Індекс рубрикатора НБУВ: В345.1,022 + Г262.1-24

Рубрики:

Флюоресценція

Група піразолу

Шифр НБУВ: РА323278 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено основні чинники, що впливають на формування екситоних станів і локалізацію екситонів в J-агрегатах amphi-PIC з контрольованим ступенем статичного безладу. Встановлено механізми екситонного транспорту та його ефективність в J-агрегатах; природу поляронних станів в J-агрегатах amphi-PIC. Встановлено величину екситон-фононної взаємодії в J-агрегатах і чинники, що на неї впливають. Розглянуто взаємозв'язок між величиною екситон-фононної взаємодії та люмінесцентними властивостями J-агрегатів. Вивчено механізми взаємодії різних типів люмінофорів у нанооб'ємі міцел ПАР. Досліджено властивості створення ефективного багатокаскадного безвипромінювального перенесення енергії електронних збуджень (fluorescence resonance energy transfer, FRET) між декількома люмінофорами в нанооб'ємі міцел і встановлено чинники, що впливають на ефективність FRET. Визначено можливість використання молекулярних нанокластерів, що досліджуються, як нових люмінесцентних зондів і контейнерів.

У системі in vivo досліджено трансмембранний мітохондріальний потенціал та стабільність геному пухлинних клітин внаслідок дії наноферомагнетиків з різними розмірами наночастинок. Оцінку генотоксичного впливу наноферомагнетиків на пухлинні клітини та зміну їх мітохондріального потенціалу проводили із застосуванням мікроядерного тесту та мітохондріального флуоресцентного зонду JC-1. Встановлено, що наноферомагнетики з діаметром наночастинок 40 та 100 нм у концентрації 3 мг/кг істотно не знижували трансмембранний потенціал мітохондрій та у незначній мірі збільшували частоту мікроядер пухлинних клітин. Зазначено, що наночастинки заліза у концентрації 6 мг/кг виявляли різнонаправлений характер змін мітохондріального потенціалу та частоти мікроядер в залежності від їх розміру. Доведено, що наночастинки заліза з меншим діаметром викликали суттєве зростання трансмембранного потенціалу мітохондрій пухлинних клітин на фоні незмінної кількості мікроядер, а з більшим діаметром і навпаки. Одержані дані можуть слугувати важливим критерієм для подальших досліджень у експериментальній онкології для створення оптимальної системи цілеспрямованої доставки протипухлинних препаратів до тканини-мішені.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.5 с

Рубрики:

Всмоктування, розподіл і виведення лікарських речовин. Фармакокінетика

Шифр НБУВ: Ж20611 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В останні роки застосування нанотехнологій у гуманній і ветеринарній медицині показало великий прогрес, який міг би стати серйозним проривом у вирішенні певних проблем, у тому числі й у галузі репродукції тварин. Приклади потенційних застосувань надають можливість більш широкого впровадження нанотехнологічних методів регуляції репродуктивної функції у практику для пришвидшення темпів розвитку тваринництва. Вивчення дії наночастинок високодисперсного діоксиду силіцію уможливлює оптимізування методу кріоконсервації сперми, сприяє розумінню механізмів функціонування статевих клітин, оваріальних фолікулів та ембріонів. Розроблено перспективні біоцидні нанопрепарати, використання яких забезпечує підвищення заплідненості тварин, імунобіологічної резистентності, запобігання неплідності й одержання здорового приплоду. Наноаквахелати мають модифікувальний вплив на фізіологічні процеси в організмі тварин, що знаходить відображення в активації біосинтетичних і енергетичних процесів в організмі, стимуляції клітинної ланки імунітету. Запропоновано використання їх для лікування тварин, хворих на мастит, стимуляції їх відтворювальної функції. З метою підвищення терапевтичної ефективності вітамінно-гормональних препаратів використано додавання наночастинок діоксиду церію й ортованадату рідкісноземельних елементів. Застосування їх надає змогу оптимізувати окремі показники гомеостазу та прооксидантно-антиоксидантної системи, нормалізувати структуру та функцію фетоплацентарного комплексу вагітних тварин і підвищити потенціал розвитку новонароджених, ефективність терапії самок з мастодистрофією та гонадопатіями, самців з андрологічними захворюваннями. Однак достеменно механізми впливу наночастинок на організм поки не відомі; постійно дискутуються питання щодо потенційної токсичности наночастинок, що зумовлює необхідність конкретних гіпотез і розумінь певних аспектів досліджень. Отже, оскільки нанотехнології знаходяться на ранніх стадіях розвитку, для одержання значущих результатів може знадобитися певний час, щоб провести необхідні дослідження та клінічні випробування. Цей інструмент, який буде розвиватися протягом наступних декількох десятиліть, матиме серйозні наслідки у ветеринарній науці та репродуктології включно.