За результатами копроовоскопічних досліджень встановлено значне поширення кишкових нематодозів у гусей господарств Полтавської області (Глобинського, Зіньківського, Новосанжарського, Чорнухинського районів), а саме: амідостомоз, гангулетеракоз, капіляріоз. Із числа паразитозів гусей найбільший відсоток становили моноінвазії (50,8 %). Поліінвазії (49,2 %) складалися з асоціацій: амідостомоз + капіляріоз, капіляріоз + гангулетеракоз, амідостомоз + гангулетеракоз, амідостомоз + гангулетеракоз + капіляріоз.

Наведено дані щодо поширення шлунково-кишкових нематодозів серед гусей різного віку в господарствах з різною формою власності. Загалом у господарствах Полтавської області екстенсивність гельмінтозами у водоплавної птиці коливалася в межах: амідостомозом - від 11,67 до 100 %, гангулетеракозом - від 9,67 до 100 %, капіляріозом - від 7,23 до 18,7 %, трихостронгільозом - від 3,16 до 25,71 %. Пік амідостомозної, гангулетеракозної, капіляріозної та трихостронгільозної інвазій в приватних господарствах Полтавської області реєстрували у 3,5 - 4-місячних гусенят. Разом з цим у гусегосподарствах максимальну ураженість амідостомозом, гангулетеракозом спостерігали у 3,5 - 4-місячних гусенят, а капіляріозом - у 10 - 12-місячних. У птиці старшого віку показники ЕІ та ІІ знижувались.

Узагальнено результати дослідження епізоотології, патогенезу, діагностики та лікування за шлунково-кишкових нематодозів гусей в умовах центрального регіону України. Вивчено поширення, видовий склад, сезонну та вікову динаміку кишкових гельмінтозів гусей, доведено залежність рівня інвазованості птиці від технології утримання у господарствах. Встановлено, що шлунково-кишкові нематодози гусей спричинюють збудники \i Amidostomum anseris, Ganguleterakis dispar, Trichostrongylus tenuis та роду Capillaria\i0, a також їх асоціативні форми. Вивчено морфологічні та біохімічні показники крові, встановлено патоморфологічні зміни в органах і тканинах за шлунково-кишкових нематодозів гусей з переважанням амідостом, гангулетеракісів і трихостронгілюсів. Розроблено та запропоновано удосконалений спосіб посмертної діагностики амідостомозу гусей. Доведено, що запропонований спосіб є більш ефективним для посмертної кількісної діагностики інвазії, ніж відомий спосіб за К. І. Скрябіним на 20,89 %.

За результатами здійснених копроскопічних досліджень гусей різних вікових груп у господарствах Полтавської області (Глобинський, Зіньківський, Полтавський, Машівський, Миргородський, Новосанжарський, Чорнухинський, Чутівський райони) з різною формою власності зареєстровано наступні шлунково-кишкові нематодози: амідостомоз (37,6 %), гангулетеракоз (30,37 %), капіляріоз (19,92 %), трихостронгільоз (6,26 %). Встановлено, що ступінь ураженості гусей збудниками гельмінтозів залежав від віку, сезону року та форми власності господарств.

Наведено літературні відомості про існуючі методи посмертної діагностики гельмінтозів шлунково-кишкового тракту птиці, представлені їх недоліки. Запропоновано удосконалений спосіб посмертної діагностики амідостомозу гусей, що включає в себе виявлення нематод під кутикулою м 'язового шлунка з наступним визначенням інтенсивності інвазії. Встановлено, що удосконалений спосіб забезпечує зберігання цілісності гельмінтів, окрім того зручніший у виконанні у разі значного некрозу кутикули м'язового шлунка гусей.

