Обстежено 60 хворих на генералізований пародонтит II та III ступеня тяжкості у стадії ремісії. Усім хворим проведено клаптеву операцію (модифікована операція Цішинського - Відмана - Неймана). Вивчено зміни первинного гемостазу у тканинах пародонта в до- та післяопераційному періодах. Комплексна терапія із включенням вобензиму сприяє позитивній динаміці судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу.

Висвітлено основи організації підприємства готельного господарства, їх історію та сучасну концепцію архітектури споруд. Надано відомості про освітлення, колір, меблі, які використовуються в інтер'єрі готельного господарства. Розглянуто класифікацію підприємств готельного господарства та їх види. Показано особливості організації побудови структури підприємств готельного господарства. Увагу приділено організації приміщень, служби харчування, безпеки підприємств готельного господарства, а також організації відпочинку, дозвілля та розваг. Розкрито поняття культури й якості обслуговування.

Освещены основные темы морфологии, в частности, раскрыто значение артиклей, глагола. Рассмотрено употребление и образование времен. Показана роль модальных глаголов, их неличные формы, пассивынй залог, а также разновидности глаголов. Дана детальная информация о местоимении, наречии, предлогах, прилагательных, существительных. Представлены материалы по синтаксису, в частности, о простом и сложном предложениях. Освещена история английского языка, отличия в американском и английском языках.

Обстежено 60 хворих на генералізований пародонтит (ГП) з мілким присінком рота. Хворим I групи проведено вестибулопластику за Грудяновим А. І. (2006), хворим II групи - розроблену вестибулопластику. Усім хворим у післяопераційному періоді призначено ранозагоювальний препарат кверцетин. Одержані результати підтверджують, що розроблений спосіб комплексного лікування ГП з мілким присінком рота дозволяє досягнути бажаного результату у віддаленому післяопераційному періоді.

Цель исследования - сравнить результаты лечения новорожденных с диафрагмальной грыжей при применении различных методик. Проанализировано лечение 114 детей с врожденной диафрагмальной грыжей (ВДГ), поступивших в Центр детской хирургии в период с 1993 по сентябрь 2012 гг., со сравнительной оценкой результатов лечения с помощью различных методов в двух группах детей, находившихся в стационаре в разное время. В период с 1993 по 2006 гг. новорожденных оперировали после определения диагноза на 1 - 2 сутки поступления в стационар вне зависимости от тяжести состояния. С января 2007 года тактика ведения пациентов с ВДГ изменилась. Для достижения стабилизации состояния пациентов применялись различные методики высокочастотной осцилляторной искусственной вентиляции легких. Оперативное вмешательство проводилось при стабильном состоянии ребенка не менее чем через 24 - 48 ч после купирования криза легочной гипергензии - это в среднем на 5 - 8 сутки жизни. Основной метод оперативного вмешательства с декабря 2009 года - миниинвазивная операция - торакоскопическая пластика диафрагмы с применением при необходимости заплаты из различных материалов. Состояние 9 из 114 пациентов при поступлении расценено как крайне тяжелое, стабилизировать которое не удалось всеми доступными в клинике методами, и эти пациенты умерли без оперативного вмешательства. Результаты лечения в первом периоде оценены у 64 пациентов. Традиционные методы - лапаротомия и торакотомия - применены у 60 детей этой группы, из них умерло 16 пациентов. Послеоперационная летальность составила 26,7 %, общая летальность в этой группе с учетом 4 больных, умерших до операции, - 31,25 %. Ранний послеоперационный период протекал с различными осложнениями и требовал 18 повторных вмешательств (11 релапаротомий и 7 реторакотомий) у 13 пациентов. После изменения тактики пролечено 49 детей. Состояние 5 пациентов не удалось стабилизировать, и они умерли до операции. Операции провели у 40 детей: традиционными методами - у 14 больных (торакотомия - 4 и лапаротомия - у 10) и миниинвазивное вмешательство - у 26 (торакоскопическая пластика диафрагмы - у 24, лапароскопическая - 2). В послеоперационном периоде умерло 4 пациента после традиционных вмешательств (после лапаротомии - 3 и после торакотомии - 1), что составило 10 %, а общая летальность - 18,3 %. В повторных операциях нуждались 2 (5 %) пациента, которым ранее выполнили лапаротомию, в связи с осложнениями - ранней спаечной кишечной непроходимостью. Применение миниинвазивных методик в лечении пациентов с ВДГ - перспективное направление, имеющее ряд преимуществ и нуждающееся в оценке эффективности с изучением результатов в отдаленном периоде.

