Висвітлюється суспільно-політичне становище Коломиї під час національно-демократичної революції в Галичині та становлення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) на Покутті, національні відносини у міському середовищі, громадсько-культурна інтеграція коломиян у систему національного відродження ЗУНР та ін.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР331)5-56 + Ф51(4УКР)

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж72651 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано історичні передумови виникнення та становлення німецьких поселень Галичини, етапи формування німецької діаспори та її особливості, роль та місце німецьких переселенців у політичній історії Галичини кінця XVIII - початку XX ст., національну політику Австрії, Австро-Угорщини та Західно-Української Народної Республіки щодо німців Галичини. Розглянуто українсько-німецьке співробітництво у суспільно-політичній, культурній та духовній сферах. Досліджено участь німців, які проживали на даній території, у боротьбі українського народу за державну незалежність у 1918 - 1923 рр.

Проанализированы исторические предпосылки возникновения и развития немецких поселений Галиции, этапы формирования немецкой диаспоры и ее особенности, роль и место немецких переселенцев в политической истории Галиции конца XVIII - начала XX вв., национальную политику Австрии, Австро-Венгрии и Западно-Украинской Народной Республики касающуюся немцев Галиции. Исследовано украинско-немецкое сотрудничество в общественно-политической, культурной и духовной сферах. Рассмотрено участие немцев данной территори в борьбе украинского народа за государственную независимость в 1918 - 1923 гг.

Проаналізовано основні віхи діяльності державницької школи української історіографії Українського Вільного Університету в Мюнхені (1946 - 1991 рр.). Відображено основні наукові напрямки та методологічні підходи у вивченні історії України вченими української діаспори. Охарактеризовано діяльність українських істориків приватного вищого навчального закладу поза межами України.

Розглянуто особливості розвитку німецько-українських взаємин у Галичині 1772 - 1923 рр., становище німецьких меншин Галичини за сучасних умов, запропоновано варіант періодизації їх історії наприкінці ХVІІІ - початку ХХ ст.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э29(4Укр)

Шифр НБУВ: Ж69017 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу приділено першому українському національному військовому формуванню новітньої доби - Українським Січовим Стрільцям (1914 - 1918). Зазначено, що "Український легіон" австро-угорської армії не тільки брав активну участь у боях, але став потужним осередком українського національного руху. Описано спорядження й озброєння стрільців.

Внимание уделено первому украинскому национальному военному формированию новейшей эпохи - Украинским Январским Стрелкам (1914 - 1918). Указано, что "Украинским легион" австро-венгерской армии не только активно принимал участие в боях, но и служил мощным центром украинского национального движения. Описаны снаряжение и вооружение стрелков.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4Укр33)6-512 + Т3(4Укр331)61-56

Рубрики:

Історія держави і права

Історія

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

The theoretical-methodological principles and the history of the ethno-national unities of the Galychyna in 1867 - 1914 are discussed, the key issues of political activities of national unities are considered and the problems of territorial ethno-political structure of Galychyna are elucidated. A significant attention is paid to the analysis of the interdetermination of historical ethno-political and geographical changes in Galychyna the Middle of the 19th to the Beginning of the 20th Centuries and to the ethno-political structure of the Galychyna society.

Проаналізовано етнополітичну ситуацію в Дунайській монархії на регіональному рівні, а на прикладі Галичини і Буковини з'ясовано принципи етнополітики центру стосовно периферії, визначено конфігурацію конфлікту між домінуючою етногрупою і меншиною в провінції дуалістичної імперії.

Розкрито історичні передумови виникнення та становища німецьких поселень, а також досліджено шляхи формування німецької діаспори в Галичині та її особливості. Визначено місце та роль німецьких переселенців в соціально-економічній та політичній історії Галичини кінця XVIII - початку XX ст. Охарактеризовано політику Австрії, Австро-Угорщини та Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) щодо німецького населення Галичини. Проаналізовано досвід українсько-німецького співтовариства в суспільно-політичній, культурній та духовній сферах у період входження українських земель Галичини до складу Австрійської імперії, періоду ЗУНР і встановлення польського окупаційного режиму на даній території.