Розглянуто питання моніторингу шлунково-кишкових нематодозів гусей за умов господарств центрального регіону України з визначенням видового складу збудників гельмінтозів, сезонної та вікової динаміки інвазій птиці. Проаналізовано вплив асоціативних нематодозних інвазій на морфологічні та біохімічні показники крові хворих гусей. Висвітлено патоморфологічні зміни в органах і тканинах за асоціативних інвазій водоплавної птиці. Запропоновано удосконалений спосіб посмертної діагностики амідостомозу гусей. Розроблено сучасні науково-обгрунтовані заходи профілактики й лікування хворих на амідостомозно-гангулетеракозну інвазію гусей.

Аналіз літературних даних і власні дослідження свідчать про значне поширення кишкових паразитозів курей. Лабораторними дослідженнями встановлено паразитування нематод у птиці приватних господарств Полтавської області. Диференціація аскаридіозу та гетеракозу потребує використання посмертних методів діагностики. Неповним гельмінтологічним розтином трупів курей з господарств Полтавщини було виявлено нематод біло-жовтого кольору довжиною 25 - 100 мм у тонкому кишечнику та м'язовій частині шлунка. Кутикула гельмінтів мала поперечну посмугованість. Вхід у ротову порожнину був оточений трьома губами, кожна з яких мала два зубоподібних вирости, сосочки та зубчики по краях. Довжина самців коливалась від 25 до 40 мм і залежала від їх статевої зрілості. На хвостовому кінці добре видно дві спікули однакової довжини, статевий присосок та статеві сосочки. Морфологічні особливості збудника вказують про його належність до виду Ascaridia galli (Schrank, 1788).

За результатами здійснених досліджень встановлено значне поширення еустронгілідозу бичків родини Gobiidae в умовах Кременчуцького водосховища. У бичка-кругляка, бичка-головача та бичка-пісочника личинки нематоди мали ниткоподібну форму, червоного кольору (інколи ділянки світло-рожевого кольору чергували з ділянками вишневого кольору), довжиною 35 - 53 мм, шириною 0,4 - 0,6 мм. Паразити локалізувалися переважно в порожнині тіла на поверхні печінки та кишечнику. Личинки були не інкапсульовані. З'ясовано, що ЕІ становила 48,3 % за інтенсивності інвазії 1 - 4 екз./рибу.

Наведено результати аналізу звітної документації щодо якості та безпечності яловичини, свинини, баранини, м'яса птиці, кролів і нутрій на території Полтавської області. Встановлено, що за період 2012 - 2016 рр. державними лабораторіями здійснено 583235 експертиз м'яса туш із використанням органолептичних, бактеріоскопічних, біохімічних і паразитологічних методів досліджень. Водночас, за наслідками експертизи виявлено, що 1734 зразків м'яса не відповідають показникам, які затверджені у відповідних державних стандартах. Основними причинами вибраковки м'яса тварин різних видів були невідповідність за органолептичними та біохімічними показниками.

Представлено результати досліджень показників якості та безпечності зразків продукції під час проведення ярмаркового заходу Комунальним підприємством "Міський магазин" м. Київ. Перевірено їх відповідність за вмістом афлатоксину В1, пестицидів. Встановлено, що рівень AFВ1 у харчових продуктах становив менше 0,0144 мг/кг. Проаналізовано проби м'яса та м'ясопродуктів на вміст таких пестицидів як гексахлоран (гамма-ізомер), дихлордифенил трихлорметилметан та його метаболіти, базудин, карбофос, метафос, хлорофос, дихлорвинилдифосфат. З'ясовано, що за показниками якості та безпеки (пестицидів, мікотоксинів) м'ясо та м'ясопродукти відповідають нормативним вимогам і були допущені до реалізації.

