Здійснено порівняльний аналіз ролі української народної пісні у формуванні вокальної особистості в контексті професійного навчання співу різних мистецьких спрямувань (академічного, народного та естрадного) з використанням розкриття етномистецтвознавчого аспекту національної вокальної школи на різних рівнях художнього цілого, із залученням різнопрофільних способів художньо-стильового втілення національної специфіки жанру. Показана залежність виконавців народно-пісенного репертуару від інтонаційного досвіду сучасного їм середовища, яка впливає на стиль співу й імпровізаційну техніку.

Проаналізовано сучасний стан підготовки професійних співаків до вокально-виконавської творчості. Обгрунтовано психолого-педагогічні основи формування вокально-виконавської творчості та розвиток творчого потенціалу як педагогічну та мистецтвознавчу проблеми. Охарактеризовано специфіку вокально-педагогічної та вокально-виконавської діяльності. Розроблено модель створення вокально-виконавського образу, виявлено психолого-педагогічні умови її ефективного функціонування.

Проаналізовано хорові твори М.Кармінського - значний внесок у розвиток хорового мистецтва України. Жанри, пов'язані з літературним текстом, складають ядро спадщини композитора. Перші кроки роботи М.Кармінського в синтетичних жанрах починаються зі співробітництва з Харківським театром юного глядача, який став своєрідною лабораторією творчих пошуків, вплинув на його формування як театрального композитора. Домінантою творчості М.Кармінського є пісня. Жанр пісні приваблював композитора своїми виразними можливостями синтезу музики та слова. Логічним був перехід від музики драматичних спектаклів до музики у кінематографі, де реальність, зримість образів художніх фільмів відточувала індивідуальність композитора.

Досліджено зародження та розвиток дитячого хорового виховання та шкільної хорової пісні в Україні. Розглянуто деякі аспекти багатоголосного хорового співу. Проаналізовано хорову творчість українських композиторів другої половини XIX - середини XX ст. для дітей: С.І.Воробкевича, М.В.Лисенка, М.Д.Леонтовича, К.Г.Стеценка, Я.С.Степового, С.П.Людкевича та ін.

Вивчається комплекс етномузикологічних чинників творчо-педагогічного впливу на формування співацької індивідуальності, який увібрав у себе засади фонопсихолінгвістичної системи навчання співу й становить своєрідну етнокультурну модальність інтеракції, до складу якої входять мовна і немовна структури, а також - явище мистецької психічної енергії, розглядаються у якості психолінгвістичних семантичних одиниць, важливих для вироблення індивідуальної емоційної інграми, якою характеризується індивідуальний виконавський стиль носіїв семантичних рис національної культури.

Висвітлено мало визначені у музикознавстві питання теорії хорового виконавства, жанру, стилю.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ314.1-03(4Укр-4Хар)4/5-7р

Рубрики:

Хор. Хоровий спів

Шифр НБУВ: Ж16622 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання становлення класичного стилю бельканто в оперній культурі Італії XVII - XVIII ст. Особливу увагу акцентовано на проблемі регістрової природи співацького голосу та її використанні в оперному виконавстві різних епох. Розкрито феномен і провідну роль у цьому процесі співаків-кастратів, а також охарактеризовано манеру виконавства співаків зі звичайними голосами.

Проаналізовано розвиток російської композиторської школи кінця XIX ст. на прикладі твору "Іоан Дамаскін" С.І.Танєєва. Охарактеризовано творчі пошуки композитора. Зроблено припущення, що композитор суто асоціативно звернувся до норм і форм музичного мислення, повністю підвладного "релігійному відчуттю" світу. А саме - контрапунктивних прийомів і форм музичного написання, притаманних західноєвропейській поліфонії XVII - XVIII ст., звучанню хоралу.

Театралізація хорових творів - нове явище в сучасному хоровому виконавстві. Це процес реалізації ідеальної, слухової, моторико-пластичної, графічної або вербальної моделі руху в сценічному виконанні музичного твору, в результаті якого створюється вторинний, відносно авторського задуму, художній об'єкт, синтетичний за своєю формою та синкретитичний за суттю, оскільки він є продуктом єдиного та неподільного, психологічно зумовленого процесу музичної орієнтації. Наведено схему колективного виконання твору "композитор - виконавець - слухач - диригент".

Описано життя та творчість українського поета XVIII ст. Семена Климовського. Значну увагу приділено поширенню у світі його популярної пісні "Їхав козак за Дунай", що стала народною та ввійшла у музичну культуру націй світу.

Висвітлено питання музичного розвитку співочого дихання, звукоутворення, вимови слова, єдності художнього і виконавсько-технічного вдосконалення, збереження творчої індивідуальності. Розглянуто проблеми вироблення професійного підходу до засвоєння правильних вокальних навичок у володінні голосовим апаратом, виховання особистості, здатної до самостійної діяльності в майбутній ролі викладача музики і співів у загальноосвітній школі.

Досліджено життєвий та творчий шлях українського хорового диригента, неперевершеного знавця й інтерпретатора народної пісні Нестора Городовенка (1885 - 1964 рр.). На основі великого фактологічного та документального матеріалу висвітлено нелегку долю видатного митця-патріота та розглянуто драматичні сторінки з історії національної музичної культури.

Узагальнено музикознавчі та практично-виконавчі знання інтерпретації творів О.Даргомижського, які посіли значне місце у навчальному процесі та концертному репертуарі видатних вокалістів-педагогів Є.Іванова та Л.Іванової.

Простежується вплив фонетичних особливостей мови на розвиток голосу співаків, показано процес удосконалення орфоепічних норм (вокальних форм мовного походження). Описані способи організації вокального апарату засобами техніки вокальної орфоепії. Наведено нотатки щодо орфоепічних закономірностей сучасних української та російської літературних мов у співі.

Розглянуто техніку диригування та її значення для вчителя музики, диригентський апарат та його можливості. Висвітлено основні прийоми і методи роботи з хоровою партитурою, правила диригування творів у розмірах 6/8, 9/8, 12/8 відповідно до диригентських схем "на два", "на три", "на чотири", а також диригування перемінних розмірів.

Узагальнено визначення поняття хору, його типів і видів, розташування. З урахуванням сучасних поглядів розглянуто питання класифікації голосів, їх співацького діапазону, визначення типу співацького голосу та комплектації хорових партій. Обгрунтовано способи та основні напрямки хорового виконання з повною характеристикою відомих хорових колективів України. Систематизовано матеріал про основні жанри хорової музики, досвід провідних хормейстерів України та Росії. Розглянуто будову голосового апарату, функції кожного органу, визначено поняття "резонатор", "регістр", подано схему розташування регістрів у хорових партіях.

Розглядаються проблеми вивчення та подальшого розвитку вокальної педагогіки. Велика увага приділяється естетичному вихованню співака, даються практичні поради щодо навичок сценічної поведінки, корекції рухів, жестів, міміки вокаліста у відповідності з художнім змістом твору. Узагальнюються напрями вокальної педагогіки, в яких наголошується і пояснюється відмінність останньої від педагогіки інших дисциплін. Проаналізовано елементи вокальної техніки, міститься словник вокальної термінології.

Розглянуто культурологічні та навчально-дидактичні матеріали, що висвітлюють концептуальні основи української вокальної школи. Значну увагу приділено анатомо-фізіологічним та акустичним особливостям співацького голосу, структурі вокального дихання, типам звучання, а також класифікації голосів.

Узагальнено досвід роботи з творами С.Рахманінова видатних співаків, педагогів Є.Іванова і Л.Іванової, а також висвітлено актуальне бачення сучасного виконання класики російського романсу.