Період 20-х рр. ХХ ст. був етапом становлення та розвитку середньої спеціальної освіти. Наркомат освіти УСРР вважав технікуми середніми спеціальними учбовими закладами. У 1922 р. технікуми було визнано вищими учбовими закладами вузького профілю. За результатами даної реформи кількість технікумів у республіці значно перевищувала дореволюційний рівень. Реорганізація призвела до того, що ряд спеціальностей випало з номенклатури вищої освіти вузького профілю. Позитивні наслідки реформи: організація фармацевтичних учбових закладів, яких до революції не існувало; заснування нових спеціальностей у вже існуючих технікумах. У педагогічних технікумах було впроваджено українську мову та мови національних меншин, які до 1917 р. було заборонено (за винятком німецької); відкрито новий тип технікумів - вечірні робітничі для підготовки кадрів з робітничого середовища; значно збільшилася кількість навчальних закладів; освітня система отримала державну підтримку, усі важливі питання навчально-виховного процесу, розподілу на роботу розв'язувалися на державному рівні. До основи освітньої концепції було покладено класовий принцип. Можливість одержати освіту представникам "нетрудових" прошарків суспільства у досліджуваний період була значно обмежена. У досліджуваний період зазнала змін організація навчальної роботи технікумів, зумовлених новим статусом технікумів. До 1930 р. мережа технікумів була значною мірою українізована.

  Скачати повний текст