М'ясо та різні м'ясопродукти практично невід'ємна складова раціону людини. Ці продукти мають корисні для організму людини властивості у вигляді макро- й мікроелементів, вітамінів, а також є джерелом білку та незамінних амінокислот. Водночас, якщо порушити технологічні процеси, пов'язані з виготовленням, зберіганням та транспортуванням, то ці продукти можуть завдати значної шкоди здоров'ю людини. У зв'язку з цим контроль якості продукції на всіх етапах проходження, починаючи його виготовленням й закінчуючи реалізацією, є важливим питанням, що потребує розв'язання. Мета дослідження - встановлення окремих показників безпечності м'яса та м'ясопродуктів під час ярмаркових заходів у м. Києві. Матеріалом для аналізу послужили результати офіційних лабораторних досліджень таких видів сировини: яловичини, свинини, м'яса курей та індика, а також сосиски, варені, напівкопчені ковбаси, шинка та грудинка. Проведений моніторинг засвідчив, що залишків антибіотиків у м'ясі тварин та м'ясопродуктах не виявлено. Усі проаналізовані проби м'яса відповідали ветеринарно-санітарним вимогам за загальним бактеріальним обсіменінням. Вміст КМАФАнМ у готових м'ясопродуктах був у межах норми. Водночас встановлено порушення дотримання норм ДСТУ 4436:2005 за таким показником, як наявність бактерій групи кишкових паличок у готових м'ясопродуктах. Доведено, що за санітарними показниками дев'ять зразків не відповідали нормативним документам, що може свідчити про порушення умов їх переробки, зберігання, транспортування та реалізації. За результатами проведеного моніторингу мікробіологічних показників м'яса тварин встановлено, що бактерії групи кишкової палички перевищували максимально допустимі рівні лише в одному зразку свинини (6,3 - 103 КУО/г). Відповідно до сучасних вимог щодо залишкової мікрофлори у ковбасних виробів у досліджуваних зразках не виявлено вміст анаеробних спорових сульфітредукуючих бактерій (у 0,1 г), сальмонел (у 25 г), протея (в 1 г) і золотистого коагулазопозитивного стафілокока (в 1 г). На додаток щодо мікроорганізмів, які регламентуються вище зазначеними вимогами, у досліджених зразках м'яса відсутня L. monocytogenes. Практична значущість полягає у посиленому контролі фахівцями ветеринарної медицини показників безпеки харчових продуктів в умовах ярмарок.

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.62-911-7

Рубрики:

Ветеринарна гельмінтологія і гельмінтози

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Паразитарні хвороби жуйних тварин широко розповсюджені в багатьох країнах світу і завдають суттєвих економічних збитків тваринництву. Інтенсифікація цієї галузі впливає на видовий склад, показники екстенсивності й інтенсивності інвазії, а також особливості перебігу паразитозів. Вивчення окремих аспектів епізоотологічного процесу у разі паразитарних захворювань тварин дозволить своєчасно попередити їх виникнення та впровадити ефективні профілактичні заходи. Дослідження виконували на базі лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії. Мета дослідження - з'ясувати особливості поширення паразитозів великої рогатої худоби (ВРХ) та овець у літньо-пасовищний період. За результатами проведених копроовоскопічних досліджень встановлено, що ВРХ уражена збудниками трихурозу, фасціольозу та еймеріозу, де середня екстенсивність інвазії паразитозами становить 75,0 %. Інтенсивність гельмінтозних інвазій в середньому коливалася від 8,28 до 12,50 яєць у 1 г фекалій, а еймеріозної - становила 29,13 ооцист/г. У 83,33 % випадків діагностовано моноінвазії (еймеріозну - 60 %, трихурозну - 20 % та фасціольозну - 20 %). З мікстінвазій реєстрували еймеріозно-трихурозну (16,66 % від загальної кількості хворих тварин). Виявлено, що вівці у літньо-пасовищний період уражені стронгілятами органів травлення, трихурисами, стронгілоїдесами та еймеріями, де екстенсивність інвазії паразитозами становила 20,0 %. Інтенсивність гельмінтозних інвазій, в середньому, коливалася від 28,0 до 232,0 яєць/г, а еймеріозної - становила 652 ооцисти/г. Переважно паразитози в овець перебігали як поліінвазії (71,43 % від загальної кількості хворих тварин), що були представлені дво- (90,48 % від виявлених поліінвазій) та трикомпонентними (9,52 %) асоціаціями гельмінтів та кокцидій. Найчастіше виявляли одночасний перебіг стронгілоїдесів та стронгілят органів травлення (76 % від виявлених поліінвазій). Моноінвазії діагностували у 28,57 % інвазованих тварин. Вони були представлені двома різновидами: стронгілоїдозна (63,64 % від кількості тварин, хворих на моноінвазії), та стронгілятозна (36,36 %).

