Розглянуто основні причини виникнення короткозорості та роль занять фізичною культурою для відновлення зору.

Рассмотрены основные причины возникновения близорукости и роль занятий физической культурой для восстановления зрения.

In the given article the principal reasons of origin of myopia and role of employments by a physical culture for renewal of sight are considered.

Изучено состояние вестибулярной функции у лиц с патологической близорукостью, определено значение вестибулометрических исследований в практике МСЭ. У значительного количества обследованных имеется нарушение вестибулярной функции. Наиболее часто встречающимися являются расстройства стато-кинетического и стато-динамического равновесия. Установлено, что расстройства рефлекторной деятельности лабиринтов сочетаются с нарушением статики и координации движения, что свидетельствует о снижении функции периферического отдела вестибулярного анализатора и достаточно высоком уровне компенсации вестибулярной дисфункции у близоруких. Результаты статистического и корреляционного анализа подтвердили зависимость между тяжестью анатомо-функциональных нарушений органа зрения и вестибулярных расстройств.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.91-1 + Р670.211.2-29

Рубрики:

Глаукома

Короткозорість (міопія)

Шифр НБУВ: Ж22499 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З урахуванням патогенетичної ролі оксидантних реакцій у механізмах розвитку ускладненої короткозорості досліджено рівень карбонільованих білків (КБ) і хемілюмінесценції (ХЛ). Під спостереженням знаходився 121 пацієнт (224 око) віком від 18-ти до 59-ти років з ускладненою короткозорістю різного ступеня. Встановлено, що для даних пацієнтів характерна активація вільнорадикального окиснення. Під впливом озонотерапії не спостерігалося підвищення активності вільнорадикального окиснення. Активація оксидантних реакцій, спостережена у хворих на ускладнену короткозорість, перебігає менш інтенсивно та схильна до більшого лікувального впливу на початковій і розвиненій стадіях дистрофічних змін на очному дні у хворих на ускладнену міопію. Парабульбарне введення озонованого фізіологічного розчину не призводить до патобіохімічно значущих змін у порівнянні з внутрішньовенним введенням, що може свідчити про локальну дію парабульбарного введення медичного озону без дії на організм.

Под наблюдением находился 121 пациент (224 глаза) в возрасте от 18-ти до 59-ти лет с осложненной близорукостью разной степени. Учитывая патогенетическую роль оксидантных реакций в механизмах развития осложненной близорукости, исследован уровень карбонилированных белков (КБ), хемилюминесценции (ХЛ). Установлено, что для пациентов с осложненной близорукостью характерна активация свободнорадикального окисления. Под влиянием озонотерапии не наблюдалось повышение активности свободнорадикального окисления. Активация оксидантных реакций, имеющая место у больных с осложненной близорукостью, протекает менее интенсивно и подвержена большему лечебному влиянию при начальной и развитой стадиях дистрофических изменений на глазном дне у больных с осложненной миопией. Парабульбарное введение озонированного физиологического раствора (ОФР) не приводило к патобиохимически значимым изменениям в сравнении с внутривенным введением, что может судить о локальном действии парабульбарно вводимого медицинского озона без воздействия на организм.

121 patients (224 eyes) in the age from 18 to 59 years old with the complicated myopia of different degree were examined. Taking into account a pathogenetic role of oxidant reactions in the mechanisms of the complicated myopia development we researched the level of carbonylated proteins (CP), chemiluminescence (CL). It has been found that the activation of free radical oxidization is characteristic for patients with the complicated myopia. Under the influence of ozonotherapy there was no rise of the free radical oxidization activity. Activation of oxidant reactions occurring in patients with the complicated myopia passes less intensively and is subjected to the greater therapeutic influence at the initial and developed stages of dystrophic changes on the eye bottom in patients with the complicated myopia. The parabulbar introduction of ozonizated saline solution (OSS) did not lead to the pathobiochemically significant changes comparing to the intravenous introduction. It testifies to the local action of the medical ozone introduced parabulbarly without the effect on the organism.

Ключ. слова: фосфенэлектростимуляция, миопия, частотные режимы
Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.211.2-542

Рубрики:

Короткозорість (міопія)

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто взаємозв'язок віку та параметрів ока людини - статичної рефракції, розміру ока по передньо-задній осі. Проведено системний аналіз і математичне моделювання змін досліджуваних параметрів ока залежно від віку. Синтезовано математичні моделі для міопії та гіперметропії.