Наведено результати комплексного дослідження німецького фактора в етнополітичній і конфесійній мозаїці західноукраїнських земель від середньовіччя до першої третини ХХ ст., тривалих німецько-українських взаємин у політичній, економічній і культурній царинах, державно-церковних відносинах. Доведено, що міжкультурна взаємодія галицьких німців (ГН) з їх поліетнічним оточенням розгорталася на різних рівнях і реалізувалася у різних формах. Визначено фактори, які опосередковано впливали на перебіг міжетнічних контактів у регіоні, зокрема, це законодавча політика, модернізація, внутрішньодержавні та загальноосвітні процеси. Показано місце ГН у Великій війні.

Приведены результаты комплексного исследования немецкого фактора в этнополитической и конфессионной мозаике западноукраинских земель с периода средневековья до первой трети ХХ в., длительных немецко-украинских взаимоотношений в политической, экономической и культурных сферах, государственно-церковных отношений. Доказано, что межкультурное взаимодействие галицких немцев (ГН) с их полиэтническим окружением разворачивалось на различных уровнях и реализовывалось в различных формах. Определены факторы, что посредственно влияли на течение межэтнических контактов в регионе, в частности, к ним относятся законодательная политика, модернизация, внутригосударственные и общеобразовательные процессы. Показано место ГН в Великой войне.

Досліджено інституційні процеси у сфері етнополітики Австро-Угорщини, що стосуються забезпечення прав і потреб етнічних політичних акторів, процесів зовнішньої та внутрішньої інституціоналізації українських, польських, єврейських, румунських і німецьких політичних акторів Галичини та Буковини. На підставі поєднання методологічних підходів - символічного реляціонізму, етносимволізму, феноменологічного, структурно-функціонального, системного, а також методології неоінституціоналізму, теорії раціонального вибору - висвітлено особливості реалізації владних інтересів, створення політичних інститутів, проведення публічної політики етнічними політичними акторами. Охарактеризовано нормативно-правову основу формалізації політичної участі громадян, пріоритети політики держави за умов етнічного пробудження. Простежено генезу етнічного каталізатора політичної мобілізації, визначено співвідношення професійної структури та ліній соціального розмежування в етнічному вимірі. Проаналізовано платформи та стратегії діяльності політичних партій, створених за етнічним принципом. Розглянуто мобілізаційні фактори електоральної та протестної електоральної участі, каталізатори конкуренції між різностатусними етнонаціональними спільнотами, варіативність захисту групових інтересів, компроміси та консенсуси формалізованих і неформалізованих етнічних політичних акторів.

Проаналізовано проблему міжетнічних відносин в західноукраїнській етнополітичній сфері у період модернізації імперії Габсбургів, а також на постімперському просторі (Західно-Українська Народна Республіка, Друга Річ Посполита). Описано особливості етнополітичних і етноконфесійних взаємин етнічних спільнот у період інкорпорації регіону Австро-Угорщиною. Визначено колонізаційні стратегії як засіб культурної поліглосії, політичні та конфесійні фактори міжетнічних відносин, культуру міжетнічної взаємодії в контексті персоніфікації політиків та етнічних еліт.

Проанализирована проблема межэтнических взаимоотношений в западноукраинской этнополитической сфере в период модернизации империи Габсбургов, а также на постимперском пространстве (Западно-Украинская Народная Республика, Вторая Рич Посполита). Описаны особенности этнополитических и этноконфессионных отношений этнических сообществ в период инкорпорации региона Австро-Венгрией. Определены коллонизационные стратегии как средство культурной полиглосии, политические и конфессионные факторы межэтнических отношений, культура межэтнического взаимодействия в контексте персонификации политиков и этнических элит.

Проаналізовано соціокультурний феномен міжетнічної взаємодії на Західній Україні, роль етнонаціональних спільнот у формуванні міжетнічних взаємовідносин у період політизації етнічностей. Розкрито проблему взаємодії етнонацій (українців, поляків, євреїв, румунів, німців), розглянуто їх міжгруповий інтеракціонізм у методологічному контексті. Вивчено взаємодію етнополітичних діячів етнічних спільнот, діалектику міжетнічних взаємин у підавстрійських Галичині та Буковині в 1867 - 1914 рр.

Проанализированы социокультурный феномен межэтнического взаимодействия на Западной Украине, роль этнонациональных сообществ в формировании межэтнических взаимоотношений в период политизации этничностей. Раскрыта проблема взаимодействия этнонаций (украинцев, поляков, евреев, румынов, немцев), рассмотрен их межгрупповой интеракционизм в методологическом контексте. Изучены взаимодействие этнополитических деятелей этнических сообществ, диалектика взаимоотношений в подавстрийских Галиции и Буковине в 1867 - 1914 гг.

