Розкрито сутність екологізації виробництва, соціальної практики та системи освіти. Розглянуто енергозбереження як пріоритетний напрям державної політики в Україні. Вивчено нормативно-правову базу енергозбереження. Проаналізовано екологізацію технологій теплозбереження та енергозабезпечення навчальних закладів. Приділено увагу інтегруванню питань економії енергії в навчальний процес.

Розглянуто різнобічні погляди науковців на сутність поняття "екологічний світогляд". Висвітлено його зв’язок із екологічною свідомістю, екологічною культурою та екологічною освітою. Доведено, що екологічний світогляд є показником результативності екологічної освіти майбутнього фахівця, що є інтегральною якістю особистості, яка складається з комплексу екологічних цінностей, сформованих внутрішніх мотивацій, поглядів, переконань, реакцій природодослідницького характеру, заснованих на об’єктивних знаннях і розумінні цінності природи. Розкрито зміст таких компонентів структури екологічного світогляду: пізнавальний компонент, ціннісно-нормативний, морально-етичний, чуттєво-вольовий. Підсумовано, що під екологічним світоглядом в рамках екологічної освіти розуміється особистісне утворення, що формується під впливом екологічних проблем сучасності і розкриває перед людиною можливі шляхи їх вирішення на основі гармонізації взаємодії людини і природи.

Рассмотрены различные взгляды ученых на сущность понятия "экологическое мировоззрение". Освещена его связь с экологическим сознанием, экологической культурой и экологическим образованием. Доказано, что экологическое мировоззрение является показателем результативности экологического образования будущего специалиста, представляет собой интегральное качество личности, состоящее из комплекса экологических ценностей, сформированных внутренних мотиваций, взглядов, убеждений, реакций природоисследовательского характера, основанных на объективных знаниях и понимании ценности природы.

The article describes the different views of scientists on the essence of the concept “environmental worldview”. Highlighed its relationship with environmental consciousness, environmental culture and environmental education. It is proved that the ecological worldview is an indicator of the effectiveness of environmental education of the future specialist is an integral quality of a person, consisting of a complex ecological values generated in the inner motivations, attitudes, beliefs, reactions the expedient nature based on objective knowledge and understanding of the value of nature.

Висвітлено теоретико-методологічні основи оптимальних технологій охорони навколишнього природнього середовища, зокрема технології оздоровлення й оптимізації стану ландшафтних комплексів малих річок Центрального Побужжя. Визначено умови для пошуку нових організаційно-технологічних підходів до здійснення природоохоронної роботи в їх басейнах. Обгрунтовано організаційні та технологічні засади проведення природоохоронних заходів. Подано інформацію про технології укріплення берегів малих річок, розчищення й упорядкування джерела, збору й утилізації відходів. Запропоновано методику виявлення потенційний заповідних територій і об'єктів.

Здійснено теоретичне узагальнення й обгрунтовано новий підхід до проблеми формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей. Уточнено сутність ключових понять: "екологічний світогляд студентів економічних спеціальностей", "формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей". Уточнено критерії та показники сформованості екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-інтелектуальний, практично-діяльнісний. На основі визначених критеріїв та показників охарактеризовано рівні сформованості екологічного світогляду студентів: високий, середній та низький. Здійснено діагностику сформованості екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей, яка включала аналіз стану формування екологічного світогляду студентів таких спеціальностей у навчально-виховному процесі ВНЗ та проведення констатувального експерименту. Теоретично обгрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови формування екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей.

Наведено результати комплексних досліджень Південно-Бузького меридіонального екологічного коридору. Представлено його фізико-географічну характеристику (грунти, рослинний покрив, тваринний світ, природно-заповідний фонд). Подано характеристику Південно-Бузького екокоридору за адміністративно-територіальним та регіональним поділом. Систематизовано регіональні екомережі екокоридору. Досліджено перспективні заповідні об’єкти для розширення його території. Доведено необхідність оптимізації регіональних екомереж Південно-Бузького меридіонального екокоридору. Розкрито вимоги до регіональних екомереж та запропоновано комплекс заходів ефективного функціонування Південно-Бузького екокоридору.

Розкрито теоретичні основи формування екологічного світогляду у студентів. Здійснено діагностику сформованості екологічного світогляду студентів економічних спеціальностей. Проведено експериментальну роботу з перевірки ефективності запропонованих нововведень у закладах вищої освіти.

