Висвітлено життєвий і творчий шлях О.А.Янати (1888 - 1938) - відомого українського природознавця, професора, дослідника, просвітника, педагога. Показано участь професора в діяльності регіональних наукових товариств України. Проаналізовано внесок ученого у ботаніку, агрономію, історію науки, українську ботанічну термінологію.

Освещен жизненный и творческий путь А.А.Янаты (1888 - 1938) - известного украинского природоведа, исследователя, просветителя, педагога. Показано участие профессора в деятельности региональных научных обществах Украины. Проанализирован вклад ученого в ботанику, агрономию, историю науки, украинскую ботаническую терминологию.

Цель работы - изучение методом флуориметрии накопления протопорфирина IX (ПП IX) в органах и тканях мышей с опухолью при пероральном введении 5-аминолевулиновой кислоты (5-АЛК). Материалы и методы. Материалом для исследования служили органы и ткани, взятые у мышей линии С57Вl/6 с перевитой метастазирующей опухолью - карциномой Льюис. Степень накопления ПП IX после перорального введения 5-АЛК в дозе 500 мг/кг веса мышей определяли с помощью флуориметра СДЛ-2 (ЛОМО, Россия). Результаты. В разных тканях динамика накопления ПП IX была неодинаковой. Наиболее высокий уровень флуоресценции ПП IX в печени и крови наблюдался через 2 ч, в почках - через 4, в коже - через 6 ч. Максимальная интенсивность флуоресценции ПП IX в опухоли определялась через 4 ч, а оптимальный флуоресцентный контраст между опухолью и окружающей тканью - через 2 ч после введения 5-АЛК. Выводы. Пероральное введение 5-АЛК приводило к накоплению в органах и тканях ПП IX в диагностически значимых концентрациях в интервале 2 - 6 ч после введения препарата с практически полной его элиминацией через 24 - 36 ч. Оптимальная разница свечения между опухолью и пограничной тканью достигалась через 2 ч с момента введения препарата.

Отмечено, что фотодинамическая терапия (ФДТ) является принципиально новым методом лечения злокачественных новообразований, основанным на применении фотосенсибилизаторов (ФС), обладающих свойствами селективно накапливаться в опухолевых клетках и при воздействии лазерного излучения, вызывать их избирательное разрушение. Изучены фотодинамические противоопухолевые свойства ФС второго поколения на основе естественного предшественника в синтезе гема - 5-аминолевулиновой кислоты (5-АЛК). ФДТ с использованием 5-АЛК (ФДТ-АЛК) проведена на мышах с метастазирующей карциномой легких Льюис (3LL) и саркомой 180. Показано, что в результате проведения ФДТ-АЛК достигается значительное торможение роста первичных опухолей обоих штаммов, а также существенное уменьшение количества и объема метастазов карциномы 3LL. Кроме этого, отмечен значительный процент полной регрессии опухолей. Полученные результаты свидетельствуют о том, что 5-АЛК является эффективным ФС и ее можно использовать в будущем для фотодинамической терапии злокачественных новообразований в практической онкологии.

Представлено життєпис, виклад наукових праць академіка АН СРСР (з 1918 р.) та АН УРСР (з 1924 р.) С. Г. Навашина (1857 - 1930), який у 1894 р. посів кафедру ботаніки у Київському університеті та став директором ботанічного саду при ньому. Київський період діяльності (1894 - 1915) виявився найбільш плідним у його творчому житті.

На підставі архівних джерел викладено уточнені та нові відомості про життя і діяльність основоположника вітчизняної науки про бактеріальні хвороби рослин професора І. Л. Сербінова.

Проаналізовано процес створення на території України XVIII - XIX ст. садово-паркових комплексів у контексті загальносвітових тенденцій паркобудівництва. Встановлено синтетичний характер садово-паркового будівництва, що поєднує у собі мистецьку, наукову та технічну складові. Обгрунтовано необхідність подальших досліжень з історії паркобудівництва. Визначено місце і роль пам'яток садово-паркового мистецтва в історії науки та культури України. До наукового обігу введено невідомі або маловідомі факти з історії вітчизняного паркобудівництва. Наведено конкретні приклади застосування науково-технічних знань у процесі створення садово-паркових комплексів. Висвітлено внесок вітчизняних учених, інженерів, винахідників, садоводів, які брали участь у створенні маєткових і резиденційних садів і парків.

