Представлено результати дослідження теоретичних засад управління процесами розвитку партнерств держави, бізнесу та науки в контексті формування ефеїсгивної соціально-економічної моделі розвитку України на етані повоєнного відновлення. Узагальнено теоретичні основи розвитку партнерств, зарубіжний досвід їх створення в процесі реалізації проектів у різних секторах економіки. Досліджено вплив війни та визначено нові реалії функціонування економіки України через призму актуалізації розвитку партнерства. Монографія розрахована на наукових працівників, державних службовців, представників бізнес-середовища, викладачів закладів вищої освіти, аспірантів і студентів економічних спеціальностей.

Проведене дослідження присвячено біорізноманіттю, а саме сучасному декоративному садівництву, що є галуззю, яка швидко розвивається і найважливішим завданням якої є постійне розширення асортименту квітково-декоративних рослин різного призначення в озелененні. Встановлено, що джерелом для збагачення культурної флори є колекційні фонди декоративних рослин, зібрані в ботанічних садах і дендропарках як головних центрах збереження генофонду багатьох рослин та їх культурних різновидів. В умовах архітектурно-експозиційної ділянки кафедри лісового, садово-паркового господарства, садівництва та виноградарства факультету агрономії та лісівництва, а також ботанічного саду "Поділля" Вінницького національного аграрного університету наявний широкий видовий склад декоративно-цінних люпинів. Декоративно-цінні люпини мають достатню екологічну пластичність, що підтверджується їх вирощуванням у багатьох інтродукційних центрах із різними природно-кліматичними умовами. Проте в декоративному садівництві квітникових композицій зони Поділля вони часто не використовуються. Досліджено, що головною причиною недостатнього використання цих видів в озеленені населених місць є відсутність інформації про їх еколого-біологічні особливості та декоративні властивості, технології вирощування та варіанти їх використання. Хоча введення в культуру представників роду Lupinus L., а саме Lupinus polyphyllus L., сприяє збереженню біорізноманіття та залученню значного асортименту квітниково-декоративних рослин в умови культури. Саме поповнення колекції архітектурно-експозиційної ділянки ВНАУ інтродукованими гібридами Gallery White та Gallery Red, розширення варіантів простих і комплексних садових композицій з їх участю, більш рівномірне їх розміщення в межах населених пунктів значно наблизить квітникове оформлення міст України до рівня кращих світових зразків.

Мета роботи - визначити та проаналізувати структуру патології надниркових залоз (НЗ) у пацієнтів дитячого віку, прооперованих в Українському науково-практичному центрі ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України в 2009 - 2020 рр. Проведено ретроспективне дослідження. Опрацьовано дані 24 пацієнтів дитячого віку з новоутворенням НЗ (вік, стать, анамнез захворювання, клінічна картина, попередній діагноз, методи діагностики, гормональне тло, рентгенологічні характеристики пухлин, хірургічний метод лікування, атоморфологічні ознаки пухлин). Період спостереження - 2 - 11 років, у середньому - 3 - 5 років. Загалом виконано 980 операцій з приводу патології НЗ, у дітей - 24 (2,4 %). Вікова рупа - 5 - 17 років, середній вік - 12,2 року. Хлопчиків - 8 (33,3 %), дівчаток - 16 (66,7 %). Тривалість захворювання - 1 - 97 міс, у середньому - 13,2 міс. Основні скарги: збільшення маси тіла, підвищення артеріального тиску, гірсутизм, порушення статевого дозрівання, болі в черевній порожнині. Злоякісні пухлини: адренокортикальний рак - 12,5 %, гангліонейробластома - 12,5 %, феохромобластома - 4,2 % (усього - 29,1 %). Пухлин з коркового шару було 25,0 %, з мозкового шару - 12,6 %. Частка інших утворень - 33,3 %. Проаналізовано віддалені результати. В 6 випадках (період спостереження - до 10 років) був відсутній рецидив захворювання. Додаткове лікування у вигляді променевої та поліхіміотерапії не проводили. Лапароскопічно прооперовано 79,1 % пацієнтів, у решти проведено люмботомію з адреналектомією. Відзначено тенденцію до більшого розміру злоякісних пухлин (4 - 17 см, у середньому - 8,0 см) у порівнянні з доброякісними (1 - 11 см, у середньому - 4,3 см). У 58,0 % випадків пухлини не мали гормональної активності. Для профілактики розвитку надниркової недостатності визначали рівень кортизолу в крові на 3 - 5-й день після операції. Призначення замісної терапії потребували 29,0 % пацієнтів. Описано два випадки пухлин наднирників у дітей однієї біологічної родини. Висновки: частота новоутворень НЗ у дітей у структурі операцій з приводу патології НЗ становила 2,4 %. На частку злоякісних новоутворень НЗ у дітей припадало 29,1 %. Злоякісні пухлини НЗ не мають чіткої кореляції з віком. Наявність клінічних виявів, пов'язаних з гормональною активністю, надає змогу запідозрити новоутворення НЗ. У 42,0 % випадків - це гормонально активні пухлини. Однак відсутність змін не заперечує можливості пухлинного процесу. У 25,0 % обстежених хвороба перебігала без клінічних виявів.

