Наведено результати досліджень пам'яток археології Південної України, розглянуто лінгво-географічний аспект аналізу деяких назв знарядь праці українських гончарів, роль і місце обрядової культури у вихованні майбутнього громадянина. Значну увагу приділено основним тенденціям розвитку української культури, проблемам освіти та виховання, у т.ч. психологічним аспектам і шляхам відродження української мови, місцю та ролі релігії в духовному відродженні України, методичним вимогам до характеристики історичної особи тощо.

Розглянуто антрополого-одонтологічні особливості населення України. Наведено загальну дерматогліфічну характеристику українців на фоні суміжних етнічних груп. Вивчено зміни одонтологічних і дерматогліфічних ознак на території нашої країни та проаналізовано закономірності їх географічного розподілу. Визначено ступінь гомогенності українців за маркерами будови зубів і папілярного шкірного рельєфу. Проаналізовано основні етапи антропологічної історії давнього та середньовічного населення України. Основну увагу приділено скіфо-сарматській добі, а також черняхівській та салтівській культурам.

Подано інформацію про закони, за якими жила болгарська громада в Україні, а також про законотворчість у давній Болгарії та її вплив на Устав Я.Мудрого й церковні суди. Розкрито спільність історичної долі українського та болгарського народів у етногенезі, релігії, мові, культурі. Визначено роль українців у Болгарії на прикладі творчості видатного громадського діяча, емігранта, професора історії Софійського університету - М.П.Драгоманова. Відображено звичаї, обряди, святкування весіль за народними традиціями тощо.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т594.171.2я1 + Т52(23=Укр)-417я1 + Л423.4(4Укр)я1

Рубрики:

Етнографія сучасних народів

Гончарні вироби

Шифр НБУВ: Ж70732 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено проблему походження замовлянь як жанру фольклорного мистецтва в контексті вербальної магії та вірувань українського народу. Здійснено спробу встановити найдавніші образи, притаманні найдавнішим епохам, а також наведено зразки сучасних замовлянь Полісся та Кіровоградщини.

Складний діалектичний зв'язок етнічної основи і культурної маніфестації генези народу має специфічні особливості на кожному рівні цивілізаційного процесу. Становлення культури та її теоретичне осягнення зазнає потужного впливу ідеологічних чинників, котрі можуть змінюватись під тиском політичної кон'юнктури. Тому плекання прадавніх етнічних джерел і вшанування їх у сучасній національній символіці (зокрема, у зовнішньому оформленні українських грошей - гривні, де зображені видатні діячі історії та культури як втілення народних ідеалів) - це вияв непорушної духовної традиції, де зберігається душа народу.

Роботу присвячено найславетнішому центру культурної самобутності українців, загальновизнаній гончарській столиці України - Опішному. Проаналізовно місце та роль Опішного в українській історії та культурі. Детально висвітлено творчий доробок колективу видавництва "Українське народознавство", а також їх плани на майбутнє.

Висвітлено проблеми дослідження одного з найархаїчніших українських говорів. Охоплено історію вивчення гуцульських говірок, проблеми лексикології, фразеології, ономастики, лінгвогеографії, духовної культури, міфології. Окремими розділами викладено "Словник говірки с.Бродина" О.Горбача та "Матеріали до бібліографічного покажчика праць про гуцульські говірки".

Висвітлено історичний досвід щодо залучення селянських дітей до участі в народних промислах і розвитку дитячої декоративно-ужиткової та технічної творчості, висвітлено жанрово-стильові особливості обрядового фольклору Слобожанщини в дитячій традиції виконання. Наведено кращі зразки дитячого пісенного, обрядового фольклору, описано чимало дворових ігор, забав, лічилок, примовок до жеребкування.

Розглянуто релігійно-міфологічні вірування давніх мешканців території України з найдавніших часів до хрещення Русі на підставі використання даних різних наук - археології, порівняльно-історичного мовознавства, релігієзнавства, поданих в єдності на грунті загального розуміння етноісторичного процесу, що мав місце на українських землях за часів давнини та раннього середньовіччя. Дослідження проведено в широкому світовому контексті, у порівнянні з віруваннями багатьох інших народів (землеробів Південно-Східної Європи, мисливців і рибалок Центрально-Східної Європи) та з урахуванням останніх досліджень.

Розглянуто особливості прояву етнічної ідентичності за умов поліетнічного регіону південної частини Бессарабії на матеріалі основних етнічних спільнот (українців, росіян-старовірів, болгар, молдован та ін.), котрі впливають на трансформацію етносу, сприяють прояву етнічних процесів (адаптації, маргіналізації) і формують регіональний модус мислення народів Придунав'я.

