Стаття присвячена концепції резильєнтності, яка походить від екологічних досліджень, але згодом була застосована до соціальних та економічних систем. Мета роботи - визначення змістовного наповнення поняття "резильєнтність" і виявлення ключових викликів резильєнтності української економіки у XXI ст. Досліджено сутність понять "резильєнтність", "резильєнтність економіки", існуючі підходи до їх тлумачення, відмінності від понять "стійкість" і "стабільність"; визначено та досліджено ключові ризики та шоки, що становили виклики резильєнтності української економіки у XXI ст. Визначено, що резильєнтність в економіці означає здатність системи до відновлення та адаптації після кризових, стресових ситуацій. Поняття резильєнтності відрізняється від стійкості та стабільності, акцентуючи увагу на постподієвій адаптації системи. Визначено два підходи до розуміння резильєнтності: перший зорієнтований на відновлення системи до рівноваги після кризових подій, а другий - на постійну адаптацію до змін. Ситуації в Україні, такі як світова фінансова криза 2008 р., російська агресія у 2014 р., пандемія COVID-19 та вторгнення росії у 2022 р., значно вплинули на економіку країни та підкреслили необхідність розвитку резильєнтних механізмів для забезпечення стійкості та відновлення після шокових подій. Обгрунтовано важливість розуміння та дослідження концепції резильєнтності для розвитку ефективних стратегій управління кризами та створення стійких економічних систем у змінних умовах. Імплементація досвіду та дослідження факторів резильєнтності інших країн, які стикалися з подібними викликами після воєнних конфліктів, може стати корисним для України для подолання кризи, забезпечення стабільності та зростання, а також збереження потенціалу для подальшого розвитку після завершення війни.

Останнім часом суттєво збільшується актуальність управління ризиками ІТ-проєктів, що пов'язано з їх бурхливим розвитком і високим рівнем невизначеності зовнішнього середовища. Мета дослідження - визначення особливостей управління ризиками ІТ-проєктів на основі сучасної теорії та практики проєктного менеджменту. Проаналізовано сутність поняття "ІТ-проєкт", а також визначено його особливості, до яких відносять: нестандартність життєвого циклу; рухливість і неоднозначність деяких напрямків в ІТ-сфері; високий рівень унікальності проєкту; залежність від інших ІТ-проєктів і технологій; низький рівень експертизи проєктів через унікальність технологій, на яких базується проєкт; високий рівень складності проєктів та невизначеності. Визначено сутність поняття "ризик ІТ-проєкту", охарактеризовано основні типи ризиків. Проаналізовано особливості використання методології PMBoK (Project Management Body of Knowledge) під час управління ризиками проєкту. Надано характеристику етапів управління ризиками в ІТ-проєктах на основі підходу PMBoK, що включають: планування ризиків; ідентифікацію ризиків; якісну та кількісну оцінку ризиків; планування стратегії реагування на ризики; моніторинг і контроль ризиків. Визначено, що управління ризиками ІТ-проєктів із застосуванням підходу PMBoK має значні недоліки, якщо використовується в умовах високого рівня невизначеності та новизни проєкту. Надано характеристику гнучкого управління ризиками ІТ-проєкту на основі методології Agile, що базується на ітеративному підході, постійній оцінці ризиків та розробці заходів щодо їх адаптації. Надано порівняльну характеристику підходів PMBoK і Agile до управління ризиками ІТ-проєктів: визначено їх сильні та слабкі сторони, сфери застосування. Зазначено, що вибір між підходами PMBoK і Agile має грунтуватися на конкретних потребах проєкту та організаційному контексті. PMBoK буде доцільним для крупних, тривалих проєктів, а також у ситуаціях, коли вирішальними є передбачуваність, дотримання плану, тоді як Agile найкраще підходить для інноваційних проєктів, що реалізуються в невизначеному чи динамічному середовищі та вимагають гнучкості, швидкої адаптації та орієнтованості на замовника. Значна кількість проєктних менеджерів в ІТ-сфері надають перевагу гібридному підходу, що поєднує сильні сторони обох методологій.

