В основу роману покладено спогади автора про Першу світову війну. Коли Ремарку виповнилося вісімнадцять, його мобілізували до війська, а через рік перекинули на Західний фронт. Головний герой роману – молодий солдат Пауль Боймер – так само потрапляє в пекло війни. Те, що він бачить, не схоже на героїчні історії й оповідки. Реалії війни – це кров і бруд, крики і смерть, ницість і мужність, виживання на межі людських можливостей. Після війни Пауль та його фронтові товариші не вписуються в життя мирних міст. Вони – «втрачене покоління», змужнілі підлітки, яких назавжди змінила війна...

У цій книзі – 50 історій. Кожна з них так чи інакше торкнулася всієї України. Якісь підіймали бойовий дух, як-от Привид Києва чи маршрут крейсера «Москва». Інші веселили навіть в надскладних умовах повномасштабної війни – наприклад, тракторні війська чи стендапи в бомбосховищах. Були й ті, що вразили весь світ своєю трагічністю. Однак у будь-якому разі ці 50 символів вже стали частиною нашої історії. «Україна: 50 символів боротьби» фіксує їх – важливі образи, події, персоналії та навіть меми цієї війни. Ми писали цю книгу впродовж другої половини 2022-го – найважчого року в історії України. І в процесі роботи бачили, як нові символи, що додавалися до переліку, все частіше несли з собою не тільки біль війни, але й надію чи навіть тріумф.

На сторінках цієї книги висвітлено найважливіші події, пов'язані з історією українського козацтва від часу його виникнення на зламі XV-XVI от., зокрема запеклу боротьбу з войовничими кочівниками за рідну землю й православну віру. Особливу увагу приділено яскравим постатям Війська Запорозького, їхній політичній і державній діяльності. Відображено українсько-польсько-литовські взаємини, а, також місцеві традиції державотворення періоду Київської та Галицько-Волинської Русі. У книзі розкрито морально-етичний кодекс поведінки воїна-січовика – мужність, побратимство, лицарство, рівність, вірність, честь, добра слава, боротьба проти ворогів віри, оборона вітчизни; родинний принцип організації, демократизм; особливе ставлення до жінки, аскетизм, релігійність тощо. Значне місце відведено козацькій ментальності, способу життя, яке визначали воєнне ремесло й належність до військової спільноти. Зображено умови боротьби з кочовими народами Сходу, що змусили козаків оволодіти бойовим мистецтвом і створити власні збройні сили, зокрема потужний морський флот» які протистояли османсько-татарській агресії. Книга адресована широкому колу читачів.

У трактаті «Закони війни» знаменитого китайського стратега і військового теоретика IV-III ст. до н. е. Суня Біня, якого деякі дослідники ототожнюють із легендарним Сунь-цзи, викладено найважливіші правила воєнної стратегії, зокрема: напасти на те, що супротивник цінує найбільше, використовувати забобони й емоції ворога, вдаватися до дезінформації й обманних маневрів, уміти пожертвувати частиною сил, щоб здобути дещо цінніше та ін., які було ^успішно застосовано під час міжусобних воєн між китайськими удільними країнами-державами в період Воюючих царств (475-221 рр. до н. е.). Звернуто увагу на принципи й недоліки управління військами, способи їх шикування на місцевості, етапи воєнних дій, підтримання бойового духу в солдатів тощо. Важливо, що, як військовий радник правителя царства Ці, Сунь Бінь не виправдовує війни самі по собі, а вважає їх засобом підтримання ладу й добробуту у світі, обґрунтовуючи, таким чином, принципи воєнного мистецтва в традиційних для Китаю моральних категоріях. Перемога, за Сунем Бінем, – це результат співпраці командирів і підлеглих, а також різних родів військ, що, діючи по-різному, виконують свої завдання, Для широкого кола читачів, які цікавляться воєнним мистецтвом.

Цієї книги взагалі не мало бути. Бо цієї війни не мало бути. Але 24 лютого Україна прокинулась вдосвіта від звуків вибухів. Війна стала нашою новою реальністю, повітряні тривоги – буденністю. Колони російської техніки чавили своїми гусеницями наше минуле життя. Буча та Ірпінь перестали асоціюватись з лісом, санаторіями та дитячими таборами, з розміреним життям передмість столиці. Тепер одні тільки назви цих міст прошивають болем навіть тих, хто ніколи в них не бував. Але поряд зі злом та болем, усі дні війни у цих змерзлих, наляканих та скривавлених містах жив небачений героїзм – військових, медиків, рятувальників, бійців тероборони, містян – всіх, хто допомагав, захищав, рятував евакуйовував. Окупація та бої за Гостомель, Бучу та Ірпінь тривали близько місяця. Але, аби описати все, що сталося за цей місяць, знадобляться десятиліття, томи й робота багатьох людей. Це лише перший рядок в історії про велику трагедію та великий героїзм цих українських міст, лише невелика частина історій, які мають бути розказані.

Монографію присвячено антропологічній історії України від найдавніших часів до сьогодення. Висвітлюється роль окремих учених і наукових інституцій у розвитку вітчизняної антропології. Наведено результати багаторічних антропологічних досліджень людності України доби верхнього палеоліту – епохи бронзи, скіфських і сарматських племен, творців черняхівської та салтівської археологічних культур, населення княжої доби. Розглядаються питання антропологічного складу українського народу в зв'язку з його етногенезом. За підсумками комплексного аналізу на теренах України виділено 4 антропологічні зони, що сформувались історично в результаті довготривалих етногенетичних процесів. Представлено антропологічні портрети видатних діячів української історії та культури — князів Ярослава Мудрого і Ярослава Осмомисла, Нестора Літописця, кошових отаманів Війська Запорозького Івана Сірка і Петра Калнишевського, поета-художника Тараса Шевченка, ім'я якого стало символом боротьби за національне визволення України. Видання призначено етнологам, історикам, археологам, антропологам, мовознавцям, усім, хто цікавиться питанням антропології та етнічної історії України.

Автор краєзнавчого видання мовою документів відтворив події Великої Північної війни 1700-1721 рр., що відбувалися, зокрема, на невеличкій території Коропського Придесення з 24 жовтня 1708 р. по 11 листопада 1708 р. На сторінках книги простежується маршрут гетьмана І. Мазепи з козацьким військом від Батурина до Карла XII. Розповідається про форсування Десни між Мезином і Псарівкою (Деснянським) шведськими і російськими військами. Описано і схематично подано проходження армії Карла XII територією Коропщини від Гірок до Батурина.