Обгрунтовано теоретичні основи, методологію та методику етнополітологічного дослідження міжгрупових інтеракцій. Охарактеризовано сучасний доробок з проблем інтеракціонізму, зокрема міжетнічної взаємодії. Розкрито взаємозумовленість теоретико-методологічних дискурсів політичної активності етнонаціональних спільнот і груп. Проаналізовано феномен політичної та громадянської участі через призму взаємодії політичних акторів за умов поліетнічного суспільства.

Досліджено інституційні процеси у сфері етнополітики Австро-Угорщини, що стосуються забезпечення прав і потреб етнічних політичних акторів, процесів зовнішньої та внутрішньої інституціоналізації українських, польських, єврейських, румунських і німецьких політичних акторів Галичини та Буковини. Охарактеризовано нормативно-правову основу формалізації політичної участі громадян, пріоритети політики держави за умов етнічнеого пробудження. Простежено генезу етнічного каталізатора політичної мобілізації, визначено співвідношення професійної структури та ліній соціального розмежування в етнічному вимірі. Проаналізовано платформи та стратегії діяльності політичних партій, створених за етнічним принципом. Значну увагу приділено мобілізаційним факторам електоральної та протестної електоральної участі, каталізаторам конкуренції між різностатусними етнонаціональними спільнотами. Акцентовано на варіативності захисту групових інтересів, компромісах та консенсусах формалізованих та неформалізованих етнічних політичних акторів.

Проаналізовано суб'єкти та тенденції західноукраїнської етнополітичної сфери на імперському просторі, констатуючи відмінність між ареальним і дисперсним характером проживання українців і поляків, а також імміграційних меншин, а також соціальну неструктурованість більшості етнонаціональних спільнот, що проживали в західноукраїнському регіоні. Встановлено, що на імперському просторі Габсбургів центральне та крайове законодавство визначало "правила гри" суб'єктів міжетнічної взаємодії, спрямовані на захист прав етнічних меншин. Воно й було засобом кореляції етнополітичної поведінки "чужих". Разом із тим мінімізації міжетнічної напруги та суперечностей у західноукраїнському регіоні сприяв "загерметизований" у собі потенціал міжетнічного антагонізму. Головним критерієм Відня у сфері етнонаціональної політики тут виявилася нейтралізація сепаратизму етнічних меншин.

Проаналізовано особливості військової повинності євреїв Галичини кінця XVII - початку XX ст., зокрема їх участь у захисті Габсбурзької монархії від зовнішніх ворогів. Обгрунтовано тезу, що патріотизм щодо неєврейської держави був найважливішим обов'язком євреїв. Виокремлено низку методів залучення євреїв на військову службу: відкупу від армії, звільнення від військової служби, зрівняння їх у правах з іншими "товаришами по зброї", можливість одержання офіцерських звань і виконання ритуальних приписів юдаїзму. З'ясовано природу та мотиви пацифістських настроїв, які домінували серед євреїв Галичини, а також механізми ухиляння їх від військової служби.

Проаналізовано стратегію панівних кіл Австро-Угорщини щодо середньої та вищої освіти в Галичині і на Буковині кінця XIX - початку XX ст. Обгрунтовано тезу, що тут як засіб етнічної асиміляції "чужих" влада використовувала й освіту. Про це свідчать факти дискримінації етнічностей у розподілі ресурсів, обмеження можливостей етнічних меншин здобувати середню та вищу освіту. Останнє не тільки ускладнювало їм досягнення вищої кваліфікації та високого соціального статусу, але й позбавляло їх можливостей реалізувати цінності добробуту. Проаналізовано факти, як місцеві органи влади обмежували здобуття середньої та вищої освіти. Розглянуто співвідношення національності та розмовної мови студентів класичних і технічних вишів Цислейтанії, а також Львівського та Чернівецького університетів і Львівської політехніки. Констатовано, що вона є незаперечним фактом поступового скорочення кількості студентів-українців, а також того, що вони одночасно нехтували суто міські, практичні фахи. Прикладами латентних ціннісних суперечностей названо і студентські бійки та заворушення. А вони є прикладом того, що група, яка володіє низкою статусних властивостей, по-різному ранжованих у різних статусних ієрархіях, почувається незадоволеною і схильною до заворушень.