Разработан метод синтеза адаптивного к вариациям активного сопротивления ротора наблюдателя вектора потокосцепления, имеющего структуру наблюдателя Матсусе. Впервые найдена структура обратных связей наблюдателя и определены соотношения для значений их настроечных коэффициентов, гарантирующие локальную асимптотическую устойчивость оценивания компонент вектора потокосцепления и активного сопротивления ротора в условиях, когда электромагнитный момент не равен нулю или модуль вектора потокосцепления ротора не является постоянным.

Экспериментально установлено, что остеосинтез переломов проксимального отдела плечевой кости Т-образной пластиной дает лучшие результаты благодаря увеличенной контактной поверхности и жесткости. Металлические имплантаты (спицы, проволока) благодаря ограниченному контакту с костью и эластичным свойствам ведут к минимизации стресса между костью и имплантатом, что делает их оптимальными для фиксации переломов плечевой кости.

Предложено общетеоретическое решение проблемы векторного управления моментом и модулем вектора потокосцепления ротора асинхронного двигателя при косвенной ориентации по вектору потокосцепления ротора. Разработан метод синтеза алгоритма косвенного векторного управления, который обеспечивает асимптотическую отработку заданных траекторий момента-потокосцепления, асимптотическую развязку процессов регулирования выходных координат, а также свойства грубости к вариациям активного сопротивления ротора.

Представлены методика и результаты сравнительного исследования влияния вариаций активного сопротивления ротора на показатели качества семейства алгоритмов косвенного векторного управления модулем вектора потокосцепления и моментом асинхронного двигателя.

Разработана методика и представлены результаты сравнительного экспериментального тестирования алгоритмов векторного управления моментом и потокосцеплением асинхронного двигателя, которые позволяют косвенно оценить показатели качества отработки момента асинхронного двигателя, а также свойства грубости к вариациям активного сопротивления ротора. Показано, что использование алгоритма грубого векторного управления по сравнению со стандартным позволяет в условиях вариаций активного сопротивления ротора стабилизировать показатели качества регулирования моментом и модуля вектора потокосцепления, а также энергетической эффективности на номинальном уровне.

Представлено методику та результати порівняльного експериментального тестування двох алгоритмів керування моментом асинхронного двигуна - частотного та непрямого векторного з позицій їх застосування в тяговому електроприводі пасажирського електротранспорту.

Представлено результати експериментального дослідження адаптивного спостерігача потокозчеплення та активного опору ротора, а також алгоритму адаптивного векторного керування для випадку, коли в ньому використовується оцінене за допомогою спостерігача значення активного опору роторного кола. Експеpиментально підтверджено, що використання одержаного від адаптивного спостерігача значення активного oпopу роторного кола в алгоритмі грубого векторного керування дає змогу повністю компeнcувaти вплив варіацій активного опору ротора на показники якості керування в електромеханічних системах на базі асинхронного двигуна.

Проаналізовано метод синтезу алгоритмів непрямого векторного керування моментом і потоком асинхронних двигунів. Наведено результати дослідження основних алгоритмів непрямого векторного керування, а також нового алгоритму робастного векторного керування з підвищеними властивостями робастності до варіацій активного опору роторного кола, який забезпечує глобальне асимптотичне відпрацювання заданих траєкторій моменту і модуля вектора потокозчеплення ротора та має властивості глобальної асимптотичної експоненційної стійкості. Зазначено, що для відчутного підвищення точності за низьких швидкостей робастного векторного керування синтезовано адаптивний спостерігач вектору потокозчеплення ротора. Обгрунтовано правомірність застосування нелінійного принципу розділення для побудови адаптивних систем на основі синтезованих алгоритму робастного непрямого векторного керування та адаптивного спостерігача вектора потокозчеплення ротора. Розроблено метод дослідження робастності алгоритмів непрямого векторного керування, на основі якого досліджено синтезовані системи, що підтверджують переваги розробленого робастного векторного керування в порівнянні з іншими відомими алгоритмами у разі непрямого полеорієнтування.

