Індекс рубрикатора НБУВ: Л719.23

Рубрики:

Шаруваті пластмаси на основі гетероланцюгових полімерів

Шифр НБУВ: Ж100480 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Л719.23

Рубрики:

Шаруваті пластмаси на основі гетероланцюгових полімерів

Шифр НБУВ: Ж16871 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Л710.13/14

Рубрики:

Полімеризація і поліконденсація

Шифр НБУВ: Ж16871 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Л719.2

Рубрики:

Шаруваті пластмаси

Шифр НБУВ: Ж16871 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Л719.23

Рубрики:

Шаруваті пластмаси на основі гетероланцюгових полімерів

Шифр НБУВ: Ж16871 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Л719.23

Рубрики:

Шаруваті пластмаси на основі гетероланцюгових полімерів

Шифр НБУВ: Ж16871 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Синтезовано ряд ПУС на основі ДФП і ГМДА та кополімеру ПВБ за відсоткового співвідношення ДА:ПВБ = 30:70; 50:50; 70:30 та одержано ряд композиційних матеріалів із лізоцимом (вміст фермента 1 % мас.) на їх основі. Дані ІЧ-спектроскопічних досліджень підтверджують, що іммобілізація лізоциму відбувається за рахунок міжмолекулярних водневих зв'язків (фізична іммобілізація). Встановлено, що зі збільшенням кількості кополімеру ПВБ у структурі полімерних матеріалів спостерігається зростання міцності та відносного подовження під час розриву. Показники міцності у разі розриву ряду ПУС зі збільшенням ПВБ лежать у діапазоні 1,74 - 2,29 МПа, а показники відносного подовження за розриву - у діапазоні 97 - 204 %. За результатами фізико-механічних досліджень введення ензиму у склад ПУС призводить до покращання їх властивостей. Для композицій з лізоцимом міцність за розриву становить 1,43 - 2,84 МПа, а відносне подовження у разі розриву - 104 - 212 %. Характеристична в'язкість полімерів лежить у межах 0,46 - 0,97 дл/г. Для ПУС, синтезованих за відсоткового співвідношення ГМДА:ПВБ = 70:30 та 30:70, введення лізоциму призводить до незначного зниження значень температури склування порівнянні зі зразками без лізоциму. Для ПУС, синтезованих за відсоткового співвідношення ГМДА:ПВБ = 50:50, введення лізоциму призводить до підвищення температури склування. Встановлено, що досліджувані системи однофазні.

Синтезовано нові полімерні матеріали з ізоціануратними вузлами розгалуження на основі поліоксипропіленгліколю, ТДІ (2,4-;2,6-толуїлендіізоціанату), ізоціанурату ТІТГМІ (2,4,6-триізоціанат (трисгексаметилен)ізоціанурату), доксорубіцину та подовжувача ланцюга - дигідразиду адипінової кислоти (ДАК) за різного мольного співвідношення ТДІ та ізоціанурату. Встановлено залежність міцності у разі розриву і відносного подовження в поліуретанах розгалуженої будови від співвідношення ТДІ та ТІТГМІ. ІЧ-спектроскопічними дослідженнями встановлено, що доксорубіцин за низької концентрації у полімері не вшиває на гміни в спектрах. Порівнюючи фізико-механічні показники поліуретанової матриці без доксорубіцину з синтезованими композиційними матеріалами встановлено, що введення ізоціануратних гетероциклічних фрагментів і доксорубіцину в полімер призводить до збільшення міцності у разі розриву та зменшення відносного подовження. Досліджено фізико-мехінічні властивості одержаних матеріалів залежно від співвідношення ізоціанатних складових. За результатами дослідження динаміки виходу лікарського препарату було встановлено, що зі збільшенням вмісту ізоціануратної складової в полімерній матриці збільшується кількість вивільненого доксорубіцину.

Синтезовано нові полімерні матеріали з ізоціануратними вузлами розгалуження на основі поліоксипропіленгліколю, ТДІ (2,4-;2,6-толуїлендіізоціанату), ізоціанурату ТІТГМІ (2,4,6-триізоціанат (трисгексаметилен)ізоціанурату), доксорубіцину та подовжувача ланцюга - дигідразиду адипінової кислоти (ДАК) за різного мольного співвідношення ТДІ та ізоціанурату. Встановлено залежність міцності у разі розриву і відносного подовження в поліуретанах розгалуженої будови від співвідношення ТДІ та ТІТГМІ. ІЧ-спектроскопічними дослідженнями встановлено, що доксорубіцин за низької концентрації у полімері не вшиває на гміни в спектрах. Порівнюючи фізико-механічні показники поліуретанової матриці без доксорубіцину з синтезованими композиційними матеріалами встановлено, що введення ізоціануратних гетероциклічних фрагментів і доксорубіцину в полімер призводить до збільшення міцності у разі розриву та зменшення відносного подовження. Досліджено фізико-мехінічні властивості одержаних матеріалів залежно від співвідношення ізоціанатних складових. За результатами дослідження динаміки виходу лікарського препарату було встановлено, що зі збільшенням вмісту ізоціануратної складової в полімерній матриці збільшується кількість вивільненого доксорубіцину.

