Зроблена спроба висвітлити маловідому сторінку історії України - політику більшовиків щодо національно-культурного розвитку українського народу на початку 1920-х років. Розглядаються особливості українізації партійної преси, професійних спілок, шкільно-виховних і культурно-освітніх установ тощо.

Висвітлено політику українізації у профспілковому апараті та серед робітників, службовців, а також членів профспілок. Досліджено створення правових гарантій для успішного просування національно-культурних заходів. азначено, що недостатня матеріальна забезпеченість даної програми протягом усього періоду 1920-х років значно гальмувала вищезазначені процеси. Особливу увагу приділено переселенню сільського україномовного населення до зрусифікованих міст. Це стало початком перетворевання русифікованих міст на українські культурні центри та допомогло змінити ставлення міського населення до української мови та культури.

Розглянуто проблеми участі профспілок УСРР в українізаційних процесах протягом 1920-х рр. Проаналізовано суть національно-культурної та кадрової політики на початку 1920-х рр. Висвітлено причини, що спонукали більшовицьке керівництво до здійснення політики українізації. Розглянуто зміст поняття українізації, проаналізовано діяльність профспілкового апарату, наведено українізаційні заходи, застосовані до робітників і службовців. З'ясовано роль профспілок в українізації сфери культури, зокрема освіти, друку, культосвітньої діяльності.

Висвітлено зміст і наслідки здійснення в Україні національної реформи 1920 - 1930-х рр., яку правляча Комуністична партія проводила під гаслами "коренізації" у кадровій політиці, сфері освіти, культури, інформації. Визначено реакцію українського суспільства та діаспори на ініційовану владою реформу, охарактеризовано паралельний процес боротьби за національне відродження. Розкрито специфічність процесів "українізації" за межами УССР.

Освещены содержание и последствия осуществления в Украине национальной реформы 1920 - 1930-х гг., которую правящая Коммунистическая партия проводила под лозунгами "коренизации" в кадровой политике, сфере образования, культуре, информации. Определена реакция украинского общества и диаспоры на иницированную властью реформу, охарактеризован параллельный процесс борьбы за национальное возрождение. Раскрыта специфичность процессов "украинизации" вне пределов УССР.

Висвітлено життєвий та творчий шлях понад 350-ти вчених, які працювали або працюють в наукових і державних установах, вищих навчальних закладах, громадських організаціях України та за її межами, зокрема, Багалія Д.І., Бойка М.С., Гливенка М.В., Кравченка Н.М., Литвина В.М., Олійника М.М., Романовського В.О., Тарана Л.В., Шевченка В.Ф.

Освещен жизненный и творческий путь более 350-ти ученых, работавших или работающих в научных и государственных учреждениях, высших учебных заведениях, общественных организациях Украины и за ее пределами, в частности, Багалия Д.И., Бойко М.С., Гливенко М.В., Кравченко Н.М., Литвина В.Н., Олейника Н.Н., Романовского В.А., Таран Л.В., Шевченко В.Ф.

Наведено біобібліографію праць 290-а вчених наукових та державних установ, ВНЗ, громадських організацій в Україні та за її межами, висвітлено їх внесок у розвиток української історіографії.

Приведена биобиблиография трудов 290-а учёных научных и государственных учреждений, ВУЗ, общественных организаций в Украине и за её пределами, освещен их вклад в развитие украинской историографии.

Наведено відомості про сучасних українських вітчизняних і зарубіжних істориків, які працюють в Україні та за її межами (247 бібліографічних статтей). Висвітлено їх громадську та наукову діяльність, визначено основні напрямки досліджень. Розглянуто творчий доробок і показано внесок у розвиток української історичної науки.

Приведены сведения о современных украинских отечественных и зарубежных историках, работающих в Украине и за ее пределами (247 библиографических статей). Освещена их общественная и научная деятельность и основные направления исследовательской работы. Приведен перечень изданных трудов и показан вклад в развитие украинской исторической науки.

Висвітлено релігійну поведінку православних віруючих в Україні в період 1940 - 1980-х рр. У вітчизняній історичній науці ця проблема вперше є предметом спеціального дослідження. Розглянуто питання відвідування храмів, обрядову активність і позакультову релігійну поведінку - боротьбу проти закриття церков і т. д.). Окрему увагу приділено відходу віруючих у своїй релігійній поведінці від православного віровчення.

Вперше в історіографії проаналізовано роль профспілки у проведенні радянської політики українізації. На основі критичного аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури, опублікованих документів і архівних матеріалів висвітлено наступні проблеми: національно-культурна і кадрова політика більшовиків у 20-ті роки XX ст. та перехід до курсу на "українізацію", проведення "українізації" профспілкового апарату, здійснення українізаційних заходів серед робітників і службовців. Особливу увагу приділено проблемі участі профспілок в "українізації" сфери культури. Проаналізовано засоби, форми і методи, вжиті щодо поширення української мови й культури серед членів профспілок, висвітлено діяльність системи органів, які контролювали і координували здійснення українізаційних заходів. Підтверджено, що "українізація" за участю профспілок проводилась у найбільш важливих сферах суспільного життя УСРР.

