Здійснено порівняльний аналіз ролі української народної пісні у формуванні вокальної особистості в контексті професійного навчання співу різних мистецьких спрямувань (академічного, народного та естрадного) з використанням розкриття етномистецтвознавчого аспекту національної вокальної школи на різних рівнях художнього цілого, із залученням різнопрофільних способів художньо-стильового втілення національної специфіки жанру. Показана залежність виконавців народно-пісенного репертуару від інтонаційного досвіду сучасного їм середовища, яка впливає на стиль співу й імпровізаційну техніку.

Вивчається комплекс етномузикологічних чинників творчо-педагогічного впливу на формування співацької індивідуальності, який увібрав у себе засади фонопсихолінгвістичної системи навчання співу й становить своєрідну етнокультурну модальність інтеракції, до складу якої входять мовна і немовна структури, а також - явище мистецької психічної енергії, розглядаються у якості психолінгвістичних семантичних одиниць, важливих для вироблення індивідуальної емоційної інграми, якою характеризується індивідуальний виконавський стиль носіїв семантичних рис національної культури.

Висвітлено питання музичного розвитку співочого дихання, звукоутворення, вимови слова, єдності художнього і виконавсько-технічного вдосконалення, збереження творчої індивідуальності. Розглянуто проблеми вироблення професійного підходу до засвоєння правильних вокальних навичок у володінні голосовим апаратом, виховання особистості, здатної до самостійної діяльності в майбутній ролі викладача музики і співів у загальноосвітній школі.

Простежується вплив фонетичних особливостей мови на розвиток голосу співаків, показано процес удосконалення орфоепічних норм (вокальних форм мовного походження). Описані способи організації вокального апарату засобами техніки вокальної орфоепії. Наведено нотатки щодо орфоепічних закономірностей сучасних української та російської літературних мов у співі.

Розглянуто культурологічні та навчально-дидактичні матеріали, що висвітлюють концептуальні основи української вокальної школи. Значну увагу приділено анатомо-фізіологічним та акустичним особливостям співацького голосу, структурі вокального дихання, типам звучання, а також класифікації голосів.

Вивчаються поліетнічні тенденції українського вокального мистецтва, які засвідчені діалогом культур у ході спостережень за історичною канвою музичного життя та професійної музичної освіти у період становлення і розвитку основних форм навчального процесу.

В основу авторської концепції національної школи "вченого" співу покладено поліетнічні тенденції українського вокального мистецтва, засвідчені діалогом культур у ході спостережень за історичною канвою музичного життя та професійної музичної освіти у період становлення і розвитку основних форм навчального процесу. Показано процес формування вокально-концертного виконавства у двох напрямках: фольклорному й академічному. Підкреслюється, що вплив оперного жанру, репрезентованого іноземними виконавцями (зокрема, італійськими) іноземного репертуару, зміст вокально-концертного життя України формували вокальні смаки та орієнтири виконавської школи. Охарактеризовано стан музично-вокальної освіти на зламі ХІХ-ХХ ст. у Києві, Львові, Полтаві, Харкові, Одесі, Миколаєві. Визначено, що становлення професійної вокальної освіти в Україні відбувалось під впливом поліетнічних тенденцій культуротворчих процесів контактного, типологічного і генетичного проявів національного художнього життя.

Узагальнено досвід роботи концертмейстера та педагога, дипломанта національних та міжнародних конкурсів Т.П.Книшової, її вчителів, професорів Одеської державної консерваторії - Є.Іванова та Л.Іванової щодо засад творчої роботи піаніста з вокалістами у системі музичного вузу.

Розглядаються особливості формування української вокальної школи сольної традиції в умовах зародження хорової культури "вченого" церковного співу Давньої Русі.

Досліджуються ситуативні ролі національної вокальної культури, при яких відбувається становлення художньої індивідуальності творця етнокультурних цінностей. Висвітлюється проблема формування власного вокально-виконавського стилю. Теоретичні засади проблеми проілюстровані посиланнями на описи творчо-педагогічної спадщини діячів української вокальної культури - О.Муравйової, І.Алчевського, М.Роменського та ін.

