Висвітлено питання покращання безпосередніх і віддалених результатів хірургічного лікування хворих з інфікованим некротичним панкреатитом шляхом удосконалення та впровадження диференційованої хірургічної тактики із застосуванням сучасних мініінвазивних технологій. Обгрунтовано доцільність розподілу хворих на підгрупи, які обумовлюють вибір оптимальної лікувально-діагностичної тактики за ознакою терміновості виконання хірургічного втручання. Удосконалено методику панкреатонекректомії з застосуванням ультразвукового дисектора SONOCA 400. Розроблено тактику комплексного лікування хворих на інфікований некротичний панкреатит. Наведено докази меншої травматичності ультразвукової панкреатонекректомії у порівнянні з дигітальною. Доведено, що ультразвукова панкреатонекректомія є тканинно - зберігальною методикою, яка дозволяє зберігати в першу чергу життєздатні судини, які вільно знаходяться поміж некротичних мас. Встановлено, що клітинні та волоконні елементи таких судин зберігають відповідно ядерність та пошаровість будови, а зміни, які мають місце у стінках судин, можна віднести до оборотних, з мінімальними ознаками некробіозу. Повторними оперативними втручаннями підтверджена повнота видалення некротичних тканин у місцях застосування ультразвукового дисектора.

Мета роботи - дослідити вплив лікування хворих з гострим панкреатитом (ГП) з використанням препарату улінастатин (УС) на функціональний стан циркулюючих лейкоцитів та сироватковий рівень негістонових білків 1 високомобільної групи (High Mobility Group Box 1 protein - HMGB1). У дослідження включено 60 хворих з ГП, яких лікували у хірургічному відділенні N 2 Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Про стан метаболізму циркулюючих фагоцитів судили за показниками продукції реактивних форм кисню (РФК) та фагоцитарною активністю, які визначено методом проточної цитометрії. Для визначення сироваткового рівня HMGB1 застосовували метод імуноферментного аналізу. Про позитивний терапевтичний ефект УС свідчили зниження синтезу РФК циркулюючими лейкоцитами (в середньому у 2 рази), помірне посилення фагоцитарної активності циркулюючих моно- та поліморфноядерних фагоцитів, зниження сироваткового рівня HMGB1 на 27 %. Висновки: включення до складу лікувального алгоритму УС посилює протизапальний та антиоксидантний ефекти лікування хворих з ГП.