Вперше показано, що початок розробки вітчизняної наукової ботанічної термінології був спричинений необхідністю викладання медицини, природознавства та агрономії в Україні. Доведено, що колективна робота, яка відчутно прискорила даний процес, була започаткована у надрах недержавних об'єднань: громад, просвіт, студентських гуртків і наукових товариств. Зазначено, що помітні успіхи у справі розробки та впровадження наукового терміну спостерігались у відповідних підрозділах Української академії наук. До наукового обігу введено нові або маловідомі факти з історії української термінотворчості, а також наведено дані про забутих або несправедливо замовчуваних вчених, які працювали у даному напрямку. Проведено порівняльний аналіз номенклатурних і термінологічних ботанічних словників, видрукуваних в Україні протягом ХІХ - ХХ ст.

Проаналізовано процес зародження і розвитку вчення про бактеріози рослин (БР) на базі досягнень мікології та фітопатології. Визначено основні етапи становлення та інституціоналізації бактеріальної фітопатології як самостійної наукової дисципліни у світовому просторі. Висвітлено розвиток вчення про БР в Україні, наведено відомості про вчених, розкрито їх внесок у розробку досліджуваної проблеми.

Проанализирован процесс зарождения и развития учения о бактериозах растений (БР) на базе достижений микологии и фитопатологии. Определены основные этапы становления и институционализации бактериальной фитопатологии как самостоятельной научной дисциплины в мировом пространстве. Освещено развитие учения о БР в Украине, приведены сведения об учёных, раскрыт их вклад в разработку исследуемой проблемы.

Висвітлено історію бактеріологічної фітопатології від часу її зародження в кінці XIX ст. у Північній Америці до утвердження як самостійного наукового напряму на початку XX ст. на території Європи. Проведено перше в українській історіографії комплексне дослідження, присвячене розвитку вчення про бактеріози рослин в Україні. Ідентифіковано колектив вітчизняних дослідників, що працював у цій галузі, як наукову школу. Введено до наукового обігу нові та призабуті факти й імена, розширено та скориговано відомості про вчених, що зробили свій внесок у розробку досліджуваної проблеми.

Розглянуто актуальні питання історії розвитку науки, техніки й освіти в Україні. Розкрито особливості регіонального розвитку академічної науки в СРСР в другій половині XX ст. Висвітлено основні напрями досліджень Інституту географії НАН України. Подано інформацію про життєвий шлях і наукову діяльність винахідника електронного телебачення Б. П. Грабовського, академіка О. Г. Івахненка, професора О. К. Погорєлко, видатного українського палеонтолога М. В. Павлової. Показано роль Російського технічного товариства в розвитку та пропаганді електротехніки. Розглянуто проблеми розвитку генетики людини, квантової механіки, інформаційних технологій в Україні. Розкрито питання періодизації історії метрології, стандартизації та сертифікації в країні.

Розглянуто життя й наукову діяльність видатного вченого-мікробіолога Г. О. Ручка, одного з директорів Інституту мікробіології та епідеміології, засновника та першого редактора "Мікробіологічного журналу". Багато даних і фактів наводяться вперше, деякі з них уточнені й виправлені, оскільки їх джерелом послужили як спогади колег ученого, що зберігаються в архіві Інституту, так і виписки з особистої справи, сфабрикованої НКВС після арешту Г. О. Ручка, яка знаходиться в архіві СБУ. Особливу увагу приділено аналізу робіт ученого з бактеріофагії, епідеміології, а також ролі Г. О. Ручка в реорганізації Інституту та створенні відділу бактеріозів сільськогосподарських рослин.

Показано життєвий шлях, охарактеризовано наукову, організаційну та викладацьку діяльність академіка М. Ф. Гамалії, розповідається про його нащадків.

Розглянуто наукову діяльність професора К. Г. Бельтюкової (1900 - 1971), її учнів та послідовників.

Описано метод одержання фотоімунокон'югатів на основі гематопорфірину та антитіл, специфічних до фактора росту ендотеліальних клітин (VEGF). Одержаний кон'югат зберігає фізико-хімічні та біологічні властивості як білкового компонента кон'югату, так і порфіринової складової - гематопорфірину. Показано, що накопичення фотоімунокон'югату з антитілами до VEGF у мембранах курячих ембріонів виявилося в 2,5 рази вищим у період неоваскуляризації, яка розвивається, у порівнянні з періодом стабілізації.