Сучасні тенденції розвитку тваринництва супроводжуються формуванням нових паразитарних систем, співчлени яких можуть істотно впливати на ефективність ведення галузі. Серед заразних хвороб овець гельмінтози і кокцидіози нерідко є однією з основних причин, що призводять до зниження продуктивності тварин, порушення обміну речовин, зниження імунітету та часто їхньої загибелі. Знання епізоотичної ситуації щодо збудників паразитозів тварин, їх видового складу та форм перебігу захворювань дозволить ефективно проводити протипаразитарні заходи в конкретних умовах. Мета дослідження - встановити особливості поширення та перебігу паразитозів овець у осінньо-пасовищний період. За результатами проведених копроовоскопічних досліджень овець встановлено, що на території Полтавської області в осінньо-пасовищний період екстенсивність інвазії тварин паразитозами сягає 100,0 %. Фауна представлена нематодами ряду Strongylіda видів Strongyloides papillosus і Trichuris spp., цестодами Moniezia spp. та найпростішими організмами Eimeria spp. Домінуючими в овець виявилися стронгілятози травного тракту, де екстенсивність інвазії становила 96,68 %, інтенсивність інвазії - 210,93 яєць/г, а також монієзіоз, де показники інвазованості становили відповідно 44,74 % і 123,29 яєць/г. Рідше виявляли еймеріоз (22,37 % і 73,65 +- 26,76 ооцист/г), трихуроз (11,84 % і 14,22 яєць/г) та стронгілоїдоз (10,53 % і 12,00 яєць/г). Паразитози в осінньо-пасовищний період частіше перебігають як асоціативні інвазії, де їх відсоток сягає 63,16 %. Моноінвазії представлені стронгілятозами травного тракту (96,43 % від хворих на моноінвазії) та монієзіозом (3,57 %). Асоціативні інвазії перебігали у формі дво-, три- та чотиричленних паразитозів, де домінуючими були інвазії, що складалися з двох (екстенсивність інвазії становила 39,47 %) та трьох (22,37 %) видів паразитів. Рідше реєстрували чотиричленну асоціацію, яка складалася зі стронгілят травного тракту, монієзій, трихурисів та еймерій (1,32 %). З двочленних інвазій найчастіше виявляли одночасне паразитування в організмі овець стронгілят травного тракту та монієзій (27,63 %), з тричленних - стронгілят травного тракту, еймерій та монієзій (6,57 %).