Дослідження перспективних напрямків розвитку IТ-сфери є дуже важливим не тільки для пошуку конкурентних переваг для керівників підприємств сфери IT, а й з причин впливу на інші сфери економічної діяльності, включаючи клієнтів, покупців, екосистему. Мета роботи - визначення перспективних напрямків розвитку IT-сфери у світі на основі дослідження тенденцій, що склалися, та прогнозування публікаційної та патентної активності дослідників. Методичною базою статті є: огляд літератури, аналіз загальних трендів розвитку IT-сфери, бібліометричний та патентний аналіз, а також графічний та статистичний аналіз. Пропонується загальний підхід до визначення перспективних напрямків розвитку IТ-сфери у світі, який, на відміну від наявних, носить комплексний характер. Досліджено основні тренди розвитку IТ-сфери на основі огляду літературних джерел і звітів технологічного розвитку галузі. Зокрема, проаналізовано Цикл хайпа для нових технологій компанії Gartner. Проаналізовано світові технологічні форсайти, зокрема країн ЄС, США, південної Кореї, Японії, що дозволило визначити найбільш ймовірні тренди у розвитку IТ-галузі у світі. Досліджено динаміку та структуру публікаційної активності науковців світу за тематикою "Комп'ютерні науки" за даними бібліометричних показників порталу SCImago Journal & Country Rank та опублікованих патентних заявок в галузі інформаційних технологій за даними Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WIPO). Проаналізовано зміни у структурі кількості публікацій та патентних заявок за період 1996 - 2020 рр. Визначено найбільш перспективні напрямки наукових досліджень у IТ- сфері. Угрупування отриманих результатів дозволило визначити перспективні напрямки розвитку IТ-сфери у світі, а саме: штучний інтелект, хмарні технології, технологія блокчейн, інформаційно-комунікаційні технології, великі дані, обчислювальна пам'ять, чат-боти, кібербезпека, розпізнавання мови, цифровий зв'язок, комп'ютерні мережі, IT-методи управління. Отримані результати дослідження можуть виступати основою для визначення пріоритетів наукового розвитку України в IТ-сфері.

Дослідження напрямів поліпшення якості бізнес-планів є дуже важливим, оскільки практика бізнес-планування висвітлює недоліки процесів планування та якості вітчизняних бізнес-планів. Дослідження недоліків, які знижують якість бізнес-планів, має теоретичне та практичне значення для підвищення якості бізнес-планування в цілому як процесу, та бізнес-плану як його результату. Від цього залежить підвищення рівня ведення бізнесу в Україні, його ефективності. Тому проблема забезпечення якості бізнес-планів відіграє важливу роль для внутрішніх процесів бізнесу та для інвестиційного спілкування з метою пошуку зовнішніх інвестицій для розвитку. Визначення перспективних напрямків поліпшення якості бізнес-планів та вимог щодо практики в цій сфері. Запропоновано загальний підхід до визначення перспективних напрямків на основі дослідження основних дефініцій, важливих для визначення категорії "якість бізнес-плану", виявлення факторів формування якості бізнес-планів, розкриття сутності та особливості методологічних засад формування якості бізнес-плану. Методичною базою статті є: огляд літератури, аналіз та оцінка практичних недоліків бізнес-планів з точки зору дотримання технології розробки й обгрунтування, що забезпечує якість документа. Визначено основні напрями поліпшення якості бізнес-планів, зокрема: дотримання технології розробки й обгрунтування; вдосконалення методичних рекомендацій на основі вивчення проблем практичного бізнес-планування; підготовка фахівців, які володіють методикою розробки бізнес-плану інвестиційного проєкту, обгрунтування управлінських рішень; розвиток планування на підприємствах.