При ультразвуковому дослідженні кровотоку в судинах очного яблука в пацієнтів з міопією виявлено значимі відхилення. Ступінь цих відхилень є залежним від ступеня короткозорості. У зв'язку з тим, що гемодинамічні показники залежні від серцевого викиду, реологічних властивостей крові, стану судинної стінки, вважається, що в патогенезі міопії основна роль приділяється загальному стану організму. Дані, одержані під час дослідження очей за допомогою ультразвукового доплеровського картирування, дозволяють рекомендувати цей метод для оцінки ступеня важкості міопії, схильності її до прогресування та при розробці плану лікувальних заходів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.211.2-2 + Е70*74

Рубрики:

Короткозорість (міопія)

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены результаты коррекции зрения ночными линзами PARAGON CRT 120 пациентов с миопией от sph -0,75 до sph -6,25 диоптрий. Анализ результатов показал, что рефракционная терапия одинаково эффективна при различных степенях миопии, но при миопии высокой степени для достижения высокой остроты зрения требуется от 4 до 7 дней.

На підставі вперше проведених комплексних досліджень біометричних показників рогівки у взаємозв'язку з її чутливістю, ригідністю зовнішньої оболонки ока, а також з анатомо-оптичними показниками ока у динаміці розвитку набутої короткозорості встановлено, що однією з патогенетичних ланок даного захворювання є розтягнення рогової оболонки (зменшення її товщини та збільшення діаметра поперечного перерізу). Доведено, що зменшення товщини рогівки є об'єктивним критерієм прогресування короткозорості та прогнозування периферичних хоріоретинодистрофій. Показано, що поєднане застосування імпульсного електромагнітного поля та солкосерілу у разі прогресуючої набутої короткозорості призводить до підвищення чутливості, нормалізації товщини рогівки, підвищення ригідності зовнішньої оболонки ока, стабілізації короткозорості та є більш ефективним, ніж окреме застосування імпульсного електромагнітного поля та солкосерілу.

Запропоновано модифікований спосіб лікування хворих з ускладненою формою короткозорості, який передбачає застосування озонотерапії та традиційного лікування. Доведено, що запропонований спосіб лікування є патогенетично обгрунтованим. Установлено, що застосування даного способу лікування пацієнтів з ускладненою короткозорістю за різних стадій хоріоретинальних змін поліпшує функціональний стан зорового аналізатора, а саме: підвищує гостроту зору; розширює межі сумарного поля зору; скорочує час реадаптації макули, що супроводжується поліпшенням кровонаповнення ока, підвищенням швидкості кровотечі, зниженням індексів мікроциркуляції, а також зниженням вільнорадикальних процесів за показниками - карбонілованими білками, лугами Шиффа, хемілюмінесценцією, підвищенням активності ферментативних ендогенних антиоксидантів (глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази, супероксиддисмутази). Тривалість досягнутого ефекту зберігається у 89 % пацієнтів з початковою, 69 % - з розвинутою та 46 % пацієнтів - з далеко-розвинутою стадіями хоріоретинальних змін протягом 6-ти місяців.

Розглянуто актуальну проблему офтальмології - підвищення ефективності хірургічного лікування міопії високого ступеня до 20,0 дптр на очах з товщиною рогівки 480 - 520 мкм. На підставі існуючої методики проведення фоторефракційної операції LASIK розроблено її нову модифікацію, яка включає ряд удосконалень окремих етапів, що дозволило вперше одержати високі оптичні та рефракційні результати з мінімальними оптичними абераціями на очах з міопією до 20,0 діоптрій за товщини рогівки 480 - 520 мкм та розширити можливості методики LASIK, а також знизити ймовірність виникнення післяопераційних ускладнень. Вперше показано ефективність застосування модифікованої методики LASIK за корекції міопії високого ступеня у хворих з товщиною рогівки 480 - 520 мкм, яка сприяє ослабленню клінічної рефракції на 36 % більше, ніж за стандартної техніки (10,4 дптр та 6,8 дптр відповідно), підвищенню некоригованої гостроти зору до 0,67 (на 63,4 % більше, ніж за стандартної техніки). Запропоновано новий спосіб профілактики та лікування післяопераційних ускладнень, що включає використання окоферона у вигляді очних крапель сумарною дозою 20 - 30 млн. одиниць у перед- та післяопераційному періоді з застосуванням традиційної протизапальної терапії. Показано, що даний спосіб сприяє зниженню наступних клінічних проявів: набряку рогівки на 41 %, пошкодження епітелію рогівкового клаптя на 58 %, дифузного ламелярного кератиту на 60 %. Рекомендовано використовувати запропоновану модифікацію фоторефракційної операції LASIK у поєднанні з терапією окофероном для підвищення ефективності

Изучено состояние анатомо-оптических, функциональных показателей глаза и глазного дна в случае приобретения близорукости разных степеней и их взаимосвязь. Разработан новый метод склероукрепляющей операции при миопии, основанный на клинико-инструментальных данных. Разработаны показания к хирургическому лечению миопии с применением склероукрепляющей операции нового типа. Изучена эффективность нового метода в случае прогрессирующей миопии. Проведена сравнительная оценка эффективности этой операции по методу Н.Н.Пивоварова и по разработанному методу.

