Розглянуто психологічні механізми залежності емоційної стійкості суб'єктів від рівня їх збудження. Викладено положення про вплив внутрішніх факторів на її амплітуду. Накреслено шляхи вдосконалення методики формування виконавчої майстерності музикантів-інструменталістів.

Роботу присвячено дослідженню складних стильових процесів у камерній музиці сучасних українських композиторів. Вперше до наукового обігу українського музикознавства залучено абсолютно новий матеріал - 22 твори 15-ти композиторів, серед яких: "Скерцо" О.Скрипника, "Музика Рудого лісу" Є.Станковича, "Концерт-триптих" І.Карабиця тощо. Зроблено аналітичні спостереження над творами під кутом зору постмодерністського світогляду, що домінував наприкінці ХХ ст.

Досліджено культурне життя України за часів правління гетьмана Скоропадського. Висвітлено творчий шлях капели бандуристів, а також її здобутки щодо збереження українських фольклорних традицій, зокрема козацьких дум.

Исследовано состояние культурной жизни Украины во времена правления гетмана Скоропадского. Освещен творческий путь капеллы бандуристов, а также ее достижения касающиеся сохранения украинских фольклорных традиций, в частности казацких дум.

Розглянуто питання термінологічного аналізу дефініції музичного ансамблю. З'ясовано найважливіші параметри існування музичного ансамблю: тип мислення, особливості музики, призначеної для ансамблевого виконання, кількісний та якісний склад учасників, процес взаємного спілкування через групове виконання музики, умови ансамблевої взаємодії. Розкрито зміст поняття "ансамбль".

В теоретико-культурологическом, историко-социальном, жанрово-системном, психолого-коммуникативном, эстетико-категориальном и спатиально-мизансценическом аспектах рассмотрены проблемы специфики музыкального ансамбля, в часности камерного, в ансамблевой культуре. Впервые предложены общая теоретическая концепция камерного ансамбля как культурного феномена, а также историческая концепция становления и развития ансамблевой культуры в музыке.

На матеріалі камерно-інструментальних творів розглянуто риси композиторського стилю фундатора харківської композиторської школи М.Д. Тіца.

На материале сочинений камерно-инструментальных жанров рассмотрены черты композиторского стиля основателя харьковской композиторской школы М. Д. Тица.

The article considers the main characteristics of composer's style of the Kharkov composer's school by M.D. Titz. The research is based on the analysis of the chamber-instrumental genres compositions.

Висвітлено маловідомі факти з історії ансамблевого музикування з арфою у складі - від зародження перших народно-професійних ансамблів доби раннього середньовіччя до останніх тенденцій наприкінці XX ст. Досліджено розвиток арфового мистецтва в епоху Відродження, а також період класицизму та романтизму. Наведено перелік музичних творів для ансамблів за участю арфи.

Освещены малоизвестные факты из истории ансамблевого музыцирования с арфой в составе со времени зарождения первых народно-профессиональных ансамблей эпохи раннего средневековья до последних тенденций конца XX ст. Освещено развитие арфового искусства в эпоху Возрождения, а также период классицизма и романтизма. Приведен перечень музыкальных произведений для ансамблей с участием арфы.

Висвітлено проблеми теорії камерного ансамблю. Проаналізовано жанрову та феноменологічну специфіку камерного ансамблю.

Освещены проблемы теории камерного ансамбля. Проанализированы жанровая и феноменологическая специфика камерного ансамбля.

This article is about problems of the theory of chamber ensemble. The genre's and phenomenological specific of chamber ensemble are being analysed. The social and historical semantic of ensemble genres is shown. The limits of the theoretical conception of ensemble include: 1) the conception of general ensembleness of musical performance and the conception of communicative-psychological specific of ensemble; 2) the conception of system of ensemble genres and the conception of the interaction of the genre's constantness and relativeness; 3) the conception of sociological and semantic ambyvalentness of the chamber-ensemble culture etc. The social and esthetical specific of the chamber ensemble was being also investigated.

Розкрито сутність понять "ансамбль" і "камерний ансамбль", розглянуто основні технологічні аспекти виконавської підготовки музикантів. Запропоновано репертуарні списки творів для ансамблів ударних, дерев'яних і мідних духових інструментів, зокрема, для флейти, гобоя, кларнета, труби, тромбона.

Раскрыта сущность понятий "ансамбль" и "камерный ансамбль", расмотрены основные технологические аспекты исполнительской подготовки музыкантов. Предложены репертуарные списки произведений для ансамблей ударных, деревянных и медных инструментов, в частности, для флейты, гобоя, кларнета, трубы, тромбона.

