Розглянуто особливості клінічного перебігу генералізованого пародонтиту у хворих на виразкову хворобу шлунку та дванадцятипалої кишки, а також питання обгрунтування, розробки й оцінки комплексу лікувальних заходів щодо лікування захворювань пародонта у даної категорії пацієнтів. Встановлено, що показники, які характеризують стан тканин пародонта у хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки неоднозначні та залежать від тривалості, характеру перебігу основного захворювання, ступеня інфікованості Helicobacter pylori слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Виявлено високий ступінь бактеріального обсіменіння пародонтальних кишень з перевагою анаеробної мікрофлори. За результатами проведених досліджень обгрунтовано диференційований підхід у проведенні загальної (спільно з гастроентерологами) та місцевої фармакологічної корекції дисбактеріальних проявів у системі біоценозу пародонтальних кишень. Розроблено спосіб комплексного лікування генералізованого пародонтиту у хворих на виразкову хворобу із застосуванням антибактеріальних препаратів спрямованої дії: гелю "Метрогіл Дента", мазі мірамістину.

Розкрито теоретичні засади побудови регіональних систем моніторингу якості освіти. Висвітлено правові, організаційні, методичні, технологічні аспекти функціонування такої системи на прикладі діяльності Центру моніторингу столичної освіти м. Київ. На основі проведеного аналізу вироблено рекомендації щодо запровадження моніторингу якості освіти на регіональному рівні.

Проаналізовано відповідальність освіти як соціальний інститут, що забезпечує процес і результат засвоєння особистістю певної суми знань, формування її компетенцій, світогляду та культури. Наголошено, що освіта не може здійснюватись на "безвідповідальній основі". Кожен, хто входить в цей процес, має свою міру відповідальності. Загальна відповідальність, що розпочинається з визначення державної політики в галузі освіти, покладається на державу. Ця відповідальність делегується установам і відомствам, які керують освітньою галуззю, а також розповсюджується на конкретних керівників і виконавців - всіх учасників навчально-виховного процесу, включаючи педагогів, батьків і дітей.

Розглянуто основні змістові спрямування підготовки сучасного вчителя. Виокремлено головні напрями формування та розвитку його особистісних характеристик. Розкрито традиційні та нові фактори підготовки вчителів. Виявлено умови, що позитивно впливають на процес професійного становлення майбутніх фахівців та формування педагогічної відповідальності. Наголошено, що важливою умовою, яка стимулює стійкість педагогічної відповідальності, є взаємодія педагогічних знань і досвіду у професійному становленні студентів. Зазначено, що педагогічна відповідальність як важливий показник професіоналізму вчителя й засіб самореалізації його особистості у педагогічній діяльності не формується стихійно, це досить складний і динамічний процес. Названо групи труднощів, з якими стикаються студенти під час початкового етапу формування педагогічної відповідальності. Констатовано, що головна увага під час формування у майбутніх педагогів відповідального ставлення до навчально-пізнавальної діяльності зосереджується не на виробленні навичок певних дій, а на формуванні потреби в діях.

Рассмотрены основные содержательные направления подготовки современного учителя. Выделены главные направления формирования и развития его личностных характеристик. Раскрыты традиционные и новые факторы подготовки учителей. Выявлены условия, которые положительно влияют на процесс профессионального становления будущих специалистов и формирования педагогической ответственности. Отмечено, что важным условием, которое стимулирует устойчивость педагогической ответственности, является взаимодействие педагогических знаний и опыта в профессиональном становлении студентов. Указано, что педагогическая ответственность как важный показатель профессионализма учителя и средство его самореализации в педагогической деятельности не формируется стихийно, это достаточно сложный и динамичный процесс. Названы группы трудностей, с которыми сталкиваются студенты во время начального этапа формирования педагогической ответственности. Констатировано, что главное внимание при формировании у будущих педагогов ответственного отношения к учебно-познавательной деятельности сосредоточивается не на выработке навыков определенных действий, а на формировании потребности в действиях.

