У монографії в контексті гуманітарної міждисциплінарності, поєднання історичних, філософських, політологічних, соціологічних і культурологічних методів пізнання, з позицій цивілізаційного, антропологічного та соціокультурного підходів розглядається феномен української цивілізаційної ідентичності, її витоки, становлення та сучасний стан. З'ясовуються теоретико-методологічні засади сутності цивілізаційної ідентичності, ії структура: етнічна, національна, культурна, релігійна, політична, громадянська, європейська та інші складові, зв’язок цивілізаційної ідентичності з менталітетом і глобалітетом у динаміці історичного поступу та трансформації, починаючи з епохи Середньовіччя, Києво-Руської держави, Ренесансу, модерну і закінчуючи постмодерном. Показано історичну місію українського козацтва як носія нових якостей національної ідентичності, відстежено цивілізаційне самовизначення української ідентичності на зламі XIX-XX ст., роль свідомості, соціальної психології та національної ідеї в трансформації ідентичності, висвітлено причини кризи і розколеності ідентичності в умовах тоталітаризму, його нищівні наслідки для ідентифікації процесу українства загалом. Центральне місце відведено дослідженню специфіки цивілізаційної ідентичності незалежної України, ролі ії складових – етнічної, релігійної, національної, громадянської та євроідентичності, розкрито вплив на них міжнаціональних відносин, демократизації суспільства, цифровізації та глобалізації сучасного світу, агресивної політики Росії на чужоземному середовищі, роль зарубіжного українства у формуванні цивілізаційної ідентичності. Висловлено низку пропозицій щодо подальшого дослідження проблеми, ролі держави та громадянського суспільства в активізації ідентифікайного процесу в сучасній Україні та його перспектив. Розрахована на науковців, викладачів історії, філософії, культурології, соціології, соціальної психології, політології, етнології, учителів, аспіратів і студентів, усіх, хто цікавиться українською історією, методологією її цивілізаційного, антропологічного та соціокультурного пізнання.

У монографії аналізуються інтерпретації параметрів дизайну самоідентифікаційних практик людини на ґрунті досліджень американських мислителів другої половини XX ст.: Ч. Тейлора, А. Макінтайра, Р. Рорті, Д. Деннета, Дж. Сьорля, Б. Скіннера, О Лоуена. Досліджуються запропоновані даними філософами способи розгляду самоідентифікаційної проблематики, пояснення джерел та формоутворюючих механізмів, що приймають участь у створенні дизайну самої людини як цілісної системи у соціокультурному просторі сьогодення. Акцентується увага на явищі переконуючого дизайну який також впливає на самоідентифікаційні процеси у свідомості людини, як будь-який артефакт дійсності. Для наукових працівників, викладачів вищих навчальних закладів, студентів творчих та гуманітарних спеціальностей, усіх зацікавлених соціо-культурною та філософською проблематикою.

В последние годы все больше и больше внимания люди во всем мире начинают уделять своей идентичности – национальной, расовой, гендерной, религиозной. Этот глобальный тренд, по мнению Фрэнсиса Фукуямы, автора бестселлера «Конец истории и последний человек», является решающим фактором для эффективной работы общественного механизма, будь то в странах Востока, Юго-Восточной Азии, Соединенных Штатах или Скандинавии. В своей новой книге Фукуяма исследует истоки нашего стремления к признанию достоинства и разбирает последствия влияния политики идентичности на либеральный миропорядок в эпоху популизма. Задача, которую ставит перед собой Фукуяма, – доказать, что права личности, лежащие в основе либеральной идеи, не только могут вести к индивидуалистическому дроблению обществ, но и создать основу для социальной консолидации.