Проаналізовано актуальне членування складносурядних речень. Розглянуто погляди на природу актуального членування речення та його статусу в лінгвістичній системі. Охарактеризовано співвідношення актуального та граматичного членування речення, граматичної та комунікативної розчленованості складносурядних речень. Проаналізовано комунікативну будову складносурядних речень з лексично вираженою та лексично не вираженою темою. Виділено у складі кожного із семантичних типів складносурядних речень найпоширеніші структурно-семантичні різновиди, акцентовано увагу на розгортанні ярусної структури їх актуального членування.

  Скачати повний текст

Вперше проведено системне вивчення зон зв'язків словоформ у реченні на матеріалі українських текстів. Зоною зв'язків словоформи (ЗЗС) визначено ту частину речення, на яку поширюються синтаксичні зв'язки словоформи. Із використанням об'єктивних формальних методів експліковано типові моделі ЗЗС й описано їх суттєві характеристики, на базі яких показано дію законів переваги та простоти: для кожного класу слів можна визначити велику кількість коротких/простих моделей ЗЗС, тоді як довгі/складні моделі сукупно складають невелику частину від загальної кількості моделей. Серед моделей ЗЗС іменника, які мають однакову довжину, у межах певної опозиції опорного іменника виявлено кілька (від однієї до чотирьох) типових моделей, які кількісно переважають решту моделей. Виявлено, що у межах кожної моделі ЗЗС, встановленої для певної визначеної позиції опорного іменника, існує одна або дві типові схеми. На підставі статистичного аналізу розподілу синтаксичних зв'язків у реченнях довжиною 6 - 14 слововживань зафіксовано взаємозв'язок між позицією, яку займає елемент у реченні, та кількістю зв'язків цього елемента речення. Показано, що в реченні кожної конкретної довжини існують відрізки, які з найбільшою ймовірністю характеризуються високою синтаксичною спаяністю. Виявлено закономірність у ймовірнісному розподілі сил спаяності елементів у реченні: з імовірністю 50 % сила спаяності між першим і другим елементами речення дорівнюватиме двом. Встановлено, що для речень довжиною 6 - 14 слововживань взаємозв'язок між довжиною речення та середнім значенням загальної кількості зв'язків, наявних у ньому, виражається функцією y = 3x - 4. Підтверджено гіпотезу про можливість створення лексико-тематичної моделі дискурсу на основі блоків спаяності елементів речення. Доведено, що упорядковані в лексико-тематичну модель лексико-семантичні варіанти адекватно відображають тематичну спрямованість проаналізованого дискурсу.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено семантичну та структурну організацію простих речень з дієслівними предикатами різних лексико-семантичних груп і особливоті їх функціонування у сучасній українській літературній мові. Проаналізовано проблему семантики дієслова. Створено типологію значень дієслівних предикатів. Увагу приділено процесам десемантизації та лексикалізації. З'ясовано основні функції дієслів у структурі речення, а саме: предикативно-пропозитивну, копулятивну, актуалізаційну, модифікаційну, конпенсаторну. Зроблено спробу представити дієслівні речення як системно організований фрагмент, що має ознаки польової структури. Визначено місце речень певної семантики у ньому. Обгрунтовано зумовленість семантико-синтаксичної структури речення валентнісно-інтенційними потенціями дієлівного предиката. Визначено базові моделі дієслівних речень різної семантики, встановлено їх внутрішньомодельні різновиди та варіанти структурно-морфологічної реалізації.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз семантико-синтаксичних одиниць модифікаційно-супровідного рівня речення в художньому, розмовно-побутовому, науковому, офіційно-діловому стилях. Визначено з позиції дворівневого синтаксису особливості інфраструктурних елементів - різноманітність їх морфологічного вираження, значний діапазон лінійних параметрів. Досліджено просодичну організацію речень з інфраструктурою. Розглянуто складники інфраструктурного поля: ядро, периферію, напівпериферію інфраструктури. Вперше в українському мовознавстві розвинуто поняття інфраструктури речення на базі прирощення семантики слова додатковими елементами.

