Ураження кісток таза в разі травм або пухлинних процесів призводить до великої кількості проблем у діагностиці, лікуванні та подальшому отриманні позитивних функціональних результатів, що значно впливає на якість життя пацієнтів. Найбільш прогностично складними є ушкодження ділянки кульшової западини. Адекватне її відновлення впливає на подальшу функцію опори та ходьби пацієнтів. Мета роботи - розробити метод реконструкції післярезекційного пухлинного дефекту періацетабулярної ділянки таза. Розроблено та подано нову методику реконструкції дефекту періацетабулярної ділянки таза. Вона полягає в його заміщенні штучним матеріалом у вигляді трубки з поліетилентерефталату ("Attachment tube"), яку попередньо наповнюють кістковими алоімплантатами, та фіксують трансосально швами до зпилів здухвинної кістки та лобкової або сідничної кісток. Іншим фрагментом трубки фіксують головку стегнової кістки до зазначеного імплантата з алокісткою. Міцність і біоактивні характеристики "Attachment tube" у поєднанні з кістковими алоімплантатами дають змогу отримати еквівалент кульшової западини та відновити функцію опори та ходьби кінцівки з певним обсягом рухів у ділянці видаленої кульшової западини. Проведено клінічну апробацію запропонованої методики й оцінено результати хірургічного лікування 9 пацієнтів з її використанням. Отримано задовільні функціональні результати: (52,6 +- 20,0) % за шкалою MSTS. Проаналізовано ускладнення. Висновки: використання розробленої методики заміщення дефектів періацетабулярної ділянки таза має низку переваг перед наявними, а саме: застосування біологічних матеріалів, відновлення анатомічних взаємовідношень у "кульшовому суглобі" дає змогу відновити функцію нижньої кінцівки. Отримані результати доводять, що застосування авторської методики може дати прийнятні результати лікування хворих на пухлини таза з ураженням кульшової западини.

Розроблено та представлено навчальний посібник для формування у студентів теоретичних знань і практичних навичок з методики обліку та складання звітності за міжнародними стандартами. Зазначено, що до структури навчального посібника включено теоретичний матеріал, тестові, практичні та ситуаційні завдання, контрольні питання за кожною з тем. Включено для розглянуто наступні теми: сутність міжнародних стандартів фінансової звітності та основні процедури їх впровадження, склад і структура фінансових звітів та основні вимоги до їх подання, додаткові розкриття інформації у фінансових звітах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.481-59

Рубрики:

Пухлини кісток

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто сучасні підходи щодо системного управління еколого-орієнтованим розвитком нефінансового сектору національної економіки України. Виявлено закономірності та тенденції розвитку нефінансового сектору у період ринкових перетворень. Розроблено методичні основи аналізу системи управління екологізацією нефінансового сектору національної економіки в галузі енергетики, рекреації та туризму, аграрному секторі економіки. Досліджено передумови й обґрунтувано перспективи розвитку вітчизняних екологічних проєктів і стартапів. Увагу приділено перспективам використання сланцевого газу в Україні, аналізу закономірностей і тенденцій еколого-орієнтованого розвитку рекреації і туризму в Одеському регіоні, методам "зеленої" логістики, методичним аспектам діагностики екологічної складової продовольчої безпеки.