Штучний інтелект (ШІ) належить до технологічних сфер, що швидко розвиваються та в майбутньому матимуть значні наслідки для національної безпеки та обороноздатності. Для багатьох країн світу ШІ став одним із ключових пріоритетів розвитку оборонного комплексу. Виявлено основні напрямки використання ШІ в забезпеченні обороноздатності країни. Методичною базою статті є: огляд літератури й аналіз загальних трендів розвитку технологій ШІ. Досліджено еволюцію ШІ, що дозволило визначити такі етапи: виникнення експертних систем; розвиток машинного та статистичного навчання; розвиток концепції та технології глибокого навчання і контекстної адаптації. Проаналізовано передбачення компанії Gartner щодо розвитку технологій ШІ та визначено, що в майбутньому зростатиме вплив методів глибокого навчання, нейроморфних обчислень, які моделюють нейронну структуру та роботу мозку людини; методів змагального машинного навчання, методів аналітики, відомих як "малі дані" та "широкі дані". Проаналізовано звіт "Science & Technology Trends 2020 - 2040" Організації НАТО з науки та технологій, який обгрунтовує важливість використання ШІ для розвитку військового потенціалу, формування стратегічних пріоритетів у сфері розвитку озброєння та прийняття політичних рішень. Визначено, що на формування та розвиток військового потенціалу очікується зростання впливу вбудованого ШІ в такі технології, як ядерні, аерокосмічні, кібернетичні технології, технології розробки нових матеріалів та біотехнології; віртуальна/доповнена реальність; квантові обчислення; дослідження матеріалів та ін. Визначено можливі напрямки використання ШІ в таких сферах, як: C4ISR, зброя та її ефективне використання, UxV, планування можливостей, CBRN, військова медицина, логістика, кібер- та інфопростір та ін. Визначено переваги від використання ШІ для розвитку обороноздатності країн світу та значні загрози, які потребують подальших досліджень технологій і методів ШІ та напрямків їх практичного використання у сфері оборони та захисту.

Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) підвищує свій вплив на всі сфери соціально-економічної діяльності, стимулює інноваційний розвиток і сприяє створенню нових робочих місць. Мета роботи - дослідження розвитку ІКТ- сфери в Україні за міжнародними індексами та рейтингами, а також визначення перспектив її розвитку. Методичну базу статті складають: огляд міжнародних індексів та рейтингів у ІКТ-сфері, графічний і статистичний аналіз. Розглянуто найбільш відомі міжнародні рейтинги та індекси, які характеризують рівень розвитку ІТ-сфери в країнах світу. Умовно їх поділено на ранні індекси, які відображали рівень розвитку ІКТ країн світу в цілому, та сучасні індекси, які більшою мірою відображають розвиток окремих напрямків ІТ-сфери країн світу. Ранні індекси, такі як Infostate (Orbicom) та ICTOI, включають себе інформацію щодо забезпеченості споживачів традиційними комунікаційними технологіями, тоді як ICTDI, DOI вже враховують вплив використання більш сучасних комунікаційних технологій - мережі Інтернет. Усі ранні індекси, що вимірюють рівень розвитку ІКТ країн світу, характеризують стан розвитку інфраструктури, використання та навичок ІКТ в Україні як середній, який має вдосконалюватися. Серед сучасних індексів розглянуто структуру індексів та динаміку значень на прикладі України: індекс мережевої готовності (NRI); Глобальний індекс зв'язку (GCI); індекс інклюзивного Інтернету (3І-іndex); Світовий рейтинг цифрової конкурентоспроможності IMD (WDCR); Глобальний індекс кібербезпеки (GCsI); Національний індекс кібербезпеки (NCSI); Глобальний індекс інновацій (GII); Глобальний індекс знань (GKI). Більшість із проаналізованих міжнародних рейтингів та індексів демонструють зміцнення позицій України на світовому ринку ІКТ у довоєнні роки. Маючи значний потенціал в ІКТ-сфері та підтримуючи її зростання, можна сподіватися на швидке її відновлення та подальший розвиток.

Мета роботи - поліпшити якість діагностики паравезикальних ускладнень у хворих із гострим холециститом (ГХ) за допомогою виявлення взаємозв'язку змін гістоструктури стінки жовчного міхура і даних його ехограм. З метою визначення виду паравезикальних ускладнень проведено порівняльний аналіз ехограм та результатів морфологічного дослідження стінки жовчного міхура у 520 хворих із ГХ. Морфологічне дослідження стінки жовчного міхура показало, що для гострого холециститу не завжди характерно збільшення розмірів жовчного міхура і товщини його стінки. Крім цього, неможливо визначити форму його запалення: флегмонозне, гангренозне або катаральне. За ультразвуковими критеріями встановлюють діагноз ГХ, а форму запалення визначає патоморфолог. У стінці жовчного міхура при довготривалому запальному процесі шляхом гістологічного дослідження виявлені склеротичні процеси з розростанням щільної сполучної тканини. Тому у хворих із ГХ на ехограмах стінка жовчного міхура може давати яскраво-білий сигнал з чіткими контурами, але при цьому об'єм жовчного міхура може бути незмінений або навіть зменшений. Це в певній мірі може впливати на вибір способу оперативного втручання. Крім цього, встановлені ультразвукові ознаки наявності паравезикального інфільтрату й абсцесу. Висновки: ехографічні зміни стінки жовчного міхура вказують на його запалення, але не дають можливості з'ясувати форму останнього. Об'єм жовчного міхура у хворих із ГХ може бути зменшеним, якщо запалення виникає на тлі хронічного рецидивуючого процесу. Стінка жовчного міхура на ехограмах дає яскраво-білий позитивний сигнал, якщо в її структурі переважає сполучна тканина та колагенові волокна.

