Цей рекомендаційний документ створений для допомоги лікарям у веденні хворих на хронічні захворювання вен нижніх кінцівок, коли для клінічних ситуацій, з якими вони стикаються, у науковій літературі та настановах відсутні детальні відомості для прийняття оптимальних рішень.

Розглянуто універсальний підхід до оптимізації положення компонентів системи водопостачання. Розроблено математичні підходи щодо моделювання параметрів зовнішніх мереж систем водопостачання, запропоновано спеціальні цільові функції при оптимізації геометричних моделей систем водопостачання, визначено питомі показники вартості спорудження і експлуатації трубопроводів ефективних систем водопостачання, запропоновано геометричне моделювання території будівництва за показниками питомих вартостей при оптимізації зовнішніх мереж систем водопостачання.

Мета роботи - оцінити поширеність ускладнень післяопераційних ран (ПОР) пацієнтів, прооперованих з приводу критичної ішемії нижніх кінцівок, та вивчити структуру і частоту їх виникнення залежно від виду ускладненої ПОР. Проаналізовано результати лікування 758 пацієнтів з оклюзійно-стенотичними ураженнями аорто-клубового та стегново-підколінно-гомілкового сегментів артерій нижніх кінцівок, які перебували на стаціонарному лікуванні та яким було проведено 783 реконструктивні оперативні втручання у відділенні судинної хірургії Львівської обласної клінічної лікарні і клінічної бази кафедри хірургії № 2 Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького за період з 2014 до 2016 рр. Вік обстежених пацієнтів становив 45 - 84 роки, у середньому - (66,64 +- 0,65) року. Стадії інфекційного ураження м'яких тканин визначали за класифікацією Szilagyi (1972). Частка неінфекційних ускладнень ПОР від загальної кількості прооперованих пацієнтів становила 5,4 %, з них 12 (29,3 %) лімфатичних та 29 (70,7 %) ішемічних. Лімфатичні ускладнення були представлені лімфоцеле, їх частка від усіх післяопераційних ускладнень становила 6,8 %, ішемічних - 16,5 %. Частка інфекційних ускладнень ПОР від загальної кількості прооперованих пацієнтів становила 17,81 %, від проведених оперативних втручань - 17,24 %. Висновки: висока поширеність ускладнень ПОР (23,22 %) у пацієнтів, прооперованих з приводу критичної ішемії нижніх кінцівок, потребує вдосконалення чинних та розроблення нових лікувально-профілактичних схем ведення у післяопераційний період таких пацієнтів. Інфекційні ускладнення зумовлюють численні післяопераційні ризики та порушення функціонування судинної реконструкції, подовжують тривалість загоєння ран. Висока частота розвитку інфекції ділянки хірургічного втручання потребує особливої уваги судинних хірургів до інфекційного компонента під час догляду ПОР.

Мета роботи - поліпшити діагностику та результати хірургічного лікування нирково-клітинного раку (НКР), ускладненого тромбозом нижньої порожнистої вени (НПВ) та правого передсердя (ПП). Проаналізовано результати клінічного обстеження, інструментальних, інтраопераційних спостережень і морфологічних досліджень, а також лабораторні показники у 76 хворих на НКР, ускладнений тромбозом НПВ та ПП, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургії судин Львівської обласної клінічної лікарні в період з 1993 до 2017 рр. Хірургічне лікування передбачало проведення радикальної нефректомії в комбінації з метатромбектомією з НПВ та ПП. Медіана тривалості операції - 220 хв, середній об'єм крововтрати - 900 мл (500 - 3000 мл). Інтраопераційна автогемотрансфузія із застосуванням методу Cell-Saver Plus надала змогу суттєво зменшити об'єм крововтрати та потребу в донорській крові. Інтраопераційна летальність становила 2,6 %. Із післяопераційних ускладнень відзначено: тромбоемболію легеневої артерії - у 5 (6,6 %) випадках, гостру ниркову недостатність - у 6 (7,9 %), печінкову недостатність - у 5 (6,6 %), постгеморагічну анемію - у 23 (30,3 %), флеботромбоз - у 2 (2,6 %), нагноєння післяопераційної рани - у 3 (3,9 %). Причинами післяопераційної летальності були тромбоемболія легеневої артерії, геморагічний шок та легенева недостатність (по 1 (1,3 %) випадку). Термін спостереження за прооперованими хворими становив від 1 до 22 років. Дворічне виживання підтверджено у 77,1 % пацієнтів. Висновки: вибір оптимальної тактики хірургічного втручання у хворих на НКР, ускладнений тромбозом НПВ та ПП, визначається рівнем венозної інвазії, що у разі застосування мультидисциплінарного підходу надає змогу мінімізувати ризик інтра- та післяопераційних ускладнень, а також поліпшити віддалені результати лікування.