На підставі опублікованих і архівних джерел розглянуто процес етнографічних досліджень у Східній Галичині, Буковині та Закарпатті у 50-х - першій половині 70-х рр. ХІХ ст. Встановлено його зв'язок з розвитком загальноукраїнської народознавчої науки. Проаналізовано музейно-збиральницьку діяльність та праці західноукраїнських авторів, присвячені питанням народної культури. Висвітлено роль та значення періодичних видань, просвітницьких товариств і молодіжних осередків у справі організації народознавчої роботи та нагромадженні етнографічних матеріалів.

Роботу присвячено історії, народній культурі і мистецтву Зарічненського району Рівненщини, потерпілому від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Представлено матеріали дослідження вчених, викладачів вузів, краєзнавців, музеєзнавців, мистецтвознавців, етнографів, фольклористів, письменників про екологію природи та духовності цього самобутнього краю. Розглядаються мова, топоніміка, археологія, антропологія регіону, особливості його фольклору.

Розглянуто предмет, функції та роль релігії в етнічних процесах. Проаналізовано етнічне та релігійне в реаліях і думці Київської Русі, релігійні основи національного єднання українського народу, церкву як національний феномен. Особливу увагу приділено етнорелігійним проблемам в українській суспільній думці. Охарактеризовано діяльність у даному контексті відомих українських діячів - П.Могили, А.Шептицького, Й.Сліпого, І.Огієнка, М.Драгоманова, О.Потебні, І.Франка.

Розглянуто історичні умови розвитку західноукраїнської фольклористики на початку другої половини ХІХ ст., елементи філософської етнології в українській етнографії ХІХ ст., процес становлення і розвитку національної культури і духовності, а також фольклорно-християнські традиції та їх роль у формуванні активного мовленнєвого соціуму. Подано аналіз фольклорності стрілецьких пісень Б.Лепкого, типізації українського національного характеру у творчості В.Винниченка, ідеї державотворення у спадщині В.Липинського. Досліджено краєзнавчі звістки про українську землю та її населення істориків античної епохи, історичні витоки зв'язку природознавства з народознавством, а також запропоновано палеоекологічній підхід до вивчення давньої історії населення сучасного терену України тощо.

Монографію присвячено соціологічному аналізу етнотериторіальної спільноти Донбасу в контексті етнічної структури України. Запропоновано нове розуміння етносу, його морфології та атрибутивних рис. Значну увагу приділено регіональним та етнотериторіальним спільнотам, історично-стадіальним типам етнічних спільнот, а також етнокультурній самосвідомості мешканців Луганщини. Окремі розділи присвячено еволюції ціннісного компонента масової свідомості населення нашої країни, зокрема, загостренню суперечностей між ціннісним ідеалом та ціннісними орієнтирами повсякденного життя у 70-ті та 80-ті рр. ХХ ст.

Висвітлено розмаїття етнічної сфери людського буття: систему символів, ритуалів, соціальних стереотипів, міфологічних образів, специфіку національного характеру, статевої та демографічної поведінки.

Розглянуто актуальні теоретичні проблеми етнології, а також типологію етнічних процесів. Висвітлено етнічні процеси в степах Північного Причорномор'я в IX - XIII ст., проблеми національної ідентичності українців у міфоісторичних концепціях XVII та початку XIX ст., освітні програми Українсько-Буковинської Громади у Канаді, проблеми збереження етнічної ідентичності тощо.

На підставі великого архівного матеріалу досліджено, як століттями царська, а потім більшовицька Росія, панська Польща, Австро-Угорська монархія, боярська Румунія здійснювали експансію щодо України, загарбували її історичні землі, нищили культуру, мову.

Агрокультура українського козацтва розглядається в контексті ідей геніальної роботи українського вченого ХIX ст. Сергія Подолинського про працю на землі та розподіл сонячної енергії, яка є єдиним джерелом життя на нашій планеті. Сергій Подолинський доводить величезну, навіть космічну, роль селянства, яке своєю творчою працею на землі нагромаджує й зберігає сонячну енергію. В роботі також досліджуються ідеї Володимира Вернадського - видатного природознавця ХХ ст., який створив вчення про живу речовину та біосферу, що є теоретичним і практичним підгрунтям сучасної екології, та концепцію ноосфери (сфери розуму) - майбутнього періоду розвитку біосфери, пов'язавши в такий спосіб природознавство з історичною наукою.