Вивчено стан колагенового каркаса склери в дітей з прогресуючою високою ускладненою міопією. Досліджено зміст трипсиноподібних протеїназ і антипротеолітичної активності в дітей і підлітків з прогресуючою міопією в сироватці крові та сльозній рідині у порівнянні зі здоровими особами та хворими на косоокість. З'ясовано в експерименті вплив експланта з інгібітором трипсину на сполучну тканину склери (гістологічні та електронно-мікроскопічні дослідження). Експериментально вивчено активність у тканині склери після зміцнення склери штучним експлантом з інгібітором трипсину. Розроблено новий спосіб зміцнення склери есплантом з інгібітором трипсину, який зменшує активність протеолізу та запальну післяопераційну реакцію. Досліджено стан активності трипсиноподібних протеїназ і антипротеолітичної активності в дітей і підлітків з прогресуючою міопією в сироватці крові та сльозній рідині до та протягом 6-ти місяців після склеропластики експлантом з інгібітором трипсину. Вивчено ефективність комбінованого зміцнення склери штучним біоінертним експлантом з інгібітором трипсину в дітей і підлітків з прогресуючою міопією.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено проблему оптимізації нових способів профілактики ускладнень ексимерлазерної корекції міопії та міопічного астигматизму шляхом вивчення особливостей біохімічного складу сльози пацієнтів з наступним обгрунтованим використанням удосконаленої контактної лінзи, препаратів мексидол і бакплан в до- та післяопераційному періодах. Проведені дослідження, а також розроблені методи профілактики та лікування субепітеліального помутніння рогової оболонки дозволили підвищити ефективність та безпечність ексимерлазерної корекції міопії та міопічного астигматизму методом LASEK. Кількість пацієнтів з гостротою зору 1,0 через рік після ексимерлазерної корекції міопії підвищена на 8,5 - 11 % у порівнянні з контрольною групою спостереження, а частота субепітеліального помутніння рогової оболонки через рік знижена на 7,6 - 9,3 % відповідно.

Наведено результати застосування удосконаленого способу субепітеліальної фоторефракційної кератектомії (СФРК) для корекції міопії різного ступеня. Проведено дослідження виразності післяопераційного рогівкового синдрому й особливостей реепітелізації рогівки після удосконаленої та стандартної СФРК на очах з різними ступенями вихідної міопатії. Удосконалений метод СФРК у порівнянні зі стандартним дозволяє в ранньому післяопераційному періоді вірогідно зменшити інтенсивність больового синдрому, його тривалість та досягти повної реепітелізації рогівки очей на четвертий день. Досліджено психо-функціональні показники до та після операції удосконаленої та стандартної СФРК. Доведено, що застосування способу удосконаленої СФРК у порівнянні зі стандартним методом забезпечує меншу виразність субепітеліального помутніння рогівки у віддаленому періоді на очах з міопією слабкого, середнього та високого ступеня.

Розглянуто питання взаємозв'язків системи імунітету та вищої нервової діяльності у людей з набутою короткозорістю середнього ступеня, а також імуностимуляції й її впливу на діяльність центральної нервової системи. Імунореабілітацію проведено імунотропними препаратами центральної дії вілозеном і тимогеном, а також використовували поліхроматичне видиме та інфрачервоне світло як імуностимулюючий засіб. У разі вживання вілозену та тимогену в осіб з набутою короткозорістю середнього ступеня вивчено зміни в показниках імунного статусу та нейродинамічних функціях, які характеризували стан діяльності центральної нервової системи. Встановлено, що вживання вілозену протягом 14-ти діб і тимогену протягом 3-х діб та опромінення поліхроматичним видимим та інфрачервоним світлом протягом 10-ти діб носило імунореабілітаційний характер у короткозорих осіб, тому що короткозорість супроводжувалась імунними порушеннями І - ІІІ ступеня. Встановлено, що імуностимуляція викликала односпрямовані позитивні зміни в показниках функціональної рухливості нервових процесів. За умов імуностимуляції встановлено кореляційні зв'язки між показниками системного імунітету неспецифічного антиінфекційного захисту організму та функціональною рухливістю нервових процесів.

Представлено спостереження за оцінкою ефективності високого ступеню міопії з застосуванням фактичних задньокамерних лінз, що імплантуються. Розроблено алгоритм клініко-діагностичного комплексу з індивідуальним підбором ICL після спеціального обстеження.