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначення економічної та біоенергетичної ефективності біоорганічного добрива на основі дигестату, з урахуванням вартості основних елементів живлення. Наведено розрахунки економічних показників досліджуваних елементів технології вирощування кукурудзи на зерно й овочевих культур в Україні, які свідчать про те, що вирощування даних культур економічно вигідне в усіх варіантах. Дослідженням встановлено, що підвищення економічної ефективності виробництва кукурудзи на зерно й овочевих культур при застосуванні різних норм внесення добрив досягається завдяки вагомішому позитивному впливу зростання урожайності порівняно з додатковими витратами, пов'язаними із застосуванням даних агротехнічних заходів, при цьому додаткові витрати, зумовлені застосуванням добрив, багатократно окупаються. Доведено, що застосування мінеральних добрив та їх поєднання з високими нормами біоорганічного добрива (дигестату) під кукурудзу й овочеві культури сприяє підвищенню врожайності, а енергетична ефективність даного добрива досить висока, що свідчить про енергоощадність досліджуваної технології вирощування культур. Норми добрив доцільно застосовувати такі, за яких можна отримати найбільшу енерговіддачу при оптимальних витратах, забезпечивши дотримання пріоритетної політики енергозбереження в аграрному виробництві. Набули подальшого розвитку теоретичні та практичні положення щодо екологічної проблеми (утилізації відходів тваринництва, зокрема свинокомплексів), енергетичної проблеми (виробництво біогазу в біогазовій станції) та агрономічної проблеми (отримання органічного добрива), що забезпечує збільшення урожайності та покращення якості продукції сільськогосподарських та овочевих культур, тобто дає можливість отримувати високоякісну продукцію рослинництва й овочівництва при утилізації відходів тваринництва. Запропонований підхід до економічної оцінки технологій вирощування кукурудзи на зерно та столових коренеплодів залежно від системи внесення добрив дає можливість підвищити рівень продуктивності сільськогосподарських та овочевих культур за умови ефективного використання біоорганічних добрив у сучасних умовах різкого зростання вартості мінеральних добрив. Разом із цим визначено енергетичну ефективність вирощування кукурудзи на зерно та столових коренеплодів залежно від системи удобрення, що дозволить збільшити урожайність культур за відсутності зростання витрат на добрива.

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку ефективних методів діагностики та лікування медулярного раку щитоподібної залози (РЩЗ). Базальний кальцитонін є біомаркером, що визначає як факт наявності даного захворювання, так і рівень метастазування. Однак надпорогові рівні кальцитоніну мають невисоку прогностичну цінність позитивного результату. Мета дослідження - проаналізувати значущість додаткових факторів (окрім кальцитоніну) у прогнозуванні метастазування медулярного РЩЗ: віку, статі, фокальності пухлини, розміру (сумарного розміру) пухлини. Ретроспективний моноцентровий аналіз було проведено за результатами лікування 194 пацієнтів з медулярним РЩЗ. У дослідженні брали участь 143 пацієнти з первинними формами даного захворювання. Необхідні характеристики пухлини оцінювалися у післяопераційному періоді на основі патоморфологічного дослідження. Зв'язку між віком та метастазуванням виявлено не було, але показано наявність зв'язку середньої сили між статтю та метастазуванням. При цьому співвідношення шансів виявлення метастазів у пацієнтів чоловічої статі оцінюється як 3 : 1. Доведено, що за наявності мультифокальності пухлини ступінь виявлення метастазів зростає. При співвідношенні шансів, що дорівнює 2,368, фактор мультифокальності виявляє слабкий, але статистично значущий зв'язок з наявністю метастазів. Загальний розмір пухлини має зв'язок з метастазуванням. Більше половини (54,5 %) випадків спостерігаються у діапазоні розмірів пухлин, менших від обраного порогу відсікання, причому кількість випадків метастазування становить 16,7 %. Натомість доля випадків перевищення порогу відсікання (Cut-off = 1,9 см; AUC = 0,703, Se = 0,745, Sp = 0,680) становить 45,5 %, а метастазування спостерігається у 53,8 % хворих з цього діапазону. Висновки: зв'язку віку та метастазування не виявлено. Чоловіча стать є фактором ризику метастазування. Мультифокальність є фактором ризику метастазування зі слабким зв'язком. Загальний розмір пухлини має зв'язок з метастазуванням середньої сили.

