Показано, що ефект автоприскорення не є критичним явищем і обумовлений специфікою залежності ступеня конверсії від часу, який можна одержати у межах моделі необоротної агрегації. Рівень даного ефекту контролюється дифузійними процесами в полімерному розчині.

Показано, что эффект автоускорения не является критическим явлением и обусловлен спецификой зависимости степени конверсии от времени, которую можно получить в рамках модели необратимой агрегации. Уровень этого эффекта контролируется диффузионными процессами в полимерном растворе.

It has been shown that autoacceleration effect is not a critical phenomenon and is conditioned by the specific feature of the dependence between conversion degree and the time which can be obtained within the framework of the model of irreversible aggregation. The level of this effect is controlled by diffusion processes in a polymer solution

Досліджено реакції радикальної кополімеризації азотвмісних вінілових мономерів з N-вінілсукцинімідом. Визначено константи кополімеризації аміно- та нітростиролів з N-вінілсукцинімідом і параметри мікроструктури одержаних кополімерів. Показано, що вінілсукцинімідний фрагмент кополімеру під час лужного гідролізу, залежно від умов його проведення (температури та часу), утворює ланки двох типів - полі-N-вінілсукцинімідної кислоти в загальному ланцюгу кополімерів або додаткові аміногрупи в полівініламінних ланках. Продукти такої модифікації кополімерів розширюють зону їх застосування як поліамфолітів, полімерних комплексоутворювачів, об'єктів для структурного забарвлення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л710.141

Рубрики:

Радикальна полімеризація

Шифр НБУВ: Ж16871 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г542.335 + Л710.141

Рубрики:

Радикальна полімеризація

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Методом Фурье ИК-спектроскопии изучена реакция уретанообразования между фенилизоцианатом и гидроксилсодержащим олигобутадиеном, полученным в изопропиловом спирте в присутствии пероксида водорода. Обнаружено ступенчатое повышение константы скорости реакции по мере протекания реакции, которое объяснено катализом продуктами реакции и структурными изменениями в области протекания реакции.

Досліджено кінетичні особливості формування та мікрофазову структуру взаємопроникних полімерних сіток (ВПС) на основі поліуретану (ПУ) та полібутилметакрилату (ПБМА). Встановлено, що зміною кінетичних параметрів формування напів-ВПС і ВПС (швидкості утворення ПУ, швидкості полімеризації БМА, послідовності реакцій, співвідношення компонентів) можна регулювати в'язкопружні властивості, ступінь сегрегації та мікрофазову структуру матеріалу. Показано, що вплив наповнювача (мінерального, полімерного) на кінетику фомування ВПС і в'язкопружні властивості обумовлений двома факторами: впливом наповнювача на кінетику реакції та гальмуванням мікрофазового розподілу (МФР) внаслідок локального підвищення в'язкості поблизу межі поділу з твердою поверхнею, що призводить до зниження ступеня МФР системи в ході реакції. Досліджено вплив потенційних компатибілізаторів на в'язкопружні властивості та кінетику формування напів-ВПС, що дозволило встановити два типи компатибілізуючої дії. В одному випадку введена домішка у вихідну двофазну систему запобігає мікрофазовому розподілу та призводить до утворення потрійної сумісної ВПС, в іншому - компатибілізатор прискорює МФР у ВПС, що починається за низьких ступенів перетворення кожного з компонентів. За даних умов спостережено один широкий релаксаційний максимум втрат, що є наслідком зміни морфології системи та утворення ВПС типу матриці - включення з малими розмірами мікродоменів одного з компонентів.

Розроблено метод одержання олігопероксидних металокомплексних ініціаторів. Досліджено вплив різних факторів на особливості утворення олігопероксидних металокомплексів (ОМ), у тому числі, макро- та мікроструктури олігомерних лігандів. Визначено, що синтезовані ОМ здатні генерувати вільні радикали у воднолужному середовищі вже за 273 К. Запропоновано схему та кінетичну модель розкладу пероксидних ланок металокомплексних ініціаторів. Розглянуто, що синтезовані ОМ є ініціаторами, стабілізаторами та модифікаторами водних дисперсій полімерів. Встановлено, що синтезовані ініціатори впливають на кінетичні та термодинамічні параметри та визначають топохімію елементарних стадій радикальної полімеризації. Доведено можливість одержання високостабільних водних дисперсій полімерів з унімодальним розподіленням частинок за розміром, з заданими колоїдно-хімічними характеристиками та функціональністю.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Л710.141 + Г714.221

Рубрики:

Радикальна полімеризація

Радикальна полімеризація

Шифр НБУВ: Ж16871 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Л710.141 + Г714.221

Рубрики:

Радикальна полімеризація

Радикальна полімеризація

Шифр НБУВ: Ж16871 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г714.22 + Л710.141

Рубрики:

Реакції полімеризації

Радикальна полімеризація

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

За механізмом радикальної полімеризації за допомогою методу термостверднення одержано кополімери на основі олігооксипропіленфумарату та реакційноздатних мономерів з подвійними зв'язками (N-вінілпіролідон, диметакрилат триетиленгліколю). За допомогою методу ІЧ спектроскопії досліджено їх структуру та підтверджено проходження кополімеризації ненасичених сполук. Встановлено вплив N-вінілпіролідону в системі на міцність у випадку розриву, відносне подовження за розриву та водопоглинання одержаних кополімерів. Фізико-механічними дослідженнями визначено, що оптимальним співвідношенням компонентів є пропорція 40:40:20.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л710.141 + Г714.221

Рубрики:

Радикальна полімеризація

Радикальна полімеризація

Шифр НБУВ: Ж69802 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено можливість фотоініціювання радикальної полімеризації метилметакрилату (ММА) ароматичними азидами різної структури. Показано, що радикальна полімеризація ММА, ініційована азидопохідними ацетофенону, ксантону, флуорану, антрахінону і фенілфталаміду може проходити в розчині та масі. Швидкість полімеризації за присутності азидів вища, ніж за присутності ксантону і атрахінону, конверсія під час процесу не велика і ступінь полімеризації приблизно дорівнює 1000. Діазидопохідні, як правило, більш ефективні, ніж моноазиди. У цілому кінетика процесу має складний вигляд через одночасне утворення цілого ряду продуктів перетворення нітренів, що генеруються під час опромінення азидів. У деяких випадках реакція має негативний порядок за ініціатором.

Зазначено, що кінетику фотоініційованої радикальної полімеризації моно- та диметакрилатів у полімерній матриці дієн-стирольних блок-кополімерів визначає характер розподілу мономерів у полістирольному та полібутадієновому блоках. Для добре сумісних із полімерною матрицею мономерів є характерним гальмування полімеризації внаслідок передавання ланцюга на полімер.

Розглянуто особливості формування частинок дисперсної фази полімерних дисперсій, одержаних під час гомополімеризації інімеру 2-гідроперокси-2метил-гексен-3-іну-3 у воді. Встановлено концентраційні та температурні межі проведення процесу самоініційованої радикальної полімеризації для одержання стабільних полімерних дисперсій. Властивості ініціатора та мономеру, які поєднуються в молекулі 2-гідроперокси-2метил-гексен-3-іну-3, призводять до особливостей перебігу його радикальної полімеризації у воді, що супроводжується зародженням полімерних частинок з початково гомогенного водного розчину інімеру. Вивчення залежності коефіцієнта полідисперсності від конверсії мономеру у ході полімеризації надало змогу виявити перебіг процесів флокулятивної природи, які відбуваються в системі, та встановити умови, що призводять до утворення полімерних дисперсій з частинками однакових розмірів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г714.221 + Л710.141

Рубрики:

Радикальна полімеризація

Радикальна полімеризація

Шифр НБУВ: Ж16871 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено синтез і досліджено властивості функціональних поверхнево-активних полімерів (ФПАП) телехелатної та блочної будови з кінцевими пероксидними й іншими фрагментами природного та синтетичного походження, а також інтерполіелектролітних комплексів на їх основі. Встановлено основні закономірності синтезу та фактори, що впливають на вихід, молекулярно-масові та структурні характеристики функціональних полімерів з кінцевими трет-бутилпероксиаралкільними групами та фрагментами аліфатичних спиртів або ланцюгами поліетиленгліколів. Вивчено кінетичні закономірності розкладу кінцевих пероксидних груп у складі моно-, ди- та поліпероксидів та ініційованої ними полімеризації. Досліджено будову та колоїдно-хімічні властивості кополімерів блочної будови. Досліджено утворення та властивості міжмолекулярних, в тому числі інтерполіелектролітних, комплексів аніон- та катіон-активних полімерів зі сполуками природного походження (цистеїн, альгінат Na, нуклеїнові кислоти). Визначено напрями практичного використання полімерів як нанореакторів для одержання та функціоналізації мінеральних люмінесцентних наночастинок і полістирольних латексів, досліджено біологічну активність комплексів полімерів з нуклеїновими кислотами та протипухлинним препаратом доксорубіцином (докс).

За допомогою методу термоотверднення розроблено кополімери на основі олігооксипропіленфумарату, диметакрилат триетиленгліколю та стиролу за різного співвідношення компонентів. Досліджено їх фізико-механічні властивості та встановлено, що введення стиролу до складу кополімерів забезпечує підвищення міцності та відносне подовження у разі розриву. За допомогою ІЧ-спектроскопії підтверджено проходження реакції радикальної полімеризації, а також вплив присутності та концентрації стиролу у складі полімерних матеріалів на їх структуру.

Синтезовано просторово зшиті полімерні гідрогелі на основі гідрофільних кополімерів акриламіду з акриловою кислотою або диметиламіноетилметакрилатом. Досліджено вплив складу мономерної суміші на кінетику кополімеризації, а також залежність фізико-хімічних і фізико-механічних властивостей гідрогелів від природи кополімеру та ступеня структурування. Показано, що одержані гідрогелі є високоеластичними, пружними матеріалами, а за швидкістю та ступенем набрякання можуть вважатися суперабсорбувальними полімерами.