Науково-методологічний рівень кобзарознавчої та етноорганологічної думки в Україні та за кордоном на сьогодні досягнув такої критичної межі свого розвитку, яка поставила ці галузі перед вибором між "кабінетним" теоретизуванням, відірванним від живого функціонування традиційної інструментальної та кобзарсько-лірницької музики у побуті, та практичним втіленням науково-реконструктивного ії відтворення в сучасному континуумі всуціль десакралізованого й деморалізованого суспільства. У збірці представлено статті видатних учених теоретиків і практиків України, Канади, Польщі, Німеччини, Бєларусі, Лівану, Бельґії, росії, в яких розглядається широкий спектр етноінструментознавчих знань, починаючи від актуальних питань польової експедиційної роботи до глибоких транскрипційних й аналітичних структурно-типологічних розглядів та науково-реконструктивних експериментів. Редакційна колегія збірника не ставила собі за мету надання виданню ВАКівсько-"скопусівського" штибу з огляду сучасної одіозної репутації самого цього статусу та його ставлення до гуманітаристики як наукової дисципліни, зосібна. Амбіційні завдання організаторів тут полягають, радше, в синергетичному об'єднанні зусиль усього кобзарознавчо-етноінструментологічного (та й, навіть, етнохореологічного) потенціялу України й у науково-дослідницьких процесах сьогодення, поспіль.

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