Проанализирована сущность опыта эмоционально-эстетического переживания в системе профессиональной подготовки музыкантов-исполнителей. Раскрыты пути его обогащения, расширения с позиции индивидуализированного педагогического действия опосредованного характера.

Проанализированы оркестровый стиль и стилевая функция тембра, национальная природа стилеобразования в первых русских симфониях. Освещена проблема авторского стиля в современной музыке. Изучены взаимодействие элементов стиля композиторов ХХ ст., неофольклоризм как фактор обновления стиля в музыке ХХ ст., закономерности исполнительской организации музыкальной архитектоники. Рассмотрены вопросы стилистических модификаций фортепианной аппликатуры, национального генезиса стилевых особенностей артикуляции в фортепианных произведениях венских классиков.

Розкрито можливості інтерпретації музичних творів як засобу формування творчої індивідуальності майбутнього педагога. Визначено головну умову розвитку індивідуальності вчителя, розроблено методику, спрямовану на формування його художньої індивідуальності. Розкрито роль знань в ефективному розвитку музично-пізнавальних процесів особистості майбутнього вчителя під час тлумачення музичних творів.

Раскрыты возможности интерпретации музыкальных произведений как средства формирования творческой индивидуальности будущего педагога. Определено главное условие развития индивидуальности учителя, разработана методика, направленная на формирование его художественной индивидуальности. Раскрыта роль знаний в эффективном развитии музыкально-познавательных процессов личности будущего учителя во время толкования музыкальных произведений.

Висвітлено художньо-когнітивні можливості стильового підходу у системі музичної освіти. Розкрито сутність поняття музичного стилю, науково обгрунтовано закономірності осягнення музичних явищ у контексті стильового феномену. Розглянуто умови, принципи та методи формування досвіду пізнання й інтерпретації музики різного стилю, наведено шляхи їх впровадження у педагогічну практичну діяльність музичних навчальних закладів і загальноосвітніх шкіл. Проаналізовано особливості розвитку творчого потенціалу музиканта-виконавця.

Освещены художественно-когнитивные возможности стилевого подхода в системе музыкального образования. Раскрыта сущность понятия музыкального стиля, научно обоснованы закономерности осмысления музыкальных явлений в контексте стилевого феномена. Рассмотрены условия, принципы и методы формирования опыта познания и интерпретации музыки различного стиля, приведены пути их внедрения в педагогическую практическую деятельность музыкальных учебных заведений и общеобразовательных школ. Проанализированы особенности развития творческого потенциала мызыканта-исполнителя.

Освещена теория музыкально-исполнительских ремарок. Предложена методика анализа экспрессивно-речевых аспектов музыкального стиля. На основе статистико-семантической классификации музыкальных ремарок-образов построена концептуально-понятийная конфигурация "смыслового изваяния" картины мира композитора. Раскрыта сущность понятия "меры экспрессивности" различных параметров музыкального интонирования - темпоритма, агогики, динамики, артикуляции. Проанализирован опыт методики стилистического анализа музыкальных ремарок на примере анализа Прелюдий для фортепиано К. Дебюсси.

Розкрито можливості використання сучасних комп'ютерних технологій в музиці, зокрема музичного редактора Cubase SX 3. Описано особливості синтезу звуку, найбільш вживані звукові ефекти, атрибути і параметри MIDI-треку. Увагу приділено питанням підготовки музичного альбому для запису на звукові носії.

Раскрыты возможности использования современных компьютерных технологий в музыке, в частности музыкального редактора Cubase SX 3. Описаны особенности синтеза звука, наиболее употребимые звуковые эффекты, атрибуты и параметры MIDI-трека. Уделено внимание вопросам подготовки музыкального альбома для записи на звуковые носители.

Висвітлено проблеми музично-виконавського мистецтва, розглянуто питання базисно методологічної основи специфіки мислення музиканта-виконавця (інструменталіста). Проаналізовано процесуальні почуттєво-розумові явища, що супроводжують інтерпретаційне мислення музиканта-виконавця в специфічно професійному, психофізіологічному, методологічному та філософському аспектах. Описано техніку переміщення рук в аспекті специфічного інструментального мислення баяніста (акордеоніста).

Освещены проблемы музыкально-исполнительского искусства, рассмотрены вопросы базисно методологической основы специфики мышления музыканта-исполнителя (инструменталиста). Проанализированы процессуальные чувственно-умственные явления, сопровождающие интерпретационное мышление музыканта-исполнителя в специфически профессиональном, психофизиологическом, методологическом и философском аспектах. Описана техника перемещения рук в аспекте специфического инструментального мышления баяниста (аккордеониста).

