Выявлены иммуногенетические маркеры чувствительности организма человека к радиационному воздействию низких доз. Освещены проблемы индивидуальной радиочувствительности и механизмы влияния низких доз ионизирующего облучения на организм человека. Представлены результаты исследований воздействия радиационного фактора на мембраны и функцию иммунокомпетентных клеток, состояние антипрооксидантного гомеостаза у здоровых лиц и у пациентов с различными заболеваниями, жителей Киева и проживающих на контролируемых по радиационному загрязнению регионов, а также условно "чистых" территорий Украины. Проанализировано участие генов системы HLA в программировании ряда гомеостатических реакций организма. Приведены данные о частоте встречаемости определенных HLA-антигенов у радиочувствительных и радиоустойчивых лиц. Разработаны иммуногенетические критерии для определения риска возникновения патологических изменений в организме при низких дозах радиационного воздействия.

Исследованы современные тенденции развития европейского налогообложения и новая парадигма налоговой политики в Украине и России. Рассмотрены методологические основы формирования и реализации налоговой политики социально-рыночного государства, закономерности построения налоговых систем европейских стран в условиях усиления интеграции. Показано, как страны - участницы Европейского Союза, используя налоговые инструменты, реагируют на современные вызовы социально-экономического развития. Определены основные направления налоговых реформ и трансформации стратегии и тактики налоговой политики Украины в контексте интеграции в Европейское Сообщество. Освещены в ретроспективе особенности налоговой политики России как стратегического соседа Европейского Союза.

Проаналізовано первинну та вторинну структури капсидних білків 23-х карлавірусів рослин. У результаті аналізу первинної структури за допомогою методу множинного вирівнювання виділено сім мотивів, три з яких є специфічними для капсидних білків карлавірусів. На підставі аналізу вторинної структури цих білків на основі множинного порівняння виявлено високий ступінь консервативності цієї структури у коровій і C-кінцевій областях, та її значну варіабельність в N-кінцевій області. Запропоновано загальну схему вторинної структури, яка характерна для капсидних білків карлавірусів рослин.

Індекс рубрикатора НБУВ: В379.222 + В379.4 + З854

Рубрики:

Дефекти напівпровідників

Фотоелектричні прилади.Фотоелементи

Шифр НБУВ: Ж24320 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Антигенну структуру декапептиду GPQPPQPPQP (10Р) вивчено за допомогою антисироваток, отриманих від трьох кролів, імунізованих кон'югатом декапептиду з гемоціаніном равлика (KLH-10P). Для визначення пептидспецифічних антитіл за допомогою непрямого імуноферментного аналізу (IФА) використовували кон'югати пептидів 10Р, 6Р (PGPQPP) і 4Р (РQPP) з овальбуміном. короткі синтетичні пептиди PQP, QPP, PQPP, PGPQPP використано як aнтигeни для кoнкуpeнтного aнaлізу. Показано, що антитіла до 10Р розрізняються за специфічністю до його коротких фрагментів. Трипептиди PQP і QPP розпізнавалися антитілами в конкурентному IФА. Ефективність взаємодії коротких пептидів із сироватковими антитілами зростала в залежності від довжини пептиду. У складі двох сироваток виявлено антитіла до глутарового альдегіду (ГА), який використовувався як зшивальний агент при кон'югації 10Р з носієм. Блокування у двох сироватках ГА-специфічних антитіл за допомогою гаптена Gly-ГА-Gly дозволило значно підвищити ефективність аналізу антитіл, які розпізнають короткі послідовності PQP і QPP.

Відомо, що механізм дії дифтерійного токсину (ДТ) запускається лише в тому разі, якщо його молекула потрапляє в ендосому з кислим середовищем після зв'язування на поверхні клітини зі специфічним рецептором HB-EGF - фактором росту, який зв'язує гепарин і нагадує епідермальний фактор росту. Висунуто гіпотезу, згідно з якою токсин може проникати у клітини не тільки через рецептори HB-EGF, а також через специфічні до нього імуноглобулінові рецептори В-лімфоцитів та шляхом неспецифічного поглинання фагоцитарними клітинами. На користь цього припущення свідчить той факт, що в цих випадках токсин потрапляє до ендосоми з необхідним для його активації кислим середовищем. Для перевірки цієї гіпотези було проведено порівняльні дослідження на нечутливих до ДТ мишах, у яких відсутній специфічний до токсину рецептор, і чутливих до токсину морських свинках. Вивчено вплив ДТ на життєздатність фагоцитів, а також В-лімфоцитів мишей і морських свинок, що мають імуноглобулінові рецептори різної специфічності. В-лімфоцити одержано від тварин, імунізованих контрольним антигеном - овальбуміном та рекомбінантним дифтерійним токсоїдом - ДТ без N-кінцевого фрагмента із 28-и амінокислотних залишків, який відповідає за токсичну дію. Результати досліджень дозволяють стверджувати, що ДТ проникає у фагоцити та специфічні до нього В-лімфоцити і вбиває їх навіть за відсутності класичного рецептора. Цей факт є свідченням потенційної здатності ДТ пригнічувати гуморальну імунну відповідь, спрямовану проти нього, та перешкоджати виконанню фагоцитами захисної функції в організмі.

Для вивчення специфічності антитіл до субодиниць дифтерійного токсину (ДТ) у хворих на дифтерію, носіїв токсигенних і нетоксигенних дифтерійних бактерій, хворих на інші захворювання верхніх дихальних шляхів та вакцинованих здорових дітей проведено SDS-електрофорез ДТ, попередньо розщеплений на субодиниці трипсином, та імуноблотинг. Обробку результатів проведено за допомогою створеної компьютерної програми, яка дозволяє знайти кількісне вираження інтенсивності забарвлення смужок в імуноблотингу. Одержані дані показали, що існують певні відмінності у специфічності антитіл до А- або В-субодиниці ДТ у хворих дітей з різним діагнозом. Так, у хворих на дифтерію в 57 % випадків переважали антитіла до А-субодиниці. А у всіх інших обстежених дітей з різним діагнозом, як правило, переважали антитіла до В-субодиниці. Оскільки антитіла до В-субодиниці блокують зв'язування ДТ із рецепторами клітин-мішеней, то вони відіграють вирішальну роль у запобіганні ушкодженню тканин токсином. Припущено, що різна специфічність антитіл хворих на дифтерію і носіїв дифтерійних бактерій, можливо, може визначати різницю в клінічній формі перебігу інфекції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*725.111.4

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