Встановлено концептуальні засади еволюційно-стилістичної парадигми у лінгвостилістичних та літературознавчих дослідженнях, а саме у стилістиці байки як жанру та типу тексту, які базуються на системно-структурному та синергетичному підході. Еволюцію стилю німецької байки досліджено з погляду теорії самоорганізації систем. З'ясовано, що синергія стилю обіймає всі рівні системи "соціально-мовленнєве середовище - мова - байка - стиль - архетип". Проаналізовано еволюцію стилю німецької віршованої байки протягом 8 сторіч з виокремленням декількох епох: Середньовіччя, Гуманізму, Реформації, Бароко, Просвіти, XIX та XX ст. Запропоновано базову модель еволюції стилю й відповідні моделі за епохами, в яких враховуються головні соціальні, тематичні, стильові атрактори та відповідні стилістичні засоби, а також стильові риси. Розроблено еволюційно-стильову типологію байки: виокремлено головні стильові архетипи, які складалися й еволюціонували протягом сторіч та існують і в наш час: риторично-стислий, поетично-розважальний, соціально-критичний, дитячої та юнацької байки, жартівливо-комічної байки, сучасної абстрактно-інтелектуальної байки з глобалізованим образно-символічним значенням. Здійснено стилістико-порівняльний аналіз еволюції німецької, української та російської байок, у процесі якого застосовано розроблену методику класифікації образів-символів за їх семантичною ємністю та методику виокремлення й опису стильових архетипів. З'ясовано, що еволюція стилю німецької, української та російської байок відбувається за однаковими літературознавчими законами.

  Скачати повний текст

Здійснено порівняльний аналіз жанрів міської "низової" літератури комічного спрямування високого Середньовіччя та Відродження, зокрема французьких фабліо, німецьких шванків та англійських джестів. Прослідковано передумови становлення даного різновиду літератури, а також його жанрову генеалогію. Досліджено типологічні збіги та відмінності на тематологічному, генологічному, жанрологічному рівнях. Виявлено спільні тематичні детермінанти, а також національно детерміновані мотиви і топоси, проаналізовано такі провідні жанротворчі атрибути, як структура та семантика заголовків, сюжетні алгоритми, композиція. З'ясовано природу сміхового поля досліджуваних жанрових моделей, виокремлено її провідні конституенти та механізми творення комічного ефекту. Визначено характер кореляції жанрової ідеології розглянутих національних моделей з інтелектуально-духовними запитами та естетичними смаками її потенційної читацької аудиторії.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження феномену гумору, зокрема, визначено когнітивну природу явища й описано дію лінгвокогнітивного механізму створення гумористичного ефекту. Виокремлено лінгвістичні засоби, що породжують гумор у художньому тексті. З використанням методу фреймового аналізу визначено особливості когнітивного впливу адресанта повідомлення на адресата за допомогою мовних засобів. Визначено основні фази лінгвокогнітивного механізму створення гумористичного ефекту, якими є: породження гумору адресантом за допомогою мовних засобів та виникнення гумористичного ефекту під час їх сприйняття адресатом. Встановлено, що когнітивний механізм виникнення гумористичного ефекту є багатоетапним процесом, охарактеризовано його складові (несподіваний рефреймінг, що відбувається у свідомості адресата під час сприйняття певного мовного засобу, ошукане сподівання, усвідомлення алогічності сприйнятого, поява ментальної опозиції). Доведено, що виникнення гумористичного ефекту під час сприйняття адресатом гумористичного повідомлення суто індивідуальне. Наведено класифікацію різних мовних засобів реалізації гумору у тексті художнього твору, розроблену з урахуванням виявлених особливостей когнітивного впливу адресанта повідомлення на адресата за допомогою засобів мови.

  Скачати повний текст

Уперше в українському літературознавстві здійснено комплексне дослідження постмодерністського літературного пастишу. З'ясовано, що гетерогенність, інтертекстуальність, метатекстуальність, ризоматичність тексту-пастишу пов'язані з особливостями репрезентації в постмодерністському художньому тексті. Термінологічно-смислове поле поняття "пастиш" окреслено на основі зіставлення пастишу з центоном, пародією, стилізацією, монтажем і колажем. Запропоновано типологію постмодерністських текстів-пастишів, виокремлено два основних різновиди пастишу: монопастиш і поліпастиш. Визначено, що термін "пастиш", залежно від контексту його вживання, може означати: прийом компонування художнього тексту з елементів чужих текстів; спосіб роботи з "чужим" словом, "позичання" та "перетворення" його; власне текст, який скомпоновано за принципами побудови пастишу, тобто "текст-пастиш"; метажанрове утворення, яке сприяє переходу твору з одного жанру в інший, продукує нові жанри і творить гетерогенні жанрові структури. Виявлено функції пастишу в літературі та естетиці постмодернізму, зокрема функції передачі пам'яті тексту та активізації культурної пам'яті реципієнта, переборення "страху впливу" (Г. Блум), подолання кризи репрезентації, комерціоналізації літератури, трансконтекстуалізації і рециклізації як способів подолання ностальгії за тими естетичними феноменами та творами, які вже відійшли у минуле.

  Скачати повний текст

Систематизовано функціональні, структурні та семантичні ознаки усної реалізації англійської прозової байки. Експериментально встановлено основні закономірності взаємодії просодичних засобів у забезпеченні зв'язності її тексту, а також розроблено алгоритмічний метод аналізу фабул різних за прагматичною спрямованістю текстів байок. Теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено функціонування інваріантної та варіантних просодичних моделей актуалізації зв'язності елементів фабули тексту англійських прозових байок з різнополярними етичними ідеями.

  Скачати повний текст