Досліджено проблеми кримінально-правової охорони нормальної діяльності органів і установ кримінально-виконавчої служби України. З'ясовано питання соціальної обумовленості кримінально-правової заборони діянь проти нормальної діяльності таких органів і установ. Досліджено історію розвитку законодавства з цього питання, проведено порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства з проблем кримінальної відповідальності за злочини проти нормальної діяльності органів і установ кримінально-виконавчої служби. Досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки складів злочинів, передбачених статтями 389, 390-393, 395 КК України, виявлено недоліки чинного законодавства та практики його застосування. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства України. Розглянуто правову основу діяльності, структуру, завдання, основні функції та принципи діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України. Досліджено проблеми кадрового забезпечення пенітенціарної системи України. Наведено кримінологічну характеристику злочинності у місцях позбавлення волі та злочинності персоналу кримінально-виконавчих установ.

Розглянуто комплекс теоретичних та практичних питань, присвячених проблемам кримінальної відповідальності за злочини проти нормальної діяльності органів і установ пенітенціарної служби України. Досліджено історію розвитку законодавства з цього питання, проведено порівняльний аналіз вітчизняного і зарубіжного законодавства з проблем кримінальної відповідальності за злочини проти нормальної діяльності органів і установ пенітенціарної служби, проаналізовано принципи, що обумовлюють її криміналізацію. Досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки злочинів, передбачених статтями 389, 390, 391 - 393, 395 КК України. Виявлено недоліки чинного законодавства і практики його застосування. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства України.

У морських свинок змодельовано верхньощелепний синусит шляхом перерізки верхнього шийного симпатичного ганглія зліва. Результати дослідження на 15-ту і 70-ту доби експерименту засвідчили мікроморфометричні зміни структурної перебудови слизової оболонки, підслизового та кісткового шарів стінок денервованих пазух, у меншій мірі - протилежних (не денервованих), порівняно з інтактними тваринами. Обговорено роль порушень симпатичної іннервації в патогенезі синуситів.

У морских свинок смоделирован верхнечелюстной синусит путем перерезания верхнего шейного симпатического ганглия слева. Результаты исследования на 15-ые и 70-ые сутки эксперимента засвидетельствовали микроморфометрические изменения структурной перестройки слизистой оболочки, подслизистого и костного слоев стенок денервированных пазух, в меньшей мере - противоположных (не денервированных), сравнительно с интактными животными. Обсуждена роль нарушений симпатической иннервации в патогенезе синуситов.

У період пізніх проявів травматичної хвороби через 14 - 28 діб посттравматичного періоду сповільнюється виділення бромсульфалеїну із жовчю. Через 21-ну добу настає фаза підвищення тривалості виділення вказаного барвника. Застосування тіотриазоліну значно покращує поглинально-видільну функцію печінки у періоді пізніх проявів травматичної хвороби, що статистично достовірно за терміном початку виділення бромсульфалеїну через 28 діб посттравматичного періоду, а за терміном закінчення виділення цього барвника - у всі строки спостереження.

В период поздних проявлений травматической болезни через 14 - 28-е сутки посттравматического периода замедляется выделение бромсульфалеина с желчью. Через 21-е сутки наступает фаза повышения длительности выделения указанного красителя. Применение тиотриазолина значительно улучшает поглощающе-выделительную функцию печени в периоде поздних проявлений травматической болезни, что статистически достоверно по сроку начала выделения бромсульфалеина через 28 сутки посттравматического периода, а по срокам окончания выделения этого красителя - во все сроки наблюдения.

Представлен клинический случай лечения больного с инфекцией области хирургического вмешательства. При лечении полного расхождения лапаротомной раны был использован альтернативный метод - вакуум-ассистированная терапия (ВАТ), так как использование традиционных методов было затруднительным и грозило осложнениями. После 32-х сут ВАТ была достигнута эпителизация вертикальной и основной части горизонтальной бранши раны. Полученные результаты обосновывают эффективность и целесообразность применения ВАТ у больных с расхождением операционной раны.

Проведено аналіз публікацій у базах PubMed та Medline з достатнім рівнем релевантності та узагальнення даних літератури. Відібрано 42 першоджерела, які найбільш повно відображають погляди на захворювання. Дані опрацьованих літературних джерел доводять значну поширеність хірургічної інфекції в ділянці втручання та необхідність у вдосконаленні схем комплексного лікування та напрацювання профілактичних заходів, спрямованих на запобігання розвитку інфекційних ускладнень на тлі критичної ішемії нижніх кінцівок.

