Індекс рубрикатора НБУВ: Р673.221.011 + Р415.160.23

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж101097 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Медична практика за останні кілька місяців змінилася більше, ніж за останні кілька десятиліть. Це сталося через пандемію коронавірусної хвороби (COVID-19). Очні прояви виявилися найбільш вираженими в пацієнтів із тяжкою пневмонією. Частота кон'юнктивіту в пацієнтів із COVID-19 коливається від 0,8 до 31,6 %. Оптична когерентна томографія продемонструвала гіперрефлективні ураження на рівні гангліозних клітин і внутрішніх плексиформних шарів, більш виражені в папіломакулярному пучку обох очей. Крововиливи в сітківку були виявлені як мінімум в одному оці в п'яти пацієнтів (9,25 %), ватоподібні вогнища були виявлені в чотирьох пацієнтів (7,4 %), друзи спостерігалися в шести пацієнтів (11,1 %). При огляді очного дна розширені вени спостерігалися в 15 пацієнтів (27,7 %), звиті судини - у 7 пацієнтів (12,9 %). У літературі є повідомлення про пацієнтів, яким був поставлений діагноз COVID-19 після виявлення диплопії та офтальмопарезу. Частота очних ускладнень у пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії в різних дослідженнях коливається від 3 до 60 %. Найбільш частими проявами є порушення очної поверхні, підвищення внутрішньоочного тиску, а також порушення переднього та заднього сегментів.

Останнім часом найбільшу популярність серед ефективних методів контролю міопії набуває метод рефракційної терапії ортокератологічними лінзами (ОКЛ). На ефективність методу впливає низка початкових показників пацієнта, одним з яких є діаметр зіниці. Мета роботи - вивчити вплив діаметра зіниці на осьову довжину ока в пацієнтів із міопією, які користуються ОКЛ. У дослідженні брали участь 120 дітей, які були розподілені на 2 групи. I група використовувала ОКЛ, II група - окуляри з повною корекцією. У I групі виявлено обернений кореляційний зв'язок між діаметром зіниці та градієнтом прогресування міопії, у групі порівняння зв'язок відсутній. Встановлено, що при прогресуючій формі міопії та базовому розмірі зіниці менше 4,52 мм найбільш ефективним методом контролю є призначення рефракційної терапії ОКЛ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р673.401.1

Рубрики:

Цукровий діабет

Кератити

Шифр НБУВ: Ж101097 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На сьогодні актуальною проблемою є пандемія коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19) в усьому світі. Вжито заходів безпеки, зокрема використання масок, дистанційне навчання. Однак офтальмологи, як і населення в цілому, повинні знати, що маска для обличчя разом із тривалим використанням цифрових пристроїв призводить до збільшення кількості повідомлень про сухість очей у великої кількості пацієнтів. Мета дослідження - вивчити частоту виникнення хвороби сухого ока у студентів з міопією. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 96 студентів медичного університету, які спостерігались у офтальмолога з діагнозом "міопія", обраних методом випадкової вибірки. Всім пацієнтам, крім стандартного офтальмологічного обстеження, проводилась оцінка стабільності прерогової слізної плівки (CП) за допомогою кератотопографії рогівок, та проба Норна (час розриву слізної плівки (ЧРСП)). Також використовувався стандартний опитувальник, призначений для оцінки вираженості симптомів хвороби сухого ока, "індекс ураження очної поверхні" (Ocular Surface Disease Index). Результати. Під час проведення кератотопографії в 47 пацієнтів ЧРСП не був знижений. У середньому за часом стабільність концентричних кілець зберігалась тривалий час, 20,2 +- 3 с. Але у 49 пацієнтів спостерігались ознаки нестабільності СП за часом порівняно з 47 пацієнтами без порушення ЧРСП. У 47 пацієнтів без порушень при дослідженні на корнеотопографі даний показник при пробі Норна варіював від 25 до 18 с, тобто також не виходив за рамки вікової норми (у середньому 21,5 +- 3,5 с). У 3 пацієнтів з мінімальним показником ЧРСП за кератотопографією його значення за пробою Норна становило 9 с. У 36 пацієнтів з укороченням ЧРСП, відповідно до обох методів, відзначався слабкий ступінь сухого ока, у 10 - помірний, у 3 - виражений. Найбільш частими скаргами були: відчуття піску в очах, зоровий дискомфорт при роботі за комп'ютером і в вітряну погоду та при тривалому користуванні захисною маскою. Висновки: серед студентів, які перебували на дистанційному навчанні, в 51,04 % випадків відзначається підтверджена об'єктивними методами хвороба сухого ока. Більш виражений ступінь сухого ока відзначається в користувачів контактних лінз, тому в обов'язковому порядку офтальмологам слід призначати їм зволожуючі краплі.