Мета роботи - визначення сутності поняття "економічний потенціал" та аналіз існуючих методичних підходів до його оцінки, а також визначення особливостей використання економічного потенціалу країн світу під час формування їх воєнної могутності. Розглядає підходи різних авторів до визначення поняття "економічний потенціал". За допомогою методу порівняння визначено схожі та відмінні риси між наведеними тлумаченнями. Запропоновано авторське тлумачення поняття "економічний потенціал", який розглядається як наявні ресурси країни, що забезпечують досягнення максимально можливого обсягу виробництва воєнної продукції та продукції оборонно-промислового комплексу, який може бути використаний для підтримки та розвитку збройних сил країни, а також для всебічного забезпечення підготовки, запобігання та участі в різних типах воєнних конфліктів. Проаналізовано підходи до визначення структурних складових економічного потенціалу та методичні підходи до його оцінки. Проведений аналіз довів відсутність чіткого методичного підходу до оцінки економічного потенціалу, який може бути використаний для розвитку воєнної могутності країн світу. Визначено, що методичний підхід до оцінки економічного потенціалу країн світу, який спрямований на визначення можливостей країни протистояти та запобігати ймовірним війнам або воєнним конфліктам, має ураховувати ресурсну та науково-інноваційну готовність країни. Крім того, основна увага має приділятися можливості фінансового забезпечення країни протистояти та запобігати ймовірним війнам або воєнним конфліктам, а також формувати потенціал збройних сил, спроможний протистояти в умовах війни сильному противнику. Обгрунтовано, що економічний потенціал країни має формувати: виробничі можливості підприємств, що випускають кінцеву продукцію воєнного призначення; базові галузі воєнного виробництва, що постачають по кооперації комплектуючі, сировину, паливо; інфраструктуру, зайняту обслуговуванням ОПК (транспорт, фінанси, зв'язок, управління); експортно-імпортний потенціал та систему зовнішньоекономічних зв'язків щодо постачання воєнної продукції, зокрема зброї, воєнної техніки; умови для наукової діяльності країни, що пов'язана з виробництвом інноваційної продукції воєнного призначення.

Висвітлено авторське бачення розвитку міжнародних економічних відносин в умовах глобальних викликів, які все більше вирішальним чином впливають не тільки на форми та методи, а й на формування стратегії і тактики дії суб'єктів міжнародних економічних відносин через призму їх інтересів. Основну увагу зосереджено на аналізі міжнародного досвіду та потенціалу формування стратегії розвитку України в умовах протистояння глобальним викликам.