Проаналізовано релігійну політику радянської влади в період 1960-х - 1980-х рр. Розкрито основні вектори та зміст радянської релігійної політи, її роль в нищенні Церкви, секуляризації населення. Простежено перехід від антирелігійної позиції радянської влади до сприяння розвитку церкви в кінці 1980-х - на початку 1990-х рр. Увагу приділено дослідженню міжконфесійних відносин в Україні в 1990-х - 2000-х рр. Розглянуто протиріччя в релігійній сфері в період незалежності країни, показано причини релігійних конфліктів і визначено заходи щодо їх подолання.

Висвітлено релігійну політику радянської влади, її вплив на релігійне життя України та інші секуляризаційні фактори, основні моменти внутрішнього життя релігійних конфесій, діючих в УРСР, мережу релігійних організацій, кількісний склад віруючих і їхні соціально-демографічні характеристики. Описано особливості та тенденції змін релігійної свідомості пересічних віруючих, зокрема сприйняття ними церковного віровчення. Розглянуто загальне знання релігіного віровчення вірянами та чинники, які на це впливали. Надано характеристеку поганських світоглядних елементів у віруваннях і традиціях, які збереглися в досліджуваний період. Проаналізовано релігійну поведінку віруючих.

Висвітлено проблеми релігійності населення України впродовж періоду із середини 1940-х до середини 1980-х рр. В контексті дослідження соціокультурних впливів розглянуто релігійну політику радянської влади, внутрішньоконфесійне життя релігійних об'єднань, соціально-демографічні характеристики віруючих. Увагу приділено аналізу релігійної свідомості та поведінки пересічних віруючих, існуванню язичницьких світоглядних елементів у віруваннях і традиціях українського народу, особливостям вияву релігійних почуттів і настроїв. Розкрито проблеми участі віруючих у богослужіннях та відзначенні свят, виконання ними релігійних обрядів життєвого циклу, розглянуто особливості їх ставлення до молитов, постів, паломництв, читання релігійної літератури, місіонерської діяльності.

Освещены проблемы религиозности населения Украины в период с середины 1940-х до середины 1980-х гг. В контексте исследования социокультурных влияний рассмотрена религиозная политика советской власти, внутриконфессиональная жизнь религиозных объединений, социально-демографические характеристики верующих. Уделено внимание анализу религиозного поведения простых верующих, существованию языческих мировоззренческих элементов в верованиях и традициях украинского народа, особенностям проявления религиозных чувств и настроений. Раскрыты проблемы участия верующих в богослужениях и празднованиях, выполнения ими религиозных обрядов жизненного цикла, рассмотрены особенности их отношения к молитвам, постам, паломничествам, чтению религиозной литературы, миссионерской деятельности.

Наведено бібліографічні відомості про 261-го вченого, які працювали та працюють у наукових та державних установах, ВНЗ, громадських організаціях в Україні та закордонних країнах, розкрито їх вагомий внесок у розвиток української історичної науки.

Висвітлено релігійну ситуацію в Україні в повоєнний період. Проаналізовано політику радянської влади у сфері релігії, взаємини між державою і церквою, внутрішньоцерковне життя. Також розглянуто мережу релігійних організацій, кількісний склад віруючих та духівництва різних конфесій.

Досліджено повсякденні прояви та трансформації релігійної свідомості віруючих УРСР впродовж періоду від середини 1940-х до середини 1980-х рр., соціокультурні впливи, яких вона зазнавала. Проаналізовано уявлення віруючих про причини їх релігійності, релігійні почуття, настрої, переживання. Увагу приділено розгляду уявлень віруючих про Бога, віри в нього, уявлень про потойбічне життя, спасіння, пекло, рай тощо, знання віруючими церковного віровчення, їх ставлення до церковних обрядів. Висвітлено існування язичницьких світоглядних елементів у віруваннях і традиціях українського народу, функціонування елементів радянської ідеології як квазірелігійних. Акцентовано увагу на тому, як релігійна віра та світогляд впливали на ставлення віруючих до праці, побутової сфери, культурних цінностей, виконання громадянських обов'язків тощо.

Розглянуто проблеми соціальної історії України пізнього сталінізму та хрущовського періоду. На основі оригінальних джерел, більшість з яких вперше введено до обігу, проаналізовано основні параметри соціальної стратифікації українського радянського соціуму, динаміку соціальних процесів і трансформацій усередині різних соціальних груп. Досліджено методологічне підгрунтя вивчення соціальної історії України.

Досліджено проблеми буття різних конфесій в Україні впродовж періоду від середини 1940-х до середини 1980-х років. Висвітлено основні аспекти становища та діяльності релігійних течій у радянській державі. Проаналізовано релігійну політику радянської влади в післявоєнні роки, період хрущовського наступу на Церкву, епоху "застою", часи горбачовської перебудови. Порушено питання ставлення влади до віруючих, здійснення репресивних заходів щодо них, здійснення атеїстичної пропаганди тощо. Висвітлено проблеми внутрішньо-конфесійного життя православних, католиків, протестантів, юдеїв і віруючих, що належали до невеликих релігійних об'єднань. Розглянуто мережу релігійних організацій різних конфесій, кількісний склад духовенства та вірян. Висвітлено основні релігійні традиції різних конфесій, простежено історичні корені невеликих релігійних груп, діяльність яких часто є невідомою широкому загалу.