Одними з ускладнень алопластики є порушення процесів консолідації кістки реципієнта та алоімплантата. На це ускладнення впливає низка факторів: якість алоімплантата, спосіб його стерилізації, методика фіксації у кістці реципієнта та алгоритм поліхіміотерапії після втручання. Мета роботи - дослідити зміни щільності кісткової тканини у разі застосування сегментарної кісткової алопластики за різних умов у пацієнтів з пухлинами довгих кісток. Проаналізовано рентгенограми 13 пацієнтів після алопластики дефектів довгих кісток з фіксацією пластинами або блокуючими інтрамедулярними стрижнями із застосуванням кісткових автотрансплантатів. Дослідження проведено одразу після операції (I), через 1 міс. (II) та через 1 рік (III). Досліджено оптичну щільність кортикального шару у 4 точках: 1 - кістка реципієнта на 10 см від зони остеотомії, 2 - кістка реципієнта на 2 см від зони остеотомії, 3 - зона контакту кісткового алоімплантата та кістки реципієнта, 4 - кортикальний шар алоімплантата. Висновки: відсутність консолідації алоімплантата та кістки реципієнта спостерігалася виключно при застосуванні методики фіксації пластинами. Знижену оптичну щільність у зоні контакту можна пояснити нещільним контактом між кісткою та алоімплантатом; хоча з часом зона контакту зміцнюється, міцність новоутвореного кісткового регенерату не забезпечує достатню стабільність у даній групі пацієнтів. При застосуванні інтрамедулярного блокуючого стрижня ознак порушення процесу консолідації не було відмічено, а кісткова тканина у цілому набувала більшої щільності.

Біореконструкція довгих кісток займає важливе місце серед усіх хірургічних методик, що спрямовані на заміщення післярезекційних дефектів довгих кісток у разі їх пухлинного ураження. Поєднання сегментарної кісткової алопластики та металевих конструкцій, що фіксують імплантат, дозволяє застосовувати пацієнтові ранню реабілітацію та швидке відновлення функції ураженої кінцівки. Для отримання стабільної фіксації, що забезпечує умови ефективної остеорепарації, між алотрансплантатом і кісткою реципієнта застосовуються різні види остеотомій. Найбільш поширена поперечна остеотомія, але в разі її використання спостерігаються такі ускладнення, як порушення процесів остеорепарації в зоні контакту алоімплантата та кістки реципієнта. Східцеподібна остеотомія має низку переваг перед іншими видами, але вона складна в застосуванні. Мета дослідження - розробити універсальний інструмент для виконання східцеподібної остеотомії в разі алопластики сегментарних дефектів довгих кісток. Розроблено інструмент - універсальний шаблон для виконання східцеподібної остеотомії, застосування якого дозволяє робити ідентичні "сходинки" в кістці реципієнта та кістковому сегментарному алоімплантаті та найбільш щільно їх зіставити між собою. Проведено апробацію застосування розробленого інструмента. Висновки: успіх застосування сегментарної кісткової алопластики кісток залежить від багатьох факторів, а головне - від правильно обраних показань до цього методу лікування. Східцеподібна остеотомія кісток дозволяє отримати стабільну та щільну фіксацію між кістками та отримати найкращі умови для остеорепарації в разі кісткової алопластики. Розробка та застосування універсального інструмента для східцеподібної остеотомії дозволяють виконати найбільш точну резекцію кісток та зменшити час проведення оперативного втручання, що може впливати на покращення результатів хірургічного лікування онкологічних пацієнтів.

Відновлення цілісності кістки та прилеглих суглобів, а також м'яких тканин, що оточують цю зону, - важливий фактор для досягнення повної функції ураженої кінцівки пацієнта з пухлинами кісток. Біологічна реконструкція кісток має низку переваг над іншими штучними імплантатами. Мета роботи - проаналізувати результати клінічної апробації застосування сегментарних алоімплантатів за різними методиками під час лікування злоякісних пухлин кісток. Проаналізували дані 17 пацієнтів зі злоякісними пухлинами, вторинними ураженнями або новоутвореннями з агресивним перебігом патологічного процесу довгих кісток. Усім пацієнтам виконали оперативні втручання: видалення пухлин en block і заміщення післярезекційних дефектів довгих кісток сегментарними кістковими алоімплантатами. Застосовували різні методики фіксації кісткових алоімплантатів і різні методи стерилізації алоімплантатів. Наведено три методики операцій. Висновки: біореконструктивні оперативні втручання (з використанням кісткових алоімплантатів) треба застосовувати за чіткими показаннями для досягнення максимально хороших результатів. Застосування описаних методик дасть змогу зменшити ризики виникнення ускладнень, пов'язаних із кістковою алопластикою. Біологічне відновлення втраченої кісткової тканини та максимально швидке відновлення функції ураженої кінцівки внаслідок застосування металевих конструкцій дає підстави рекомендувати впровадження цієї методики в лікування онкологічних хворих.