Рак щитоподібної залози (РЩЗ) посідає 9-те місце в світі за рівнем захворюваності. У 2020 р. у світі зареєстровано 586 тис. випадків РЩЗ. Рівень захворюваності серед жінок становить 10,1 на 100 тис. населення, серед чоловіків - 3,1 на 100 тис. населення. В Україні у 2019 р. стандартизований показник захворюваності на РЩЗ (світовий стандарт) становив 6,9 на 100 тис. населення (2,8 - серед чоловіків, 10,5 - серед жінок). У структурі захворюваності на злоякісні новоутворення РЩЗ посідає перше місце серед жінок віком 18 - 29 років (19,9 %), четверте місце - серед чоловіків віком 18 - 29 років (8,3 %), а також серед жінок віком 30 - 54 роки (8,1 %). Останніх 40 років у більшості країн спостерігається зростання рівня захворюваності на РЩЗ (зокрема на папілярний рак щитоподібної залози (ПРЩЗ)), що пояснюють різними чинниками, наприклад, надмірною діагностикою, зміною поширеності модифікованих чинників ризику. В Україні за період з 1989 до 2012 рр. рівень захворюваності на РЩЗ серед чоловіків зріс на 115 %, серед жінок - на 137 %, щорічний приріст захворюваності на РЩЗ для чоловіків і жінок становив 5 та 6 % відповідно. Мультифокальність при ПРЩЗ є характерною ознакою, що набагато частіше трапляється в дитячому віці, ніж у дорослих, але кількість досліджень у дітей обмежена, що пов'язують з меншою поширеністю захворювання у дітей. Дані досліджень щодо чинників прогнозування мультифокальності та її ролі у впливі на рецидив, персистенцію і виживаність пацієнтів з ПРЩЗ суперечливі як у дорослих, так і у дітей. Серед чинників ризику мультифокальності менша кількість суперечок стосується зв'язків з метастазуванням у лімфатичні вузли, опроміненням в анамнезі, дитячим віком, а для двобічності - з мультифокальністю первинної частки та наявністю контралатеральних доброякісних вузлів (у дорослих). Інші чинники як предиктори мультифокальності мають суперечливе значення та варті уваги у подальших дослідженнях. Визначення надійних предикторів мультифокальності, особливо за допомогою аналізу доопераційних даних, а також стратифікація ризику мультифокальності нададуть змогу полегшити складний процес прийняття рішень для правильної тактики лікування дітей і дорослих з ПРЩЗ.

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452-4

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452-36

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Сучасний етап розвитку медицини потребує мультидисциплінарного підходу до вивчення впливу лікування на життя людини. Соціальні аспекти мають важливе значення, адже метою лікування є збереження та/або поліпшення якості життя. Тому дедалі частіше у світовій медичній літературі використовують термін "якість життя". Об'єктивізація цього показника і адаптація його у практичній медицині є пріоритетним завданням. Вперше поняття "якість життя" згадано у науковій літературі в 1958 р. У подальшому це поняття одержало розвиток у дослідженні, проведеному групою вчених Массачусетського технологічного інституту під керівництвом проф. Р. Бауера у 1966 р. Це дослідження поклало початок вивченню якості життя. У 1996 р. ВООЗ надало визначення якості життя і це сприйняття індивідуумами свого положення в житті в контексті культури та системи цінностей того середовища, в якому вони живуть, у нерозривному зв'язку з їх цілями, очікуваннями, стандартами і турботами. Метою вивчення якості життя у медичному аспекті була необхідність впровадження протоколів лікування та стандартизації медичної допомоги. Важливим критерієм оцінки якості лікування є порівняння зміни якості життя хворого до та після використання певного медичного протоколу. Основний метод вивчення змін якості життя хворого - використання спеціальних опитувальників. Найпоширенішими опитувальниками загального призначення для оцінки змін у якості життя є SF-36, WHOQoL-100, Sickness Impact Profile, Nottingham Health Profile, EuroQoL-5D, EORTC QLQ-C30. В Україні не існує власного опитувальника загального чи спеціалізованого призначення, але використовують переклади основних опитувальників, наприклад, SF-36 і EORTC QLQ-C30. Розробка власного опитувальника, який би повністю відповідав нормативам MAPI Research Institute, потребує проведення багатоцентрового мультидисциплінарного дослідження. Вивчення змін якості життя є невід'ємною частиною комплексного аналізу нових методів діагностики, лікування та профілактики захворювань. Аналіз змін якості життя за використання різних підходів до лікування можливий за умов використання опитувальників загального та спеціального призначення і наявних клінічних даних. Застосування розширеної статистичної обробки анкетування надає змогу підвищити достовірність дослідження. Існує потреба в розробці власних спеціалізованих адаптованих нозологічних опитувальників для аналізу якості життя. Оцінка якості життя має стати одним із основних критеріїв ефективності надання медичної допомоги, а також самостійним показником стану пацієнтів під час проведення медико-соціальної експертизи, визначення прогнозу, тактики лікування, розробки реабілітаційних програм.

