Розглянуто освітню, наукову та туристично-краєзнавчу діяльність доктора географічних наук, професора О. О. Бейдика. Висвітлено основні складові його наукових здобутків, викладання у системі вищої освіти, краєзнавчих пошуків і розвідок, активній участі у подорожуваннях, створенні вітчизняного туристично-екскурсійного продукту. Публікацію логічно структуровано за етапами життя О. О. Бейдика: родовід, дитинство та юнацькі роки, студіювання в університеті, шкільництво, зацікавлення краєзнавством, залучення до краєзнавчого руху, започаткування краєзнавчих досліджень, вибір і реалізація освітньо-науково-дослідницької траєкторії, професійні здобутки та життєві досягнення, пізнавальні інтереси та вподобання. У процесі підготовки активно залучалися матеріали домашнього архіву вченого, контент перших номерів журналу "Краєзнавство" (1927 р.), сучасної періодики, спогади наставників, колег, друзів, власні роздуми дослідника. Розглянуто багатолітні дружні стосунки, ділові контакти та творче спілкування з О. О. Бейдиком, що мали місце під час науково-практичних заходів, у наукових проєктах, краєзнавчих експедиціях, подорожах, походах, екскурсіях. Неупереджений аналіз професійного та життєвого шляху ювіляра дозволяє авторам стверджувати, що він цілком справедливо посідає одне з чільних місць у сучасній когорті визнаних вітчизняних учених-географів, освітян, країно- та краєзнавців, туризмологів, екскурсознавців, мандрівників.

У виданні зібрано, систематизовано і розглянуто 4387 найуживаніших словниково-довідкових матеріалів із понятійно- термінологічного апарату геоботаніки, що має важливе інформаційне та науково-дидактичне значення. Автори даного видання поряд із геоботанічними термінами наводять також цілий ряд термінів, які використовуються спорідненими науками - флористикою, систематикою, біоморфологією, мікологією, гідробіологією, екологією, географією, геоморфологією, ландшафтознавством, ґрунтознавством, охороною природи, деякими сільськогосподарськими та лісівничими науками. Для синонімів термінів наведено зміст лише головного. Окремі терміни ілюструються схемами, таблицями, формулами.

Уперше зібрано систематизовані відомості про представленість на природно-заповідному фонді Українських Карпат раритетних природних (in situ) і культивованих (ex situ, in vivo) видів деревних рослин і дендроценозів, які мають офіційний статус усіх рангів охорони (міжнародного, загальнодержавного, регіонального). Для означеного природно-географічного регіону подано конспект заповідних вікових дерев і чагарників. Визначено репрезентативність адміністративних регіонів, об'єктів і категорій природно-заповідного фонду. Наведено рейтинговий список об'єктів природно-заповідного фонду за кількістю раритетного дендрорізноманіття, а також покажчик ступеня раритетності видів деревних рослин.

Розглянуто теоретико-методологічні засади науки краєзнавство і характеристику етапів його історичного розвитку. Розкрито внесок видатних постатей у формування наукової галузі, специфіку джерельної бази краєзнавства, подано загальну характеристику країв України. Висвітлено природу та історію краю як предмет краєзнавчих досліджень, визначено роль науково-освітніх, культурних, музейних, пам'яткоохоронних та туристичних закладів у розвитку краєзнавства.

Представлено результати комплексних досліджень дендрофлори штучних об'єктів природно-заповідного фонду Рівненської області. Розглянуто структуру мережі штучних заповідних парків та виокремлено напрями їх досліджень. Виконано повний структурний аналіз дендрофлори (446 видів) й оцінено її внутрішньорегіональні та позарегіональні кореляційні зв’язки з іншими локальними дендрофлорами. Установлено стан репрезентативності видів деревних рослин, у тому числі вікових дерев, з’ясовано їх роль у ландшафтному фітоценодизайні. Означено аспекти акліматизації субтропічних хвойних дендрораритетів у регіоні досліджень та Україні. Здійснено естетичну оцінку елементів паркового середовища та систематизовано охоронні види деревних рослин.