The main content areas of a modern master. The basic directions of the formation and development of his personality traits. Revealed traditional and new elements in the preparation of teachers. The conditions that have a positive influence on the process of professional development and the formation of future professionals teaching responsibility. It is noted that an important condition that promote sustainability teaching responsibility is the interaction of pedagogical knowledge and experience in the professional development of students. Indicated that teacher responsibility as an important indicator of professionalism teachers and the self of his personality in educational activities is not formed spontaneously, it is quite a complex and dynamic process. Identifies four groups of difficulties faced by students during the initial formation of pedagogical responsibility. It was stated that the main focus in the formation of future teachers responsible attitude to learning and cognitive activity focused not on developing the skills of certain actions, and the formation of the need for actions.

Проаналізовано природу та сутність освіти як чинника соціокультурного розвитку особистості, зокрема формування її життєвих принципів та орієнтацій, ефективність формування яких визначається реалізацією діяльнісного підходу, згідно з яким у структурі особистості виникають і закріплюються ті новоутворення, у "конструюванні" яких індивід вкладає своє почуття, працю, конкретну дію. Виокремлено принципи гуманістичної педагогіки, сформульовані у законах України та Національній Програмі виховання дітей та учнівської молоді. Підкреслено, що за умов становлення в Україні громадянського суспільства, правової держави освіта має стати найважливішим чинником гуманізації суспільно-економічних відносин, формування життєвих орієнтирів особистості та повинна забезпечити культурно-національну гетерогенність, цілісність і стабільність суспільства.

Проанализированы природа и сущность образования как фактор социокультурного развития личности, в частности формирования ее жизненных принципов и ориентаций, эффективность формирования которых определяется реализацией деятельностного подхода, согласно которому в структуре личности возникают и закрепляются те новообразования, в "конструирование" которых индивид вкладывает свое чувство, труд, конкретное действие. Выделены принципы гуманистической педагогики, сформулированные в законах Украины и Национальной Программе воспитания детей и учащейся молодежи. Подчеркнуто, что в условиях становления в Украине гражданского общества, правового государства образование должно стать важнейшим фактором гуманизации общественно-экономических отношений, формирования жизненных ориентиров личности и должно обеспечить культурно-национальную гетерогенность, целостность и стабильность общества.

The real nature and essence of education as a factor of social and cultural development of personality, particularly of its life the principles and orientations.

Розглянуто функціонування закладів освіти з огляду на притаманні їм академічні свободи та університетську автономію. Узагальнено ключові риси категорії "академічна свобода", зв'язок її з автономією ВНЗ, яка символізує його самостійність, незалежність у реалізації навчального процесу, науковій, фінансовій, господарській діяльності, у кадровій політиці. Сформульовано та охарактеризовано типологію європейських університетів в історичній ретроспективі в аспекті прояву специфіки співвідношення "держава - університет" щодо керівництва ними. Доведено, що академічна свобода залишається основою університетського життя, яку треба перевизначити з урахуванням глибокої інтеграції навчальних закладів з економікою, ринком праці й програмою розвитку нації. Зазначено, що головним вектором процесу модернізації вищої школи є забезпечення підготовки майбутнього спеціаліста до самостійної професійної праці шляхом активізації пошукової діяльності викладачів і студентів.

Рассмотрено функционирование учреждений образование в контексте свойственных им академических свобод и университетской автономии. Обобщены ключевые характеристики категории "академическая свобода", связь ее с автономией ВУЗ, которая символизирует его самостоятельность, независимость в реализации учебного процесса, в научной, учебной, хозяйственной деятельности. Доказано, что академическая свобода остается основой университетской жизни, которую сегодня нужно переопределить с учетом более глубокой интеграции учебных заведений с экономикой, рынком труда и программой развития нации. Именно через расширение пределов академической свободы в выборе разных способов представления и усвоения учебного материала осуществляется нынешняя модернизация высшей школы.

Functioning of establishments of education is examined taking into account inherent them academic freedoms and university autonomy. It will be that academic freedom remains basis of university life, which today needs to be redefined taking into account more deep integration of educational establishments with economy, labor-market and program of development of nation. Exactly through expansion of limits of academic freedom present modernization of higher school is carried out in the choice of different methods of presentation and mastering educational.

Розглянуто систему освіти як один із вагомих соціальних інститутів, органічно пов'язаних з соціально-економічною та політичною організацією суспільства, з характером і домінуючою спрямованістю суспільного життя. Проаналізовано природу та сутність освіти, її соціальне призначення в контексті системно-функціонального та гуманістичного методологічних підходів. Наголошено на тому, що гуманістична освітня парадигма передбачає стосовно вищої освіти набуття компетентності, ерудиції, формування творчості, культури особистості на відміну від класичної парадигми, спрямованої на навчання. Висвітлено феномен освіти в різних аспектах: діяльнісному, культурологічному, інституціональному, технологічному, соціологічному та інформаційному.

