Дисертацію присвячено виявленню сутності антропологічної методології історичного процесу ході філософського аналізу "Нової історичної науки". Дослідже процес виникнення та становлення категорії ментальності у світовій філософській науці, а також її розуміння як грунту культури та цивілізації. Обгрунтовано антропологічну спрямованість включення аналізу суспільної свідомості людини минулого до філософсько-історичних досліджень. Окремо висвітлено темпорально-історичні чинники аналізу структур, матеріальної цивілізації та геоісторії. Проаналізовано основні праці фундаторів французької "Нової історичної науки": Л.Февра, М.Блока та Ф.Броделя. Надано комплексну характеристику загальноцивілізаційних антропологічних принципів "Нової історичної науки". Значну увагу приділено визначенню терміну "антропологія". Вона розуміється як наука, що досліджує у порівняльному плані різноманітні типи культур і шляхи їх перетворення при соціальній, а не біологічній, передачі інформації від генерації до генерації. Встановлено, що антропологічний підхід по-новому формулює ціль філософсько-історичного пізнання - це вивчення історичного процесу не ззовні, шляхом накладання сітки вироблених наукових категорій на життя колишніх епох, а зсередини, через людину, через проникнення в самосвідомість часу, що досліджується, у його безпосередню фактуру, у повсякденні умови існування. Метою філософського вивчення стає людина, її ментальність, повсякденність, соціально-психологічні групи. Це передбачає погляд на світ колишніх епох не тільки через сучасні наукові теорії, але й через реальне його усвідомлення людиною минулого, через його мінливу "картину світу".

Досліджено історичний феномен номадизму на південному заході України у II тис. за Р.Х. на підставі комплексного аналізу археологічних і письмових джерел. Розглянуто теоретичні проблеми кочознавства та питання регіональної історії у сучасній історіографії, роль кочовиків як суттєвого фактора у системі контактної зони між осідло-землеробським і кочовим світами. Визначено періодизаційні закономірності й особливості історичного розвитку кочовиків кінця IX - середини XVII ст. - від печенігів до ногайців, їх місце та роль в історії України в епоху середньовіччя.

Надано конструктивну оцінку методології історичної школи "Анналів", встановлено характерні риси й особливості розуміння ментальності як основи пізнавальної теорії. Проаналізовано специфіку антропологічної методології вивчення історичних процесів як некласичної ментальної підсистеми філософії історії. Розкрито механізм постмодерністських інновацій у філософії історії, особливості застосування постмодерністського підходу до дослідження історичних процесів і специфіку дослідницької стратегії. Співвіднесено методологічні протиріччя та точки перетину між класичним трактуванням історичного процесу, некласичною ментальною та постмодерністською підсистемами. Доведено існування постнеокласичної підсистеми філософії історії та наявність її когнітивної стратегії.

Досліджено проблему національного історичного наративу й особисте сприйняття історії дослідником. Наведено основні засади раціоналізму в утопічній думці. Висвітлено особливості формування перших політичних об'єднань у західних слов'ян. Розглянуто історію відносин на прикладі конфлікту V ст. до н. е. Персії та Греції. Проаналізовано особливості масонства й українського національно-визвольного руху на початку XX ст. Розкрито питання експлуатації праці школярів у сільському господарстві губернаторства "Транстністрія" (1941 - 1944 рр.).

Розкрито переваги та досвід вогнепальної зброї союзних армій Франції та Великобританії у Кримській війні (1853 - 1856 рр.). Проаналізовано критику гламуру як шлях формування дослідницької стратегії. Досліджено розвиток чорної металургії на острові Березань в пізньоархаїчний час. Розглянуто питання соціальної організації та структури монгольського суспільства в радянській історіографії. Висвітлено особливості гігієни у Франції нового часу. Викладено історіографічний аспект реформ Танзимату в Османській імперії.

Висвітлено історію та методологію науки і техніки. Розглянуто культурний генофонд як головний фактор у формуванні культури людини. Увагу приділено науковій комунікації в сучасному суспільстві. Наведено методику викладання "Історії України та історії української культури" під час карантинних обмежень у дистанційному режимі (2019 - 2021 рр.). Висвітлено філософію історії, культурну антропологію. Розглянуто проблему спотворення історичної та міфологічної дійсності в аніме. Висвітлено історію цивілізацій стародавності та середньовіччя. Описано особливості соціального стану селянства у країнах Скандинавії в період раннього середньовіччя. Розглянуто цивілізаційні проблеми нової та новітньої історії.