  Скачати повний текст

Досліджено стильові процеси музики XX ст. у контексті такої домінуючої тенденції культури даного періоду, як поліфонічність, що дозволяє визначити ціннісну роль творчого процесу та співвіднести розвиток мистецтва з філософським осмисленням стану сучасної культури. Відповідно до концепції діалогу М.Бахтіна уточнено сутність поняття "стиль", до наукового обігу введено категорію "стильове мислення". Обгрунтовано новий підхід щодо об'єднання до однієї системи особливостей стилеутворення у музиці XX ст., починаючи від формування творчого напрямку (феномену неостилів) та закінчуючи деякими стилістичними особливостями твору (жанрово-стильові запозичення). Розроблено підхід щодо вивчення нових стильових утворень у музиці XX ст. у контексті дослідження двох функцій традиції - охоронної та перетворювальної. Розкрито сутність явища стильового діалогу та його роль у музиці XX ст. у співвіднесеності з ціннісним аспектом композиторської творчості й основними тенденціями розвитку мистецтва даного періоду. Визначено основні типи діалогу, що можуть проявляти себе через категорію стилю. Виявлено культурно-історичні передумови інтенсивного використання стильового діалогу у творчості композиторів 2-ої половини XX ст. Досліджено типи включення іностильового матеріалу у твір та оціночні аспекти у його застосуванні. Вперше у вітчизняному музикознавстві проаналізовано твори Р.Щедріна кінця 1980-х - початку 1990-х рр., виявлено специфіку прояву стильового діалогу у творчості композитора. Встановлено особливості пізньої творчості Р.Щедріна. Визначено стильові ознаки жанру концерту як одного з провідних у творчій діяльності митця останніх років.

Розроблено теорію жанру транскрипції. Установлено, що авторська транскрипція є своєрідним ядром, на основі якого будується концепція даного жанру у музичній теорії та практиці. У процесі вивчення транскрипції та її об'єкта застосовано методи системно-структурного, компаративного, функціонального, історико-типологічного аналізу. Запропоновано термін "фактурна інтонація", що використано як основний інструмент дослідження жанрових зразків.

Досліджено один з важливих аспектів проблеми художнього спілкування. Показано, що функція виконавця у процесі актуалізації твору не вичерпується інтерпретацією, а вимагає спілкування зі слухачем. Велике значення часового параметра в організації музичного твору визначило темпо-ритмічний ракурс вивчення проблеми. Темпо-ритмічні закономірності організації художньої цілісності циклу в фортепіанних концертах Л.Бетховена розглянуто як основу виконавського діалогу. Висвітлено комунікативні властивості найважливіших темпо-ритмічних засобів у циклічній формі концерту, відзначено їх системний характер. На прикладі виконавських інтерпретацій фортепіанних концертів Л.Бетховена висвітлено темпо-ритм як інструмент виконавського впливу на слухача.

Проаналізовано проблему музичної полістилістики в її тісному взаємозв'язку з теорією інтертекстуальності. Розкрито сутність і визначено рівні прояву полістилістики у творчості сучасних композиторів. Наукове дослідження здійснено з урахуванням тенденцій сучасного гуманітарного знання, визначених на підставі вивчення існуючих теорій інтертекстуальності та гіпертексту. Розкрито нові аспекти музичної полістилістики як методу композиторської творчості, що відповідає наміру митця ввести свій задум у загальний стильовий контекст музики та як знакового вираження множинності музичної свідомості. Обгрунтовано принципове значення використання композиторами різних способів текстових взаємодій і прийомів інтертекстуальності, що дозволяє виявити шляхи взаємопереходу "свого" - "чужого" у музиці. Запропоновано типологію музичної полістилістики, проаналізовано її моделі. Досліджено основні підходи щодо вивчення феномену інтертекстуальності у сучасному гуманітарному знанні. Розглянуто суміжні літературознавчі та музиконавчі позиції у сфері теорії інтертекстуальності. Розроблено типологію інтертекстуальності з урахуванням її текстологічних, естетичних (ціннісних) та композиційно-художніх характеристик. Особливу увагу приділено розгляду теорії гіпертексту як цілісного музичного хронотопу, що характеризує музику як симультанне метаісторичне явище. Встановлено суттєвий вплив інформаційної перенасиченості музичної культури на формування методу композиторської творчості у другій половині XX - на початку XXI ст. Показано, що теорія гіпертексту як особливого інформаційно-комунікативного феномена

Уперше у музикознавстві визначено метод мінімалізму як напрямку та принципу мислення завдяки формулюванню такого підходу як "мінімалізація композиції" на межі композиторського та виконавського мислення. Запропоновано використовувати у сфері музикознавства характеристику механізму проявлення мінімалізму - "емансипацію консонансу", а також поняття "мінімалізація композиції", що визначає результат дії мінімалістської "емансипації консонансу". Зауважено щодо містеріально-християнських витоків мінімалізму, які визначають музичну специфіку даної художньої методології. У даному контексті проаналізовано твори мистецтва певних акторів XVIII - XX ст. (Д. Скарлатті, Н.Гріга, Е.Саті, Ф. Ржевського, Д. Терзакіса, Х. Радулеску, Л.Корі, А.Пьяццолли) та їх виконання з усвідомленням змістового наповнення, яке не охоплюється традиційним аналізом. Запропоновано характеристику значення музичного мінімалізму як "неоплатонізму у мистецтві".