Проведен анализ публикаций в базах PubMed и Medline с достаточным уровнем релевантности и обобщение данных литературы. Отобраны 42 первоисточника, которые наиболее полно отражают взгляды на заболевание. Данные обработанных литературных источников показывают значительную распространенность хирургической инфекции в области вмешательства и необходимость в совершенствовании схем комплексного лечения и наработки профилактических мероприятий, направленных на предупреждение развития инфекционных осложнений на фоне критической ишемии нижних конечностей.

Представлены морфологические изменения слизистой оболочки желудка, которые наблюдались при хроническом гастрите, ассоциированном с Helicobacter pylori, вирусом Эпштейна - Барр и цитомегаловирусом.

Для визначення показань до хірургічного лікування екстравазальної компресії черевного стовбура у симптомних хворих ключовим фактором є зіставлення існуючих скарг хворого з одержаними результатами променевої діагностики, а також детальне обстеження з метою виключення іншої абдомінальної патології з подібним клінічним перебігом.

Для определения показаний к хирургическому лечению экстравазальнои компрессии брюшного ствола у симптомных больных ключевым фактором является сопоставление существующих жалоб больного с полученными результатами лучевой диагностики, а также детальное обследование с целью исключения другой абдоминальной патологии с подобным клиническим ходом.

Наведено дані щодо сучасної діагностики та лікування черевної жаби. Наголошено, що лабораторні дані є неспецифічними. Для скринінгового дослідження доцільно застосовувати ультразвукове дуплексне сканування гілок черевної аорти, а для верифікації діагнозу - спіральну комп'ютерну томографію з ангіографією або рентгеноконтрастну ангіографію. Важливим моментом є зіставлення симптоматики хворого і виявленого ураження вісцеральних судин. Ендоваскулярні втручання і відкриті реконструкції є порівнянними за найближчими результатами, проте віддалені результати кращі у разі відкритих реконструктивних операцій.

В експерименті на щурах із двома моделями гепатопульмонального синдрому проведено дослідження морфометричних показників печінки. Результати проведеного дослідження вказують на глибокі морфофункціональні зміни печінки, які проявилися ушкодженням і загибеллю гепатоцитів, порушеннями гемодинаміки та структурною перебудовою органа зі збільшенням у його складі відносної частки компонентів строми.

Мета роботи - демонстрація випадку одномоментного втручання на черевній аорті та правобічної нефректомії без використання препаратів донорської крові. Вибір тактики лікування хворих на рак нирки та аневризмою черевної аорти повинен залежати від розміру аневризми. У разІ "малих" аневризм доцільним може виявитися зовнішнє обгортання аневризми сегментом судинного протезу. Техніка реінфузії дозволяє безпечно проводити розширені втручання у цих хворих без застосування препаратів донорської крові.

Цель работы - демонстрация случая одномоментного вмешательства на брюшной аорте и правосторонней нефрэктомии без использования препаратов донорской крови. Выбор тактики лечения больных раком почки и аневризмой брюшной аорты должен зависеть от размера аневризмы. При "малых" аневризмах целесообразным может оказаться внешнее обертывание аневризмы сегментом сосудистого протеза. Техника реинфузии позволяет безопасно проводить расширенные вмешательства у этих больных без применения препаратов донорской крови.

Ішемія товстої кишки (ІТК) залишається одним із потенційно смертельних ускладнень хірургії інфраренального відділу аорти. Низка чинників зумовлюють розвиток цього ускладнення: втрата важливих колатералів через виключення з кровотоку нижньої брижової та внутрішніх клубових артерій; емболія з атероматозно зміненої аорти, інтраопераційна тракційна травма мезентеріальних судин, заочеревинна гематома та гіпотензія. Клінічна картина ІТК включає часте випорожнення з кров'яними домішками, незрозумілий тяжкий стан хворого, гарячку, лейкоцитоз, а у випадку прогресування до трансмурального інфаркту кишки - клініку "гострого живота". Рання колоноскопія чи ректороманоскопія гнучким ендоскопом зарекомендували себе як найкращі методи діагностики. Для оцінки життєздатності кишки корисною може виявитися лапароскопія. Лікування ІТК залежить від стадії. Реваскуляризація внутрішніх клубових артерій має важливе значення в профілактиці ІТК.

