицій. Показано особливості формування уявлень про історичність на різних етапах розвитку європейського суспільства та механізм становлення принципу історизму як продукту новоєвропейського раціоналізму. Виділено сутнісні характеристики класичної та некласичної парадигми осягнення історичного процесу, оцінено місце і роль в їх структурі принципу історизму. Зазначено, що, починаючи з перших кроків зародження некласичної парадигми, в її рамках відбувається переоцінка значення історизму в поясненні суспільного розвитку, а з часом вона набуває форми активної, цілеспрямованої його критики. Розкрито яскраво виражену антиісторицистську спрямованість постмодернізму. Визначено специфічні особливості і основні напрями постмодерністської стратегії критики парадигми всесвітньої історії, побудованої но засадах методології історизму. Обгрунтовано висновок, що постмодерністські намагання заперечити класичну гносеологічну парадигму багато в чому є умовними та штучними і не вирифікуються як істинні, тому постмодернізм може розглядатися лише як одна з можливих, історично обмежених пізнавальних стратегій в галузі методології історії.

  Скачати повний текст

Системно проаналізовано сутність феномена культурної пам'яті як механізм соціально-історичної наступності та розроблено поняття культурної пам'яті. Встановлено, що культурна пам 'ять - це філософське поняття, яке відображає властивість структурно-функціональної цілісності праці як соціокультурного процесу, що полягає в здатності соціального організму продукувати в собі самому відмінність, особливість, мінливість і водночас зберігати та відтворювати себе у своїй тотожності, всезагальності, інваріантності. Визначено, що культурна пам'ять є адекватною формою, що ізоморфно відтворює атрибутивну побудову праці. Зазначено, що культурна пам'ять є універсальним рухом спричинення, специфічним процесом "соціального метаболізму", суттю якого є комунікація як універсальний взаємний обмін діяльністю між людьми, яка складається незалежно від суб'єктивних намірів і цілей будь-кого.

  Скачати повний текст

Досліджено філософсько-методологічні питання функціонування світоглядного плюралізму в українському суспільстві. Виявлено в історії української філософії інтенції. Вивчено переміну лінійно-хронологічної парадигми розуміння історії в українській філософії XIX ст. на посткласичну, що проявилось у зміні зосередження уваги вітчизняних мислителів від елементів лінеарної версії історії до використання в оповіді геополітичної, соціологічної й іншої аргументації, що базується на суспільній традиції українського народу та інших європейських народів. З'ясовано специфіку поліцентрично-плюралістичного сприйняття історії в українській філософській думці на рубежі XIX - XX ст.

  Скачати повний текст

Здійснено філософсько-історичний аналіз проблеми переоцінки цінності історії та співвідношення історицизму й історизму в контексті сучасної методології. Доведено зв'язок сучасних концепцій множинності та відкритості історії, в яких має місце критика лінеарних моделей історичного розвитку, з історицистськими проектами К.Маркса та Ф.Ніцше. Історицизм поставлено як критичне, драматичне поєднання теорії та практики, що позначає "злам метафізики" та "переоцінку всіх цінностей". Висвітлено дискурсивну стратегію історицизму, орієнтовану на "відкритість іншому". Підкреслено, що історизм, як методологічний принцип вивчення історії, не можна відокремити від історицизму, бо він так само є ціннісним баченням історії. Втім, істори(ци)зми К.Маркса та Ф.Ніцше презентують нове мислення, що полягає у прагненні змінити світ відповідно до "природи" людини, яку кожний з них розуміє по-різному.

  Скачати повний текст

Досліджено дефініцію понять "об'єктивне", "суб'єктивне", "можливість", "дійсність", "варіант", "альтернатива", а також сутність та особливості прояву поліваріантності історичного процесу. Розглянуто альтернативність історичного процесу, суб'єктивність вибору цілей, шляхи та методи діяльності. Запропоновано новий, варіативно-моделювальний підхід щодо розуміння історичного процесу. Визначено основні темпоральні характеристики історії. Розкрито роль контрфактичних моделей як ефективних засобів дослідження альтернативних ситуацій. Обгрунтовано легітимність її інтерпретації з погляду лнової», наративної філософії, у контексті якої історичний наратив розшифровується як специфічна знакова та смислова реальність. Проведено дослідження ролі поліваріантності історії в її кризові періоди.

  Скачати повний текст

Вперше запропоновано філософсько-методичну модель історичного нарративу (ІН), на підставі якої формулюється сучасне поняття ІН як основний інструмент методології історії, форми організації та репрезентації історичного знання. Обгрунтовано, що істотною ознакою міждисциплінарності сучасної філософії історії є синтез результатів, здобутків, методів одержання, способів опрацювання, організації та систематизації. Запропоновано нарративну синтактику, семантику та прагматику як окремі аспекти загальної концепції ІН.

  Скачати повний текст

Наведено результати історіографічного аналізу переходу від модерної до постмодерної філософії історії в контексті реактуалізації пам'яті та досвіду в новітніх методологічних стратегіях історіописання. Досліджено методологічні засади історіописання від античності до сьогодення в контексті співвідношення таких його ключових вимірів, як історія та текст, історія та мова, історія та пам'ять, влада та пам'ять, комеморативні практики. Обгрунтовано доцільність реактуалізації пам'яті та досвіду в межах наративної філософії історії. Відзначено неоднозначність тлумачення понять досвіду та пам'яті у модерній і постмодерній традиціяї історіописання. Увагу приділено дослідженню травматичного досвіду історії та проблематиці забуття та пригадування як ключових елементів історичної пам'яті.

