Стаття присвячена актуальним питанням лікування урогенітальних інфекцій у жінок із застосуванням у комплексній терапії препарату "Заноцин OD" ("Ранбаксі Лабораторіз Лімітед"). У процесі дослідження вивчено дію препарату у 45-ти жінок з урогенітальними інфекціями. За результатами дослідження, а також враховуючи дані літератури, зроблено висновок, що заноцин OD є ефективним та безпечним препаратом у комплексному лікуванні урогенітальних інфекцій. Висока ефективність препарату обумовлена особливим механізмом бактерицидної дії, широким спектром антимікробної активності, фармакокінетичними властивостями, які забезпечують тривалу підтримку високих концентрацій препарату, у тому числі внутрішньоклітинно, за зручного режиму застосування.

Отмечено, что поскольку урогенитальная инфекция (УГИ) рассматривается как один из этиологических факторов развития невынашивания беременности (НБ), становится ясной необходимость комплексного микробиологического обследования беременных из группы риска по НБ и при выявлении УГИ проведения нужной терапии. Цель исследования - изучение эффективности применения местного потивомикробного средства флуомизина в комплексном лечении УГИ у беременных из группы риска НБ. Результаты анализа позволяют утверждать, что флуомизин является эффективным, безопасным и удобным в применении средством для лечения УГИ нижнего отдела половых органов во время беременности.

Проведено дослідження ролі оксиду азоту (NO) у патогенезі невиношування вагітності та на базі одержаних даних розроблено нові схеми профілактики та лікування невиношування вагітності з включенням донаторів NO, а саме: трансдермальних форм. Терапія донаторами NO може зробити великий внесок в управління невиношування вагітності шляхом моделювання маткових скорочень. Запропонований спосіб прогнозування невиношування, який базується на вивченні змін рівня NO у сироватці крові вагітних, дозволяє вчасно провести коригуючу терапію з метою профілактики розвитку даної патології.

Враховуючи, що навколоплідні оболонки знаходяться у постійному контакті з вагінальною інфекцією, особливе значення має місцева терапія урогенітальних інфекцій (УГІ) у профілактиці невиношування вагітності (НВ). Слід зазначити, що особливістю збудників УГІ є їх часті асоціації з домінуванням умовно-патогенної флори. Тому найбільш ефективним є місцеве призначення препаратів комплексної дії. Проведене дослідження показало високу клінічну ефективність, добру переносимість препарату "Мератин Комбі" у комплексному лікуванні УГІ у вагітних. Таким чином, застосування препарату "Мератин Комбі" у вагітних з УГІ з групи високого ризику за розвитком НВ є перспективним для профілактики НВ і розвитку внутрішньоамніотичної інфекції.

Розглянуто основні питання етіології, діагностики та лікування трубно-перитонеального безпліддя. Запропоновано алгоритм терапії жінок з цією патологією. Відзначено важливість проведення лапароскопії як на першому етапі діагностики, так і впродовж всього курсу лікування. Показано, що запорукою ефективності терапії трубно-перитонеального безпліддя є своєчасне виявлення причин неплідності, послідовне проведення лікувальних заходів індивідуально для кожної безплідної подружньої пари із використанням сучасних ендоскопічних технологій.

Проведено електронно-мікроскопічний аналіз плаценти та плодових оболонок залежно від терміну безводного періоду у випадку недоношеної вагітності терміном 33 - 34 тижні. Доведено, що у разі передчасного розриву плодових оболонок на тлі передчасних пологів за тривалості безводного періоду від 5 до 216 годин зберігається мозаїчність ультраструктурних змін компонентів термінальних ворсин в усі терміни безводного проміжку, що обумовлено стадією фізіологічного дозрівання ворсинок. Посилюються прояви запального процесу в амніоні з 5 до 216 годин, про що свідчить наявність імунокомпетентних клітин, хоча їх кількість і поширеність вказує на те, що ці процеси не носять генералізованого характеру.