Рассмотрена система образования как один из весомых социальных институтов, органически связанных с социально-экономической и политической организацией общества, с характером и доминирующей направленностью общественной жизни. Проанализированы природа и сущность образования, его социальное назначение в контексте системно-функционального и гуманистического методологических подходов. Отмечено, что гуманистическая образовательная парадигма предполагает относительно высшего образования приобретение компетентности, эрудиции, формирование творчества, культуры личности в отличие от классической парадигмы, направленной на обучение. Освещен феномен образования в разных аспектах: деятельностном, культурологическом, институциональном, технологическом, социологическом и информационном.

The system of education as one of the biggest social institutions organically related to the socio-economic and political organization of society and the nature of the dominant thrust of public life. Analyzed the nature and essence of education, its social purpose in the context of a systemic-functional and humanistic methodological approaches. It is noted that the humanistic educational paradigm assumes relatively higher education entry competence, knowledge, formation of creativity, cultural identity, in contrast to the classical paradigm aimed at education. Covered the phenomenon of education in different aspects: the activity, cultural, and institutional, technological, sociological and information.

Наголошено на необхідності взаємозв'язку автономії закладів освіти та відповідальності тих, хто в них працює і навчається. Розглянуто підвищення рівня автономії навчального закладу як автоматичне підвищення рівня відповідальності перед людиною і суспільством. У цьому контексті, кардинальним кроком є затвердження Кабінетом Міністрів України «Положення про дослідницький університет», критеріями діяльності якого повинні стати вагомі фундаментальні дослідження, наявність системи підготовки наукових кадрів широкого спектра спеціальностей, високий професійний рівень викладацького складу, високий рівень інформаційної відкритості, формування інтелектуально наповненого інноваційного середовища, прагнення до лідерства. Підкреслено значення принципів громадського самоуправління, студентського самоврядування як одного з головних інструментів стратегічної модернізації вищої освіти, підвищення її якості й інтелектуально-культурологічної місії.

Отмечена необходимость взаимосвязи автономии учебных заведений и ответственности тех, кто в них работает и учится. Рассмотрено повышение уровня автономии учебного заведения как автоматическое повышение уровня ответственности перед человеком и обществом. В контексте сказанного своевременным шагом стало принятие Кабинетом Министров Украины «Положения об исследовательском университете», критериями деятельности которого должны стать веские фундаментальные исследования, наличие системы подготовки научных кадров широкого спектра специальностей, высокий профессиональный уровень преподавательского состава, высокий уровень информационной открытости, формирование интеллектуально наполненной инновационной среды, стремление к лидерству. Подчеркнуто значение принципов общественного самоуправления, студенческого самоуправления как одного из главных инструментов стратегической модернизации образования, повышения ее качества и интеллектуально-культурологической миссии.

the functioning of educational establishments is contemplated in the aspect of correlation of their autonomy and responsibility of those working and studying in them; the enhancement in the level of educational establishment independence is treated asthe automatic increase in individual and social responsibility.

Проаналізовано спеціальні методики, придатні для оцінки ефективності адаптаційних процесів, здійснено розрахунки ефективності адаптації на прикладі вітчизняного підприємства. Запропоновано власну методику, яка спирається на взаємозв'язок між стратегією підприємства та його реакцією на зміни зовнішнього середовища.

Мета роботи - визначити ефективність лікування хронічного періодонтиту (ХП) з використанням депофорезу гідроксиду міді-кальцію у пацієнтів з переважанням парасимпатичної нервової системи (ваготонія) у віддалені терміни спостережень. Клінічні дослідження провели у групі з 60 хворих на ХП з переважанням парасимпатичної нервової системи. Лікування проводили відповідно до протоколів лікування, затверджених МОЗ України (2005). Пацієнтам призначали депофорез за А. Кнаппвостом. Виконали пломбування кореневого каналу та постійне пломбування каріозної порожнини композиційним матеріалом. Ефективність лікування оцінювали на підставі клінічних і рентгенологічних даних безпосередньо після проведеного лікування та у віддалені терміни спостережень. За цією методикою лікували 60 зубів з ХП. У 56 випадках (93,33 %) загострення процесу після лікування не відзначали. Рентгенологічне обстеження свідчило про тенденцію до відновлення кісткової тканини в періапікальних вогнищах у 57 пацієнтів (95,0 %). Порівняння вогнищ деструкції до лікування та у віддалені терміни після проведеного лікування показало їх зменшення у 53 (83,33 %) пацієнтів. Висновки: одержані віддалені результати спостережень вказують на високу ефективність проведеного лікування хворих на ХП з переважанням парасимпатичної нервової системи з використанням депофорезу.