Показано, что основной недостаток многопостовых систем на основе балластных реостатов, заключающийся в повышенном энергопотреблении, может быть устранен путем их замены на электронные регуляторы сварочного тока, выполненные на силовых транзисторных ключах третьего поколения. В основу данных схем положены конверторы сварочного тока на базе широтно-импульсных модуляторов с расширенными функциональными возможностями сварочно-технологических свойств.

Описан датчик электрического сигнала, эквивалентного измеряемому току или напряжению в условиях повышенного воздействия помех. Показаны преимущества данного устройства над традиционными датчиками аналоговых сигналов. Даны кривые передаточной характеристики и оценена достигаемая точность универсального датчика электрических параметров сварки. Указаны пути расширения возможностей датчика.

Описаны работы, выполненные в ИЭС им. Е. О. Патона, по созданию и производству орбитальных комплексов для автоматической сварки стыков трубопроводов диаметром 8 - 76 мм. Комплексы нашли применение при ремонтах оборудования энергоблоков атомных электростанций Украины.

Рассмотрено применение автоматической орбитальной сварки ТИГ для получения герметичных стыкозамковых соединений поглощающих элементов, являющихся основой поглощающих вставок контейнеров хранения отработанного ядерного топлива. Приведены результаты отработки технологии сварки ТИГ и области оптимальных режимов при выполнении этих соединений, описана промышленная установка для сварки замковых соединений поглощающих элементов и результаты ее опробования.

Рассмотрены вопросы анализа формирования высоковольтных импульсов, инжектируемых в межэлектродный промежуток для первоначального поджига дуги и ее повторных зажиганий, в электронных устройствах с независимым питанием и последовательным включением в цепь основной или вспомогательной ("дежурной") дуги, в которых все элементы формирующего контура также включены последовательно. Анализ колебательных процессов в формирующем контуре выполнен с использованием решений известных линейных дифференциальных уравнений второго порядка с ненулевыми начальными условиями. Предложены основанная на этих решениях инженерная методика расчета всех компонентов формирующего контура электронных устройств с независимым питанием для возбуждения дуги, а также вытекающие из экспериментальных данных и опыта проектирования, промышленного изготовления и эксплуатации таких устройств рекомендации по выбору их элементной базы. Описаны варианты схемотехнических решений генераторной части электронных возбудителей дуги с независимым питанием и устройств управления коммутирующим ключом формирующего контура.

Проаналiзовано лiтературні джерела, присвячені методам медикаментозної обробки кореневих каналiв. Вивчено переваги та недолiки рiзних методiв очистки та стерилiзацiї кореневих каналiв.

Наведено матеріали експериментального дослідження щодо формування практичних знань і навичок у студентів. В основу дослідження покладено теорію П. Я. Гальперина про поетапне формування "розумових дій та уявлень", на базі якої розроблено методику засвоєння практичних знань. Дослідження проведено зі студентами IV курсу стоматологічного факультету. Одержані результати свідчать, що розроблена методика є ефективним засобом формування у студентів комплексу мануальних дій, а створення схем дій у разі конкретної маніпуляції дає можливість спростити навчальний процес, скоротивши час на утворення стійких автоматизованих навичок у студентів.

Обстежено 60 хворих на генералізований пародонтит II та III ступеня тяжкості в стадії ремісії. Усім хворим проведено клаптеву операцію Цішинського - Відмана - Неймана в модифікації В. П. Пюрика. Вивчено порушення системи первинного гемостазу та методи його корекції при хірургічному лікуванні хворих на генералізований пародонтит в до- та післяопераційному періодах. Комплексна терапія із включенням вобензиму сприяє позитивній динаміці показників судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу.