Роботу присвячено 35-річчю виходу в світ першого видання Зеленої книги України, яке стало помітною подією в 100-річній історії наукової діяльності Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, у стінах якого було розроблено ідеологію та науково-методологічні засади її створення. Підведено підсумки історії функціонування Зеленої книги України, висвітлено передумови формування ідей охорони фітоценотичної різноманітності. Наголошено на проблемних і дискусійних питаннях ведення Зеленої книги та окреслено завдання на майбутнє. Проаналізовано методологічні підходи до розв'язання проблеми охорони природних об'єктів. Наголошено, що вирішення проблем охорони біорізноманіття базується на популяційно-видовому і екосистемному підходах, а основною формою охорони рослинного світу є організація збереження рослинних угруповань, які виступають фітоценотичною матрицею поширення ценопопуляцій рослин. Висвітлено втілення наукових засад Зеленої книги України в прийнятих законодавчих і нормативно-правових документах України. Проведено критичний аналіз синтаксономічного складу чинного раритетного фітоценофонду України та визначено 983 асоціації 104 формацій, які будуть взяті за основу нового видання Зеленої книги України. Авторами запропоновано спрямувати наукові дискусії не на інтеграційні процеси, як це відбувається тепер, а на одержання ефективних шляхів розв'язання проблеми синтаксономічної охорони. Відзначенг важливість популяризації Зеленої книги України серед широких верств населення, громадських організацій та на міжнародних екологічних форумах.

У монографії висвітлено інформацію щодо організації охорони лісів від пожеж в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, протипожежного впорядкування її території, розроблення методики прогнозування дозових навантажень на задіяний на гасінні природних пожеж персонал, обґрунтування створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, концепції та технології відтворення лісів у зоні відчуження, енергетичної та вуглецедепонувальної функції лісових фітоценозів зони відчуження та використання даних дистанційного зондування Землі в системі моніторингу лісових пожеж. Рекомендовано протипожежні заходи на території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Наведено основні закономірності будови та динаміки природних й антропічних фітоценозів, їхню класифікацію, а також фітоценотичне різноманіття України в поєднанні із впливом природних і антропічних чинників.

Відмічено, що серед багатьох природоохоронних проблем пріоритетною залишається збереження фітоценофонду як функціональної основи біосфери, і, насамперед, раритетного фітоценофонду. Встановлено, що стан раритетних рослинних угруповань України за останні кілька десятиліть суттєво змінився. За результатами багаторічних досліджень та аналізу літератури намічено основні тенденції змін раритетних фітоценозів внаслідок господарської діяльності. Виділено 3 основні групи наслідків трансформування раритетних фітоценозів у похідні угруповання в межах: тієї ж автохтонної корінної формації; іншої формації того ж типу рослинності; іншої формації іншого типу рослинності. Для кожної групи наведено головні чинники загроз і приклади змін раритетних угруповань основних типів рослинності України. Охарактеризовано природні зміни раритетних угруповань лісової, степової, лучної та болотної рослинності. У цьому контексті розглянуто зміни раритетної рослинності й формування іншої за характером рослинності внаслідок резерватогенних сукцесій на природнозаповідних територіях за умов заповідного режиму. Наголошено, шо збереження раритетної фітоценотичної різноманітності потребує переходу до застосування системи превентивних і прямих способів і режимів збереження залежно від типу рослинності та гомеостазу угруповань. Запропоновано внесення змін до низки природоохоронних документів стосовно використання різних форм режимів збереження у природозаповідних об'єктах суворої охорони, які доцільно застосовувати як регуляторні заходи до природних екосистем з ознаками резерватогенної деструкції та прогресуючими втратами зонального фітоценотичного та біотичного різноманіття.

Представлено результати інвентаризаційних досліджень раритетних дендросозоекзотів природно-заповідного фонду зони широколистяних лісів України. Розглянуто історію досліджень дендросозоекзотів і становлення мережі штучних заповідних парків. Здійснено структурний флористичний аналіз видового складу дендросозоекзотів, проаналізовано стан репрезентативності видів рослин, у тому числі вікових дерев. З'ясовано роль дендросозоекзотів у ландшафтному фітоценодизайні.