Article is devoted to studying of a problem of unity of art and vocal-technical development of the singer.

Изложена методика по певческо-дыхательной установке, которая представляет четкую и последовательную систему, основанную на осознанной работе голосового аппарата, проявляется в пении, речевом аппарате и росте индивидуальных свойств личности в процессе формирования вокалиста. Охарактеризованы психологические предпосылки повышения эффективности деятельности преподавателей музыки и пения. Проанализированы некоторые приемы и методы формирования музыкальной памяти.

Охарактеризовано специфічні фактори вокального інтонування, взаємодії й взаємовпливу літературно-поетичного й музичного тексту у вокальному творі.

Охарактеризованы специфические факторы вокального интонирования, взаимодействия и взаимовлияния литературно-поэтического и музыкального текста в вокальном произведении.

Aarticle is devoted to studying of specific factors vocal intoning, to interaction and interference of the literary - poetic and musical text in vocal product.

Розглянуто питання розвитку співацького голосу і виховання співаків в аспекті сучасних природно-наукових концепцій діяльності голосового апарата і вимог вокального (оперного та хорового) виконавства. Запропоновано методику проведення вокальних занять, а також висвітлено етапи процесу постановки голосу. Зазначено, що вивчення історії вокального виконавства, еволюції вокально-педагогічних поглядів є важливою ланкою підготовки диригента хору.

Рассмотрена проблема развития певчего голоса и воспитания певцов в аспекте современных природно-научных концепций деятельности голосового аппарата и требований вокального (оперного и хорового) исполнения. Предложена методика проведения вокальных занятий, а также освещены этапы процесса постановки голоса. Отмечено, что изучение истории вокального исполнения, эволюции вокально-педагогических взглядов является важным звеном в подготовке дирижёра хора.

Розглянуто проблему формування фонетико-акустичних методів виховання співацьких голосів в оперній культурі XIX ст. Визначено, що наприкінці даного століття співіснували дві самостійні концепції співацького голосу: регістрова й акустична, які доповнюють одна одну, на базі яких створено єдине вчення про співацький голос на новому етапі його розвитку.

Наведено біографічні нариси про педагогів кафедри сольного співу Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського протягом 30-ти років (1971 - 2001). Висвітлено роль української вокальної школи в контексті світового виконавського мистецтва.

Представлены биографические очерки о педагогах кафедры сольного пения Национальной музыкальной академии Украины им. П.И.Чайковского на протяжении 30 лет (1971 - 2001). Освещена роль вокальной украинской школы в контексте мирового искусства.

Розглянуто вокальну музику як художнє явище, його фізіологічні, психологічні, соціологічні складові. Вміщено список літератури про вокальну культуру та голос, історію вокального мистецтва, методику та методологію процесу виконавства.

Рассмотрена вокальная музыка как художественное явление, его физиологические, психологические, социологические слагаемые. Приведен список литературы о вокальной культуре и голосе, истории вокального искусства, методике и методологии процесса исполнительства.

The author investigates the literature on the voices and vocal culture.

Виявлено різні значення терміну "дикція". Визначено фактори, які сприяють удосконаленню розбірливості вокальної вимови. Розроблено рекомендації співакам для їх роботи над дикцією.

Выявлены различные значения термина "дикция". Определены факторы, которые способствуют усовершенствованию разборчивости вокального произношения. Разработаны рекомендации певцам для их работы над дикцией.

Узагальнено уявлення щодо відмінностей мовленнєвого досвіду за національними традиціями та його культурну єдність за умов загальнолюдської природи мовлення. Визначено суттєвості мовленнєвих конструкцій у мелодиці європейської та китайської музики в їх принциповій культурній аналогічності та смисловій перехрещеності. Висвітлено твори українських та європейських композиторів, що складають репертуарну константу відомих китайських вокалістів і містять елементи національно-характерного вираження. Проаналізовано виконавські інтонаційні рішення за умов національного мовленнєвого досвіду китайських вокалістів. З'ясовано сутність китайської музики як акумуляції мовленнєвих інтонаційних накопичень.

  Скачати повний текст