Обстежено 60 хворих на генералізований пародонтит з мілким присінком рота. Хворим проведено комплексне лікування: тунельна вестибулопластика за А. І. Грудяновим (2006), клаптева операція Цішинського - Відмана - Неймана в модифікації В. П. Пюрика. Хворим I групи (30 осіб) у післяопераційному періоді призначено ранозагоюючий препарат солкосерил, хворим II групи (30 осіб) призначено ранозагоюючий препарат кверцетин. З метою порівняльної характеристики проведених методів післяопераційного лікування оцінено глибину присінка рота та наявність рубцевих деформацій на слизовій оболонці присінка рота; рентгенографію, ультразвукову остеометрію кісткової тканини щелеп та стан регіонарного кровообігу. Результати дослідження показали, що використання ранозагоюючого препарату кверцетин у комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит попереджує появу рубцевих деформацій та стимулює обмінні процеси в тканинах пародонта, сприяє утворенню ніжного рубця і зменшує кількість рецидивів.

Використання солкосерилу і кверцетину у разі вестибулопластики за А. І. Грудяновим у хворих на генералізований пародонтит з мілким присінком рота мало позитивний ефект, але через 6 місяців зберігалися прояви лімфоплазмоцитарної інфільтрації і діапедезу еритроцитів. Застосування солкосерилу у запропонованому способі вестибулопластики показало нормалізацію морфофункціонального стану епітелію, у поверхневому шарі виявили десквамацію клітин. У власній пластинці слизової оболонки ясен сполучна тканина представлена тонкими пучками колагенових волокон, капіляри нормальної будови, ділянки з помірно вираженою лімфоплазмоцитарною інфільтрацією. Будова слизової оболонки ясен під час використання кверцетину у запропонованому способі вестибулопластики внормувалася, у сосочках збільшилася кількість новоутворених мікрогемосудин, виявлялися тонкі колагенові волокна з поздовжнім напрямком. Одержані дані підтвердили доцільність і високу ефективність запропонованого способу вестибулопластики в поєднанні із застосуванням кверцетину.

Обстежено 120 хворих на генералізований пародонтит із мілким присінком рота (ГПМПР) з хронічним перебігом. Хворим проведено комплексне терапевтичне та хірургічне лікування. З метою порівняльної характеристики проведених методів лікування застосовано клінічно-лабораторні методи дослідження, які показали перевагу запропонованого методу хірургічного лікування хворих на ГПМПР.

Вивчено клінічні особливості перебігу генералізованого пародонтиту різних ступенів розвитку у хворих із мілким присінком рота (ПР). Розроблено пристрій і спосіб для вимірювання глибини ПР з урахуванням анатомічних особливостей (ділянка вільних і прикріплених ясен, сполучнотканинні та м'язові тяжі в ділянці ікол і премолярів). Уперше розроблено оптимальну тактику хірургічної корекції мілкого ПР у хворих на генералізований пародонтит з використанням модифікації тунельної вестибулопластики, яка забезпечує оптимальні післяопераційні та віддалені результати, а саме: збільшення глибини ПР, поліпшення кровопостачання в цій ділянці, стабілізацію патологічного процесу в тканинах пародонта. Доведено вагомий позитивний ефект застосування розробленого способу ведення післяопераційних ран слизової оболонки ПР з використанням ранозагоювального препарату кверцетин, який забезпечує позитивну динаміку цитоморфометричних показників, підвищену диференціацію фібробластів слизової оболонки ПР і приживлення вільних мукозних трансплантатів та загоєння післяопераційних ран первинним натягом з утворенням нормотрофічного рубця.

