Наведено теоретичні та практичні положення з виконання інженерно-геодезичних робіт при вишукуваннях, проєктуванні, зведенні й експлуатації будинків та інженерних споруд. Охарактеризовано сучасні методи створення інженерно-геодезичних мереж. Розглянуто технологію інженерно-геодезичних розмічувальних робіт. Увагу приділено геодезичному забезпеченню монтажу елементів будівельних конструкцій, технології інженерно-геодезичних робіт при зведенні та дослідженні деформацій будинків і споруд. Розкрито особливості використання сучасних електронних, лазерних і супутникових приладів і технологію їх застосування при виконанні інженерно-геодезичних робіт. Подано інформацію про мережі тригонометричного нівелювання, види та методи великомасштабного топографічного знімання, геодезичну будівельну сітку, вимоги до точності виконання геодезичних розмічувальних робіт.

Метрологічні дослідження (повірки, вимірювання), що грунтуються на різних наукових і технічних досягненнях саме у сфері метрології, інтенсивно розвиваються у різних методологічних напрямах як в усьому світі, так і в Україні. Використання метрологічно сертифікованих пристроїв різного типу і з різними фізичними параметрами підвищує рівень довіри до результатів робіт. Саме тому відносне порівняння одержаних результатів надає змогу потенційним замовникам сертифікатів вибирати найефективнішу для них методику проведення робіт для одержання коректних даних. Наведено результати спільної науково-технічної роботи з розробки методології проведення процедури сертифікації калібрувального пристрою, а також результати використання вже сертифікованого калібрувального пристрою для метрологічних визначень параметрів акселерометрів, велосиметрів та реєстраторів зміщення. Одним із важливих напрямів проведення робіт з метрології вимірювальних пристроїв у сфері сейсмології є визначення амплітудно-частотних характеристик або амплітудно-частотних і фазових характеристик різних типів реєстраторів (зміщення, швидкості або прискорення). Використання цих пристроїв у сучасних автоматизованих комплексних системах забезпечує визначення різних параметрів сейсмічних подій - як локальних або регіональних, так і телесейсмічних. Подано результати порівняльних аналізів експериментальних робіт з визначення частотних характеристик калібрувального пристрою, одержаних в різних напрямах вимірювань - зміщення, швидкості та прискорення. Оцінено стан різних сейсмологічних реєстраторів, що надає змогу експериментально визначити наявність різного типу фізичних відмінностей в одному з діапазонів частот для реєстраторів зміщення та швидкості. Відповідність одержаного сертифіката на калібрувальний пристрій вимогам міжнародної метрологічної системи сертифікації ISO/IEC17025 забезпечено ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ".

Простежено систему періодичності розвитку Всесвіту (від 13,7 млрд р.т.), Сонця (від 5 - 4,6 млрд р.т.), Землі (від 4,567 млрд р.т.), Місяця та інших планет. Це стало основою для прогнозування катастрофічних паводків та інших екстремальних ендо- та екзогеодинамічних явищ.

Представлено тези за напрямами роботи конференції: "Олімпійський рух, олімпійська освіта: історія проблеми, можливості", "Олімпійський та професійний спорт: проблеми та перспективи розвитку", "Фізичний стан, контроль фізичної підготовки та успішності фізичного виховання", "Адаптивна фізична культура і спорт", "Розвиток Wellness-індустрії в Україні та світі". Зазначено, що матеріали конференції становлять науковий інтерес для науково-педагогічних працівників, тренерів, спортсменів, викладачів, наукових співробітників.

Проаналізовано екологічний стан компонентів довкілля - геологічного середовища, геофізичних полів, геоморфосфери, гідро- та атмосфери, ґрунтового і рослинного покривів, тваринного світу, техносфери і демосфери та територіях природно-заповідного фонду - пам'яток природи, заказників, регіональних ландшафтних та національних природних парків, природних і біосферних заповідників. Запропоновано технології захисту довкілля об'єктів і територій природно-заповідного фонду.