  Скачати повний текст

Розроблено концепцію еволюції рівнів і форм історичного пізнання у контексті сучасної постнекласичної науки. Здійснено комплексну характеристику предмету та методів історичного пізнання. Проаналізовано розвиток історичної науки, досліджено зміни рівнів і форм історичного пізнання постнекласичного періоду та на етапі становлення постмодерного (інформаційного) суспільства. Виокремлено передтеоретичний та теоретичний рівні історичного пізнання та розглянуто його основні форми: міф, опис, теологічну інтерпретацію, філософію історії, наукову історіографію. Встановлено їх гносеологічну амбівалентність і взаємодоповнюваність. Доведено, що філософія історії постнекласичного періоду є невід'ємною частиною сучасного історичного пізнання і суттєво впливає на визначення його предмету та методів. Розкрито міждисциплінарний характер предмету постнекласичного історичного пізнання та здійснено його сегментацію.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблеми самоорганізації історичного процесу в методологічному аспекті нових наукових синергетичних досягнень. Відзначено, що генезис ідеї самоорганізації історичного процесу має певну традицію в історії класичної та посткласичної філософії. Розкрито вихідні основи соціальної системної організації. Описано специфіку детермінації та самодетермінації соціальних систем. Викладено положення самоорганізації та автономії соціальних новоутворень в процесі їх історичного розвитку. Проаналізовано розподіл за функціональними ознаками зовнішніх та внутрішніх системоутворюючих факторів історії, встановлення їх логічного розшарування. Визначено нові специфічні шляхи розв'язання міжсистемних соціальних конфліктів на базі використання діалогових систем як факторів самоорганізації історії, головні фактори самоорганізації сучасного українського суспільства, принципи перебудови соціальних систем та методи їх реалізації, а також їх зв'язок з прогнозуванням саморозвитку історичних систем державнолокального та цивілізаційноглобального рівнів. Розкрито механізм самоорганізації історичного процесу.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано обмеженість класичного підходу до розуміння соціально-історичної динаміки та наведено постнекласичну інтерпретацію сучасного бачення моделей історичного прогнозування, які актуалізувалися у зв'язку з новітніми науковими відкриттями у сфері гуманітарних наук, зокрема, нелінійності історичного часу, неодетермінізму. Наголошено на евристичному та прогностичному потенціалі нелінійної парадигми, яка є світоглядною та методологічною основою сучасної картини світу, розкрито її суть і артикулювання її основних характеристик. З використанням інструментарію теорії нелінійної динаміки розглянуто інститути державності в інтерпретації постнекласичного пом'якшення тлумачення основної функції держави, суттю якої є її монополія щодо застосування "сили" у випадках соціальної патології та у процесах управління в контексті загального тлумачення цього терміна. Увагу приділено моделюванню історії української державності, на прикладі якої розкрито суть нелінійного підходу в гуманітарії традиції знання. Дослідження грунтується на уявленнях, що кризові моменти української історії є точками біфуркації, вони повинні виключатися з розгляду та мають стати центральними, оскільки основою зміни самоорганізаційно виникаючого соціального порядку є зміна рисунка структури самоорганізації у точці соціальної біфуркації. Це точки відліку розкриття логіки нелінійних уявлень процесу інституціалізації української державності. Розглянуто реальні суспільні трансформації, точки біфуркації в українській історії, якими є точки втрати / надбання державотворчого вектора, а також альтернативні еволюційні сценарії у аспекті нереалізованих можливостей націєдержавного будівництва. Це дозволило виявити основні механізми реалізації нелінійної парадигми в соціально-історичному пізнанні на прикладі становлення інститутів української державності.

  Скачати повний текст

Надано конструктивну оцінку методології історичної школи "Анналів", встановлено характерні риси й особливості розуміння ментальності як основи пізнавальної теорії. Проаналізовано специфіку антропологічної методології вивчення історичних процесів як некласичної ментальної підсистеми філософії історії. Розкрито механізм постмодерністських інновацій у філософії історії, особливості застосування постмодерністського підходу до дослідження історичних процесів і специфіку дослідницької стратегії. Співвіднесено методологічні протиріччя та точки перетину між класичним трактуванням історичного процесу, некласичною ментальною та постмодерністською підсистемами. Доведено існування постнеокласичної підсистеми філософії історії та наявність її когнітивної стратегії.

  Скачати повний текст

Висвітлено історичну правду як соціально-духовний феномен, який, виступаючи в якості структуроутворюючої основи історичної свідомості, відіграє важливу роль у забезпеченні соціальної самоорганізації та формуванні суспільної свідомості. Детермінантами оптимізації історичної правди є ті фактори, що зумовлюють формування її змісту у напрямку об'єктивності та адекватності відображення історичної дійсності, що неможливо без відповідного рівня культури історичного мислення. Забезпечення останнього потребує ефективної методології історичного дослідження. Зазначено, що оптимізація історичної правди у вигляді її трансформації на істину в контексті наукового пізнання є однією з визначальних умов розвитку сучасного українського суспільства в напрямку його консолідації та гармонізації.

  Скачати повний текст