Викладено метод визначення втрат тиску в місцевих опорах під час переміщення забрудненого пилом повітря по трубопроводах аспіраційних і пневматичних систем. Доведено, що велика концентрація пилу в потоці збільшує витрати тиску в місцевих опорах за рахунок витрат потужності повітряного потоку на розгін часток пилу або у разі гальмування, коли тверда фаза віддає частку своєї потужності повітряному потоку, а в установках-пиловловлювачах інерційного типу енергія рухомого пилу повертається повітряному потоку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Н762.22

Рубрики:

Вентиляція промислових підприємств

Шифр НБУВ: Ж28347 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Локализация вредных выбросов и очистка запыленного воздуха при работе горноперерабатывающих предприятий осуществляется при помощи аспирации. На ее работу расходуется около 15 % от энергетических затрат на привод технологического оборудования. В процессе эксплуатации аспирационных систем возникает необходимость изменять их режим работы применительно к изменению работы оборудования и с целью снижения энергетических затрат. Методом математического моделирования исследованы аэродинамические характеристики аспирационных систем, которые выполнены по схеме элементов сети "местный отсос - магистральный воздуховод - пылеулавливающие аппараты - вентилятор" и по схеме "местный отсос - пылеулавливающий аппарат - магистральный воздуховод - вентилятор". Установлено, что аспирационные системы, выполненные по первому варианту компоновки элементов сети эффективно работают только в проектном режиме и не допускают изменения количества местных отсосов в процессе их эксплуатации. Уменьшение или добавление количества местных отсосов приводит к отложению пыли в магистральном воздуховоде в первом случае, либо к истечению запыленного воздуха из аспирационных укрытий. Аспирационные системы, выполненные по второй схеме компоновки элементов сети, обладают более высокой аэродинамической устойчивостью. При уменьшении количества местных отсосов по сравнению с проектным режимом (например, при части неработающих технологических агрегатов) возможно уменьшение мощности привода вентилятора, т.к. в магистральный воздуховод будет поступать очищенный от пыли воздух. Увеличение по сравнению с проектом местных отсосов вместе с пылеулавливающими аппаратами существенно не изменяет аэродинамическую характеристику аспирационной сети и обеспечивается надёжная локализация вредных примесей в укрытиях оборудования. Таким образом, методом математического моделирования доказаны преимущества аспирационных систем, выполненных по схеме "местный отсос - пылеулавливающий аппарат - магистральный воздуховод - вентилятор" как более аэродинамически устойчивых и энергетически целесообразных.

Известен метод расчета динамической высоты подъема пылегазового облака, созданный на основе кинематической теории струй. Однако он не учитывает массы зарядов и дает завышенные результаты расчетов по сравнению с промышленными наблюдениями. Предлагается уточненный метод расчета динамического подъёма продуктов детонации взрывчатых веществ с учётом массы заряда в скважине и сжимаемости атмосферного воздуха на фронте ударной воздушной волны. Сравнение полученных результатов расчёта с опытными данными подтверждают корректность предлагаемого метода расчета и его пригодность для оценки динамических высот подъёма пылегазовых облаков при взрывных работах. Проблема и ее связь с научными и практическими задачами. Исследованием процесса формирования пылегазового облака при массовых взрывах в карьерах занимались многие исследователи [1-4]. Определения высоты выброса пылегазового облака по формуле нормативного документа показывает, что она, как правило, превышает 100 - 150 м [1]. Результаты теоретических, полигонных и промышленных исследований, приведенные в работах [2-6], показывают, что величина динамического (под действием детонации взрывчатых веществ) подъема облака оказывается меньшей, чем дают формулы, приведенные в нормативной литературе, что приводят к завышенной оценке выбросов вредных газов и пыли в атмосферу. В связи с изложенным возникает необходимость определить начальную высоту подъема пылегазового облака, обусловленную метательным действием взрывчатых веществ. В конечном итоге знание этого параметра позволит более точно описать полный процесс формирования и рассеяния пылегазового облака.

Вихідними даними для проектування і подальшої експлуатації систем вентиляції, аспірації, напірного і безнапірного гідротранспорту зернистих частинок є значення гравітаційної швидкості осідання (швидкості витання) в транспортних потоках. Через складну залежність коефіцієнта лобового опору частинок від числа Рейнольдса, яка визначається експериментально і подається в табличній або графічній формі, виникає необхідність проведення наближених розрахунків. Це створює певні незручності і потребує значного проміжку часу. Мета роботи - розробка зручного методу розрахунку гравітаційної швидкості осідання твердих частинок. Використано аналітичний метод дослідження, за допомогою якого встановлено математичну залежність між коефіцієнтом опору при русі частинок в рідині, числом Рейнольдса і гравітаційною швидкістю осідання. Наукова новизна Заміна табличної і графічної форми подання експериментальних даних емпіричною залежністю з подальшим використанням розрахункових параметрів з неперервною зміною розміру частинок і густини матеріалу. На основі проведених досліджень рекомендовано табличну або графічну форми експериментальних даних залежності коефіцієнта лобового опору ілюструвати емпіричною залежністю від чисел Рейнольдса. Вказано загальний вигляд емпіричної залежності, яку можливо застосувати для різних форм частинок подрібненого матеріалу. Використання емпіричної залежності в подальших розрахунках дозволяє аналітично розраховувати гравітаційну швидкість осідання частинок. Рекомендований емпірично-аналітичний метод розрахунку дозволяє зменшити час розрахунків при більш широкому діапазоні зміни вихідних параметрів обчислень.

Викладено історичні та методичні рекомендації сучасних теоретиків і практиків сценічного вокально-авторського виконавства. Наведено аналіз сучасних досліджень вокально-виконавського мистецтва. Висвітлено особливості музичної освіти часів Київської Русі. Розглянуто питання актуалізації фольклоризму в сучасній хоровій музиці на прикладі творчості Г. Гаврилець. Розкрито специфіку співпраці диригента та вокаліста. Увагу приділено танцювально-жанровим засобам виразності образу Кармен ("Кармен" Ж. Бізе).