Мета роботи - проаналізувати терапевтичну ефективність застосування вено-венозної екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО) у пацієнтів з гострим респіраторним дистрес-синдромом, зумовленим SARS-CoV-2. Проведено ретроспективний аналіз пацієнтів з гострим пошкодженням легенів на тлі COVID-19, яким з лютого 2020 р. до травня 2021 р. у ЕКМО-центрі в якості лікування було використано веновенозну ЕКМО. Упродовж зазначеного періоду було зафіксовано 7 випадків підключення вено-венозної ЕКМО з приводу гострого респіраторного дистрес-синдрому, що клінічно підпадало під прояви інфекції COVID-19. Найчастішим ускладненням при проведенні ЕКМО виявлявся тромбоз у системі ЕКМО - 42,9 %, що вимагало заміни оксигенатора у 2 випадках та заміни всієї системи повністю - у 1 випадку. У 3 пацієнтів спостерігалися кровотечі в місці канюляції в комбінації з носовими або шлунково-кишковими кровотечами. Загалом летальність при ЕКМО серед обстежених пацієнтів становила 57,1 %, тоді як 30-денна летальність - 71,4 %. Висновки: ключовою стратегією в ефективному лікуванні пацієнтів з COVID-19 з тяжкою дихальною недостатністю є рання консультація з ЕКМО-центром. Однак все ще залишаються нез'ясованими критерії відбору таких пацієнтів на ЕКМО, як і оптимальна стратегія антикоагулянтної терапії.

Клінічна настанова створена мультидисциплінарною робочою групою співробітників клініки "Добробут" на основі таких оригінальних клінічних настанов: American Academy of Pediatrics/Heart Association American: PALS - Pediatric Advanced Life Support; Children and Infants with Fever - Acute management; The Management of Community - Acquired Pneumonia in Infants and Children Older Than 3 Months of Age: Clinical Practice Guidelines by the Pediatric Infectious Diseases Society and the Infectious Diseases Society of America; American Pain Society Guidelines on the Management of Postoperative Pain. The Journal of pain; Diarrhea and vomiting caused by gastroenteritis in under 5s: diagnosis and management. Clinical guideline. Розробка настанови здійснена шляхом адаптації. Механізм адаптації передбачає внесення в оригінальний текст настанови, який залишається незмінним, коментарів робочої групи, в яких висвітлена можливість виконання тих чи інших положень клінічної настанови за реальних умов системи охорони здоров'я України, доступність медичних втручань, наявність зареєстрованих в Україні ліків. Запропоновану клінічну настанову не слід розцінювати як стандарт медичного лікування. Остаточне рішення щодо конкретної діагностичної процедури або методу лікування повинен приймати лікар з урахуванням клінічного стану пацієнта та можливостей медичного закладу. Клінічна настанова має на меті допомогти лікарю в прийнятті раціонального рішення в різних клінічних ситуаціях, слугує інформаційною підтримкою щодо найкращої клінічної практики на основі доказів ефективності застосування певних діагностичних процедур і ліків.