Ураження кісток таза пухлинними процесами є складною патологією для лікування й отримання добрих функціональних результатів. Близько 10 - 15 % усіх первинних злоякісних пухлин локалізуються в кістках таза. Мета роботи - вивчити наукову літературу для виявлення ключових історичних науково-практичних досягнень, які вплинули на етапи розвитку хірургії сарком таза. Вивчити публікації з пошукової системи Google, електронних баз PubMed, Google Scholar, архівів спеціалізованих журналів й інших джерел науково-медичної інформації. Історія розвитку та вдосконалення лікування хворих на пухлини кісток таза налічує понад 125 років. Серед важливих етапів становлення цієї галузі онкоортопедії можна виділити: поліпшення методів анестезії та реанімації, вивчення та розуміння біології пухлин мезенхімальної тканини, модернізування методів візуалізації неопластичних процесів, розроблення протоколів поліхіміотерапії та променевої терапії, удосконалення резекцій кісток таза та хірургії органів малого таза, можливість 3D-моделювання хірургічних утручань, створення різноманітних штучних і біоматеріалів для заміщення дефектів кісток, критичний погляд щодо оцінювання результатів та ускладнень лікування. Сьогодні в більшості пацієнтів із локальними саркомами кісток таза є можливість виконати органозбережні хірургічні втручання. Проте залишається не до кінця зрозумілим питання щодо реконструкції дефектів кісток таза після масивних резекцій. Реконструкція часто забезпечує кращий функціональний результат ціною більших ускладнень і це впливає на вибір застосованого методу. Висновки: незважаючи на значні доягнення з моменту першої спроби геміпельвектомії в 1891 р., низка проблемних питань у хірургії пухлин таза залишається невирішеною. Тому продовжуються пошуки адекватнішого, найменш травматичного та функціонально вигідного методу реконструкції післярезекційних дефектів кісток таза з використанням біологічних матеріалів і різноманітних видів індивідуальних/серійних ендопротезів, особливо в разі залучення в процес кульшової западини.

Для досягнення успіху в інкорпорації кісткових алоімплантатів та кістки реципієнта береться до уваги багато чинників, які можна розділити на дві основні групи - фактори, що стосуються стерилізації та обробки кісткового алоімплантату, та фактори, що впливають на надійність фіксації імплантату у кістці реципієнта. Другим важливим фактором є методика фіксації алоімплантатів та кістки реципієнта. Мета статті - визначити механічні властивості кістки після сегментарної кісткової алопластики. Хвора Ш., 30 років, із діагнозом "остеогенна саркома дистального відділу лівої великогомілкової кістки T2N0M0 GIII, II стадія, II клінічна група", якій було проведено курси поліхіміотерапії, оперативне втручання за розробленою методикою. Видалено пухлини en block, заміщено післярезекційний дефект артикулюючим сегментарним кістковим алоімплантатом, який було фіксовано до кістки реципієнта через сходинкоподібну остеотомію, та інтрамедулярним блоківним стрижнем. У зоні контакту алоімплантату та кістки реципієнта додатково розміщено кісткові автотрансплантати. Через 2 роки пацієнтці було проведено оперативне втручання: ампутація лівої нижньої кінцівки на рівні н/3 стегна. Рентгенологічно відзначалося зрощення алоімплантату та кістки реципієнта. Проведено експериментальне дослідження межі міцності великогомілкової кістки після сегментарної алопластики післярезекційного дефекту із застосуванням розробленої методики оперативного втручання та сегментарного алоімплантату. Для порівняння результатів експериментального дослідження препарату великогомілкової кістки після сегментарної кісткової алопластики були відібрані дані про величини межі міцності кісткової тканини при навантаженнях на стиск і згин. Як показав проведений експеримент, межа міцності препарату великогомілкової кістки після її кісткової алопластики дорівнює 51,82 МПа. Це значення відповідає мінімальній величині межі міцності компактної кістки при згинанні - 51 МПа. Хоча це вдвічі поступається максимальному значенню межі міцності компактної кістки на згін (133 МПа), але треба зважати на те, що всі наведені довідкові показники були отримані при випробуваннях неушкоджених препаратів компактної кістки. Висновки: застосування сегментарного кісткового алоімплантату для заміщення післярезекційного дефекту довгої кістки з фіксацією його до кістки реципієнта через сходинкоподібну остеотомію та інтрамедулярний блоківний остеосинтез із додатковою кістковою автопластикою у зоні контакту алоімплантату та кістки реципієнта дозволяє отримати в зоні остеотомії кістку, межа міцності якої відповідає неушкодженій компактній кістковій тканині.