Розглянуто проблеми хронотопічної специфіки ансамблевого музичного виконавства. Проаналізовано просторово-часові та семантичні особливості основних соціокультурних ситуацій функціонування ансамблевого виконавства в музиці.

Рассмотрены проблемы хронотопической специфики ансамблевого музыкального исполнительства. Проанализированы пространственно-временные и семантические особенности основных социокультурных ситуаций функционирования ансамблевого исполнительства в музыке.

This article is about problems of the chronotopical specific feature of the musical ensemble performance. The spatially-temporal and semantic peculiarity of the main social-cultural situations of the functioning of ensemble performance in music are analysed.

Уперше на базі художніх принципів музичної форми (у її широкому естетичному та вузькому музикознавчому смислі) досліджено історичну діалектику стилевопохальних змін музики, визначених Б.Асаф'євим як співвідношення класичних і акласичних епох. Уперше явища вітчизняного інструменталізму, у даному випадку баянного ансамблю й оркестру, розглянуто у контексті музичних культур ментально близьких слов'янських націй, але у співвідношенні всесвітніх епохальних взаємодій, що охоплюють ментально вилучені культурні регіони та території єдністю "ідей часу". Виведено позицію звучання баянно-акордеонного оркестру, що вказує на вокальний генезис європейської музики. Проаналізовано оригінальні твори, а також авторські перекладення для баянного оркестру.

Уперше у музикознавстві здійснено аналіз екзистенційного підгрунтя музичного мистецтва доби модернізму, зокрема 1920-х рр. Розглянуто феномен "екзистенційного" у єдності проявів його іманентних властивостей у філософії, естетиці та музиці, що дозволило систематизувати напрямки у трактуванні його суті, що склалися у різних сферах знань. Висвітлено питання екзистенційності у музичному просторі. Визначено суть поняття модерністського Майстра з його екзистенційною смисловою сферою. Здійснено смисловий аналіз вибраних творів камерного жанру 1920-х рр. українських митців Б.Лятошинського, І.Белзи, Ю.Кофлєра, З.Кассерна у екзистенційному аспекті. До наукового музикознавчого вивчення уперше введено твори камерно-вокального жанру Б.Лятошинського, "Політональна прелюдія" З.Кассерна, "Варіації на тему віденського вальсу Й.Штрауса" op. 23 Ю.Кофлєра. Здійснено доповнення до систематичного показника камерно-вокальної творчості Б.Лятошинського даного періоду.

Уперше розроблено жанрову теорію камерного безсюжетного балету. Висвітлено взаємозв'язок генезису даного жанру з ігровими інтенціями музичного стилю XX ст. На підставі історичного огляду еволюції жанрово-стильових ознак балетного жанру встановлено історичні передумови виникнення камерного безсюжетного балету та визначено його провідні жанрові складові й ознаки. Доведено, що у даному жанрі, починаючи з перших його зразків, на музично-мовному рівні нормативним є принцип стильової гри. У межах балетного жанру розглянуто проблему реалізації ігрових факторів композиторської поетики. На підставі аналізу балетної музики сучасного композитора українського походження Д.Поліщука зроблено висновки, що ігровий підхід на різних рівнях обумовлює своєрідну стилістику музичної мови камерних безсюжетних балетів кінця XX - початку XXI ст. Провідна роль ігрового фактора композиторської поетики на музично-мовому рівні зумовлює відповідність стилістичного змісту музичної мови камерного безсюжетного балету загальній ігровій спрямованості культури XX ст.

Розглянуто проблеми музичного ансамблю, насамперед камерного. Висвітлено питання історії та теорії ансамблю й ансамблевої культури. Вперше у вітчизняному і зарубіжному мистецтвознавстві створено цілісну теоретико-культурологічну концепцію ансамблю й ансамблевості, яка грунтується на засадах антропоцентризму і має загальну теоретичну концепцію камерного ансамблю як культурного феномену та послідовну історичну концепцію розвитку ансамблевої культури. Визначено основні напрями еволюції ансамблевих жанрів, проведено історичну періодизацію даного процесу та виявлено соціально-історичну семантику ансамблевих жанрів у системі мистецтва різних епох.

Проаналізовано провідні художньо-естетичні тенденціїпершої третини XX ст, що стали важливим стилеутворювальним фактором творчих пошуків Шимановського, виявлено особливе місце камерно-інструментальних жанрів у його творчому доробку. Стиль композитора "акумулював" різні традиції, пошуки та варіанти стилістики. Хоча кожен з періодів творчості Шимановського має власну специфіку, завжди зберігаються стабільні риси стилю творів автора. Досліджено твори для скрипки і фортепіано, а також два квартети, які відображають головні етапи творчої еволюції композитора.