Мета цієї публікації - викласти результати досліджень змін давніх ландшафтів передгір'я Карпат, у т.ч. із застосуванням палеогеографічних методів вивчення геологічної пам'ятки природи "Старуня" у Богородчанському районі Івано-Франківської області. Унікальність цієї пам'ятки визначається проявами тут грязевого вулканізму та місцезнаходженням законсервованих у болотних осадах у суміші з нафтою та озокеритом туш мамонта, волохатих носорогів та інших тварин пізнього пліоцену. Ці знахідки віком 25 - 27 тис. років у різні роки досліджували польські, згодом українські, а також спільні польсько-українські експедиції, зокрема за даними польсько-української експедиції 2006 - 2009 рр. на підставі буріння 44 колонових свердловин отримано спорово-пилкові комплекси, зібрано макрорештки рослин та черепашки мушлів того часу. Застосування палеонтологічних методів дослідження забезпечило можливість отримати результати, які є новими: у алювіальних та озерно-болотних відкладах долини р. Лукавець Великий у період Weichkseliah Middle Pleniglacial (середина пізнього плейстоцену-валдайське зледеніння Східноєвропейської рівнини - вюрсьмське зледеніння Альп) у ландшафтах Прикарпаття панували степові та тундрові рослинні угруповання з осоковими, карликовою березою та інші. Малакофауна також підтверджує наявність відкритих ландшафтів зі степово-тундровими угрупованням в умовах сухого континентального клімату. Наприкінці плейстоцену та на початку голоцену потепліло та збільшилась вологість, що призвело до широкого розповсюдження низинних торфових боліт та мілких водних басейнів, які періодично пересихали. Наукова новизна дослідження: отримано нові дані з уточненням датування відкладів, стратиграфічного положення нових палеонтологічних знахідок, а також вивчено вміст спорово-пилкових спектрів; детальніше охарактеризовано палеообстановки пізнього плейстоцену та голоцену. Показано, що і у передгірських та гірських умовах Карпат підтверджується ритмічна періодичність змін ландшафтів, як це установлено на рівнинній території України. Дослідження пам'ятки продовжується.

Наведено всесторонню геолого-палеонтологічну, історико-краєзнавчу та науково-популярну характеристику всесвітньо відомого пам'ятника природи - Старунського грязевого вулкана та місцезнаходження захороненої фауни волохатих носорогів, мамонтів та інших крупних тварин епохи четвертинного зледеніння. Зазначено, що інтерес до геологічної пам'ятки природи загально державного значення "Старуня " зростає. Висвітлено виконання георадарного зондування перспективної ділянки та роботу студії 1+1 щодо показу 5 серійної передачі "Україна у Льодовиковому періоді". Обґрунтовано створення міжнародного еколого-туристичного центру "Парк Льодовикового періоду". Акцентовано, що Старуня - це місцевість, де на невеличкій при- родоохронній площі у 60 гектарів зібрано докупи родовища нафти, озокериту і солі, а також всесвітньо відоме, унікальне палеонтологічне місцезнаходження викопної фауни. Унікальний об'єкт біля с. Старуня Богородчанського району Івано-Франківської області стає відомим на весь світ після знахідок в озокеритовій шахті у 1907 і 1929 pp. муміфікованих туш волохатих носорогів, мамонтів та інших тварин четвертинного (льодовикового) періоду. Виокремлено історію досліджень Старуні польськими й українськими вченими за першу половину XX століття, яку детально висвітлено краківським професором Штефаном Алєксандровичем у книзі "Старуня".

Фузаріоз є однією з найбільш шкідливих хвороб сої, яка відмічається в Україні у всіх регіонах вирощування культури. Широка розповсюдженість фузаріозів обумовлена великим видовим різноманіттям грибів роду Fusarium Link. та величезним діапазоном їх пристосувальних реакцій. За результатами багаторічних досліджень імунологами Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва НААН визначено видове різноманіття грибів роду Fusarium sp., які уражують сою в умовах східної частини Лісостепу України: F. oxysporum, F. solani, F. javanicum, F. gibbosum, F. moniliforme, F. sporotrihiella, F. culmorum та визначено особливості прояву стійкості зразків до збудників хвороби. Надійним і ефективним способом захисту рослин від хвороб є створення й використання у виробництві стійких і толерантних сортів, які в основному відносяться до ранньостиглих і середньоранніх. Також, у системі заходів захисту, основою одержання запланованого врожаю, є дотримання сівозміни. Визначено особливості розвитку фузаріозу сої в залежності від сорту, погодних умов року, технологій вирощування культури, встановлення видового складу збудників хвороби та особливостей прояву стійкості зразків.