У зв'язку з антропічними змінами рослинного покриву акцентовано увагу на актуальності аутфітосозологічних досліджень хвойних рослин Українських Карпат. Актуальним для України є збереження і збагачення in situ та ex situ одного із раритетних видів деревних рослин Європи - Pinus cembra. Описано його сучасний, достатньо високий рівень репрезентованості заповідання в Україні. В аспекті категоріальної та об'єктної репрезентативності природні місцезнаходження P. cembra охороняються в межах 25 об'єктів ПЗФ, а штучні насадження - у межах 71 об'єкта, які загалом належать до 10 категорій. Мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду збереження виду складають 2 біосферні заповідники, 1 природний заповідник, 6 національних природних парків, 1 регіональний ландшафтний парк, 8 заказників, з яких 5 ботанічних, 13 ботанічних пам'яток природи, 7 заповідних урочищ, 14 ботанічних садів, 16 дендрологічних парків та 21 парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва. Найбільші площі фітоценозів P. cembra сконцентровані у природному заповіднику "Горгани" (539 га). У результаті інвентаризаційних досліджень уточнено межі культигенного ареалу цього виду в Україні. Закономірним явищем є широке культивування рослин у Карпатській гірській країні (20 об'єктів). Близькими й достатньо придатними за екоумовами для культивування Pinus cembra є лісостепова зона України (14 об'єктів) і зона широколистяних лісів України (16 об'єктів). Найменше штучних охоронних об'єктів виявлено у зоні мішаних лісів (4) та степовій зоні України (6). Найбільшу кількість заповідних природних (16) і штучних (11) об'єктів цього виду зареєстровано в Івано-Франківській області. У штучних умовах виявлено рослини віком близько 250 років.

Відмічено, що серед багатьох природоохоронних проблем пріоритетною залишається збереження фітоценофонду як функціональної основи біосфери, і, насамперед, раритетного фітоценофонду. Встановлено, що стан раритетних рослинних угруповань України за останні кілька десятиліть суттєво змінився. За результатами багаторічних досліджень та аналізу літератури намічено основні тенденції змін раритетних фітоценозів внаслідок господарської діяльності. Виділено 3 основні групи наслідків трансформування раритетних фітоценозів у похідні угруповання в межах: тієї ж автохтонної корінної формації; іншої формації того ж типу рослинності; іншої формації іншого типу рослинності. Для кожної групи наведено головні чинники загроз і приклади змін раритетних угруповань основних типів рослинності України. Охарактеризовано природні зміни раритетних угруповань лісової, степової, лучної та болотної рослинності. У цьому контексті розглянуто зміни раритетної рослинності й формування іншої за характером рослинності внаслідок резерватогенних сукцесій на природнозаповідних територіях за умов заповідного режиму. Наголошено, шо збереження раритетної фітоценотичної різноманітності потребує переходу до застосування системи превентивних і прямих способів і режимів збереження залежно від типу рослинності та гомеостазу угруповань. Запропоновано внесення змін до низки природоохоронних документів стосовно використання різних форм режимів збереження у природозаповідних об'єктах суворої охорони, які доцільно застосовувати як регуляторні заходи до природних екосистем з ознаками резерватогенної деструкції та прогресуючими втратами зонального фітоценотичного та біотичного різноманіття.

20 липня 2018 р. знаному історику, відомому краєзнавцю, авторитетному туризмологу Олені Іллівні Луговій виповнилося 90 років. Усе її творче життя було присвячено самовідданому служінню історичній науці, краєзнавчому руху та вітчизняній туристично-екскурсійній справі.

Визначено видовий склад (2982 види) декоративних рослин, які подано в контексті їх аутфітосозологічного значення та поширення в межах окремих фізико-географічних провінцій і гірських регіонів України. Для кожного виду рослин за сучасними фітонімічними зразками наведено українську та латинську назви, належність його до родини, класу та відділу рослинного світу. Висвітлено історію культивування декоративних фітоавтохтонів України. Наведено алфавітні покажчики назв видів рослин і їх родин.

