Іван Багряний (1906-1963; справжнє прізвище – Лозов’ягін) – український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні. Роман «Сад Гетсиманський», який уславив ім’я Івана Багряного на весь світ, В. Винниченко назвав «великим, вопіющим і страшним документом» радянської дійсності. Автор описав те, що сам пережив у роки сталінських репресій. Головного героя він багато в чому наділив своєю долею і своєю вдачею – несхитністю духу й вірою в непереможність добра. Андрій Чумак пройшов усі пекельні кола і вистояв, не зламався. І це робить його гідним високого звання людини.

Перу Василя Симоненка (1935–1963) належать, окрім поезії та прози, журналістські публікації – нариси, статті, репортажі, рецензії... До видання увійшли публікації В. Симоненка в газетах «Черкаська правда» та «Молодь Черкащини». Одну з перших творчих скрипок у журналістському колективі цих газет грав саме В. Симоненко. Публікації він розміщував як під власним прізвищем, так і В. Левада, В. Щербань. Його рецензії на кінофільми, вистави, статті на культурно-освітні та морально-етичні теми викликали широкий резонанс. В. Симоненко розумів, що стоїть біля джерел формування світогляду української молоді, замуленого роками неправди й ошуканства. Він завжди повторював, що журналістика є однією з форм літературної та громадської діяльності.

Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) - український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні. Герой роману «Тигролови», молодий український інженер-авіатор Григорій Многогрішний, катований, голодний, засуджений на 25 років ув’язнення, втік по дорозі до концтабору прямо посеред суворої сибірської тайги. Майор НКВС Медвин — «професійний тигролов» — розпочинає полювання на втікача...

Третього жовтня 1833 року на хуторі Теребеньки, що на Глухівщині, у родині Бартошів народилася прекрасна дівчинка Пелагея. В історію вона увійде під прізвищем чоловіка як Пелагея Яківна Литвинова-Бартош, етнографиня і фольклористка. Не маючи великих статків, владних покровителів, дворянського статусу, вона відкриє школу, самостійно створить для неї підручники»опублікує кілька альбомів народних візерунків, стане членом-кореспондентом Паризького антропологічного товариства, збереже для наступних поколінь пам’ять про народні вірування, пісні, ремесла, традиції... Але це все – потім. Зараз новонароджена Полінька, як її ніжно називає мама, захоплено дивиться на світ. А батьки бажають їй тихої щасливої долі.