Досліджено методологічні проблеми теорії виконавства, виявлено тенденцію внутрішньої спорідненості теоретичного та виконавського музикознавства на базі їх категоріального синтезу. Системний характер основних категорій теорії виконавства (інтерпретології) висвітлено у контексті порівняльного методу аналізу. Обгрунтовано шляхи, способи та можливості порівняльного аналізу як багаторівневої системи відносин: від композиторського тексту до виконавської драматургії та фортепіанної школи, від моделювання принципових відмінностей об'єктів та опису артефактів фортепіанного виконавства до виявлення національних традицій і культурно-історичного контексту. Розроблено й апробовано нові методики порівняльного аналізу (на матеріалі Великої сонати П. Чайковського ор. 37, Першої ор. 28 та Другої ор. 36 сонат С. Рахманінова для фортепіано) з використанням комп'ютерних технологій.

З'ясовано умови формування та способи функціонування підтексту музичного твору. Запропоновано визначення даного поняття як інтерпретації взаємозв'язку тексту та контексту. Досліджено явище тексту у комунікативному аспекті, розроблено оригінальну типологію контексту, створено методику аналізу шляхів формування підтексту. Висвітлено особливості його функціонування в галузі науки та мистецтві. Проаналізовано специфіку формування підтексту в музиці різних видів ("чистій", зі словесним текстом і в сценічно-музичному творі).

  Скачати повний текст

На базі матеріалів хорових творів українських композиторів XIX - XX ст. здійснено комплексне історико-теоретичне дослідження музичної обробки як феномену культури. Розглянуто феноменологічну специфіку музичної обробки у поняттєво-термінологічному, культурологічному, інтерпретаційному та теоретико-жанровому аспектах. Визначено семантичний взаємозв'язок понять "обробка" і "культура". Виявлено суть музичної обробки / опрацювання як методу музичного мислення, форми художньої інтерпретації та мистецького жанру, що грунтується на творчому переосмисленні первинних музичних текстів. Розглянуто специфіку метаобробки у музиці як системи вторинних жанрів. Визначено її структуру та функції. Обгрунтовано інтерпретаційні та жанрові властивості музичної обробки, зазначено віддзеркалення їх у хоровій обробці. Висвітлено історичний аспект динаміки розвитку хорової обробки та її провідних жанрово-стильових моделей у європейській і вітчизняній музиці. Охарактеризовано основні різновиди хорової фольклорної обробки, репрезентативні для найзначніших етапів розвитку цього жанру в українському музичному мистецтві.

Конкретизовано поняття "музично-стильові уявлення", визначено їх зміст і структуру. Обгрунтовано принципові засади, педагогічні умови та розроблено методику поетапного формування музично-стильових уявлень, спрямованих на удосконалення інтерпретаторських умінь майбутніх учителів музики. Представлено змістово-компонентну модель формування музично-стильових уявлень у процесі інструментально-виконавської підготовки. Створено систему критеріїв і показників сформованості музично-стильових уявлень у студентів музичних факультетів вищих закладів освіти.

Досліджується проблема формування уміння художньої інтерпретації у студентів музичних факультетів педагогічних закладів вищої освіти. Встановлено, що в системі музично-виконавської підготовки студентів музичних факультетів формування уміння художньої інтерпретації має стати цілеспрямованим і педагогічно керованим процесом на відміну від спонтанно-творчого підходу до його розвитку в ході накопичення студентами музично-виконавського досвіду. Запропоновані педагогічні умови та метод формування уміння художньої інтерпретації. Створено комплексну систему диференційованої діагностики сформованості уміння художньої інтерпретації музики.

Розглянуто проблему професійної підготовки майбутніх учителів музики у вищих навчальних закладах освіти. Запропоновано новий методологічний підхід у системі освіти, який сприяє переосмисленню змісту, завдання, методів і форм навчання, змінює концептуальні підходи до професійної підготовки майбутніх учителів музики. Створено й експериментально перевірено організаційно-методичну систему, компонентами якої є спецкурс "Основи художньо-педагогічної інтерпретації музичного твору", експериментальна методика викладання дисципліни "Основний інструмент", виконавська практика та нові форми естетико-педагогічної практики.