Ресторанні підприємства мають прагнути постійно адаптуватися до потреб клієнтів і мінливих умов ринку, пропонуючи відповідні послуги, визначаючи адекватні методи комунікації та просування. Мета роботи - дослідження сучасних методів просування та визначення найбільш доцільних для цього ресторанних послуг в умовах воєнного часу. Розглянуто сутність і напрямки застосування сучасних методів просування. Доведено, що методи просування дуже важливі як під час пандемії COVID-19, так і під час війни, а мінливість ринкового середовища зумовлює необхідність інноваційної спрямованості ресторанного бізнесу. Обгрунтовано актуальність створення та використання сучасних методів просування в закладах ресторанного господарства. Удосконалено визначення сутності понять "просування", "традиційні форми просування". Просування ресторанів - один із обов'язкових напрямків успішного бізнесу. Визначено, що пандемія та воєнний стан суттєво змінили умови існування ресторанного бізнесу в Україні, але сучасні тренди в розвитку методів просування можуть поліпшити стан цієї сфери, а саме: автоматизація, що стала ключовим трендом у процедурах обслуговування відвідувачів - від прийому замовлень до розрахунку відвідувачів; персоналізація - можливість відчуття відвідувачем зацікавленості з боку закладу до його вподобань в їжі та обслуговуванні, особливих потреб та ін.; гра на почуттях та емоціях відвідувачів - основний зміст контенту; Influencer-маркетинг, тобто використання авторитету популярних блогерів, сайтів та сторінок у соціальних мережах відомих людей, що дозволяє створювати та доносити до цільової аудиторії контент, який краще запам'ятовується за рахунок своєї емоційної складової; благодійність і волонтерство, які допомагають підняти імідж ресторану. Повна та достовірна інформація про клієнтів та їх уподобання відіграє суттєву роль у просуванні. Виділено головні сучасні методи просування, за допомогою яких заклад стане не тільки пристойно заробляти, а й бути популярним у місті. Кожен із цих методів унікальний і потребує уваги маркетологів, також потрібно мати певну стратегію, як саме задіяти кожен метод. Сучасний споживач став більш вимогливим як до самого продукту, так і до способів його подати. Тому чим унікальнішим буде метод надання інформації, тим вдалішою буде реклама.

Характерною рисою сучасного протистояння між окремими державами є відсутність єдиного розуміння ознак початку воєнного конфлікту та процедур переходу до стану війни, що призводить до застосування військової сили без формального оголошення початку війни, ускладнення визначення основних акторів військових дій. У зв'язку з цим наукове обгрунтування типологізації та класифікації воєнних конфліктів та війн набуває принципового значення та актуальності. Досліджено сутність, класифікацій та особливостей сучасних воєн і воєнних конфліктів та їх впливу на економіку країн, що є їх учасниками. Для досягнення поставленої мети, використовуючи методи аналізу, синтезу й абстрагування, досліджено тлумачення понять "війна", "воєнний конфлікт", "збройний конфлікт", запропоновані різними науковцями. За допомогою методу порівняння визначено схожі та відмінні риси між цими поняттями. Проведено аналіз теоретичних поглядів на типологізацію та визначення сутності сучасного воєнного конфлікту та видів війн, визначено їх основні класифікаційні ознаки, що дозволило зробити висновки про причини суперечностей у кваліфікації загальноприйнятих процедур переходу від збройного конфлікту до стану війни. Запропонована класифікація воєнних конфліктів і сучасних воєн дозволила краще зрозуміти сучасні тенденції в цих процесах. Типологізація та визначення видів сучасних воєн і воєнних конфліктів дозволила дослідити їх вплив на економіку. Визначено, що економічні наслідки від сучасних воєнних конфліктів залежать від багатьох факторів, зокрема на характер економічних наслідків та макроекономічні показники впливає тривалість воєнного конфлікту, який може знижувати негативний ефект у випадку зіткнень низької інтенсивності, що не супроводжується значною руйнацією інфраструктури; вплив на зміни ВВП на душу населення, видатки уряду, державний зовнішній борг, показники експорту та імпорту, внутрішні інвестиції можуть змінюватися від характеру та умов збройних конфліктів (міждержавні чи громадянські війни).

Визначено, що економічне зростання країн світу сьогодні залежить від їх здатності до створення та примноження нових наукових знань, а також їх використання шляхом розробки та впровадження інноваційних продуктів і технологій, що висуває на перший план розвиток освіти та науки в країнах. Водночас в Україні наукова й освітня діяльність залишаються недостатньо затребуваними, що негативно впливає на соціально-економічний розвиток країни. Отже, мета дослідження полягає у виявленні основних проблем розвитку освіти та науки в Україні в умовах глобальної нестабільності. За результатами проведеного аналізу визначено перелік проблем розвитку освітньої та наукової діяльності в Україні, сформовано їх каталог (до якого віднесено 63 позиції), а також здійснено угрупування проблем по шести окремих блоках, серед яких: невідповідність змісту та якості наукової та освітньої діяльності актуальним потребам суспільства та національної економіки; неефективність управління наукою та вищою освітою; недостатній рівень фінансування та незадовільне матеріально- технічне забезпечення вищої освіти та науки; погіршення кадрового забезпечення наукових установ та ЗВО; слабка інтеграція науки та освіти України у світовий та Європейський освітньо-науковий простір; викривлення у формуванні контингенту студентів ЗВО усіх рівнів. Після виділення основних проблем проблемного поля та побудови первинної когнітивної карти здійснено оцінку важливості проблем і зв'язків між ними на основі методу аналізу ієрархій (МАІ) Сааті. На підставі розрахунку коефіцієнтів вагомості проблеми в кожній групі визначено типи проблем (результуюча, коренева, вузлова), а також побудовано первинні когнітивні карти проблем, що входять до кожної групи, та досліджено взаємозв'язки між ними. Аналіз складу основних блоків проблем у освітній і науковій діяльності в Україні дозволив довести, що більшість з них обумовлюються недосконалою системою управління в цих сферах, а також відсутністю механізмів взаємодії між усіма стейкхолдерами освітньо-наукового процесу.