Розглянуто організаційно-правові та методологічні основи формування регіональної екомережі Південно-Бузького екокоридору. Здійснено оцінку стану мережі природно-заповідних територій (ПЗТ) регіонального та місцевого значення. Розкрито методологію розробки та створення репрезентативних заповідних об'єктів відповідно до регіональної специфіки. Висвітлено сучасні проблеми організації нових ПЗТ. Увагу приділено особливостям організаційної роботи із землевласниками, землекористувачами та місцевим населенням у напрямі проєктування нових ПЗТ. Запропоновано методику виявлення та створення нових ПЗТ лісостепової та степової зони Південно-Бузького екокоридору. Розглянуто принципи оцінки перспективних ПЗТ, критерії визначення цінності перспективних природно-заповідних об'єктів, а також методику аналізу антропогенного впливу на навколишнє середовище на різних етапах проєктування ПЗТ лісостепової зони. Подано інформацію щодо охорони, збереження та відновлення ландшафтного і біотичного різноманіття в контексті виявлення та створення нових ПЗТ степової зони Південно-Бузького екокоридору. Наведено рекомендації з виявлення та резервування перспективних природно-заповідних ділянок степової зони.

Охарактеризовано дослідження науковців за 2017-2021 роки. Висвітлено дослідження екологічного стану басейнів малих річок Центрального Побужжя та їх біорізноманіття, водно-болотних ландшафтів Центрального Побужжя. Здійснено мультиспектральний екологічний моніторинг параметрів пігменту фітопланктону у водному середовищі. Проведено вимірювання фізико-хімічних властивостей водних розчинів методом віскозиметрії. Розглянуто показники якості питної води, проведено визначення вмісту важких металів у водних об'єктах території залізничного полотна та джерел хімічного забруднення водних ресурсів середньої частини Південно-Бузького екологічного коридору. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ 7 БАСЕЙНІВ МАЛИХ РІЧОК ЦЕНТРАЛЬНОГО ПОБУЖЖЯ ТА ЇХ БІОРІЗНОМАНІТТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ВОДНО-БОЛОТНИХ 28 ЛАНДШАФТІВ ЦЕНТРАЛЬНОГО ПОБУЖЖЯ МУЛЬТИСПЕКТРАЛЬНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ 69 МОНІТОРИНГ ПАРАМЕТРІВ ПІГМЕНТУ ФІТОПЛАНКТОНУ У ВОДНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ВИМІРЮВАННЯ ФІЗИКО-ХІМІЧНИХ 83 ВЛАСТИВОСТЕЙ ВОДНИХ РОЗЧИНІВ МЕТОДОМ ВІСКОЗИМЕТРІЇ ПОКАЗНИКИ ТА КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ПИТНОЇ 116 ВОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ У 142 ВОДНИХ ОБ’ЄКТАХ ТЕРИТОРІЇ ЗАЛІЗНИЧНОГО ПОЛОТНА СЕРЕДНЬОЇ ЧАСТИНИ ПІВДЕННО-БУЗЬКОГО ЕКОЛОГІЧНОГО КОРИДОРУ ВИЗНАЧЕННЯ ДЖЕРЕЛ ХІМІЧНОГО 177 ЗАБРУДНЕННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ ПІВДЕННО-БУЗЬКОГО ЕКОЛОГІЧНОГО КОРИДОРУ Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 20, 22) передбачено створення державної системи моніторингу довкілля та проведення спостережень за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення. Моніторинг передбачає виявлення змін, а також оцінки: ефективності використання угідь, полів, ділянок; процесів, пов’язаних зі змінами родючості ґрунтів (розвиток водної й вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури ґрунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь бур’янами, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами. Проведене дослідження в рамках кафедральної теми «Дослідження біологічного, ландшафтного різноманіття та вивчення і покращення екологічного стану водних ресурсів Центрального Побужжя» (011Ш007558) здійснювалося упродовж 2017-2021 років у напрямі аналізу екологічного моніторингу біорізноманіття та якості водних об’єктів центральної частини Південно-Бузького екокоридору. Моніторинг біологічного різноманіття є найголовнішим інструментом отримання якісних даних стосовно стану окремих рівнів біологічної організації, умов їх життя, сукцесійних змін в екосистемах, прогнозів на майбутнє, а також сталого використання окремих біологічних ресурсів. Зникнення видів тварин і рослин через діяльність людини є однією із глобальних екологічних проблем. Першим кроком до її вирішення є споглядання (дослідження, стеження, моніторинг) за змінами чисельності та розповсюдженням видів. За його результатами будують природоохоронну діяльність - міжнародні та національні програми, практичні заходи тощо. За даними моніторингу