До настоящего времени в Украину каналы нейтронные измерительные поступали, в основном, из-за рубежа. Поэтому задача совершенствования эксплуатационных характеристик и освоения отечественного производства таких каналов весьма актуальна. Рассмотрено применение автоматической орбитальной сварки неплавящимся электродом для получения сварных соединений элементов чехлов каналов нейтронных измерительных, являющихся важнейшими элементами систем внутриреакторных измерений ядерных энергетических установок. Приведены результаты отработки технологии автоматической сварки ТИГ и оптимальные режимы выполнения этих соединений с применением отечественных модернизированных автоматов для орбитальной сварки АДЦ 627 У3.1 и АДЦ 625 У3.1, а также технические характеристики указанных автоматов. Описана методика сборки под сварку ТИГ элементов конструкции чехлов каналов нейтронных измерительных. Представлены данные испытаний сварных соединений неразрушающими методами контроля, механических испытаний, металлографических исследований, испытаний на стойкость против межкристаллитной коррозии. Показано, что применение разработанных технологий и оборудования позволит освоить отечественное производство каналов нейтронных измерительных.

Викладено сучасний погляд на проблему мілкого присінка рота, оскільки дана патологія є одним з етіологічних чинників у розвитку захворювань пародонта і залишається досі актуальною у практичній паронтології через відсутність єдиної тактики лікування. Перераховано існуючі методики поглиблення мілкого присінка рота. Проведено аналіз літературних джерел, присвячених різним способам хірургічної корекції мілкого присінка рота. Науковцями встановлено, що саме вестибулопластичні операції допомагають збільшити глибину присінка рота, усунути тканинні тяжі і стабілізувати патологічні процеси у тканинах пародонта. Детально вивчено переваги та недоліки різних способів вестибулопластик, оскільки не всі з них дають тривалий лікувальних ефект: мають недостатній ступінь ефективності під час виконання на одній із щелеп, у післяопераційному періоді залишаються обширні раневі дефекти та появляються рубцеві деформації м'яких тканин присінка рота. Визначено актуальні проблеми, які існують у вестибулопластиці і можливі шляхи їх вирішення.

На сьогоднішній день одним із сучасних методів комп'ютерного лікування захворювань тканин пародонту із мілким і присінком рота (ПР) є застосування хірургічної корекції патології будови ПР. Мета дослідження - підвищення ефективності комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит (ГП) із мілким ПР за допомогою вдосконалення методики вестибулопластики та використання ранозагоюючого середника кверцетин у післяопераційному періоді. Обстежено та проліковано 85 хворих на ГП із мілким ПР. Усіх хворих було розподілено на 2 групи. Хворим I групи (43 особи) проводили вестибулопластику за Грудяновим А. И. (2006 р.). Хворим II групи (42 особи) проводили розроблену вестибулопластику, в якій покращено ряд технологічних моментів, де важливим елементом втручання є поміщення та фіксація швами вільних мукозних трансплантатів, взятих з піднебіння, в ділянку і горизонтальних розрізів біля премолярів. Хворим на ГП обох груп у післяопераційному періоді призначали ранозагоюючий препарат кверцетин. Одержані результати дослідження доводять, що використання запропонованої вестибулопластики із застосуванням вільних мукозних трансплантатів у комплексному лікуванні хворих на ГП із мілким ПР забезпечує достовірне покращання клінічних показників ефективності проведеного лікування. Найбільш важливими результатами застосування вестибулопластичних операцій є відновлення нормальної глибини ПР, усунення хронічної травми в ділянці ПР, нормалізація кровопостачання тканин пародонта, відновлення структури слизової оболонки тканин пародонта на клітинному рівні, нормалізація функціонування фібробластів слизової оболонки ПР. Комплексне лікування хворих на ГП з мілким ПР у разі застосування вестибулопластики з використанням вільних мукозних трансплантатів і ранозагоюючого середника кверцетин у післяопераційному періоді демонструє договірно вищу ефективність лікування у порівнянні з використанням вестибулопластик, де операційна рана загоюється вторинним натягом, за клініко-лабораторними показниками, цитологічними, морфологічними особливостями слизової оболонки ПР та рентгенологічними, ехоостеомегричними характеристиками щелепових кісток у ранні та віддалені терміни після лікування.