Розглянуто процес виникнення та історію розвитку біотехнологій, етапи формування обчислювального центру АН УРСР та Інституту кібернетики АН УРСР. Досліджено внесок українських студентських товариств у розвиток наукових і технічних знань у Східній Галичині (1900 - 1939 рр.). Проаналізовано педагогічну діяльність А. С. Бориневича в радянський період (1918 - 1946 рр.), діяльність академіка Б. Є. Веденєєва в галузі портобудівництва на Далекому Сході та Кольському півострові. Простежено становлення ергодичної теорії (початок XX ст.), становлення та розвиток геронтології в Україні. Надано відомості про наукові доробки Г. А. Гамова щодо крапельної моделі будови ядра, внесок М. С. Філоненко у розвиток науки про опір матеріалів. Розглянуто авіаційний аспект діяльності Київського політехнічного інституту в період Першої світової війни. Висвітлено погляди українських вчених XIX - XX ст. на проблему смертної кари в моральному та релігійно-правовому аспектах (О. Ф. Кістяківського, В. І. Екземплярського, О. І. Бочковського). Розкрито значення стандартизації в дизайні та еко-культурі. Досліджено вплив ідей В. І. Вернадського на науково-дослідну діяльність одного з фундаторів геохімічних досліджень в Україні Є. С. Бурксера.

Запропоновано й апробовано варіант методу фотодинамічної терапії пухлин, що полягає у лазерному скануванні пухлини променем малого поперечного перерізу, який переміщується по обраній зоні з визначеною затримкою у кожній точці, при чому повторне сканування зони починається з тієї ж вихідної точки. Експериментальна перевірка методу на перещепленій пухлині мишей показала, що за ефективністю гальмування пухлинного росту він поступався звичайному безперервному методу опромінення лише на 20 %, тоді як застосована доза опромінення була меншою в 400 разів.

Розглянуто історію зародження та становлення нанотехнологій. Акцентовано увагу на питанні внеску українських вчених у розвиток наукової фотографії в СРСР у 1920 - 1960-х рр. Висвітлено питання популяризації науки в минулому столітті для формування творчої діяльності молоді. Розкрито роль інженерно-конструкторського доробку І. Й. Дронга в аспекті розвитку світового тракторобудування. Проведено аналіз потенціалу глобальної інноваційної системи на прикладі космічного приладобудування України. Визначено роль науково-технічних товариств в розвитку науки, техніки та виробництва. Висвітлено історію організації роботи залізничних станцій та теорію маневрової роботи. Увагу приділено новітнім технологіям та трансформації онтологічних категорій.

Висвітлено актуальні проблеми історії та методології науки, техніки й освіти України. Розглянуто науковий доробок в галузі економічних наук вчених-викладачів Київського комерційного інституту в період 1906 - 1920 рр. Охарактеризовано наукову спадщину академіка Г. Є. Пухова. Проаналізовано соціальні ризики використання нанотехнологій. Висвітлено проблеми створення національної галузі виробництва лікарських засобів і її інтеграції у світове співтовариство. Розглянуто особливості оцінювання пріоритетів фінансування досліджень і розробок в Україні у дисциплінарному аспекті. Увагу приділено розробці методів і технологій очищення води у вітчизняних наукових інститутах, становленню та розвитку досліджень геокосмосу в Харківському політехнічному інституті, якісним емпіричним методам дослідження наукового виробництва й інновацій.

Висвітлено життєвий і творчий шлях уродженця України, видатного дослідника античної історії, археолога М. І. Ростовцева. Обгрунтовано цінність його праць, присвячених вивченню грецької та скіфської старовини Причорномор'я. Підкреслено, що у своїх дослідженнях М. І. Ростовцев продемонстрував можливість використання античної традиції та археологічного матеріалу під час розв'язання багатьох історичних питань.

Вперше виміряно спектри оптичного поглинання лейкоцитарної маси здорової людини та лейкоцитарної маси від хворих на B-клітинний хронічний лімфолейкоз (B-ХЛЛ). Проаналізовано спектральний прояв окремих біологічних компонент (білків, нуклеїнових кислот, коферментів), що входять до складу лейкоцитів і впливають на інтегральну форму спектру в обох випадках. Серед проаналізованих вище біохімічних речовин короткохвильовий максимум за 215 нм має тільки РНК. Близьке до нього значення короткохвильового максимуму спектра поглинання мають білок і коензими - 212 нм та ДНК - 208 нм. Встановлено, що спектри лейкоцитарної маси від здорових донорів і хворих суттєво відрізняються. Головний внесок у спектр поглинання лейкоцитарної маси у хворих на B-ХЛЛ вносить рибонуклеїнова кислота (РНК). Факт наявності вказаної відмінності може у перспективі виявитись корисним як додатковий показник для встановлення діагнозу B-ХЛЛ.