Ускладнення карієсу є основною причиною ранньої втрати зубів. Ефективність консервативного лікування періодонтитів досить низька. Для підвищення якості антибактеріальної обробки кореневих каналів застосовують методику депофорезу. Проблема підвищення ефективності лікування хронічного періодонтиту (ХП) є актуальною і потрібне подальше вивчення можливостей оптимального застосування з цією метою депофорезу з урахуванням стану вегетативної нервової системи пацієнтів. Мета роботи - визначити ефективність депофорезу гідроксиду міді - кальцію під час лікування хворих на ХП із переважанням парасимпатичної нервової системи в найближчі терміни спостережень. Клінічні дослідження проведено на групі з 60 хворих на ХП з переважанням парасимпатичної нервової системи. Лікування хворих на ХП проводили згідно з протоколами лікування, затверджених МОЗ України (2005). Пацієнтам із ХП призначали депофорез за методом Кнаппвоста. Проводили пломбування кореневого каналу та постійне пломбування каріозної порожнини композиційним матеріалом. Ефективність лікування оцінювали на підставі клінічних і рентгенологічних даних безпосередньо після проведеного лікування: найближчі результати та через рік. За даною методикою проведено лікування 60 зубів із ХП. У більшості випадків 56 (93,33 %) зубів не відзначено явищ загострення процесу після лікування. Рентгенологічне обстеження свідчило про тенденцію до відновлення кісткової тканини в періапікальних вогнищах у 57 пацієнтів (95,0 %). Порівняння вогнищ деструкції до лікування та після проведеного лікування показало їх зменшення у 53 (83,33 %) пацієнтів. Висновки: одержані результати надають змогу стверджувати про високу ефективність проведеного лікування з використанням депофорезу хворих на ХП із переважанням парасимпатичної нервової системи.

Проведене комплексне клініко-лабораторне обстеження 155 пацієнтів з приводу лейкоплакії ротової порожнини. У 25 пацієнтів з приводу верукозної та ерозивно-виразкової форми лейкоплакії проведене хірургічне лікування з використанням ербієвого лазера. Застосування лазерного випромінювання сприяло прискоренню процесів загоєння операційної рани, зменшенню ризику виникнення запальних гнійних ускладнень, профілактиці рецидивів захворювання.

Подано теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми розвитку художньо-естетичного смаку майбутніх фахівців образотворчого мистецтва в процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін. Проаналізовано сутність категорії "художньо-естетичний смак майбутніх фахівців образотворчого мистецтва" та інших суміжних понять. Розроблено структуру, критерії, показники розвитку художньо-естетичного смаку майбутніх фахівців образотворчого мистецтва. Доведено творчо-розвивальну значущість професійно-орієнтованих дисциплін у розвитку художньо-естетичного смаку. Побудовано й обгрунтовано модель розвитку художньо-естетичного смаку майбутніх фахівців образотворчого мистецтва, що включає такі блоки: цільовий, теоретико-методологічний, змістово-технологічний, результативний. Розроблено й експериментально перевірено педагогічні умови в системі професійно-орієнтованої підготовки студентів: оптимальне поєднання змісту, принципів, методів, засобів і форм навчання образотворчому мистецтву; активізація професійних мотивів, потреб та інтересів до мистецтва у майбутніх фахівців образотворчого мистецтва; упровадження інноваційних педагогічних технологій; актуалізація творчої індивідуальності у мистецькій діяльності. Підготовлено діагностичний інструментарій для дослідження критеріїв, показників, рівнів розвитку художньо-естетичного смаку майбутніх фахівців образотворчого мистецтва, удосконалено навчально-методичне забезпечення професійно-орієнтованої підготовки майбутніх фахівців образотворчого мистецтва.