З'ясовано напрями, зміст і форми українознавчих досліджень. Розкрито внесок дослідників на еміграції у визначенні концептуальних підходів і теоретико-методологічних засад розвитку українознавства як єдиної системи наукових інтегративних знань, формуванні його джерельних, історіографічних і історіософських основ.

Проведено системний аналіз українознавчого доробку науковців діаспори в XX ст. На основі дослідження архівних джерел і праць Д. Антоновича, О. Бочковського, Д. Дорошенка, Р. Лащенка, В. Кубійовича, В. Липинського, І. Огієнка, С. Рудницького, В. Старосольського й інших українознавців діаспори розкрито мотиви, напрями, зміст і форми їх українознавчих досліджень. Охарактеризовано внесок дослідників в еміграції у визначення концептуальних підходів і теоретико-методологічних засад розвитку українознавства як єдиної системи наукових інтегративних знань, формування його джерельних, історіографічних і історіософських основ. Проаналізовано наукову діяльність українознавчих центрів у XX ст., показано їх організуючу та координуючу роль у розвитку української науки як світового феномену.

Розглянуто теоретичні засади та пріоритетні напрями управлінських трансформацій в аграрній сфері під впливом структурних змін галузі, управління персоналом та формування людського капіталу, активізації механізмів соціальної відповідальності бізнесу та застосування структурно-функціонального підходу вдосконалення архітектури інноваційного розвитку аграрної економіки.

Представлено матеріали, присвячені 100-літтю встановлення міждержавних відносин між Україною та Німеччиною, їх розвитку у військовому, політичному, економічному та культурному аспектах. Висвітлено перші кроки України на міжнародній арені, зокрема укладання Брестського миру, здобутки молодої української дипломатії, діяльність місій іноземних держав в Україні, біографії окремих діячів дипломатичних і консульських представництв. Розглянуто окремі аспекти історії становлення білоруської державності, відносин України з Австро-Угорською й Османською імперіями. Увагу приділено оприлюдненим документам оттоманських архівів, вказано на їх важливість для дипломатичних відносин між Україною та Четверним Союзом. Подано інформацію про національно-виховну діяльність української військово-санітарної місії для справ полонених у Німеччині (1918 - 1920 рр.). Досліджено українсько-німецькі відносини (1918 р.) крізь призму мемуарів чернігівців. Розглянуто концепції німецької педагогічної теорії та системи освіти часів Веймарської республіки в історіографічній практиці 1920-х рр. професора А. Г. Готалова-Готліба.

Підготовлено на виконання НДР "Етнокультурні процеси в Україні у кінці XX - на початку XXI ст.", керівником якої є к.і.н. Фігурний Ю. С. Охарактеризовано засобами українознавства визначальні етнокультурні процеси в Україні в умовах її трансформації у кінці XX - на початку XXI ст. Зроблено аналіз етнокультурних процесів, міжетнічної та міжкультурної взаємодії в УРСР 1980-х рр. перебудовчого періоду. Розглянуто разом з етнокультурними процесами в українському суспільстві період становлення і подальшого розвитку незалежної України в їх нерозривній послідовності. Матеріал сприяє осмисленню нагальних проблем українознавства та українського суспільства в етнокультурній сфері, оскільки відповідає життєво важливим духовно-культурним запитам сучасної України. Узагальнено значну частину одержаних науковцями результатів виконання дослідних завдань. Серед дослідних завдань визначено такі: розробити концепцію історичної зумовленості сучасних етнокультурних процесів в Україні; розкрити зміну підходів до наукового пізнання етнокультурних процесів, міжетнічної та міжкультурної взаємодії; охарактеризувати зміну визначального напрямку етнокультурних процесів у період демократизації і дезінтеграції СРСР, здобуття Україною суверенітету й незалежності; оцінити зв'язок між залишками радянської спадщини в етнокультурній сфері України та сучасними культурними процесами тощо.