Викладено основні відомості щодо методичних основ оцінки стану і техногенного навантаження на довкілля в цілому і його окремі складові. Розглянуто підходи щодо оцінки техногенного навантаження на атмосферне повітря, водні об'єкти, ґрунтово-геологічне середовище за окремими показниками, а також комплексні методи оцінки на довкілля. Наведено методи оцінки техногенного впливу на повітряний басейн, на повехневі води, на ґрунтовий покрив і геологічне середовище.

Проблема ефективного управління потоками твердих муніципальних відходів (ТМВ) залишається однією з найбільш актуальних екологічних і соціально-економічних проблем регіонів України. Неефективне управління ТМВ призводить до значного негативного впливу на абіогенні і біогенні складові довкілля, а також на здоровэя населення регіонів України. У кожному регіоні склалася специфічна ситуація, що необхідно ураховувати при формуванні і реалізації регіональних планів управління ТМВ. Більшість цих регіональних планів, як правило, обмежуються визначенням обсягів утворення ТМВ, інвентаризацією сміттєзвалищ, розрахунками необхідної кількості контейнерів і технічних засобів, обгрунтуванням доцільності встановлення сортувальних станцій і будівництва нових полігонів ТМВ тощо, але не приділяється належної уваги впровадженню інноваційних підходів до створення ефективної системи управління ТМВ. У вирішенні питання ТМВ відсутній системний підхід, усі зусилля спрямовано на ліквідацію наслідків, а не зміну ситуації з першопричиною. Мета роботи - оцінка передумов формування і реалізації плану управління ТМВ в Одеській обл. з позицій системного підходу. Методологічну основу роботи складає аналіз існуючої нормативно-законодавчої бази у сфері регіонального управління ТМВ. Робота грунтується на опублікованих даних, матеріалах проекту "Регіонального плану управління відходами в Одеській області до 2030 року", а також на результатах власних досліджень. Регіональний план управління ТМВ може бути реалізований за такими основними напрямками: впровадження системи поводження з ТМВ у великих населених пунктах (відділення органічної фракції, що легко розкладається, та небезпечних відходів, створення пунктів і центру рециклінгу тощо); робота на полігоні (будівництво сміттєсортувального підприємства, створення біохімічної переробки і компостування, одержання біогазу); розробка логістичного обслуговування (перехід на малогабаритні сміттєвози і окремі машини для окремих компонентів ТМВ або машини з окремими секціями без підпресування відходів); підготовка кваліфікованих кадрів, просвітницька робота з широкими верствами населення. Урахування цих передумов при формуванні і реалізації плану управління ТМВ в Одеській обл. має сприяти підвищенню екологічної безпеки проживання населення, зменшенню негативного впливу на довкілля шляхом удосконалення і модернізації існуючої системи поводження з ТМВ з кінцевим досягненням стану "нульових відходів" за рахунок переведення максимальної кількості відходів у ліквідну вторинну сировину, альтернативний енергоносій - екологічно безпечне органо-мінеральне добриво. Втілення концептуально-теоретичних засад щодо формування оптимізованої системи управління ТМВ буде сприяти осягненню цілей сталого розвитку Одеської обл.

Вирішення проблеми поводження з твердими побутовими відходами неможливе без залучення в систему управління та поводження з відходами найбільшої групи відходів - біоорганічних, які формують до 60 % загальної маси твердих побутових відходів. Мета роботи - аналіз перерозподілу біогенних елементів за умов впровадження Концепції поводження з твердими муніципальними відходами ОДЕКУ та подальшої утилізації потоку біоорганічних відходів. Методи дослідження: масовий баланс, рівняння утворення метану. В роботі наведено результати досліджень міграції біогенних елементів за умов комплексної утилізації біоорганічної складової твердих побутових відходів. Показано, що переробка органічних відходів, які легко розкладаються, в газоподібний продукт ферментації та органо-мінеральне добриво, надає змогу в повному обсязі залучити біогенні елементи до природних циклів. Одержані тверді продукти переробки є додатковим джерелом органічних речовин та біогенних елементів, необхідних грунтам. В умовах дефіциту гумусу та біогенних елементів у грунті таке добриво, одержане з відходів, стає важливим вторинним ресурсом, який містить до 65 % вуглецю і майже 100 % азоту, фосфору і калію. Решта вуглецю вивільнюється з біогазом і теж згодом залучається до природних циклів. У випадку захоронення таких відходів відбувається локалізація біогенних елементів в тілі полігону та поступове вивільнення вуглецю з продуктами деструкції (27 % за 50 років). Все це свідчить про необхідність ефективного використання ресурсного потенціалу таких відходів, що можливе за умов виокремлення органічних відходів, які легко розкладаються, на початку життєвого циклу твердих побутових відходів. Спалювання вивільняє лише вуглець у вигляді вуглекислого газу, решта залишається в золі. А комплексна утилізація органічних відходів, які легко розкладаються, надає змогу повністю повернути біогенні елементи у довкілля. Повторне використання вторинної сировини у вигляді паперових і текстильних відходів мінімізує залучення в господарський обіг вуглецю з природних джерел.