На частку медулярного раку щитоподібної залози (МРЩЗ) припадає 5 - 10 % від усіх випадків раку щитоподібної залози. Більшість випадків (75 %) мають спорадичний характер, однак частка пацієнтів з МРЩЗ та синдромом сімейної схильності є найвищою серед хворих з будь-яким синдромом спадкового раку (близько 25 %), і цю можливість слід ураховувати під час оцінки пацієнта з МРЩЗ. Наведено клінічне спостереження сімейного МРЩЗ. Висвітлено діагностичні критерії захворювання, розглянуто молекулярно-генетичні аспекти, визначення тактики лікування та подальшого спостереження. Випадок ілюструє здатність геномного профілювання виявити молекулярно-генетичні рушії захворювання та забезпечити належну діагностику і лікування сімейних форм МРЩЗ. У разі планування профілактичної тиреоїдектомії рекомендовано орієнтуватися на стратифікацію рівня мутацій гена RET і терміни проведення профілактичної тиреоїдектомії, запропоновані Американською тиреоїдною асоціацією. Впровадження в клінічну практику молекулярно-генетичного дослідження з метою діагностики МРЩЗ надає змогу об'єктивізувати генетичну лінію захворювання у біологічної родини. У пацієнтки виявлено патогенну термінальну місенс-мутацію с. 2304 G>>Т (p.E768D, CM020961) у гетерозиготному стані, яка належить до помірного ризику агресивності МРЩЗ. Молекулярно-генетичне дослідження також було проведено біологічній дитині пацієнтки - дівчинці віком 4 років. Виявлено патогенну мутацію в гені CHEK2 c.47OT>>C (p.lle 157Thr) у гетерозиготному стані. Ця мутація підвищує ризик розвитку раку молочної залози в 2 - 3 рази, за наявності сімейного онкологічного анамнезу - в 4 - 5 разів. Окрім того, наявність цієї мутації підвищує ризик розвитку інших типів раку: раку шлунка, кішківника, простати, щитоподібної залози тощо. Своєчасно встановлений діагноз МРЩЗ надає змогу призначити адекватне лікування на етапі доклінічних виявів захворювання, що може значно поліпшити якість і тривалість життя.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.261.2 + Р457.24-387 + Р415.130.23-52

Рубрики:

Хірургічна патологія щитовидної залози

Прийоми і методи оперативних втручань на шиї. Топографічна анатомія шиї

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено аспекти вирішення питань диференційної діагностики больового синдрому в грудній клітці. Зазначено, що його причиною можуть бути хвороби серцево-судинної системи, легень, шлунково-кишкового тракту, хребта, м'язів і фасцій. Детально описано підходи до аналізу скарг, анамнезу, даних об'єктивного обстеження, а також розглянуто сучасні лабораторні та інструментальні методи діагностики, які сприяють правильній і швидкій верифікації діагнозу. Наведено класифікацію причин болю в грудній клітці (торакалгій). Особливу увагу приділено діагностиці захворювань, які можуть закінчитися летально. Виявлено труднощі диференційної діагностики захворювань, які супроводжуються болем у грудній клітці. Висвітлено результати наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, а також використано скромний досвід автора, як практикуючого лікаря.