Здійснено комплексний аналіз камерно-інструментального ансамблю України 1960 - 80-х рр., індивідуальних композиторських стилів, камерно-інструментального виконавства в його регіональних проявах. Досліджено особливості взаємодії композиторської та виконавської творчості як важливого фактора розвитку жанру, основні тенденції українських квартетів, тріо ансамблів нетрадиційних складів. Діяльність Камерно-інструментального ансамблю України відзначена вагомими досягненнями в сфері виконавства та композиторської творчості, втілено найбільш суперечливі та багатовимірні проблеми духовного буття суспільства. На підставі великого фактологічного матеріалу доведено правомірність розгляду української камерно-інструментальної творчості зазначеного періоду в світовому контексті, зокрема тріо, квартетів, камерно-інструментальних ансамблів В.Сильвестрова, Є.Станковича, Ю.Іщенка, Л.Грабовського, М.Скорика та інших композиторів. Значну увагу приділено висвітленню здобутків камерно-інструментального виконавства. Проаналізовано співпрацю колективів з українськими композиторами над першопрочитанням творів.

Теоретично обгрунтовано та експериментально перевірено методику організації та роботи класичного ансамблю гітаристів під час навчання підлітків з застосуванням інформаційних технологій. Розкрито суть та особливості створення нової форми ансамблевого гітарного музикування. Створено методику раціональної організації музично-ігрових рухів учня-гітариста. Упроваджено нове поняття "синхронної" роботи пальців. Сконструйовано та апробовано нові технічні засоби для самонавчання учнів-гітаристів: розвитку опорно-рухового апарату, динаміки звуку, слуху, тактильної чутливості пальців і прискорення формування музично-ігрових навичок. Розроблено способи та засоби для розширення меж виразного інтонування (звуковисотного та тембрового) ансамблю гітаристів та перевірено їх ефективність з використанням комп'ютерних технологій. Запропоновано новий спосіб роботи ансамблю на базі комп'ютерної "мідіграми". Створено механізм концертних виступів без диригента та партитур, запропоновано оптимальну сценічну модель розташування ансамблю гітаристів на сцені. Доведено, що ефективність організації та роботи класичного підліткового ансамблю гітаристів забезпечується попередньо спеціально організованою системою навчальних та репетиційних завдань, поетапністю та системністю у здобутті знань, формуванням у гітаристів-підлітків раціональної організації музично-ігрових рухів, застосуванням форм і методів, спрямованих на формування навичок професійної майстерності.

Висвітлено сутність, мету, функції та різноманітні форми підготовки майбутніх учителів музики загальноосвітньої школи до концертно-освітньої діяльності серед дітей і юнацтва. Вперше сформульовано критерії підготовки студентів до цієї діяльності та запропоновано її змістово-структурну модель. Виявлено можливості впливу концертно-освітньої діяльності на удосконалення й інтенсифікацію музично-фахового навчання студентів.

Досліджено концертмейстерську діяльність піаніста як феномен ансамблевої творчості, яку розглянуто в аспекті науково-класифікаційних настанов та художньо-творчої орієнтації на виконавську цілісність унікальності інтерпретації авторського задуму. Ансамблеву творчість концертмейстера представлено як узагальнення досвіду піаніста та виконавців на струнно-щипкових народно-академічних інструментах. Обгрунтовано концепцію концертмейстерської майстерності як носія режисерських функцій у виконавському процесі. На базі поєднання музикознавчих і культурологічно-етимологічних підходів наведено нову методику (тонус-ідея). Усвідомлення художнього цілеспрямування діяльності піаніста-концертмейстера запропоновано визначати як ансамблеву гру на основі тонус-ідеї виконавського рішення. Наведене поняття сприяє розвитку ідеї асаф'євського поштовху, початку розгортання живого процесу музикування. Введено класифікацію тембрально-фактурних якостей клавірного звучання в їх історично-генетичній обумовленості. Проаналізовано твори В.Івка, Б.Міхеєва, А.Білошицького, В.Підгорного, В.Власова, О.Циганкова для народних інструментів і фортепіано, які були виконані на Міжнародних і Національних конкурсах, фестивалях, концертах, хоча специфіка їх ансамблевого співвідношення з клавіром у музикознавстві не вивчалась.

Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено методику формування професійних якостей майбутнього вчителя музики в процесі його концертмейстерської підготовки на музично-педагогічному факультеті. Розкрито сутність та особливості акомпанування й ансамблевого музикування як різновидів спільної музично-виконавської діяльності, обгрунтовано структуру специфічних ансамблевих якостей вчителя музики.