Мета дослідження - розробка та реалізація теоретико-методичного підходу (ТМП) до визначення перспективних напрямів наукової (НД) і науково-технічної діяльності (НТД) в Україні. Використано такі загальнонаукові та спеціальні методи: логічного аналізу - для визначення стану та тенденцій розвитку НД і НТД в Україні й інших країнах світу; моделювання та прогнозування - для розробки прогнозних моделей наукового забезпечення розвитку галузей економіки; аналізу та синтезу - для визначення пріоритетних напрямків НД і НТД, технологій загального призначення та напрямків підготовки наукових кадрів; нечіткої логіки - для визначення перспективних для наукового та науково-технічного розвитку галузей економіки та пріоритетної тематики НД і НТД. Запропонований ТМП до обгрунтування перспективних напрямів НД і НТД в Україні передбачає: аналіз тенденцій та оцінювання пріоритетних напрямів НД і НТД у світі; визначення перспективних із боку забезпечення НД і НТД галузей економіки України й оцінку наукового забезпечення їх розвитку; обгрунтування вибору перспективних технологій загального призначення та напрямів НД і НТД у країні; обгрунтування напрямів підготовки наукових кадрів; визначення пріоритетних напрямів забезпечення НД і НТД, що надає можливість сформувати забезпечення з урахуванням як світових трендів її розвитку, так і особливостей економічного розвитку та стану НД і НТД у країні. Використання запропонованого ТМП надало можливість обгрунтувати основні тематики НД і НТД і перспективні для країни технології загального призначення, які спрямовані як на забезпечення розвитку традиційних галузей економіки, які мають стратегічне значення, так і високотехнологічних галузей, розвиток яких забезпечить підвищення конкурентоспроможності країни та рівня життя населення у майбутньому, тобто задовольняють потреби всіх стейкхолдерів НД і НТД (уряд, освіта, бізнес, соціум).

Мета дослідження - формування організаційно-економічного механізму інтеграції освіти, науки та бізнесу на базі університету 4.0. Для досягнення мети в роботі використовувалися методи логічного аналізу, аналітичного моделювання. Уточнено сутність поняття "організаційно-економічний механізм інтеграції освіти, науки та бізнесу", яке пропонується розглядати як сукупність організаційних та економічних взаємопов'язаних елементів: інструментів, форм, засобів, важелів, чинників і методів управління, що функціонують для підвищення ефективності впровадження інновацій та досягнення певних цілей на основі узгодження інтересів сторін, що беруть участь у його функціонуванні. Організаційно-економічний механізм інтеграції науки, освіти та бізнесу має сприяти ефективній реалізації усіх етапів науково-інноваційного циклу задля забезпечення соціально-економічного розвитку окремих регіонів і країни в цілому. Запропоновано організаційно-економічний механізм інтеграції освіти, науки та бізнесу за моделлю університету 4.0 та обгрунтовано такі його складові: цілі та завдання; правові норми; пріоритети та принципи формування; організаційно-економічні форми, методи управління, інструменти; засоби реалізації освітніх, наукових та інноваційних процесів; важелі та чинники впливу; критерії ефективності управління; ресурси. Практичне використання організаційно-економічного механізму інтеграції освіти, науки та бізнесу на основі формування інноваційної екосистеми навколо університету надасть можливість підвищення позитивного впливу наукової та освітньої діяльності на соціально-економічний розвиток окремих регіонів і країни в цілому за рахунок забезпечення підготовки кадрів вищої кваліфікації відповідно до потреб інноваційного розвитку, залучення молоді до наукової діяльності та розробки стартапів, стимулювання комерціалізації наукових результатів, сприяння широкомасштабному використанню наукових знань як практично невичерпного ресурсу економічного зростання для розробки високоефективних технологій, засобів праці, продуктів, послуг і нових знань та ін.