оцінюють ефективність вжитих заходів, і у разі потреби здійснюють їх корегування. В Україні напрям охорони біорізноманіття широко представлений у законодавстві ще з перших років незалежності, коли були розроблені закони про природно-заповідний фонд, рослинний і тваринний світ та започатковано ведення Червоної книги України і Зеленої книги України. Україна підписала Рамкову конвенцію ООН про охорону біорізноманіття (1992) та одинадцять інших міжнародних угод у сфері біорізноманіття. Близько 7% площі держави включено до складу територій природно-заповідного фонду. Україна також розпочала формування Смарагдової мережі (Emerald Network) як частини адаптації України до законодавства Європейського Союзу. Охорона біорізноманіття є важливою частиною Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Цілей сталого розвитку та інших програмних документів. Основним чинником антропогенного навантаження на поверхневі водні ресурси є значні обсяги як споживання води в економічній діяльності, так і скидів забруднених вод. Державний моніторинг поверхневих вод є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля і здійснюється в системі Державного агентства водних ресурсів України згідно із ст. 16 Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 758 «Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод», № 391 від 30.03.1998 «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля». Україна належить до однієї з найменш водозабезпечених країн Європи, крім того ресурси поверхневих вод розподілені по території країни дуже нерівномірно. Величина річкового стоку місцевого формування на 1км2 площі - важливий показник природного забезпечення водними ресурсами. У Водній стратегії України до 2025 року (наукові основи) серед основних водних проблем виділяють: природний дефіцит водних ресурсів, а також їх нерівномірний розподіл по території та в часі; виснаження водних ресурсів внаслідок великого обсягу водозабору для господарських потреб; значний обсяг забруднюючих речовин, що надходять у річки; надмірне регулювання річкового стоку, що спричиняє додаткові втрати води на випаровування, уповільнення водообміну і, як наслідок, погіршення якості води і деградації русел. Державний моніторинг масивів поверхневих вод складається з діагностичного, операційного та дослідницького моніторингу, що здійснюється за біологічними, фізико-хімічними, хімічними та гідроморфологічними показниками з метою встановлення екологічного стану масивів поверхневих вод. Авторами колективної монографії здійснено певний внесок у дослідження біологічного різноманіття та якості водних ресурсів центральної частини Південного Бугу. У розділі 1 досліджено екологічний стан басейнів малих річок Центрального Побужжя та їх біорізноманіття (Совгіра С. В.), розділі 2 - водно-болотних ландшафтів Центрального Побужжя (Душечкіна Н. Ю., Новікова Т. П.), розділі 3 здійснено мультиспектральний екологічний моніторинг параметрів пігменту фітопланктону у водному середовищі (Мандебура С. В.), розділі 4 - вимірювання фізико-хімічних властивостей водних розчинів методом віскозиметрії (Галушко С. М.), розділі 5 розкрито методику визначення якості води (Давискиба В. В.), розділі 6 проведено визначення вмісту важких металів у водних об’єктах території залізничного полотна середньої частини Південно-Бузького екологічного коридору (Совгіра С. В.), розділі 7 - джерел хімічного забруднення водних ресурсів центральної частини Південно-Бузького екологічного коридору (Горбатюк Н. М.)

Розглянуто способи формування критичного мислення учнів під час вивчення соціально-економічної географії, проблеми водних ресурсів Черкаської області, екологічний туризм як інструмент сталого розвитку і засіб збереження природних ресурсів України. Висвітлено сільськогосподарські ландшафтно-технічні системи правобережної України, формування здоров’язбережувальних компетентностей на уроках основ здоров’я. Викладено проблеми оперативної оцінки параметрів хімічного зараження на об’єктах хімічної промисловості, оцінки протиерозійної стійкості ґрунтів правобережного степу України, оптимізації впливу сільськогосподарського виробництва на довкілля. Охарактеризовано екологічну культуру як індикатор в галузі екологічної освіти, практичний досвід ефективного розвитку системи екологічної освіти та просвіти населення.