Вивчено особливості клінічного перебігу гострої мезентеріальної ішемії (ГМІ) різної етіології на ранній стадії. На підставі виділення ключових ознак ГМІ створено схему своєчасної діагностики цього синдрому, що дозволяє встановити правильний діагноз за відсутності умов для проведення ангіографії. Запропоновано для клінічного застосування класифікацію рівня гострої оклюзії мезентеріальних артерій. Розроблено схему хірургічного лікування, що враховує етіологію та локалізацію ураження, а також спосіб накладання міжкишкового анастомозу. Досліджено причини виникнення ішемії кишки залежно від виконаного операційного втручання на аорто-стегновій зоні. Розглянуто спосіб профілактики ішемії товстої кишки в процесі операції резекції аневризми черевного відділу аорти. Запроваджено спосіб декомпресії черевного стовбура.

Висвітлено питання вивчення історії сербського та хорватського народів XIX ст. у міжвоєнній югославській історичній науці на тлі складної внутрішньополітичної та соціокультурної ситуації в країні. На підставі текстуального аналізу історіографічних джерел визначено основні підходи до вивчення періоду національного відродження обох народів, зумовлені історичними процесами періоду Першої світової війни. З'ясовано основні засади концепції, що функціонувала в сербській і хорватській історіографії на початку XX ст. Розглянуто зміни висвітлення головних проблем у міжвоєнний період і процес поступового визначення академічною спільнотою істориків у їх працях ставлення до югославської ідеології. Вивчено ставлення наукової історіографії до югославської ідеї як основного детермінуючого поняття соціокультурної та політичної ситуації у країні в період між двома світовими війнами та розкрито неоднозначність політики влади щодо запровадження югославської ідеології та браку єдиної та планомірної праці у цьому напрямку. Проаналізовано поступовий відступ від югославізму в історичній науці сербів і хорватів наприкінці 1930-х рр. та повернення до моделі національної історії як основної парадигми історичного викладу.

Гостра мезентеріальна ішемія (ГМІ) - ургентна патологія черевної порожнини, яка на сьогодні характеризується високим рівнем летальності. Мета роботи - оптимізація лікувальної тактики при ГМІ на основі аналізу результатів її хірургічного лікування. Обстежено 149 хворих на ГМІ, які перебували на лікуванні в хірургічних стаціонарах м. Львів та Львівської області в період із січня 1989 р. по жовтень 2008 р. Переважали пацієнти похилого віку (середній вік - 63,4 року). Жінок було 59, чоловіків - 90. Мезентеріальний артеріальний тромбоз, мезентеріальну тромбоемболію, венозний тромбоз, неоклюзивну ішемію, розшарування аорти та інші рідкісні випадки ГМІ діагностовано в 67, 60, 9, 7, 3 та 3 випадках відповідно. Ішемію мали 39 хворих, інфаркт кишки - 51 та перитоніт - 59. Оперовано 127 хворих. Реваскуляризацію кишок виконано у 26 хворих, у 10 з них реваскуляризацію доповнювали резекцією кишки. Первинну резекцію кишки, пробну лапаротомію, ревізію мезентеріальних судин з блокадою мезентеріального сплетіння та інші види оперативних втручань виконано у 35, 44, 7 та 14 випадках відповідно. Висновки: успішний результат хірургічного лікування ГМІ спостерігають у разі ранньої діагностики. Реваскуляризація поліпшує результати лікування при відповідних показаннях. Основним завданням післяопераційного періоду є профілактика поліорганної дисфункції та ускладнень, пов'язаних з фоновим захворюванням.

Розглянуто аспект теоретичного обгрунтування особливостей формування підприємницького середовища, форм і методів регуляторного впливу органів державної влади і органів місцевого самоврядування на розвиток цього сектора економіки. Запропоновано підхід до визначення суті та змісту поняття "підприємницька діяльність", який грунтується на з'ясуванні еволюційного процесу формування її рольових і функціональних характеристик. Визначено змістові характеристики малого, середнього та великого підприємництва, які впливають на формування комплексу заходів регуляторного впливу щодо них. Обгрунтовано концептуальні засади розподілу повноважень такого впливу на розвиток підприємництва між центральними та територіальними органами влади, що дозволить уникнути їх дублювання та більш повною мірою враховувати регіональні особливості, ресурсний і кадровий потенціал окремих територій. Доведено, що державна регуляторна політика має враховувати диференціацію територій за рівнями їх економічного розвитку, ресурсного забезпечення виробництва, інвестиційної та інноваційної активності, зайнятості населення, соціального забезпечення.