Розглянуто головну роль інновацій у подоланні кризових явищ в економіці у цілому, а також на ринку готельно-ресторанних послуг та у міжнародній електронній комерції зокрема. Висвітлено теоретичні основи та тенденції розвитку інновацій у готельно-ресторанній сфері та міжнародній електронній комерції, проаналізовано роль Інновацій як інструменту забезпечення конкурентоспроможності підприємств готельно-ресторанної сфери в умовах турбулентності. Розглянуто особливості, напрями та тенденції інноваційного розвитку підприємств готельного господарства. Проаналізовано проблеми здорового харчування і створення функціональних продуктів, перспективи використання технологій енергозберігання у готельно-ресторанній справі. Розглянуто питання розвитку міжнародної електронної комерції, технологій 4.0.

Увагу присвячено розробці теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо забезпечення наукової та науково-технічної діяльності в Україні. Запропоновано концепцію забезпечення наукової та науково-технічної діяльності в Україні, що базується на доведенні низки гіпотез, які пов’язують між собою соціально-економічний розвиток країни, інноваційну діяльність, пріоритети та результати наукової та науково-технічної діяльності, потенціал наукової та науково-технічної діяльності та стан підготовки наукових кадрів, а також враховують проблеми розвитку та проблеми забезпечення наукової та науково-технічної діяльності. Запропоновано інструментарій оцінки наукової та науково-технічної діяльності, який базується на розрахунку індексу, що враховує її потенціал і результати, та дозволяє рейтингувати країни світу за рівнем розвитку наукової та науково-технічної діяльності. Розроблено теоретико-методичний підхід до визначення ролі наукової та науково-технічної діяльності у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку. Сформовано теоретико-методичний підхід до виявлення проблем забезпечення наукової та науково-технічної діяльності в Україні. Запропоновано аналітичне забезпечення оцінки рівня підготовки наукових кадрів в Україні та країнах світу. Розроблено теоретико-методичний підхід до модельної ідентифікації факторів, що впливають на забезпечення наукової та науково-технічної діяльності, на основі когнітивного підходу. Сформовано методичне забезпечення обґрунтування вибору перспективних галузей економіки України у забезпеченні наукового та науково-технічного розвитку. Сформовано методичні рекомендації до визначення напрямків забезпечення наукової та науково-технічної діяльності, що базуються на моделі п’ятиланкової спіралі, результатах модельної ідентифікації факторів, що впливають на забезпечення наукової та науково-технічної діяльності та дозволяють ураховувати цілі стейкхолдерів (освіти, уряду, бізнесу). Уточнено сутність взаємопов’язаних понять у сфері наукової та науково-технічної діяльності.

Досліджено теоретичні та практичні аспекти енергетичного моделювання розвитку національної економіки, розроблено теоретико-методичні та концептуальні засади формування енергетичної моделі національної економіки, здатної забезпечувати узгодженість структурних перетворень в економіці й енергетиці країни. Наведено результати аналізу узгодженості економічного й енергетичного розвитку України; оцінки стану та тенденцій розвитку національного електроенергетичного комплексу на фоні глобальних викликів енергетичного розвитку; обґрунтування теоретичних і методичних положень енергетичної моделі економічного розвитку країни; визначення напрямів і можливих сценаріїв структурних перетворень в електроенергетиці, спрямованих на забезпечення економічного зростання країни; вибору сценарію структурних перетворень у національній електроенергетиці на основі порівняльного аналізу параметрів різних варіантів енергетичних моделей економіки; обґрунтування концепції побудови енергетичної моделі економічного розвитку країни і практичних рекомендацій щодо її впровадження тощо.