Проведено комплексні дослідження та одержано дані про патогенез невиношування вагітності (НВ) у терміни 22 - 28 тижнів. Установлено, що розвиток НВ у зазначені терміни зумовлений дисбалансом механізмів, що підтримують стан маткового спокою, за цього NO відіграє вирішальну роль. Спільним показником для вагітних з невиношуванням є вірогідне зниження рівня NO у сироватці крові незалежно від того, які чинники розвитку НВ спостережено в анамнезі: порушення функції репродуктивної системи, екстрагенітальна патологія, запальні захворювання геніталій. Доведено, що зниження оксиду азоту у сироватці крові вагітних нижче критичного рівня закономірно супроводжується виникненням невиношування вагітності. Запропоновано новий спосіб прогнозування невиношування вагітності, який базується на оцінці зниження кількості оксиду азоту у сироватці крові вагітних відносно вихідного рівня, що дозволяє вчасно провести коригувальні заходи з метою профілактики невиношування вагітності. Розроблено комплексний, патогенетично обгрунтований спосіб лікування невиношування вагітності, який базується на застосуванні трансдермальної форми донаторів NO за умов контролю рівня NO у сироватці крові вагітних. Порівняно запропонований комплексний спосіб лікування НВ з засобами, які традиційно використовуються під час лікування дослідженої патології та показано, шо він є ефективним, безпечним і зручним, добре переноситься вагітними. Застосування наведеного способу забезпечує зростання відсотку термінових пологів у середньому на 10 % у порівнянні з традиційними схемами, що перевершує відповідний показник у практично здорових

Висвітлено уявлення щодо зв'язку між критично важливими показниками стану маткових труб і ймовірністю відновлення їх репродуктивної функції. Показано, що для об'єктивної діагностики функціональної спроможності маткових труб за умов трубного безпліддя (ТБ) необхідною є оцінка не тільки анатомічної прохідності маткових труб і вираженості спайкового процесу за допомогою лапароскопії, але і стану стінки маткових труб шляхом морфологічного й імуногістохімічного дослідження, що дає можливість встановити рівень ураження маткових труб і достовірно визначити репродуктивний прогноз у жінок з ТБ. Розроблено спосіб лікування та профілактики ТБ, який базується на проведенні лапароскопічних реконструктивно-пластичних операцій з додатковим інтраопераційним призначенням антиадгезивного бар'єрного засобу у вигляді гелю та подальшим визначенням методу планування вагітності на підставі диференційованого врахування анатомо-функціональних змін маткових труб і ступеня вираженості спайкового процесу органів малого тазу. Порівняння запропонованого комплексного способу лікування ТБ із способами, як традиційно використовуються за умов лікування даної патології, показало, що завдяки застосуванню даного способу частота настання спонтанної маткової вагітності у жінок з ТБ підвищується вдвічі рази.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.54-4

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що найважливішою складовою лікування акушерських кровотеч і геморагічного шоку є інфузійно-трансфузійна терапія. Розглянуто ефективність застосування комбінованих гіпертонічних/колоїдних розчинів, зокрема ГіперХАЕС, в інтенсивній терапії геморагічного шоку внаслідок кровотечі в ранній післяпологовий період і в разі позаматкової вагітності. Наведені дані дозволяють зробити висновок щодо ефективності застосування розчину ГіперХАЕС для першочергового відновлення об'єму циркулюючої крові під час лікування гострої гіповолемії та шоку, про що свідчать стабілізація гемодинамічних показників, відновлення свідомості, поява діурезу.

Розглянуто актуальні питання розроблення нових ефективних і безпечних методів лікування та профілактики трубного безпліддя (ТБ) як однієї з найбільш поширених і складних для корекції форм безпліддя. Розроблено метод лікування та профілактики ТБ із використанням лапароскопічних реконструктивно-пластичних операцій. Визначено основні шляхи профілактики спайкоутворення як однієї з провідних причин ТБ. Запропонований метод лікування та профілактики ТБ є ефективним і його можна використовувати в практичній медицині. Завдяки застосуванню даного способу, частота спонтанної маткової вагітності підвищується в два рази, забезпечується швидке відновлення фізіологічних функцій організму в післяопераційний період і на 6,3 і 25 % відповідно достовірно знижується частота післяопераційних ускладнень, спайкоутворення, поліпшується якість життя.

Розглянуто основні питання етіології, патогенезу та профілактики післяопераційних спайок як однієї з провідних причин порушення репродуктивної функції. Відмічено, що частота виникнення спайок залежить від операційного доступу, об'єму оперативного втручання, технічних засобів, що були використані, та методів профілактики спайкоутворення. Визначено основні шляхи профілактики спайкоутворення під час проведення оперативного втручання та в післяопераційний період. Підкреслено необхідність розроблення нових ефективних лікарських засобів для попередження утворення післяопераційних спайок.