Досліджено особливості інституту диктатури в Стародавньому Римі. Приділено увагу питанням гуманітарної освіти за умов сучасних глобалізаційних змін. Розглянуто реконструктивний підхід як методологію адаптації теорії управління до управлінської практики. Охарактеризовано довіру як фактор формування громадянського суспільства. Визначено лексичні особливості політичних промов Байдена. Акцентовано увагу на ролі проблеми екзистенційного вибору (Ж.-П. Сартр) у гуманітарному розвитку України. Висвітлено сутність та вираження державної влади. Увагу приділено впливові процесу поширення сучасних технологій на злочинність. Досліджено європейські орієнтири трансформації енергоінформаційної політики на муніципальному рівні. Розглянуто роль людини в розвитку цивілізації. Висвітлено теоретико-методологічний аспект особливостей національного механізму формування гендерної рівності.

Досліджено співіснування та зв'язок фармакології з природничо-математичними науками, міжпредметні зв'язки у реалізації навчальних проєктів на засадах сталого розвитку. Розглянуто міжпредметні зв'язки при вивченні інтеграла в шкільному курсі математики. Проаналізовано використання міжпредметних зв'язків у процесі викладання дисциплін інформатичного циклу майбутнім педагогам. Досліджено реалізацію міжпредметних зв'язків під час навчання мехатроніки, а також у професійній діяльності педагога-позашкільника науково-технічного напрямку.

Висвітлено теоретичні та практичні аспекти методики й організації управлінського обліку. Розглянуто управлінський облік в системі менеджменту. Наведено класифікацію затрат і доходів підприємств. Розкрито особливості застосування методів і прийомів у процесі обліку затрат з метою їх оптимізації. Висвітлено питання використання облікових даних для ефективного бюджетування діяльності підприємств. Увагу приділено питанням формування управлінської звітності з метою прийняття ефективних рішень в різних бізнес-процесах.