Мета роботи - проведення інтегральної оцінки освітньої, наукової й інноваційної діяльності в Україні та дослідження їх впливу на економічний розвиток країни в динаміці. Методи дослідження: логічний, статистичний, кореляційний, графічний аналіз, матричний метод, метод рівневої ієрархії Сааті, порівняння. Запропоновано методичний підхід до інтегральної оцінки освітньої, наукової та інноваційної діяльності, який включає: стандартизацію показників, визначення коефіцієнтів вагомості кожного з показників і розрахунок інтегральних показників за окремими елементами ланцюжка "підготовка бакалаврів - підготовка магістрів - підготовка наукових кадрів - науковий потенціал - наукові результати - інноваційна діяльність - економічний розвиток", а також розрахунок ступеня їх впливу одне на одне. Розраховано інтегральні показники, які характеризують освітню, наукову та інноваційну діяльність; оцінено вплив підготовки: бакалаврів на підготовку магістрів; магістрів на підготовку наукових кадрів; наукових кадрів - на науковий потенціал; наукового потенціалу - на наукові результати; наукових результатів - на інноваційну діяльність; інноваційної діяльності - на економічний стан країни. Досліджено динаміку змін у забезпеченні зазначених видів діяльності. Проведені розрахунки дозволили визначити тенденції розвитку освіти та науки в Україні й основні проблеми, що їх породжують. Однією із суттєвих проблем є неузгодженість ланцюжка між освітньо-науковою й інноваційною діяльністю та реальним сектором економіки, що призвело до зниження наукового та науково-технічного потенціалу України, низьких наукових результатів і низьких темпів інноваційного розвитку. Визначено, що подальша невідповідна увага до цих проблем з боку влади може призвести до повного руйнування як освітньо-наукової, так й інноваційної діяльності в країні. Все це обумовлює потребу вироблення чіткого бачення напрямків розвитку вітчизняної освітньої та наукової сфер, що враховуватиме як реальні можливості вітчизняної економіки, так і світові тренди розвитку та глобальні виклики.

Присвячено розробці теоретико-методичного забезпечення інтеграції освіти та науки на базі університетів майбутнього як ключової опори соціально-економічного розвитку України. Виявлено проблеми в освітній та науковій діяльності в Україні; запропоновано науково-методичний підхід до оцінки впливу освіти та науки на соціально-економічний розвиток країни; розроблено теоретико-методичний підхід до інтегральної оцінки освітньої, наукової та науково-технічної й інноваційної діяльності та дослідження їх впливу на економічний розвиток країни. Запропоновано організаційно-економічний механізм інтеграції освіти, науки та бізнесу на базі університетів майбутнього.

Мета роботи - дослідження нормативно-правових і методичних проблем обгрунтування та вибору пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки в Україні. Методи дослідження: аналіз законодавства та наукової літератури, узагальнення, систематизація. Обгрунтовано, що встановлення пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки є важливим аспектом науково-інноваційної політики провідних країн світу. На підставі проведеного аналізу визначено, що основними проблеми законодавчого та методичного забезпечення вибору пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки в Україні є: неузгодженість нормативно-правового забезпечення процесів розробки та виконання пріоритетів; невідповідність пріоритетних напрямів наукової та інноваційної діяльності; відсутність прогнозних документів, на підставі яких необхідно здійснювати обгрунтування пріоритетів розвитку; неконкретність визначення пріоритетів у сфері фундаментальних наукових досліджень. Для адаптації процедур вибору пріоритетних напрямів науки та техніки у сферах фундаментальних і прикладних досліджень запропоновано диференціювати відповідні методичні підходи до їх селекції залежно від специфіки та спрямованості. Вибір пріоритетних напрямків прикладних досліджень необхідно узгоджувати з пріоритетами інноваційного розвитку країни, потенціалом науково-технічних досліджень і розробок, попитом на інновації та відповідні наукові розробки з боку підприємницьких структур, вимогами до забезпечення екологічних умов для виробництва та ін. Методика селекції пріоритетів фундаментальних досліджень повинна базуватися на таких детермінантах: структура та ретроспективна динаміка вітчизняного наукового потенціалу у фундаментальній сфері; можливість прогнозувати ефекти від використання отриманих знань; інтереси та цілі стейкхолдерів; тенденції розвитку світової науки; системність і міждисциплінарність досліджень; громадська думка; можливість еволюціонувати з плином часу. Зроблено висновки, що законодавче та методичне забезпечення процесів обгрунтування та вибору пріоритетів розвитку науки та техніки потребує вдосконалення в інтересах стимулювання економічного зростання України.