  Скачати повний текст

Проведено зіставний аналіз предикативно-атрибутивних конструкцій (ПАК) в англійській та українській мовах. ПАК є структурно-семантичним мінімумом простого речення, що є самостійною або частиною складного речення. На семантичному рівні ПАК представлено як суб'єкт і предикат, що позначає атрибут (ознаку, якість) суб'єкта. На синтаксичному рівні ПАК містить компоненти, які репрезентують семантичні суб'єкт і предикат. Здійснено структурно-синтаксичну класифікацію ПАК, основою якої є аналіз засобів формальної репрезентації предиката. Виділено 7 типів, 6 з яких властиві обом дослідженим мовам, що свідчить про ізоморфізм двох мов у аспекті вираження атрибутивної предикативної семантики. Диференційні особливості ПАК в англійській і українській мовах стосуються частотності окремих структурних типів конструкцій і наявності лише в українській мові ПАК, які є односкладними реченнями. Проаналізовано семантику ПАК на підгрунті типів ознаки, яка представлена предикатом на денотативному рівні та здійснюється за допомогою формул тлумачення. За цього виділено 4 семантичні типи та 10 підтипів конструкцій, усі з яких зустрічаються в обох мовах. Окрім спільного набору семантичних типів ПАК, у досліджених мовах виявлено спільні ознаки у аспекті частотності цих типів і основних засобів презентації кожного з них на формальному рівні, що зумовлено спільністю психофізіологічних і когнітивних особливостей носіїв різних мов.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше в українській лінгвістиці проведено системний опис складного речення, компоненти якого поєднані за допомогою пояснювальних сполучників. З'ясовано чинники, які впливають на виникнення й особливості функціонування пояснювальних конструкцій. Визначено весь спектр семантичних модифікацій змістово-граматичних відношень в аналізованих утвореннях. Встановлено особливості та закономірності поєднання пропозицій у межах складних пояснювальних речень. Розглянуто й описано їх структурні типи. Досліджено семантико-синтаксичні властивості приєднувальних конструкцій з пояснювальним значенням.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано вияви семантики речень з ментальними предикатами з позицій парадигматики та синтагматики. Наведено критерії розмежування предикатних знаків, шляхом семантико-синтаксичного аналізу встановлено принципи типологічної характеристики цих одиниць. З урахуванням сигніфікативного та денотативного змісту усунуто суперечності у разі зарахування предиката до певного типу. Проаналізовано семантику та структурні типи речень з ментальними предикатами, джерельною базою якого є лексична картотека "Словника української мови", тексти української літератури XIX - початку XXI ст., а також друковані тексти засобів масової інформації. Проведено класифікацію речень з ментальними предикатами, яка здійснена на логіко-семантичних засадах. Визначено диференційні ознаки ментальних синтаксем, а також проаналізовано структури, в яких вони функціонують на семантичному, семантико-синтаксичному, формально-граматичному, функціонально-комунікативному рівнях.

  Скачати повний текст

Визначено теоретико-методологічні засади вивчення семантичних і прагматичних характеристик суб'єктно-предикатних відношень у структурі мовленнєвих актів. Розроблено методику семантико-прагматичної інтерпретації суб'єктно-предикатної структури мовленнєвих актів в англійській та українській мовах. Охарактеризовано семантичну параметризацію суб'єктно-предикатної структури мовленнєвих актів англійської й української мов у різних функціональних стилях XIX та XX ст. Проаналізовано кваліметрію тема-рематичних відношень у структурі зіставлювальних мовленнєвих актів. Проведено прагматичну інтерпретацію кваліметрії суб'єктно-предикатної структури мовленнєвих актів в англійській та українській мовах. Виявлено загальні тенденції до встановлення суб'єктно-предикатних відношень у структурі мовленнєвих актів в досліджуваних мовах.

  Скачати повний текст

Встановлено основні типи речень з пояснювальними відношеннями. Описано семантико-синтаксичну структуру пояснювальних конструкцій з урахуванням функціонально-змістового плану вираження семантики пояснення, ілокутивної мети адресанта мовлення та стильової зумовленості породження та використання їх у сучасній українській мові. З'ясовано мовні засоби вираження категорійної семантики пояснення: власне-пояснення (ототожнення), пояснення-уточнення, пояснення-виокремлення, пояснення-висновку та пояснювальних відношень "загальне - часткове". Охарактеризовано особливості введення пояснювального компонента в структуру простого та складного речень і використання у діалогічних і монологічних надфазних єдностях.