Заміщення післярезекційних дефектів довгих кісток у разі їх ураження пухлинним процесом завжди є актуальною проблемою ортопедії. Серед багатого різноманіття матеріалів і методик реконструкції післярезекційних дефектів довгих кісток найбільшої поширеності набули індивідуальне, модульне ендопротезування та біореконструктивні втручання. Для вивчення механічних властивостей обраних нами конструкцій проведено моделювання різних видів заміщення післярезекційних дефектів стегнової кістки за допомогою методу кінцевих елементів. Мета дослідження - порівняти дані напружено-деформованих станів у математичних моделях "алокомпозитний ендопротез" та "індивідуальний ендопротез" проксимального відділу стегнової кістки. Створено математичні моделі стегнової кістки з формуванням післярезекційного дефекту її проксимального відділу, що заміщений сегментарним кістковим алотрансплантатом у комбінації з індивідуальним ендопротезом. Модель наведена у двох варіантах - з формуванням поперечної остеотомії та з формуванням східцеподібної остеотомії. Кожна модель досліджувалася окремо з цементним і безцементним прошарком у зоні ніжки ендопротеза. Для порівняння обрана модель з повною заміною проксимального кінця стегнової кістки індивідуальним ендопротезом без кісткової пластики. Виконання остеотомії стегнової кістки у вигляді сходинки дозволяє значно знизити рівень напружень саме в зоні остеотомії. Це відбувається завдяки тому, що виконання східцеподібної остеотомії дозволяє кістковим фрагментам надавати спротив зсувним переміщенням. Використання кісткового цементу дозволяє значно знизити рівень напружень навколо ніжки ендопротеза при обох варіантах виконання остеотомії стегнової кістки (поперечна та східцеподібна). Це відбувається за рахунок того, що кістковий цемент, маючі модуль пружності за проміжною величиною між титаном і кістковою тканиною, утворює між ними прошарок, який виконує демпферну функцію, чим згладжує різницю величин деформації металу та кісткової тканини, тим самим знижуючи рівень напружень в них. Ендопротезування без виконання кісткової пластики призводить до виникнення підвищених напружень у кістковій тканині завдяки наявності жорсткої опори ендопротеза на кортикальну кістку в діафізі по лінії її резекції. Висновки. Виконання остеотомії стегнової кістки у вигляді сходинки дозволяє вдвічі знизити рівень механічних напружень саме в зоні остеотомії порівняно з моделями з поперечною остеотомією, що має особливе значення на ранніх післяопераційних етапах. Використання кісткового цементу для фіксації ніжки ендопротеза також дозволяє значно знизити рівень напружень у всіх варіантах досліджених моделей за рахунок утворення демпферного прошарку між металом і кістковою тканиною. Рівень напружень в моделях ендопротезування без кісткової пластики не залежить від використання кісткового цементу, а визначається наявністю жорсткої опори ендопротеза на кортикальну кістку по лінії її резекції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.481-5

Рубрики:

Пухлини кісток

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Гігантоклітинна пухлина кістки (ГКПК) - доброякісна остеолітична пухлина з агресивним перебігом, вражає метафізарні й епіфізарні ділянки кісток. ГКПК є RANKL-позитивною пухлиною. Тому RANKL - перспективна мішень для цілеспрямованого впливу на процеси кісткової резорбції. Мета роботи - проаналізувати світовий і власний досвід використання деносумабу в лікуванні хворих на гігантоклітинну пухлину кісток. Проведено пошук публікацій в електронних системах Google Scholar, PubMed, ScienceDirect, архівах спеціалізованих журналів і дисертаційних робіт. Крім того, відібрано 57 пацієнтів із гістологічно веріфікованою ГКПК без ознак малігнізації. Висновки: результати вивчення ефекту неоад'ювантної терапії деносумабом неоднозначні. За умов його використання з наступним виконанням кюретажу збільшується частка локальних рецидивів пухлини. За значних розмірів вогнищ ГКПК перед широкою резекцією зі заміщенням ендопротезом введення деносумабу сприяє формуванню кісткового каркаса навколо пухлини та її ущільненню, що дозволяє абластично видалити її та знизити ризик виникнення локальних рецидивів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р454.998

Рубрики:

Кісткова пластика

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Актуальным вопросом в онкоортопедии остается замещение больших дефектов костей и мягких тканей, образовавшихся после радикального удаления опухоли. Сегодня все большей популярностью пользуются комбинированные методы замещения больших сегментарных дефектов костей и суставов: дистракционный остеосинтез в комбинации с костной аутопластикой, а также аллокомпозитное эндопротезирование (APC - allograft prosthesis composite). Комбинирование методик позволяет свести к минимуму недостатки и использовать преимущества каждой. Для замещения дефектов мягких тканей разработано множество способов первичной мягкотканной пластики в зависимости от локализации и распространения опухолевого процесса. Проблема реконструкции мягких тканей и восстановление функции суставов и конечности является актуальной. Цель работы - представить клинический случай лечения злокачественной опухоли дистального отдела голени с использованием комплексного подхода к восстановлению дефектов костей и мягких тканей. Описан клинический случай недифференцированной плеоморфной саркомы дистального отдела голени T2N0M0, II стадия, II клиническая группа. Пациентке произведено замещение пострезекционного дефекта дистального отдела большеберцовой кости аллокомпозитным имплантатом и кожно-фасциальная пластика дефекта мягких тканей нижней трети голени. Использование методики аллокомпозитного эндопротезирования позволяет уменьшить риск развития осложнений, возникающих при применении отдельно костной аллопластики или эндопротезирования. Применение массивной комплексной пластики дефектов мягких тканей дает возможность получить положительный результат хирургического лечения пациентов со злокачественными опухолями длинных костей. Выводы: комплексный подход к замещению пострезекционных дефектов длинных костей и мягких тканей помогает сохранить конечность пациента при поражении ее злокачественной опухолью.