Понад 70 років у лікуванні глаукоми застосовуються інгібітори карбоангідрази (ІКА). З 1995 р. серед антиглаукомних препаратів з'явилися топічні форми ІКА - дорзоламід, а з 1999 р. - бринзоламід. Гіпотензивна ефективність і безпека топічних ІКА стали підставою для широкого застосування цих препаратів у лікуванні різних форм глаукоми. Особливості механізму дії дали змогу створити на їх основі ефективні фіксовані комбінації, що дозволяють до 40 % знизити внутрішньоочний тиск у хворих на глаукому. Привабливість препаратів на основі ІКА розширилася завдяки їх впливу на різні тканини органа зору. Так, ІКА ефективно покращують гемодинаміку ока й зорового нерва. Антиоксидантна активність препаратів дозволяє розширити показання до їх застосування у хворих із судинною патологією сітківки й зорового нерва. Біохімічні характеристики препаратів на основі ІКА дозволили ефективно й безпечно застосовувати їх в комплексному лікуванні макулярного набряку різної етіології. Ад'ювантне використання топічних ІКА розширює можливості анти-VEGF-терапії в лікуванні макулярного набряку різної етіології. Особливості дії ІКА на ендотеліальну помпову функцію рогової оболонки дозволили сформулювати правила застосування топічних ІКА у хворих з недостатньою функцією ендотелію рогівки.

На сьогодні міопічна хвороба посідає провідне місце серед захворювань, що призводять до інвалідизації. За прогнозами, до 2050 року до 52 % населення світу буде короткозорим і 10 % із них - із прогресуючою міопією. Завдяки науково-технічному прогресу стало можливим діагностувати морфологічні зміни у хворих на міопію за допомогою неінвазивного методу, такого як оптична когерентна томографія. Мета роботи - проаналізувати морфологічні зміни диска зорового нерва у хворих на міопію слабкого, середнього та високого ступеня. У дослідження увійшли 120 осіб (204 ока; групу контролю становили 20 практично здорових волонтерів (38 очей)). Усі пацієнти, які брали участь у дослідженні, були працездатного віку - від 18 до 45 років. Усім пацієнтам було проведено оптичну когерентну томографію диска зорового нерва. Було вивчено 12 показників. По мірі збільшення ступенів міопії (від слабкого до високого) у пацієнтів спостерігаються прогресуючі морфологічні зміни, які відображені в результатах оптичної когерентної томографії. Найсуттєвіші зміни у порівнянні з нормою відмічаються у хворих із міопією високого ступеня. Висновки: за міопії спостерігаються зміни в ділянці диска зорового нерва на морфологічному рівні, що доводить необхідність проведення оптичної когерентної томографії як методу своєчасного контролю морфологічних змін під час профілактики та лікуванні прогресування міопії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.91-5 + Р415.120.23-5

Рубрики:

Глаукома

Гіпотиреози

Шифр НБУВ: Ж101097 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.91-5 + Р415.120.23-5

Рубрики:

Глаукома

Гіпотиреози

Шифр НБУВ: Ж101097 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.91-3

Рубрики:

Глаукома

Шифр НБУВ: Ж101097 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На сьогодні міопічна хвороба посідає провідне місце серед захворювань, що призводять до інвалідизації. За прогнозами, до 2050 року до 52 % населення світу буде короткозорим і 10 % із них - із прогресуючою міопією. Завдяки науково-технічному прогресу стало можливим діагностувати морфологічні зміни у хворих на міопію за допомогою неінвазивного методу, такого як оптична когерентна томографія. Мета роботи - проаналізувати морфологічні зміни диска зорового нерва у хворих на міопію слабкого, середнього та високого ступеня. У дослідження увійшли 120 осіб (204 ока; групу контролю становили 20 практично здорових волонтерів (38 очей)). Усі пацієнти, які брали участь у дослідженні, були працездатного віку - від 18 до 45 років. Усім пацієнтам було проведено оптичну когерентну томографію диска зорового нерва. Було вивчено 12 показників. По мірі збільшення ступенів міопії (від слабкого до високого) у пацієнтів спостерігаються прогресуючі морфологічні зміни, які відображені в результатах оптичної когерентної томографії. Найсуттєвіші зміни у порівнянні з нормою відмічаються у хворих із міопією високого ступеня. Висновки: за міопії спостерігаються зміни в ділянці диска зорового нерва на морфологічному рівні, що доводить необхідність проведення оптичної когерентної томографії як методу своєчасного контролю морфологічних змін під час профілактики та лікуванні прогресування міопії.