  Скачати повний текст

Встановлено, що формування структурних типів речень з інфінітивами мети зумовлене поєднанням основної та додаткової предикативності в складному реченні та трансформаційними перетвореннями в простому реченні. З'ясовано семантичні типи основних дієслівних предикатів, здатних приєднувати предикативну частину з додатковим предикатом - інфінітивом мети або поширювач з цільовим значенням. Проведено диференціацію та класифікацію речень з інфінітивом мети. Виявлено основні структурні схеми простих речень з цільовим поширювачем, а також установлено, які дієслова здатні виконувати основну предикативну роль у модифікованих структурах з загальним значенням мети.

  Скачати повний текст

Вперше в українському мовознавстві охарактеризовано семантичний потенціал речень з предикатами фізичного стану особи з позицій парадигматики та синтагматики. Проведено розмежування предикатів фізичного й емоційного стану, предикатів стану, процесу та дії. Вивчено семантичні ознаки фатальності, сугестії, трансцендентності, впливом яких пояснюється вживання безособових речень в українській мові. Встановлено, що завдяки полісемії предикат стану може визначати фізичний, психічний, емоційний і інші стани. Проаналізовано оцінний компонент семантики речень з предикатами фізичного стану, виявлено взаємодію дескриптивної й оцінної структур. Визначено й описано структурні та синтаксичні різновиди моделей проаналізованих речень.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано семантичний потенціал речень з фактивними предикатами з позиції парадигматики та синтагматики. Встановлено критерії розмежування предикатних знаків шляхом семантико-синтаксичного аналізу та визначено принципи типологічної характеристики цих одиниць. Зроблено спробу логіко-семантичної класифікації фактивних предикатів. Проаналізовано семантику та структурні типи речень з фактивними предикатами на матеріалі творів української літератури XX - початку XXI ст., засобів масової інформації. Описано суб'єктивний та об'єктивний зміст речень з фактивними предикатами, визначено особливості фактивної пресупозиції та модальних значень, репрезентованих фактивними предикатами у семантичній структурі речення. Визначено роль предиката у формуванні речення, з'ясовано мінімальну структуру речень з фактивними предикатами, її потенційні й обов'язкові компоненти, уточнено місце цих речень у системі одиниць української мови.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження категорійної природи прислівних обов'язкових компонентів (ПОК) формально-синтаксичної структури речення (ФССР). Висвітлено ідею виділення ПОК ФССР в окремий компонент реченнєвої структури на нових теоретичних засадах взаємодії речення, словосполучення та повнозначного слова (ПЗС). Розкрито механізм виокремлення даних компонентів, доведено зумовленість їх утворення законами й нормами сполучуваності ПЗС сучасної української літературної мови. Виділено синтаксичні типи ПОК, представлених у вигляді частиномовних репрезентацій опорних синсемантичних слів, що визначають сильні позиції у семантичних єдностях, та типових морфологічних словоформ - експлікаторів граматичних і семантичних значень компонентів.

  Скачати повний текст

Визначено місце, роль і значення сполучників як засобів складного речення. Описано структурні, семантичні, граматичні та функціональні особливості семантичної нівеляції сполучників як аналітичних морфем. Функціональне призначення сполучників як одиниць релятивної семантики полягає у виконанні двох граматичних функцій у складному реченні - формально-синтаксичної (вираження синтаксичного зв'язку) та семантико-синтаксичної (вираження семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами). Опис та аналіз виявів функцій сполучників дозволив визначити їх граматичну неоднорідність. За здатністю виконувати семантико-синтаксичну функцію сполучники поділено на семантичні, асемантичні та частково асемантичні. Виявлено причини, умови та закономірності нівеляційних процесів у складі сполучника. З'ясовано специфіку реалізації семантико-синтаксичних відношень сполучників у складнопідрядних і складносурядних реченнях, яка полягає не лише в функціональній спеціалізації, а й широких транспозиційних можливостях підрядних і сурядних сполучників.