Ідентифіковано й обгрунтовано класифікаційні ознаки розподілу функцій лісів у системі збалансованого лісокористування за трьома блоками: екологічні, соціальні та економічні. Визначено, що у процесі трансформації лісової галузі відповідно до сучасних екологічних, економічних та соціальних вимог має бути посилена роль соціальних функцій, які виступатимуть як активний чинник змін зовнішнього і внутрішнього середовища галузі та суб'єктів господарювання. З'ясовано, що формування стратегії збалансованого лісокористування передбачає вивчення її системоутворювальних чинників, передусім, тих, вектор дії яких зумовлює негативний вплив. Такі чинники доцільно виокремити у 5 груп: організаційно-правові, економіко-фінансові, соціальні, екологічні, просторові. Дослідження чинників кожної групи надало змогу: визначити витоки, характер і формат проблем; підібрати релевантні інструменти, які, утворюючи внутрішній механізм реалізації стратегії збалансованого лісокористування, нададуть змогу зменшити або уникнути небажаних ефектів під час реалізації стратегії, виявити концептуальний підхід до оцінки впливів інституційних чинників на процес формування стратегії збалансованого лісокористування. Доведено, що сучасний формат реалізації законодавчих норм, прав власності і діяльності органів управління у галузі лісового господарства не сприяє її розвитку на засадах збалансованості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства. Удосконалено методичний підхід до оцінки ефективності екологічно збалансованого управління лісовим господарством, що передбачає застосування сукупності оціночних критеріїв та індикаторів, які характеризують поєднання лісівничих, лісоексплуатаційних, лісоохоронних, лісозахисних та лісовідновних процесів у лісовому господарстві.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.481

Рубрики:

Пухлини кісток

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Відновлення масивних післярезекційних дефектів довгих кісток - одне з основних завдань, що постає перед хірургом у разі лікування хворих з пухлинними ураженнями кісток. Тому розробка оптимальних імплантатів для заміщення дефектів кісток та суглобів триває вже багато десятиліть. Для підбору ідеального імплантату, який повинен відповідати вимогам біосумісності, механічної стабільності та бути безпечним, потрібно проводити безліч різних досліджень і тестів. Саме метод алокомпозитного ендопротезування становить інтерес для поглибленого проведення досліджень. Мета роботи - обгрунтувати методику алокомпозитного ендопротезування на основі математичного моделювання методом кінцевих елементів. Проведено вивчення методом кінцевих елементів математичної моделі стегнової кістки (СК) з пухлинним ендопротезом. Вивчено напружено-деформований стан моделі при виконанні резекції СК прямим розтином та розтином у вигляді сходинки. Змодельовано ситуацію у різні терміни після оперативного втручання - через 3 та 6 місяців. Для кожного типу резекції моделювали цементний та безцементний варіанти фіксування ніжки ендопротеза. Висновки: у результаті проведеного математичного моделювання було виявлено, що виконання ступінчастої остеотомії СК дозволяє вдвічі знизити рівень механічних напружень в зоні остеотомії порівняно з моделями із поперечною остеотомією. Використання кісткового цементу для фіксації ніжки ендопротеза у теоретичній моделі також надає можливість значно знизити рівень напружень в усіх варіантах досліджених моделей через утворення демпферного прошарку між металом та кістковою тканиною. Набуття міцності кісткового регенерату з часом веде до вирівнювання величин напружень як між контрольними точками кожної з моделей, так і між моделями з різними видами остеотомії СК.