Висвітлено окремі вікові періоди становлення національної самосвідомості. Розглянуто фактори, що впливають на вироблення основних орієнтирів особистості. За результатами проведеної практичної роботи визначено умови, необхідні для виховання національної самосвідомості у підлітків у позашкільних навчальних закладах. Проаналізовано невирішені питання у його здійсненні. Описано розроблену орієнтовну програму для позашкільних навчальних закладів за тематикою, спрямованою на формування національної самосвідомості. За результатами апробації розробленої програми у навчально-виховному процесі такого закладу зроблено висновок про підвищення в учнів рівня національної самосвідомості в експериментальній групі у порівнянні з контрольною.

Обгрунтовано теоретичні засади, розробку методичних підходів та практичних рекомендацій щодо формування та запровадження екологічного маркетингу продукції рослинництва. Визначено чинники, що сприяють становленню екологічного маркетингу у сільському господарстві. Удосконалено трактування змісту поняття "екологічний маркетинг продукції рослинництва". Розроблено механізм формування екологічного маркетингу рослинницької продукції, що забезпечує збереження довкілля, задоволення екологічних потреб споживачів та досягнення економічних цілей підприємства. Обгрунтовано методику визначення перспективних території щодо впровадження органічних технологій господарювання. Здійснено поділ потенційних споживачів екологічно безпечної продукції на сегменти, відповідно до яких розроблено пропозиції щодо використання інструментів екологічного маркетингу. Визначено можливі центри розміщення обслуговуючих заготівельно-збутових кооперативних об’єднань виробників органічної продукції рослинництва. Удосконалено методику оцінки відповідності рослинницької продукції вимогам екологічного маркетингу. Обгрунтовано організаційну модель створення та функціонування об’єднання виробників і споживачів екологічно безпечної продукції.

Висвітлено практичне забезпечення професійного розвитку фахівців з екологічного моніторингу. Розглянуто особливості організації навчання з екологічного моніторингу на основ міждисциплінарних підходів. Досліджено особливості структурно-функціональної моделі розвитку професійних компетентностей з моніторингу довкілля. Охарактеризовано формування відповідної компетенції, а саме базових знань з контролю стану довкілля та вимірювання основних його параметрів в обсязі, необхідному для вивчення професійних дисциплін та для використовування в обраній професії. Презентовано модель формування професійних компетентностей у викладачів екологічного спрямування на різних рівнях Національної рамки кваліфікації, у системі вищої та післядипломної освіти. Особливе значення набуває сьогодні, в період значного глобального погіршення якості довкілля та глобального потепління, визначення оперативних та довготривалих змін показників навколишнього середовища та прогнозування їх тенденцій в майбутньому.

Висвітлено навчально-методичні аспекти практичних занять з моніторингу довкілля. Розглянуто нормативно-правові аспекти функціонування державної системи моніторингу довкілля. Увагу приділено основним методам дослідження стану довкілля, особливостям організації моніторингу основних складових навколишнього природного середовища (атмосфери, гідросфери, літосфери) та видів галузевого моніторингу. Досліджено інформаційну взаємодію між суб’єктами моніторингу довкілля. Охарактеризовано використання найпростіших методів біоіндикації під час вивчення забруднювачів повітря. Проаналізовано моніторинг складових навколишнього природного середовища. Досліджено процес визначення завантаженості ділянки вулиці автомобільним транспортом та забруднення атмосфери автотранспортом. Оцінено якість атмосферного повітря. Визгачено особливі види моніторингу довкілля.

Розкрито окремі аспекти екологічного маркетингу. Досліджено питання вибору оптимальної системи збуту та сертифікація як частина політики підприємств. Встановлено, що продукція з відмінними екологічними характеристиками, при організації системи її дистрибуції досить часто потребує специфічних умов зберігання товару та дотримання певних правил при його збуті. Виявлено, що для того, щоб вибір каналів дистрибуції екологічно безпечної продукції був оптимальним, необхідно дотримуватись певного алгоритму дій. По-перше, доцільно мати чітко визначену мету організації каналу збут продукції. По-друге, сформулювати умови та обмеження, в рамках яких обирається певна система дистрибуції. По-третє, визначити, цій збуту та заходи щодо їх досягнення. Розроблений алгоритм забезпечить відповідність обраної системи екологічним, економічним та споживчим критеріям функціонування підприємства в рамках концепції екологічного маркетингу. У рамках концепції екологічного маркетингу, процедура сертифікації є засобом забезпечення підтвердження наявності у продукції чи діяльності підприємства відмінних екологічних характеристик, що є стрижнем товарної політики та декларуються у комунікаціях. Основна роль сертифікації у формуванні попиту та просуванні про-екологічної продукції полягає у поширенні інформації про певні характеристики продукції чи діяльності підприємства та підтвердження достовірності такої інформації. Дієвість сертифікації як інструменту екологічного маркетингу полягає у забезпеченні для споживачів та інших представників контактної аудиторії певних гарантій забезпечення того, що всі стадії виробництва (чи складові продукції) відповідають певним стандартам або вимогам, а також мінімізація ймовірності, що діяльність підприємства негативно впливатиме на довкілля.