Одним із поширених захворювань шкіри паразитарної етіології в собак є триходектоз, що викликається волосоїдами виду Trichodectes canis. Інвазія супроводжується свербежем, дерматитами, схудненням тварин. Водночас цей ектопаразитоз може ускладнюватися гельмінтозними захворюваннями, що є об'єктом особливої уваги з боку фахівців як ветеринарної, так і гуманної медицини. Тому проведення моніторингових досліджень та специфічних заходів контролю за епізоотологічною ситуацією щодо паразитозів собак підвищить у перспективі ефективність системи розроблених заходів боротьби з інвазійними захворюваннями дрібних домашніх тварин. Мета дослідження - встановити особливості асоціативного перебігу триходектозу та гельмінтозів травного тракту у домашніх собак. За результатами проведених паразитологічних досліджень з'ясовано, що триходектоз переважно перебігає у вигляді асоціативних інвазій разом з гельмінтозами травного тракту (63,16 %). Триходектозну моноінвазію виявлено у 36,84 % інвазованих тварин. Співчленами збудника триходектозу виявилися нематоди видів Trichuris vulpis, Toхоса canis, Dipylidium caninum, Uncinaria stenocephala. Асоціативний перебіг триходектозу характеризується наявністю одночасно двох, трьох та чотирьох видів паразитів. Причому домінуючою є двокомпонентна інвазія (60,78 % від хворих на триходектоз собак). Меншою мірою виявлено трикомпонентні (33,34 %) та чотирикомпонентні (5,88 %) інвазії. З двокомпонентних найчастіше реєстрували триходектозно-дипілідіозну (екстенсивність інвазії становить 17,95 %) та триходектозно-трихурозну (10,26 %) інвазії, рідше ? триходектозно-токсокарозну (7,68 %) та триходектозно-унцинаріозну (3,85 %). З трикомпонентних переважали триходектозно-діпілідіозно-трихурозна (екстенсивність інвазії становить 8,97 %) та триходектозно-дипілідіозно-токсокарозна (5,14 %) інвазії. Водночас триходектозно-дипілідіозно-унцинаріозна, триходектозно-трихурозно-токсокароза і триходектозно-трихурозно-унцинаріозна інвазії виявлена у 1,28 - 3,84 % інвазованих собак. Чотирикомпонентні асоціації представлені лише двома різновидами, де їх екстенсивність інвазії коливалася від 1,28 до 2,56 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.626-961

Рубрики:

Нематоди та нематодози тварин

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Порівняно із ссавцями інтенсивність метаболізму у водоплавної птиці значно вища. У процесі еволюції в них розвинулася така травна система, яка здатна швидко перетравлювати корм, тому вона має суттєві відмінності у будові. Так, шлунок складається з двох відділів. У залозистому шлунку міститься величезна кількість клітин, які секретують як пепсиноген, так і соляну кислоту. Функція ж м'язового шлунку спрямована на хімічне та фізичне розщеплення корму. Останнє досягається в результаті енергійних м'язових скорочень і наявності гідролітів. Показники росту органів травлення залежать від віку, породи, умов утримання, годівлі та здоров'я водоплавної птиці. Своєю чергою, гельмінти, що локалізуються у шлунку та кишечнику, негативно впливають на їх морфофункціональний стан та організм загалом. Тому якість м'яса, несучість, продуктивність свійської водоплавної птиці знижується. Патогенними паразитами, що значно поширені серед свійських гусей, є нематоди виду Amidostomum anseris (Zeder, 1800), які локалізуються у шлунку. Мета проведених дослідів - встановити особливості локалізації збудника амідостомозу та вплив нематод на динаміку живої маси гусенят. Досліджено 16 гусей породи горьківська, які утримувалися в умовах одноосібного селянського господарства Полтавської області. Діагностичне дослідження проводили за методом Євстаф'євої В. О. та Михайлютенко С. М. (2012). Експериментальним шляхом визначено середньодобовий приріст маси тіла гусенят. З'ясовано, що цей показник за період вирощування у здорових гусенят склав 26,00 г, а у інвазованих - 23,46 г. Встановлено, що маса залозистої частини шлунку у хворих гусенят становила 9,92 +- 0,28 г. Середня маса м'язової частини - 145,65 +- 2,31 г. Результати досліджень свідчать, що основну кількість збудників амідостомозу реєстрували у м'язовій частині шлуночку, а саме в області сухожильного дзеркала та в зонах краніального й каудального сліпих мішків. Водночас значна кількість амідостом локалізувалася у проміжній зоні - zona intermedia. Механічний та токсичний вплив нематод виду Amidostomum anseris на м'язовий шлунок призводив до геморагічно-некротичних процесів.

Індекс рубрикатора НБУВ: П545.181.21 + П545.11

Рубрики:

Силосовані корми

Аналіз і оцінювання кормів

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