Досліджено морфологічні особливості яйцепроводу гусей з 1 до 13-місяч. віку. Визначено строки періодів повільного та інтенсивного росту яйцепроводу гусей великої сірої породи, а також динаміку морфометричних показників стінки яйцепроводу гусей у різні періоди постнатального онтогенезу. Установлено строки тканинної та функціональної диференціацій структурних елементів стінки яйцепроводу. Надано вікову морфофункціональну характеристику структурних елементів стінки різних відділів яйцепроводу гусей. Простежено взаємозв'язок морфометричних показників залоз слизової оболонки яйцепроводу з фазою секреторного циклу та рівнем яєчної продуктивності гусей.

Узагальнено погляди сучасних мовознавців на проблему визначення типології односкладних речень як важливої структурно-комунікативної одиниці, що застосовується в різноманітних сферах життєдіяльності людини. Осмислено широкий спектр термінології, що панує в науковій думці вчених-синтаксистів, які досліджували природу, суть односкладних речень. Розглянуто домінуючі класифікації односкладних речень сучасних мовознавців. Визначено дискусійні питання, що стосуються видової уніфікації односкладних речень в сучасному синтаксисі, зокрема стосовно інфінітивних речень. Увагу акцентовано на визначенні типологічного та функціонального потенціалу односкладних речень у мові засобів масової інформації, наукових, художніх і поетичних текстах.

Не дивлячись на очевидну актуальність, питання оцінки надійності програмного забезпечення (ПЗ) не викликає належної уваги. Інтерес до оцінювання надійності ПЗ з'явився одночасно з появою програм. Він викликав жагу одержати традиційну вірогідну оцінку надійності технічного засобу (ЕОМ), робота якого, в цілому, і призначалася для функціонування ПЗ. Розглянуто надійність програмних систем. Розрахована ймовірність похибки в різноманітних структурах програмного забезпечення (при послідовному, паралельному, матричному та ієрархічному з'єднанні). Наведено залежність ймовірності помилки від кількості блоків у структурі програмного забезпечення. Також у розрахунку надійності вищезазначених систем, була врахована ймовірність помилки на стиках програмних модулів.

Зроблено спробу узагальнити погляди сучасних дослідників на проблему визначення функційного потенціалу односкладних речень у наукових, художніх (поетичних, прозових, драматургічних, фольклорних), публіцистичних текстах. Визначено, що односкладні речення виконують низку функцій: динамічності, індивідуалізації та діалогічності мовлення; узагальнення, психологізації, підсилення емоційності; деталізації, передачі внутрішнього стану мовця; експресивно-видільну, оцінну, композиційну, текстотвірну, називну, описову; функцію лаконічності викладу, відтворення ситуації, передачі психологічного стану мовця, номінації певного предмета чи явища. На основі аналізу сучасних наукових досліджень визначено, що в науковому стилі переважно вживаються односкладні означено-особові, неозначено-особові, безособові, інфінітивні та номінативні речення, у художній літературі і означено-особові, неозначено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні, "називний уявлення", буттєві номінативні речення, у рекламних текстах і означено-особові, номінативні речення, у фольклорі - односкладні буттєві заперечні речення. Також охарактеризовано функційну роль односкладних речень у зазначених жанрах.

Систематизовано погляди науковців на кореляцію логіко-синтаксичних типів семантики, способів вираження предикативності й комунікативної природи номінативних речень. Доведено, що номінативні речення з буттєвою семантикою, головний член яких виражений іменником, субстантивованими словами та кількісно-іменним словосполученням, за формально-граматичними й структурно-семантичними ознаками є односкладними, а за логіко-психологічною структурою висловлювання - двочленними, у яких суб'єкт і предикат синкретично представлені одним головним членом; наявність детермінантних поширювачів, які пояснюють буттєве значення головного члена, не змінює загальної комунікативної схеми речення, а визначає специфіку його тема-рематичного членування. Комунікативно-прагматичні функції номінативних речень у текстах друкованих мас-медіа зумовлені специфікою контекстуальної реалізації семантики буття, експресивно-оцінною модальністю, комунікативними інтенціями мовця.

Визначено функціонально-комунікативний потенціал односкладних речень у мові сучасних українських мас-медіа. Зауважено, що матеріалом дослідження є односкладні речення, що функціонують у мові сучасних українських мас-медіа, дібрані суцільним вибиранням з текстів друкованих засобів масової комунікації початку ХХІ ст. Застосовано наступні методи дослідження: описовий метод, що дав змогу схарактеризувати формально-синтаксичні та семантико-синтаксичні властивості односкладних речень; за допомогою структурно-семантичного методу виявлено типове значення та комунікативно-семантичні варіанти односкладних речень на основі аналізу значень предикатних і суб'єктних синтаксем; метод моделювання уможливив побудову функціонально-семантичного поля імперсональності безособового речення, розроблення структурно-семантичних схем та комунікативно-семантичних моделей односкладних речень; комунікативно-прагматичний метод дав змогу визначити прагматичні типи речень відповідно до класифікації мовленнєвих актів та комунікативних інтенцій автора медіаповідомлення; процедури кількісних підрахунків використано для забезпечення об'єктивності й достовірності здобутих результатів. Уперше в українському мовознавстві на матеріалі текстів друкованих ЗМІ проведено комплексне дослідження функціонально-комунікативного потенціалу односкладних речень у мові сучасних українських мас-медіа. Простежено кореляцію семантико-синтаксичних і комунікативно-прагматичних властивостей односкладних особових речень у контексті персоналізації / деперсоналізації комунікативної прагматики медіадискурсу. Розроблено типові функціонально-семантичні моделі односкладних речень та їхні комунікативні варіанти на основі контекстуальної інтерпретації семантики предикатних і суб'єктних синтаксем. Змодельовано функціонально-семантичну парадигму безособових речень з урахуванням семантики, граматичних властивостей і комунікативного потенціалу засобів вираження функціонально-семантичної категорії імперсональності. Описано комунікативну прагматику односкладних речень, зважаючи на функціонально-комунікативну класифікацію, предикативне значення, диктумно-модусну організацію та контекстуальну інтерпретацію змісту висловлювання. Уточнено лінгвістичний статус ґенітивних речень, їх структурно-семантичну типологію. З'ясовано лінгво-комунікативну сутність номінативного речення на основі кореляції логіко-синтаксичних типів семантики, способів вираження предикативної ознаки та комунікативної природи. Удосконалено методику вивчення односкладних речень у контекстуально-дискурсивній площині друкованих мас-медіа на засадах функціонально-комунікативного підходу. Визначено класифікацію односкладних речень відповідно до їхньої формально-граматичної, семантико-синтаксичної структури та комунікативної прагматики. Подальшого розвитку набули теоретичні положення функціонально-комунікативного синтаксису щодо єдності форми, значення та функції синтаксичних одиниць, взаємозумовленості денотативного, семантичного, синтаксичного та комунікативного рівнів речення. Увагу приділено обґрунтуванню комплексного вивчення формально-граматичних, семантико-синтаксичних, комунікативно-прагматичних властивостей односкладних речень у текстах друкованих медіа, що дає змогу сформувати цілісне уявлення про функціонально-комунікативний потенціал односкладних синтаксичних одиниць у медіадискурсі початку ХХІ ст. Зазначено, що висновки й узагальнення даслідження збагачують теорію функціонального синтаксису, комунікативної лінгвістики, лінгвопрагматики. Акцентовано, що практична значущість отриманих результатів зумовлена можливістю їх використання в теорії та практиці викладання мовознавчих курсів: синтаксису сучасної української мови, медіариторики, медіалінгвістики, мови ЗМІ.