Проаналізовано сучасний стан підготовки професійних співаків до вокально-виконавської творчості. Обгрунтовано психолого-педагогічні основи формування вокально-виконавської творчості та розвиток творчого потенціалу як педагогічну та мистецтвознавчу проблеми. Охарактеризовано специфіку вокально-педагогічної та вокально-виконавської діяльності. Розроблено модель створення вокально-виконавського образу, виявлено психолого-педагогічні умови її ефективного функціонування.

Розглянуто психологічні механізми процесу запам'ятовування музичного матеріалу студентами-інструменталістами. Визначено особливості сприйняття, обробки, зберігання та відтворення інформації. Накреслено шляхи підвищення їх виконавчої майстерності.

Розглянуто психологічні механізми залежності емоційної стійкості суб'єктів від рівня їх збудження. Викладено положення про вплив внутрішніх факторів на її амплітуду. Накреслено шляхи вдосконалення методики формування виконавчої майстерності музикантів-інструменталістів.

Викладені як загальні, так і конкретні відомості про творчий виконавчий процес, про закономірності формування ігрових навиків домриста на основі сучасних даних фізіології, психології та музичної педагогіки.

Зазначено, що функціонуванням звукового апарату тромбоніста в процесі звукодобування управляє комплекс органів чуття. Під час гри на інструменті музикант одночасно передчуває кожний звук, його звучання, отримує почуттєву інформацію про функціонування звукового апарату, відчуває вібраційні явища та рухи повітря органа дихання. Зроблено висновок, що в роботі над звуком кожний вчитель повинен застосувати різні прийоми та методики для формування професійної психіки свого учня.

Висвітлено проблеми музично-виконавського мистецтва, розглянуто питання базисно методологічної основи специфіки мислення музиканта-виконавця (інструменталіста). Проаналізовано процесуальні почуттєво-розумові явища, що супроводжують інтерпретаційне мислення музиканта-виконавця в специфічно професійному, психофізіологічному, методологічному та філософському аспектах. Описано техніку переміщення рук в аспекті специфічного інструментального мислення баяніста (акордеоніста).

Освещены проблемы музыкально-исполнительского искусства, рассмотрены вопросы базисно методологической основы специфики мышления музыканта-исполнителя (инструменталиста). Проанализированы процессуальные чувственно-умственные явления, сопровождающие интерпретационное мышление музыканта-исполнителя в специфически профессиональном, психофизиологическом, методологическом и философском аспектах. Описана техника перемещения рук в аспекте специфического инструментального мышления баяниста (аккордеониста).

Вперше здійснено комплексний аналіз ансамблевого виконавства на бандурі в усіх його різновидах (моноансамблю, малих форм, капели бандуристів, групи в оркестрі українських народних інструментів). Наведено психолого-фізіологічну оцінку координаційних функцій-дій бандуриста у вокально-інструментальному моноансамблі. Вперше ансамблеве виконавство розглянуто як джерело становлення та розвитку творчої особистості бандуриста у його професійній діяльності виконавця (соліста, ансамбліста сольного типу, учасника вокально-інструментального й інструментального колективу), педагога (який володіє вокальною, інструментальною, диригентською методиками), диригента (що володіє голосом, інструментом, предметно ознайомлений з основами педагогіки). Висвітлено особистий внесок Г.Хоткевича як засновника й організатора ансамблевого виконавства на бандурі в усіх його формах, академічної школи гри на бандурі та її методичної бази.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного дослідження процесу розвитку виконавської майстерності студентів вищих закладів освіти у період інструментальної підготовки до відтворення музичної інформації за емоціогенних умов. Розглянуто нові методологічні аспекти вирішення проблеми прилюдних виступів майбутніх учителів музики, де вирізняється п'ять етапів формування надійності гри. Обгрунтовано й експериментально перевірено методику оволодіння навичками нейтралізації надмірної дії факторів емоційної стійкості та своєчасного вироблення засобів протидії їх негативному впливу.

Розглянуто комплекс властивостей хормейстера (хорового диригента, керівника хору), що становить основу його професійної діяльності. Запропоновано визначення термінів "хормейстерський професіоналізм" і "дилетантизм". На підставі психологічної теорії діяльності та готовності до неї виявлено та охарактеризовано окремі психологічні чинники хормейстерського професіоналізму (зокрема, здібності, компетенцію, мотивацію особистості). Визначено комплекс інваріантних (в контексті історико-культурного розвитку) функцій хормейстера та запропоновано відповідну історичну типологію хормейстерського професіоналізму (корифей, доместик, регент, диригент, художній керівник). Висвітлено характер хормейстерського професіоналізму в сьогоденній Україні, визначено потреби та актуальні проблеми системи сучасної спеціальної музичної освіти.

Проаналізовано теоретичні засади й науково обгрунтовано психолого-педагогічні умови диригентсько-хорової підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти. Розкрито сутність і структуру диригентсько-хорової підготовки студентів музично-педагогічних факультетів мистецтв: встановлено критерії, показники та рівні сформованості їх професійних умінь і навичок. Розглянуто мотиваційно-ціннісний, музично-професійний, когнітивно-знаннєвий, педагогічно-фаховий і творчо-самостійний компоненти диригентсько-хорової підготовки майбутнього керівника хору до продуктивної діяльності за умов загальноосвітньої школи.