Теоретически обоснована правомочность применения нелинейного принципа разделения для построения адаптивных к вариациям активного сопротивления ротора систем косвенного векторного управления асинхронными двигателями. Сформулированы требования к структурам подсистем, выполнение которых позволяет достичь локальной экспоненциальной устойчивости композитной системы. Представлены результаты экспериментального тестирования и математического моделирования в условиях вариаций активного сопротивления ротора, подтверждающие сформулированные теоретические положения.

Асинхронні генератори із самозбудженням набувають все більшого розповсюдження в автономних системах електропостачання. Але регулювання генерованої напруги асинхронних генераторів та визначення його статичних характеристик є задачею, яка досі базувалася лише на ітераційних підходах. Раніше було запропоновано підходи до розробки систем регулювання напруги асинхронних генераторів, які базуються на аналітичних залежностях. Розглянуто використання аналітичних залежностей для границь самозбудження та статичних характеристик напруги трифазного автономного асинхронного генератора при розробці систем регулювання його напруги на основі електронного регулятора навантаження. Надано модель системи стабілізації напруги за допомогою електронного регулятора навантаження асинхронного генератора в середовищі MATLAB. Показано, що використання аналітичних залежностей при аналізі генератора дозволяє отримати значення ємностей конденсаторів самозбудження аналітичним шляхом, що може бути широко використано на практиці при розробці подібних систем регулювання напруги асинхронного генератора.

Розглянуто питання покращення енергетичної ефективності нерегульованих асинхронних електроприводів при роботі з частими пусками. Для вирішення даної задачі запропоновано використовувати асинхронні двигуни спеціальної конструкції з торцевими масивними феромагнітними екранами подовжених стрижнів ротора та короткозамикаючих кілець поза робочим повітряним зазором. Розглянуто три варіанти таких конструкцій: два торцевих екрани на всі стрижні, половина стрижнів охоплюється одним торцевим екраном, а друга іншим, один торцевий екран на всі стрижні. Розглянуто питання вибору геометричних розмірів таких екранів при виконанні умови максимуму пускового моменту й накладанні обмежень на жорсткість механічної характеристики на робочій ділянці. Проведені дослідження показали збільшення величини пускового моменту при обмеженні пускового струму таких двигунів. Аналіз пускових процесів в електроприводах із запропонованими двигунами показав зменшення часу пуску, величини споживаної енергії і втрат активної потужності. Проведено порівняльний аналіз енергетичних показників пускових режимів електроприводів із запропонованими асинхронними двигунами при різних характерах навантажень. Досліджено енергетичні показники електроприводів при прямому пуску від мережі живлення та за допомогою пристроїв плавного пуску при різних характерах навантаження та величинах обмеження пускового струму.

Запропоновано нову структурну реалізацію системи тризонного регулювання швидкості системи електропривода на базі синхронного двигуна з постійними магнітами з використанням оптимальних стратегій керування "Максимальний момент на ампер" та "Максимальний ампер на вольт", в якій підтримка напруги статора на максимально припустимому рівні здійснюється не за допомогою додаткового контуру напруги, а за рахунок подвійного динамічного обмеження моментоутворювальної складової струму статора.

Для синхронних двигунів з вбудованими у ротор постійними магнітами запропоновано спосіб обмеження струму і напруги статора у системі тризонного регулювання швидкості із застосуванням стратегій оптимального керування "Максимальний момент на ампер" та "Максимальний момент на вольт" без застосування додаткових контурів. Ідея полягає у послідовному включенні в канал формування завдання на моментоутворюючу складову струму статора двох блоків динамічного обмеження, перший з яких запобігає перевищенню максимально припустимого значення амплітудою струму статора, а другий - амплітудою напруги статора. Виведено формули для розрахунку рівнів обмеження без врахування та із врахуванням падіння напруги статора на активних опорах.