Проаналізовано досвід вивчення феноменів ідентичності у вітчизняних і зарубіжних дослідженнях. Розкрито сутність поняття професійної ідентичності вчителя. Охарактеризовано структурні компоненти професійної ідентичності вчителя: когнітивний, емоційно-ціннісний та поведінковий. Виявлено, що у вчителів із позитивним характером позиціонування професійного середовища рівень сформованості професійної ідентичності менше залежить від стажу педагогічної діяльності ніж у групі із негативним позиціонуваннням. Розроблено й апробовано програму соціально-психологічного супроводу процесу становлення професійної ідентичності вчителя та доведено її ефективність. Визначено послідовність становлення професійної ідентичності вчителя за компонентами.

Зазначено, що урахування багатогранності проблеми дезадаптації особистості на різних етапах онтогенезу вимагає роздробленості та детального аналізу окремих її аспектів. Розкриває потенціал характер позиціонуваня особистості, який відображає систему емоційно-ціннісних ставлень до світу, навколишньої дійсності та провідної діяльності; виступає джерелом її активності і ресурсність особистості, що є визначальним у процесі адаптації. Позиціонування та позиція у контексті дезадаптації особистості вимагають більш глобального методологічного аналізу та нових експериментальних досліджень. Позиціонування особистості може бути перспективним у руслі вивчення дезадаптації особистості як у соціальному середовищі так і в напрямку психологічного благополуччя, яке виражає внутрішню позицію індивіда та систему ставлень до свого місця і своєї ролі у соціальній групі, до суб’єктів спільної діяльності, і відображає систему поглядів і настанов особистості, що визначають способи організації взаємодії, вибір варіантів поведінки та відчуття емоційного комфорту. Вивчення зазначених проблем вбачається і в теоретичній площині як один із цікавих і глибинних аспектів для побудови теоретичної моделі проблеми дезадаптації особистості.

Висвітлено питання теорії та методології вивчення мотивації та мотивів людини. Розкрито сучасні уявлення про мотиваційну сферу особистості, її структурні компоненти та можливості розвитку. Показано значення психології мотивів у професійній діяльності людини. Подано інформацію про теорії потреб, індивідуальні особливості мотивації. Розглянуто факторно-аналітичну теорію властивостей, ієрархічну модель класифікації мотивів, концептуальні моделі мотивації біхевіоризму, теорії когнітивного дисонансу. Увагу приділено методам вивчення мотивувань і мотиваторів, методиці виявлення усвідомленості різних компонентів мотиву, мотиваційним тренінгам.

Висвітлено результати емпіричного дослідження рівня вияву цінності самостійності у контексті психічного здоров'я особистості майбутнього фахівця. Розкрито взаємозв'язок цінності самостійності і особистісних характеристик студентів, серед яких: внутрішня та зовнішня мотивація, переконання про самостійність, внутрішня рольова позиція і функціональні его-стани, здатність особистості вибудовувати психологічної межі, що надає змогу одержати інформацію про стан внутрішнього і зовнішнього просторів, є показником психічного здоров'я. З'ясовано, що цінність "Самостійність" зумовлює ряд особистісних характеристик досліджуваних: що вище рівень важливості цінності "Самостійність", то вище показники внутрішньої мотивації, переконань про те, що самостійність є набутою (не вродженою) і конструктивною рисою особистості, самооцінок незалежності, саморегульованості та мотивованості, внутрішньої рольової позиції "Родитель-контролер" та "Спокійно-нейтральної межі" у стосунках із іншими людьми. Розкрито глибинні механізми, які перешкоджають становленню самостійності особистості майбутнього фахівця: співзалежність, протизалежність, хибне Я, страх екзистенційної самотності. Зроблено висновок про те, що самостійність є результатом внутрішньої роботи особистості, її здатності ставити не лише окремі цілі, завдання, а й визначати напрямок своєї діяльності.

Увагу присвячено розробленню концептуальних засад розвитку самостійності майбутнього фахівця. Обгрунтовано ресурсно-компетентнісний підхід у процесі розвитку самостійності. Побудовано процесуальну модель розвитку самостійності майбутнього фахівця, яку складають основні блоки: мотиваційний, теоретичний, технологічний; компоненти: когнітивний, інтерактивний, особистісно-рефлексивний; компетентності: світоглядна, комунікативна, особистісно-розвивальна, інструментальна. Емпіричним шляхом виокремлено типи студентів за критерієм самостійності: психологічно благополучні самостійні студенти, психологічно неблагополучні низькоавтономні студенти, середньоблагополучні студенти. Встановлено статистично значимий зв'язок між розподілом типів студентів і курсом навчання: кількість студентів першого типу (самостійних і психологічно благополучних) зменшується протягом навчання, а кількість студентів третього типу (суб'єктивно, за самооцінкою самостійних, психологічно неблагополучних) збільшується. З'ясовано, що найбільше представників типу "благополучні самостійні" серед тих, хто здобуває фах "психолог". Розроблено психологічні технології розвитку самостійності майбутнього фахівця та доведено їх ефективність.

У монографії наведено теоретичні та практичні розробки проблеми детермінації впливу сімейного середовища на розвиток дитини з особливими потребами й упровадження системи організації психолого-педагогічного супроводу таких родин. Колективом авторів різнобічно, мультидисциплінарно та комплексно висвітлено сучасні моделі сімейноорієнтованого психолого-педагогічного супроводу Звернено увагу на реалізацію соціальної політики, розробку методів і підходів комплексної реабілітації та соціальної адаптації, що дозволяє розглядати родину дитини з особливими потребами як учасника процесу реабілітації (модель комплексної реабілітації та соціальної адаптації, центрована на дитині), або як специфічний тип сім’ї, члени якої знаходяться в особливому соціальному становищі й самі потребують підтримки та допомоги (модель комплексної реабілітації та соціальної адаптації, центрована на родині, яка виховує дитину з особливими потребами). Колективну монографію створено в межах виконання наукової роботи молодих учених «Розробка методології психолого-педагогічного супроводу сімей, які виховують дітей з особливими потребами» (номер держреєстрації 011911002003).