До книжки увійшла п’єса «Талан і талант» (вистава-концерт), присвячена одній із найяскравіших актрис українського класичного театру («театру корифеїв») Єфросинії Пилипівні Зарницькій. Вихована на засадах національної практичної школи режисури та акторської майстерності М. Старицького - М. Кропивницького, вона упродовж сорока років (1889-1929) чарувала й зворушувала глядачів різних верств суспільства грою у різнопланових ролях музичного й драматичного репертуару. П’єсу «Талан і талант» написано за матеріалами літопису життя і творчості Є. Зарницької. (Кінзерська Т. П. Єфросинія Зарницька (Є. Азгуріді). Літопис життя і творчості (1867-1936). - Київ: Інтерсервіч, 2019, 588 с.). До книжки також увійшли статті «Український «театр корифеїв» як практична школа», «Театральна студія «Українська робітня» під керівництвом Анатолія Черкова», відгуки на вистави 1990-х рр. «Пісня Сольвейг» (режисер В. Троїцький), «Дама без камелій» (режисер Р. Віктюк), «Щастя від Шніцлера» (режисер Б. Струтинський) та «Замальовки з українського повсякдення. 1970-і роки». Книжка розрахована на викладачів і студентів навчальних закладів гуманітарного спрямування та на залюблений у мистецтво театру широкий читацький загал.

Микола Куліш (1892-1937) літературній діяльності присвятив майже все своє життя – 30 років із 45. Він писав навіть тоді, коли був та Соловках, в ув’язненні. Свою хресну дорогу він пройшов разом із багатьма іншими українськими митцями Розстріляного Відродження. Його розстріляли 3 листопада 1937 року в Сандармоху. М. Куліш створив близько п’ятнадцяти п’єс. Три п’єси з усього доробку драматурга написано на сільську тематику – «97», «Комуна в степах» і «Прощай, село». Вони становлять своєрідну трилогію про українське село 1920-1930 років. Драма «97» – за кількістю загиблих від голоду в одному тільки українському селі – була написана 1924 року. Автор надіслав п’єсу до Харківського театру ім. І. Франка, де її було вирішено ставити, але зі значним цензуруванням, зокрема, без згадки про справжній голод в Україні. І навіть у такому вигляді вона мала шалений успіх... До збірки також увійшла п’єса «Отак загинув Гуска», автобіографія письменника й уривки «Із записника».

До збірки ввійшли знакові п’єси М. Куліша «Патетична соната» і «Маклена Ґраса». Також збереглася чимала частина публіцистичної спадщини драматурга, зокрема часів його діяльності в системі народної освіти та в газеті «Червоний шлях». Ці статті й виступи теж публікуються у збірці. «Маклена Ґраса» – це остання п’єса Миколи Куліша й остання постановка Леся Курбаса як режисера «Березоля». Після цієї п’єси М. Куліш уже не міг нічого писати, а Курбас робив постановки тільки в таборах. Вистава, що готувалася посеред Голодомору, стала останнім ковтком свободи для покоління Розстріляного відродження.

Доля видатного українського письменника Володимира Винниченка (1880–1951) була надзвичайно складною та бурхливою. Цей талановитий художник слова був відомим політичним діячем, який все життя присвятив боротьбі за побудову вільної, самостійної України. Тому не дивно, що твори його довгий час було заборонено друкувати. Головний герой роману «Записки Кирпатого Мефістофеля» Яків Михайлюк наче не живе, а грає в життя. Все в нього відбувається легко і просто. Навіть до свого кохання він ставиться як до гри: чому б і не оженитися з дівчиною, яку він називає Білою Шапочкою, адже вона така гарна і мила? Але на перешкоді стає один факт: виявляється, що у Кирпатого Мефістофеля є син, що народився проти його бажання. Гра закінчується, і Михайлюку треба обирати між коханою і дитиною. І вибір цей аж надто серйозний... До книжки увійшли також оповідання «Федько-халамидник» та п’єса «Чорна Пантера і Білий Медвідь».

Роман «Недуга» українського поета, драматурга, перекладача зі східної Слобожанщини Євгена Плужника (1898-1936) показує життя київської інтелігенції та мистецьких кіл 1920-х рр., їхній розрив між ідеалом І дійсністю. У п’єсах «Професор Сухораб» і «У дворі на передмісті» автор виразно втілив передчуття реакції, що наступає після українізації.