Ураження поворотного гортанного нерва у хірургії щитоподібної залози є дуже небезпечним ускладненням. Лікарю-оториноларингологу, особливо первинної ланки, слід своєчасно призначити адекватне лікування, яке залежить від форми ураження нерва (транзиторна, перманентна), тобто проаналізувати можливий прогноз захворювання. Проведено небагато досліджень прогнозування розвитку захворювання за ураження поворотного гортанного нерва. Одним із найбільш сучасних та інформативних методів є електроміографія гортані із застосуванням голкових електродів, але, незважаючи на достатню кількість пацієнтів з цією патологією, в більшості медичних закладів України його не використовують з огляду на технічні труднощі виконання, інвазивність і складність інтерпретації результатів. Мета роботи - проаналізувати ларингоскопічні показники у випадку парезів і паралічів гортані в хірургії щитоподібної залози та визначити найбільш значущі з них, які в сукупності можуть бути прогностичними критеріями відсутності відновлення рухливості (паралічу) гортані. У 2018 - 2021 рр. проведено одноцентрове проспективне дослідження 164 пацієнтів з післяопераційним порушенням руху гортані, яких було розподілено на дві групи: з паралічем гортані (n = 33) та парезом гортані (n = 131). Усім пацієнтам проведено фоніатричний огляд. Виділено загальні ознаки (вік, кратність операції, обсяг оперативного втручання) та 18 ларингоскопічних ознак, кожна з яких мала від двох до семи градацій, для зручності закодованих за допомогою цифр та за можливості розташованих у порядку збільшення тяжкості стану. Одержані результати оброблено за допомогою кутового перетворення Фішера. Серед 18 ларингоскопічних і загальних ознак виділено 10 основних (предикторів), які впливають на наявність паралічу гортані: елементи рухливості паралізованої голосової складки (ГС) (відсутні), флотація іпаралізованоїі ГС (незначна та виразна), рухливість черпакуватого хряща (відсутня), змикання ГС (повне незмикання), синхронність коливань ГС (відсутність руху паралізованої ГС), обмеження руху паралізованої ГС (відсутнє (ГС нерухома)), рівень розташування ГС у вертикальній площині (не на одному рівні), натягнутість медіанного краю ГС (увігнутий), вік пацієнта >> 45 років, положення нерухомої ГС (медіанне та інтермедіанне). Математичний аналіз показав, що жодна окрема ларингоскопічна ознака не може бути використана як самостійний критерій для оцінки прогнозу відновлення рухливості гортані. Висновки: прогностичні ларингоскопічні ознаки за ураження поворотного гортанного нерва в хірургії щитоподібної залози надають змогу створити прогностичну модель відсутності відновлення рухливості гортані, що має важливе значення для призначення своєчасного адекватного лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452-59

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На прикладі клінічного випадку розглянуто питання діагностики та хірургічного лікування внутрішньогрудного зоба з урахуванням мультидисциплінарного підходу до даної проблеми. Лікування таких пацієнтів здійснюють торакальні та ендокринні хірурги, що надає змогу у повному обсязі та безпечно виконати оперативне втручання. Внутрішньогрудний зоб, частота якого серед усіх пухлин середостіння становить 16 - 37 %, оперують торакальні хірурги. Натомість шийна частина зоба залишається поза увагою, що призводить до повторних операцій. Внутрішньогрудний компонент зоба, який спостерігають в 0,1 - 0,5 % пацієнтів серед усіх прооперованих із зобом, залишається непоміченим ендокринними хірургами, що також призводить до повторних операцій. В описаному клінічному випадку діагноз внутрішньогрудного зоба встановлено пацієнтці 1956 р.н. на основі результатів комп'ютерної томографії (КТ) шиї та органів грудної клітки з контрастуванням, після того, як загруднинний компонент щитоподібної залози (ЩЗ) було запідозрено за даними ультразвукового дослідження (УЗД). Прийнято рішення про виконання операції за участю ендокринних та торакального хірургів. У хірургічному відділенні УНПЦЕХ було проведено цервіко-стернотомію та екстрафасціальну тиреоїдектомію з видаленням загруднинного компонента зоба. Шийну частину ЩЗ видалено трансцервікально, доступом за Кохером, загруднинний компонент - стернотомічним доступом. За найменших підозр за даними УЗД про загруднинне поширення зоба КТ є методом вибору за відсутності клінічної картини компресії та деформації органів середостіння. Комплексний мультидисциплінарний підхід до лікування хворих з шийно-медіастинальною формою зоба надає змогу у повному обсязі і безпечно виконати оперативне втручання з найнижчим ризиком післяопераційних ускладнень.