Досліджено вплив модельного біологічного середовища 199 (БС 199) на структуру та властивості композиційних матеріалів з лізоцимом на основі поліуретансечовин (ПУС) з фрагментами кополімеру полі(вінілбутираль-вінілацетат-вініловий спирт) (ПВБ). Проведені ІЧ-спектроскопічні та фізико-механічні дослідження ПУС із лізоцимом, які містять у структурі фрагменти кополімеру ПВБ після інкубації в БС 199. Встановлено, що під впливом БС 199 біодеградація досліджуваних ПУС і композицій з лізоцимом на їх основі супроводжується структуруванням полімерної матриці за рахунок руйнування та перерозподілу сітки міжмолекулярних водневих зв'язків з утворенням більш досконалої сітки фізичних взаємодій. Методом спектрофотометрії встановлено, що розроблені композиційні матеріали здатні до пролонгованого вивільнення антибактеріального препарату лізоциму, що для ПУС, синтезованих за співвідношення ГМДА:ПВБ, рівного 70:30, за 4 доби становить 75,0 %.

Огляд присвячено ненасиченим естерам із подвійними зв'язками фумарової кислоти, зокрема пропіленфумаратам, які здатні до реакції кополімеризації з утворенням біодеградабельних полімерних матеріалів як перспективних полімерних матриць для вивільнення лікарських препаратів. Синтез пропіленфумаратів і полімерів на їх основі привертає увагу багатьох учених світу та є актуальним. Наведено методи синтезу, очищення, а також показано вплив вибору реагентів, каталізаторів, інгібіторів та умов реакції на кінцеві властивості пропіленфумаратів. Продемонстровано створення біополімерів на їх основі з використанням різних мономерів, різними способами ініціювання та застосування в медичній практиці. Показано, що полімерні матеріали на основі пропіленфумаратів біосумісні, здатні пролонговано вивільняти лікарські речовини, здатні до біодеградації, зумовлюючи їх застосування без повторного оперативного втручання для видалення. Це перспективні матеріали, придатні для використання як імтантаційні матеріали в реконструктивній хірургії.

Створено нові пінополіуретани з циклосерином, які в перспективі можуть бути використані як полімерні матеріали медичного призначення. Одержані полімерні матеріали досліджено за допомогою фізико-механічних методів і методу ІЧ спектроскопії. Доведено фізичну іммобілізацію циклосерину на полімерному носії. Встановлено, що з введенням циклосерину до полімерної матриці збільшується її міцність у разі розриву.

Проведено порівняння біологічно сумісності різних конструкційних матеріалів, що застосовуються в стоматології для виготовлення незнімних ортопедичних конструкцій, за результатами імплантаційного тесту.

Досліджено композиційні матеріали на основі поліуретансечовин з фолат-похідним фероцену (ФПФ) для медицини. Проведено токсикологічні, біохімічні та гістологічні дослідження. Встановлено, що введене до тканинної культури ФПФ активувало клітинні елементи фібробластичного та макрофагального рядів. За імплантації в організм експериментальних тварин ФПВ у складі полімерного матеріалу сприяло стимуляції моноцитарно-макрофагальних елементів на ранніх термінах дослідження та формуванню зрілої сполучнотканинної капсули навколо імплантатованого матеріалу. Клітинні реакції навколо імплантованих полімерних зразків були типовими для асептичного запалення та не призводили до розвитку гострого та хронічного запалення.

New domestic biologically active medical glue designed for implantation and plasty of soft tissues and bones, bonding or fixation of soft tissues and bones, as well as accelerating the regeneration process is developed. Comprehensive biomedical research, preclinical, clinical, and qualification tests are carried out. Technical documentation is developed, its registration-approval is made. In the course of implementation of scientific-technical project serial production of medical glue based on the Department of polymers of medical appointment of the Institute of Macromolecular Chemistry of the NAS of Ukraine is organized.

За допомогою методу термоотверднення розроблено кополімери на основі олігооксипропіленфумарату, диметакрилат триетиленгліколю та стиролу за різного співвідношення компонентів. Досліджено їх фізико-механічні властивості та встановлено, що введення стиролу до складу кополімерів забезпечує підвищення міцності та відносне подовження у разі розриву. За допомогою ІЧ-спектроскопії підтверджено проходження реакції радикальної полімеризації, а також вплив присутності та концентрації стиролу у складі полімерних матеріалів на їх структуру.

Розроблено композиційні матеріали з левамізолом на основі олігооксипропіленфумарату, диметакрилат триетиленгліколю та стиролу. Встановлено вплив полістирольної складової на структуру та фізико-механічні властивості одержаних полімерних матеріалів. За допомогою спектрофотометричного методу досліджено динаміку вивільнення левамізолу з полімерної матриці композиційних матеріалів і встановлено, що потрійні композити зі стиролом характеризуються більш повним і тривалим вивільненням левамізолу.

Розроблено нові нанокомпозиційні матеріали на основі епоксиполіуретану (ЕПУ), який містить у своєму складі нанорозмірний фулерит. Встановлено вплив малих домішок фулериту на фізико-механічні властивості одержаних нанокомпозицій. Досліджено вплив нанонаповнювача на його концентрації на структуру та властивості композита, здатність до біодеградації за умов in vitro. Розроблені нанокомпозиції проявляють здатність до біодеградації, наявність у складі ЕПУ нанонаповнювачів сприяє проходженню цього процесу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л713.41

Рубрики:

Поліуретани

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі епоксиполіуретанової (ЕПУ) композиції з використанням наповнювачів полігідроксибутирату (ПГБ) і доксорубіцину одержано нові біологічно-активні полімерні матеріали, які можна використовувати як кісткові імплантати. Вивчено вплив наповнювачів на фізико-механічні властивості одержаних ЕПУ композиційних матеріалів і встановлено оптимальний масовий склад ПГБ 0,1 і 0,3 %. За допомогою методу ІЧ спектроскопії показано вплив наповнювачів на структуру композицій. На прикладі модельної реакції доксорубіцину з фенілгліцидиловим ефіром показано можливість хімічної іммобілізації лікарського препарату на ЕПУ носії.