Розроблено методику зрівнювання результатів вимірювань довжини під час калібрування польового компаратора для повірки (калібрування) віддалемірів та віддалемірної частини тахеометрів. На її базі розроблено методику оброблення результатів звірень еталонних віддалемірів на польовому компараторі за методом найменших квадратів (МНК). За МНК оцінюються адитивні систематичні зміщення вимірювань довжини кожним віддалеміром, а також систематичні зміщення, які вносить в результати вимірювань довжини кожний відбивач. Мультиплікативні ступені еквівалентності віддалемірів оцінюються також. Під час калібрувань польових компараторів систематичні зміщення та ступені еквівалентності, одержані під час звірень віддалемірів, повинні використовуватися як поправки. За МНК оцінюється невизначеність за типом А значень довжини ліній польового компаратора, а також систематичних зміщень вимірювань віддалемірами.

Вирішено важливе наукове завдання з визначення особливостей розвитку фузаріозу сої в умовах східної частини Лісостепу України. Уперше в умовах східної частини Лісостепу України встановлено видовий склад збудників фузаріозу сої та визначено їх кількісне співвідношення в природних популяціях гриба, виявлено домінуючі види. Визначено рівень патогенності видів фузаріозу та встановлено зростання агресивності більшості видів патогена. Установлено залежність рівня зараженості насіння сої від ґрунтово-кліматичних зон вирощування культури. Визначено роль агротехнічних факторів в обмеженні розвитку фузаріозних кореневих гнилей на посівах сої. Створено колекцію видів збудників фузаріозу сої та охарактеризовано їх культурально-морфологічні особливості. Набуло подальшого розвитку використання патогенних видів гриба під час нарощування інфекції для створення інфекційних фонів з метою оцінювання сортів на стійкість до збудників хвороби та використання біопрепарату Хетомік в обмеженні розвитку кореневих гнилей.

Обгрунтовано наукове й практичне значення конструктивної екології, запропоновано конструктивно-екологічну територіальну модель екологічної безпеки та сталого розвитку Землі, Європейського Союзу, Карпатського Єврорегіону, держави Україна, її Західного регіону. Розглянуто й проаналізовано динаміку, умови, характер техногенного навантаження на геологічне середовище і геоморфосферу Західного регіону України, закономірності та ризики розвитку екзогеодинамічних процесів. Описано особливості районування, наведено відповідні карти ризиків виникнення надзвичайних ситуацій у зв'язку з розвитком карсту і зсувів, висвітлено систему моніторингу небезпечних геологічних процесів, методичні основи й технічні засоби її організації, етапи створення. Наведено основи управління та інженерного захисту процесонебезпечних територій, розкрито базові принципи Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр.

Охарактеризовано методологічні засади геоекологічного районування. Запропоновано нову стратегію екологічної безпеки, збалансованого використання природних ресурсів та еколого-технологічну модель захисту навколишнього середовища. Розроблено комп’ютеризовану систему екологічної безпеки з кореляцією захворюваності населення з екологічним станом усіх компонентів довкілля міської території. Оцінено екологічний стан територій впливу нафтогазових родовищ і перспективних площ видобутку сланцевого газу. Розроблено концепцію системи медико-геологічного моніторингу.

Теоретично обгрунтовано та впроваджено системи екологічної (природно-техногенної) безпеки територій на різних ієрархічних рівнях - від міждержавного, регіонального, адміністративних областей і районів, територіальних громад та населених пунктів до промислових підприємств, територій традиційного видобутку та транспортування нафти і газу та ділянок перспективних на сланцевий газ.

Висвітлено основні поняття наукових досліджень, означення, класифікацію, закономірності та принципи розвитку науки. Подано дані про системи наукових установ, підготовки наукових кадрів та особливості формування наукових шкіл. Викладено основи моделювання та теоретичних досліджень, принципи побудови наукових концепцій, гіпотез і теорій, можливості наукових відкриттів, основи експериментальних та експедиційних досліджень в екології, принципи накопичення екологічної інформації в базах даних, її обробки та передачі, а також побудови картографічних і комп'ютерних моделей в різних геоінформаційних системах.