Наведено дані щодо впливу важких металів на стан фетоплацентарного комплексу з точки зору розвитку плода. Обстежено 98 пацієнток (48 - основної, 50 - контрольної груп) у термінах вагітності 37 - 39 тиж. Відхилення в стані плода та новонародженого у вагітних з надлишковою кількістю токсичних та дефіцитом есенціальних важких металів свідчать про негативний вплив такого співвідношення важких металів в організмі вагітних на стан фетоплацентарного комплексу. Обгрунтовано необхідність проведення біологічного моніторингу - дослідження вмісту важких металів в біосубстратах жінок, як критерію впливу навколишнього середовища на організм вагітної і плода, що дозволить розробляти методи профілактики і лікування в цих умовах.

Наведено комплексний аналіз сучасних даних про тяжкий розлад вагітності - HELLP-синдром. Викладено нові дані щодо поширеності, факторів ризику виникнення даної патології та патогенезу, описано клінічні симптоми та критерії діагностики. Проведена систематизація результатів останніх досліджень надала можливість сформулювати особливості диференціальної діагностики HELLP-синдрому з так званими імітаторами даної патології. Відповідно до останніх рекомендацій FIGO та основних клінічних гайдлайнів наведено основні принципи ведення вагітних із HELLP-синдромом. Виділено рекомендації щодо переливання тромбоцитів (з/без інших продуктів крові), які базуються на кількісному показнику тромбоцитів, способі розродження, наявності активної кровотечі та коагулопатії.

Розглянуто на сучасному рівні етіологію, патогенез, клініку, діагностику та лікування основних ендокринних захворювань. Істотно перероблено матеріали з питань цукрового діабету, захворювань щитоподібної залози, історії розвитку ендокринології. Значно розширено знання про роль гормонів ендокринних залоз у регуляції функцій забезпечення життєдіяльності людини. Наведено основні принципи ендокринології, захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи, щитоподібної, прищитоподібних, надниркових і статевих залоз, хвороби обміну речовин, ендокринні пухлини органів травлення та хірургічне лікування ендокринних захворювань. Особливу увагу приділено питанню цукрового діабету та його ускладнень.

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) є однією з найчастіших причин гіперандрогенії, порушення менструального циклу та кардіометаболічної дисфункції в жінок. Повна клінічна картина включає нерегулярний менструальний цикл, гірсутизм, ожиріння, інсулінорезистентність та ановуляторне безпліддя. Висвітлєно основні дискусійні питання щодо визначення синдрому полікістозних яєчників, підкреслюючи його фенотипічну неоднорідність. Наведені основні діагностичні критерії, які в свою чергу визначають різні фенотипи даного синдрому. На теперішній час з метою покращення діагностики та лікування СПКЯ ідентифіковано чотири різних фенотипи, які включають певні комбінації діагностичних критеріїв: гіперандрогенізм (клінічний або біохімічний) та хронічна ановуляція; гіперандрогенізм та полікістоз яєчників при УЗД, але з овуляторними циклами; хронічна ановуляція і полікістозні яєчники без гіперандрогенемії; гіперандрогенемія, хронічна ановуляція та полікістозні яєчники. Наведені основні групи препаратів, які слід застосовувати при лікуванні даної патології згідно з останніми міжнародними рекомендаціями, систематичними оглядами та мета-аналізами. Зокрема, зазначені особливості застосування інсулінових сенсибілізаторів та інших антидіабетичних препаратів, аналогів глюкагоноподібного пептиду-1, оральних контрацептивів і прогестинів, антиандрогенів. Особлива увага приділена вибору лікування залежно від фенотипу та індивідуальних потреб пацієнтки. Окремо висвітлено терапевтичний підхід до метаболічного, гіперандрогенного та репродуктивного фенотипу. Ановуляція або рідкісна овуляція є головною причиною порушення репродуктивної функції в жінок із СПКЯ. Наведені основні методи і препарати, які слід застосовувати в жінок із метою індукції овуляції, в тому числі розглянуто особливості індукції овуляції в жінок із резистентністю до кломіфену. Наріжним каменем лікування жінок із СПКЯ та ожирінням, зокрема при абдомінальному фенотипі, є модифікація способу життя, в тому числі дієта і фізичні вправи. Наведені клінічні рекомендації засновані на принципах доказової медицини.