  Скачати повний текст

Визначено місце допустових конструкцій у системі складнопідрядного речення, основні різновиди допустових утворень і місце інтенсивно-допустових речень. Встановлено місце інтенсивно-допустових речень, проведено семантико-синтаксичний аналіз інтенсивно-допустових конструкцій, зокрема, визначено різновиди даних речень, з'ясовано їх кількісну співвіднесеність. Проаналізовано синтаксеми кожного різновиду інтенсивно-допустових утворень, основні формально-граматичні засоби зв'язку предикативних частин інтенсивно-допустових складнопідрядних речень, структурні класи складних синтаксичних одиниць, однією з яких є інтенсивно-допустова.

  Скачати повний текст

Проаналізовано складні синтаксичні конструкції інтенсивної допустово-протиставної семантики. З'ясовано місце аналізованих синтаксичних одиниць у системі складного речення, виявлено й охарактеризовано основні різновиди складних допустово-протиставних речень, досліджено основні засоби зв'язку предикативних частин даних одиниць.

  Скачати повний текст

Узагальнено наукові підходи до частиномовного статусу слів категорії стану у сучасному мовознавстві. Аргументовано визнання таких слів як самостійний лексико-граматичний розряд. Визначено лексико-семантичні та граматичні особливості слів категорії стану як частини мови у зіставлених мовах. Розроблено критерії виявлення типологічних подібностей і розбіжностей формально-граматичної та семантико-синтаксичної організації речень зі словами категорії стану у німецькій та українській мовах. Виявлено спільні лексико-семантичні групи слів категорії стану у даних мовах та дві функціонально-семантичні групи за характером їх граматичної сполучуваності з іншими компонентами речення. Проаналізовано структурні та семантико-синтаксичні типи речень зі словами категорії стану. Встановлено співвідношення семантичної та формально-граматичної структури речень зі словами категорії стану у зіставлених мовах. Впроваджено методику зіставлення формально-граматичної та семантико-синтаксичної будови речень у німецькій і українській мовах.

  Скачати повний текст

Проаналізовано речення з вставленими конструкціями, виявлено їх структурні, семантичні та комунікативні особливості. З'ясовано сутність явища вставлення, його призначення, специфіку під час формування висловлень і реалізацію в системі інших модальних значень. Виокремлено комунікативно-прагматичну реалізацію об'єктивної модальності, експліцитно й імпліцитно співвіднесеної з ситуацією мовлення, та комунікативно-прагматичну реалізацію суб'єктивної модальності раціонально- й емоційно-оцінного характеру. Встановлено, що висловлення з вставленими елементами представляють структурно-семантичну цілісність, яка полягає у вираженні багатоаспектного когнітивного процесу та в реалізації комунікативно-прагматичних функцій, актуалізація яких відбувається у певних контекстах і залежить від комунікативних інтенцій мовця.

  Скачати повний текст

Досліджено структуру, семантику та функціональні типи прислівних складнопідрядних структур у художньому стилі, розглянуто їх текстотвірний потенціал. На матеріалі текстів сучасної української художньої прози проаналізовано особливості семантичних типів власне-прислівних і прислівно-кореляційних речень. З'ясовано еволюцію лінгвістичних теорій щодо прислівних складно-підрядних речень (СПР) та їх статусу в синтаксичній системі. Визначено особливості структури прислівних СПР у художніх текстах. Виявлено специфіку сполучуваних і співвідносних засобів, семантику опорних слів. Охарактеризовано кількісні параметри семантичних класів прислівних СПР. Розглянуто прислівні СПР як визначники авторського стилю. Вперше в українській лінгвістиці проведено комплексний аналіз СПР прислівного типу в художніх текстах і з'ясовано особливості їх структури. Виокремлено семантичні типи та встановлено текстотвірний потенціал цього типу, виявлено їх функційно-семантичну парадигматику, а також визначено кількісно-частотні показники та виявлено їх потенціал як ідіостилістичних визначників.

  Скачати повний текст