Висвітлено системні засади охорони фіторізноманіття, розвитку інтродукційної дендросозології та охарактеризовано мережу природно-заповідного фонду Українського Полісся. Комплексно та структурно проаналізовано заповідну дендросозофлору, яка складена автохтонними та екзотичними видами деревних рослин усіх біоморф, які мають офіційний статус міжнародного, загальнодержавного та регіонального рангів охорони. Розглянуто видову, категоріальну та регіональну репрезентативність заповідної дендросозофлори, у тім числі й вікових дерев. Надано оцінку декоративності дендросозофітів та виокремлено аспекти їх участі в конструюванні фітоценокомпозицій.

Розглянуто основні напрямки організації верхніх поверхів багатоквартирних будинків (БКБ) і перспективи для міста за умови реконструкції дахових поверхів. На підставі аналізу сучасних тенденцій вирішення верхніх поверхів БКБ, здійснених натурних обстежень, фотофіксацій у різних містах України та Європи надано рекомендації щодо функціонально різноманітного вирішення верхніх поверхів.

Уперше зібрано систематизовані сучасні відомості про кількісний і якісний таксономічний склад дендроекзотів \i ex situ \i0 України в обсязі відділів, родин, родів, видів, рідше підвидів, варіантів та гібридів, які звірені з основними міжнародними таксономічними системами. Для більшості таксонів подано латинські й українські синоніми, а для окремих вказано належність їх до "червоних списків" міжнародного значення. Наведено словник прикметникових видових назв дендроекзотів.

Лечение остеохондроза остается одной из актуальных проблем в терапии дегенеративно-дистрофических заболеваний опорно-двигательного аппарата. В клинических исследованиях показано, что остеохондроз - болезнь всего организма и, соответственно, проблема междисциплинарная, актуальная как для неврологов, так и для ортопедов и врачей общей практики. Представлен краткий обзор клинических исследований, демонстрирующих актуальность применения биорегуляционного подхода, препарата дискус композитум и других комплексных биорегуляционных препаратов (КБП). Особенность КБП - содержание сверхмалых доз (low dose, very-low dose antigen) действующих веществ, которые способствуют восстановлению процессов саморегуляции и детоксикации в организме, активизации процессов метаболизма и регенерации/репарации. Биорегуляционное действие КБП дополняет действие других лекарственных средств, хорошо сочетается с ними. Так как сверхмалые дозы не метаболизируются в организме, у КБП отсутствует фармакокинетика: они не требуют дополнительных затрат энергии и не оказывают фармакологическую нагрузку на организм. Также их применение актуально в тех случаях, когда имеются противопоказания, побочные действия и риск развития осложнений при приеме препаратов других групп.

Одной из наиболее актуальных проблем современной педиатрии и неонатологии является потребность в лекарственных средствах (ЛС), которые, наряду с доказанной эффективностью, также будут максимально безопасны для растущего детского организма. Представлен обзор публикаций, посвященных клиническим исследованиям комплексных биорегуляционных препаратов (КБП) Вибуркол, Энгистол, Лимфомиозот, Лимфомиозот Н немецкой компании "Биологише Хайльмиттель Хеель ГмбХ" (далее - компании "Хеель"), которые широко применяются при заболеваниях детского возраста [1 - 3, 4 - 9, 11 - 26]. Научно-клинические исследования доказывают высокую эффективность названных препаратов, которая в ряде случаев сравнима с эффективностью других ЛС [4 - 8]. Одновременно указанные КБП обладают благоприятным профилем безопасности и хорошо переносятся детьми [4 - 9, 11 - 26].

Наголошено на тому, що охорона фітоценотичної різноманітності в Україні є невід'ємною частиною концепції збалансованого розвитку, національних програм з біорізноманітності як обов'язкового елементу державної екополітики. Підкреслено, що одна з основних форм збереження рослинного світу - це охорона рослинних угруповань. Необхідною умовою для цього є створення Зелених книг. У межах такого підходу розроблено Зелені книги для багатьох регіонів Східної Європи. В українській правовій базі статус Зеленої книги визначається декількома Законами України. Проте останнім часом у науковій літературі трапляються спроби критики "Зеленої книги України" та заміни синфітосозологічної концепції на оселищну. Аргументовано вказано на необхідність збереження живої природи в її різноманітних проявах. І наполягають на паралельному використанні для цього всіх інструментів.