Видання містить шевченкознавчі та порівняльні студії професора Стефана Козака, створені вченим протягом півстоліття. У першій частині книги зібрано шевченкознавчі розвідки, у яких простежується діалогічність творів Тараса Шевченка з польською літературою, їх рецепція в розвідках науковців з-понад Вісли, а також проведено герменевтичний аналіз топіки правди. Друга частина вміщує студії, присвячені українсько-польським взаєминам від давньої літератури до епохи романтизму з її феноменом «української школи» та особливою увагою до творчості А. Міцкевича, Ю. Словацького, Ю. Крашевського, Я. Захар’ясевича, П. Свєнцщького, Т. Єжа. Розглянуто найвизначніші твори українсько-польського пограниччя XIX-XX ст., проблеми розвитку україністики у Варшаві і сучасного культурного добросусідства. Збірник рекомендовано науковцям-гуманітаріям, викладачам, аспірантам, студентам вищих навчальних закладів, слухачам Міжнародної школи україністики НАН України.

Об’єктом уваги монографії стали різноманітні за своєю естетичною природою прозові твори українських письменників XX-початку XXI ст., написані українською та іншими мовами, у яких відтворено долю євреїв під час Другої світової війни. До аналізу залучено і твори зарубіжної літератури вихідців з України або їх нащадків, що розширюють пам’яттєвий дискурс Катастрофи на українських землях. У дослідженні акцентовано увагу на можливості художньої прози про Шоа як засобу трансформації комунікативної, історичної пам’яті в пам’ять культурну та формування інклюзивного художнього простору. Видання розраховане на науковців, студентів та широку читацьку аудиторію.