Запропоновано структуру майстерності музиканта-інструменталіста. Розглянуто аспект психологічного обумовлення майстерності. Значну увагу приділено емоційно-мотиваційним факторам. Обгрунтовано не тільки негативний, але й позитивний вплив хвилювання на музично-виконавську майстерність. У контексті суперечливості поглядів музикознавців та психологів стосовно значення темпераменту у формуванні художньої майстерності музиканта-інструменталіста опрацьовано характеристики типів темпераменту виконання і визначено сильні та слабкі сторони. Зазначено, що знання цих характеристик дозволяє розробити індивідуальний стиль артиста.

Висвітлено теоретичні та практичні проблеми формування виконавської надійності музикантів як інтегрального атрибуту загальної майстерності, що забезпечує безпомилкове та точне відтворення необхідної інформації за звичних і сценічних умов. Запропоновано експериментально перевірену методику її формування з урахуванням чотиривекторного прояву завадостійкості. Увагу приділено застосуванню видів музичної пам'яті та її змішаних форм у виконавській діяльності інтерпретаторів, формам саморегуляції сценічної поведінки музикантів, визначенню оптимальної міри емоційного збудження у процесі музично-виконавської діяльності.

Освещены теоретические и практические проблемы формирования исполнительской надежности музыкантов как интегрального атрибута общего мастерства, обеспечивающего безошибочное и точное воспроизведение необходимой информации в привычных и сценических условиях. Предложена экспериментально проверенная методика ее формирования с учетом четырехвекторного проявления помехоустойчивости. Уделено внимание использованию видов музыкальной памяти и ее смешанных форм в исполнительской деятельности интерпретаторов, формам саморегуляции сценического поведения музыкантов, определению оптимальной меры эмоционального возбуждения в процессе музыкально-исполнительской деятельности.

Уперше розроблено й обгрунтовано педагогічні умови формування професійно-ціннісних орієнтацій студентів мистецько-педагогічних спеціальностей у процесі музично-виконавської діяльності. Розкрито зміст програмного матеріалу курсів "Основний музичний інструмент", "Ансамбль духових та ударних іструментів", спецкурсу "Історія становлення, розвиток та основи джазового виконавства", спрямованого на професійно ціннісні орієнтації, ціннісно-смислові навчальні ситуації, що забезпечують аксіологічну складову навчально-виховного процесу підготовки студентів зазначених спеціальностей. Експериментально доведено, що запропоновані педагогічні умови формування професійно ціннісних орієнтацій мають максимальну ефективність лише у комплексному застосуванні.

Розглянуто психологічні аспекти ансамблевого виконання, у ході якого виявляється важливість розвитку психологічних процесів довільного характеру - слухової уваги та зосередженості. Оволодіння вмінням управляти, концентрувати та розподіляти слухову увагу в процесі колективного музичення становить найважливіше завдання методики навчання музиканта-інструменталіста. Навчання, побудоване на основі єдності елементів аналітичного осягнення музики та співтворчості, яка відбувається за умов інтеграції індивідуального та групового колективного навчання, відображає зміст і внутрішню логіку процесу підготовки майбутніх музикантів-виконавців, артистів ансамблю.

Проаналізовано психологічні механізми вокально-виконавської діяльності співака, значна роль у взаємодії яких належить психологічній установці (операційний, цільовий і значеннєвий рівні вокально-виконавської установки). Музично-виконавську (сценічну) діяльність вокаліста розглянуто як синтез музичної та драматичної діяльності, що визначає специфіку завдань вокального виконавця як у процесі створення музичного образу вокального твору, так і в його концертній презентації.

Отмечено, что как психический (на уровне общего смысла), так и физический (на телесном уровне) резонанс - суть профессиональной работы с энергией для исполнителя. Индивидуальность исполнителя формируется на определенной основе. Эта основа содержит в себе как физические данные, так и психические предрасположения. Необходим индивидуальный подход для работы с психической энергией исполнителя для достижения хороших результатов исполнения.

Розглянуто проблему невідповідності реальної підготовки випускників ВНЗ культури і мистецтв до практичної діяльності (кваліфікованого керівництва вихованцями середніх спеціальних закладів). Проаналізовано різні підходи до тлумачення поняття "готовність до педагогічної діяльності" у контексті зазначеної проблеми. Охарактеризовано основні компоненти якостей, що складають структуру "готовності", а саме: мотиваційний, пізнавальний, вольовий, емоційний і операційний. Висвітлено динамічний і структурний аспекти процесу формування зазначеної готовності. Акцентовано увагу на інтеграції виконавства й одержання спеціалізації педагога, що має прояв у педагогічно-виконавській майстерності.

Розглянуто проблему участі свідомості у становленні технічної майстерності скрипаля. Висвітлено методики навчання грі на скрипці, що викладають методи та засоби формування технічного апарату скрипаля на раціональному рівні.

Рассмотрена проблема участия сознания в становлении технического мастерства скрипача. Освещены методики обучения игре на скрипке, которые излагают способы и методы формирования технического аппарата скрипача на рациональном, целесообразном уровне.

It is analyzed the problem of participation of consciousness in the establishment of technical skill violinist. Are illuminated, methods of teaching the violin, which set out the ways and methods of formation of technical staff fiddler on the rationalappropriate level.

Проаналізовано теоретичні підходи до визначення структури професійного менталітету. Констатовано, що результати даного аналізу у подальшому стануть методологічною базою визначення професійного менталітету вокалістів-виконавців.

Проанализированы теоретические подходы к определению структуры профессионального менталитета. Констатирован факт, что результаты данного анализа станут методологической базой определения профессионального менталитета вокалистов-исполнителей.

The article deals with the theoretical approaches to definition of structure of professional mentality. The fact is ascertained, that results of the given analysis become methodological base of definition of professional mentality of vocalists - executors.