Мета роботи - проаналізувати особливості змін перипапілярних нервових волокон сітківки у хворих з аксіальною діабетичною оптичною нейропатією (ДОН) залежно від стадії захворювання. Аналіз особливостей змін перипапілярних нервових волокон сітківки виконано на підставі даних обстеження 280 хворих (460 очей) з аксіальною ДОН віком 55,9 +- 7,8 року. Субклінічна стадія ДОН спостерігалась у 50,2 % очей (231 око) хворих з аксіальною ДОН, початкова стадія - у 20,7 % очей (95 очей), виражена стадія - у 19,8 % очей (91 око), дистрофічна стадія - у 9,3 % очей (43 ока). Контрольну групу становили 50 здорових осіб (100 очей). Крім стандартних, методи офтальмологічного дослідження включали оптичну когерентну томографію сітківки та зорового нерва. Проаналізовано середню товщину шару перипапілярних нервових волокон і товщину цього шару у верхній і нижній половині. В результаті проведених досліджень у хворих з аксіальною діабетичною оптичною нейропатією було виявлено, що товщина шару перипапілярних нервових волокон сітківки при вираженій стадії аксіальної ДОН на 38,7 % перевищує, а при субклінічній, початковій та дистрофічній стадіях аксіальної ДОН на 8,0, 13,8, 20,5 % відповідно є меншою показника здорових осіб. Відмічено помірне потовщення перипапілярних нервових волокон сітківки у хворих із вираженою стадією аксіальної ДОН, помірне витончення перипапілярних нервових волокон сітківки відмічається при субклінічній стадії аксіальної ДОН, виражене витончення - при початковій та дистрофічній стадіях аксіальної ДОН. Висновки: з одержаних результатів встановлено, що особливості перипапілярних нейрональних змін залежать від стадії аксіальної діабетичної нейропатії.

Атропін застосовується для стабілізації міопії. Мета роботи - вивчення морфологічних структур ока після застосування атропіну сульфату 0,5 % у кролів. Основній групі застосовували інстиляції атропіну 0,5 % 1 раз на день. Групі контролю - ні. Після енуклеації провели морфологічне дослідження очей. Результати. Вірогідне збільшення товщини склери, решітчастої пластинки, світіння колагену I і III типів. Морфофункціонально сітківка без змін. Висновки: атропін сульфат низьких концентрацій зміцнює решітчасту пластинку та склеру.

Описано зміни товщини решітчастої пластини склери у хворих на цукровий діабет у порівнянні з показниками здорових осіб, а також зміни товщини решітчастої пластини склери у хворих із різними стадіями діабетичної оптичної нейропатії. Наведено зміни площі склерального каналу решітчастої пластини залежно від її товщини у хворих на цукровий діабет.

Описано новий спосіб діагностики субклінічної діабетичної оптичної нейропатії за допомогою спектральної оптичної когерентної томографії. Уточнено класифікацію діабетичної оптичної нейропатії з урахуванням клініко-томографічних ознак захворювання.

Представлено огляд сучасних досліджень молекулярних механізмів розвитку діабетичної ретинопатії. Розглянуто роль молекул родини селектинів (P-, E- і L-селектини), котрі відповідають за роллінг лейкоцитів уздовж ендотеліоцитів, молекул адгезії ICAM-1 (міжклітинна молекула адгезії), VCAM-1 (судинна молекула адгезії) та молекул, задіяних у трансміграції лейкоцитів: PECAM-1 (тромбоцитарно-ендотеліальні молекули адгезії), JAM (вузлові молекули адгезії) та VAP-1 (судинний білок-1 адгезії). Вивчення згаданих механізмів перспективне для визначення об'єктивних біомаркерів запалення, розрахунку прогнозу хвороби та розробки стратегій лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.91-3

Рубрики:

Глаукома

Шифр НБУВ: Ж101097 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - розробка способу ревізії фільтраційної подушки з відновленням прохідності пристрою Ех-PRESS для фільтрації очної рідини та оцінка ефективності даної методики оперативного втручання. Приведено результати ревізії фільтраційної подушки у 60 пацієнтів, які були розділені на 2 групи по 30 осіб у кожній в залежності від моделі імплантованого пристрою Ех-PRESS (Р-50 або Р-200). Виконання оперативного втручання з відновленням прохідності пристрою Ех-PRESS для фільтрації очної рідини за запропонованою методикою серед пацієнтів I групи призвело до нормалізації ВОТ в 83,3 % випадків (5 очей) протягом 21 міс., в 16,7 % випадків (1 око) в цій групі втручання виконано повторно через 6 міс. після першої ревізії. У пацієнтів II групи виконання ревізії фільтраційної подушки нормалізувало ВОТ в 100 % випадків протягом 21 міс. після її проведення.

Розглянуто клінічну ефективність ерадикаційної терапії Helicobacter Pylory (HP) в лікуванні хворих з хронічною центральною хоріоретинопатією. Ерадикаційна терапія збудника HP ефективна в лікуванні хворих з хронічною формою центральної серозної хоріоретинопатії.

Рассмотрена клиническая эффективность эрадикационной терапии Helicobacter Pylory (HP) в лечении больных с хронической центральной хориоретинопатией. Эрадикационная терапия возбудителя HP эффективна в лечении больных с хронической формой центральной серозной хориоретинопатии.

Зазначено, що особливості томографії сітківки у хворих центральною серозною хоріоретинопатією залежать від форми захворювання і інфікування Helicobacter Pylori.

Отмечено, что томографические особенности сетчатки у больных центральной серозной хориоретинопатией зависят от формы заболевания и инфицирования Helicobacter Pylori.