Визначено методологічні основи періодизації еволюції Землі, розглянуто основні концепції, підходи та принципи їх реалізації. Детально проаналізовано механізми формування та розвитку Всесвіту, зародження планет Сонячної системи і Землі, її диференціація. Охарактеризовано основні природні та антропогенні (техногенні) впливи на біосферу. З'ясовано межі існування живих істот, механізм формування їх свідомості. Встановлено, що в сучасному світі людина є однією з головних геологічних сил, що впливають на розвиток біосфери і планети в цілому, описано науково-технічний прогрес як основну рушійну силу подальшого розвитку людства. Вивчено основні сценарії розвитку біосфери та людства в техногені з урахуванням ресурсного й екологічного чинників впливу на розвиток суспільства.

Здійснено комплексне дослідження особливостей вербалізації гендерних стереотипів в англомовній художній прозі з позицій лінгвокогнітивного та лінгвокомунікативного підходів. Проаналізовано підходи та визначено зміст категорії "гендер" з лінгвістичних позицій, детерміновано склад, функції та змістовні характеристики соціокультурних стереотипів маскулінності/фемінінності в англійській мові. Встановлено особливості експлікації гендерних стереотипів в англомовному художньому дискурсі, охарактеризовано специфіку вербальної репрезентації гендерних стереотипів в англомовному патріархальному та постфеміністичному любовному романі. Виявлено прагматичні характеристики чоловічих і жіночих референтів у системі прямих та образних номінацій, з'ясовано особливості емоційно-експресивного аспекту комунікативної поведінки персонажів чоловічої та жіночої статі, що виявляється у вживанні табуйованої лексики. Досліджено вплив екстралінгвальних факторів, зокрема феміністичних ідей та статевої належності автора роману на лінгвальні прояви гендерних стереотипів в англомовному художньому дискурсі.

Обгрунтовано структурну модель геоінформаційної комп'ютеризованої природно-техногенної системи безпеки територій промислових підприємств (техногеосистем), техноприродних комплексів, населених пунктів, адміністративних районів, областей і регіонів. Вперше розроблено теорію та практично втілено результати вирішення нової наукової задачі - ландшафтно-геохімічного районування територій на регіональному, локальному і об'єктовому рівнях з виділенням та класифікацією нових таксономічних одиниць. Запропоновано теоретико-методологічні та практичні основи побудови типових техногеохімічних карт стану довкілля з поділом на природні і техногенні складові для територій з виділенням ландшафтно-геохімічних контурів розповсюдження нормального, задовільного, напруженого, незадовільного, складного, передкризового, критичного і катастрофічного станів, виявлених безпосереднім вимірюванням вмістів забруднювальних речовин з відбором проб та їх аналізом із геологічного середовища, грунтового і рослинного покривів, грунтових і поверхневих вод та донних відкладів, атмосферного повітря та опадів дощу і снігу, вимірюванням гравітаційного, магнітного, електромагнітного, радіаційного, геопатогенного та інших природних і техногенних фізичних полів і їх впливу на геосистеми і здоров'я людей. Вперше доказано, що розповсюдження забруднень важкими металами, нафтопродуктами, радіонуклідами, пестицидами та іншими токсикантами залежить не тільки від їх розподілу згідно ландшафтної структури території, а формувалось під впливом атмо- і гідроміграційних потоків полютантів і тому може виходити за межі ландшафтних таксонів, особливо за наявності потужного техногенного об'єкта.

Проаналізовано комп'ютеризовану систему екологічної безпеки Європейського Союзу. Викладено методологію оцінювання природної та техногенної складових екологічної безпеки територій. Досліджено вплив промислового виробництва на довкілля. Обгрунтовано концепцію екологічної безпеки гідроекосистем. Висвітлено проблеми моделювання і картування транскордонного забруднення. Вивчено можливості прогнозування та зменшення наслідків катастрофічних паводків у долині Дністра. Охарактеризовано тенденції розвитку екологічної освіти у вищій школі.