У процесі життєдіяльності людини утворюються тверді муніципальні відходи (ТМВ), які складаються із твердих побутових відходів (відходів житлового фонду), відходів комерційних організацій, відходів громадських установ і організацій, відходів промислових підприємств, відходів обслуговування та благоустрою міст. Загальною ознакою для усіх цих видів відходів є те, що організація, управління і відповідальність за утилізацію належить міській владі - муніципалітетам. Утворюються такі відходи в побуті, у мережі харчування, під час проведення будівельно-ремонтних робіт, у муніципальних системах транспорту, зв'язку тощо. Мета роботи - оцінка сучасного стану та можливостей поводження з великогабаритними муніципальними відходами в регіонах України. Для досягнення цієї мети проаналізовано існуючі нормативно-законодавчі документи та досвід у сфері поводження з великогабаритними муніципальними відходами. Робота грунтується на аналізі опублікованих даних, а також на матеріалах власних досліджень. Реалізація системи поводження з ТМВ передбачає створення муніципального центру утилізації вторинних матеріальних ресурсів на основі модульно-поквартального принципу. Основним структурним елементом центру утилізації має стати пункт рециклінга з обов'язковим модулем прийому та розбирання великогабаритних відходів. Крім того, запропоновано створення окремих майданчиків для збору великогабаритних відходів, що вже реалізується в деяких містах України. За диференціації потоків ТМВ не приділяється належної уваги відпрацьованим автомобілям, які умовно можна віднести до великогабаритних вторинних матеріальних ресурсів. Діючі утилізаційні центри в Україні не відповідають сучасним вимогам. Через відсутність необхідного досвіду в галузі поводження з відпрацьованими автомобілями, слід звернутися до зарубіжного досвіду і орієнтуватися на вимоги розвинених країн. Відповідно до міжнародних норм термін експлуатації легкового автомобіля становить 10 років, з наступною утилізацією відповідним чином, щоі він не чинив негативного впливу на стан довкілля. Оскільки на цей час в Україні 27 % автомобілів старші 30 років, то у разі необхідності обов'язкової утилізації їх кількість буде складати приблизно 2,5 млн одиниць. За такої кількості відпрацьованих автомобілів на кожну область України припадатиме 100 тис. автомобілів, які вимагатимуть утилізації. Навряд чи можливе буде створення центрів утилізації у кожній області, але на першому етапі доцільна організація таких центрів, наприклад, у кожному економічному районі або кластері. Створення системи поводження з великогабаритними муніципальними відходами в регіонах України надасть змогу перетворювати їх в корисну продукцію, знизити рівень негативного впливу на довкілля і одержати не тільки екологічний, але і соціально-економічний ефект.

Мета роботи - оцінка мінералізації та іонного складу поверхневих вод окремих водних об'єктів Одеської області як показників придатності їх для використання з метою зрошення грунтів. За значеннями загальної мінералізації та деяких іригаційних коефіцієнтів наведена оцінка придатності вод водосховища Сасик та річок Дунай і Дністер для іригаційних цілей у теплі періоди року за даними спостережень 2007 - 2017 рр. Проведено огляд різних методів оцінки поверхневих вод для цілей іригації на підставі значень мінералізації і іригаційних коефіцієнтів. За класифікацією А. М. Костякова води водосховища Сасик відносяться до вод з "підвищеною небезпечністю" (категорія 3), за класифікацією США - до вод з "дуже високою солоністю" (внаслідок використанні їх для поливу існує ризик засолення грунту). За класифікацією А. М. Костякова вода р. Дунай є придатною для зрошення; за класифікацією С. Я. Бездніної відноситься до I класу, тобто цілком придатна для зрошення всіх типів грунтів; за класифікацією І. М. Антипова-Каратаєва і Г. М. Кадера вода для зрошення придатна; за класифікацією, прийнятою у США, за рівнем загальної мінералізації вода відноситься до середньої якості (її слід використовувати за умов помірного вилуговування грунтів, для вирощування культур з рівнем середньої солестійкості, не вдаючись до заходів боротьби із засоленням); за середнім значенням натрійадсорбційного відношення (SАR - Sodium Adsorption Ratio) вода доброї якості, з низькою небезпекою для осолонцювання грунтів, причому небезпека осолонцювання за Л. А. Ричардсом оцінюється також як низька. У 28,2 % результатів спостережень мінералізація вод р. Дністер є придатною для зрошення, а у решті 71,8 % результатів - для обережного використання з метою зрошення (за класифікацією А. М. Костякова); за класифікацією С. Я. Бездніної вода цілком придатна для зрошення всіх типів грунтів (71,8 %) або придатна для зрошення деяких типів грунтів (28,2 %); за значенням коефіцієнту І. М. Антипова-Каратаєва і Г. М. Кадера вода придатна для зрошення; щодо класифікації, яка прийнята у США, за загальною мінералізацією вода відноситься до середньої (використовують в умовах помірного вилуговування, для культур середньої солестійкості, не застосовуючи заходів для боротьби із засоленням); за середнім значенням SAR (0,85) вода доброї якості, з низькою небезпекою осолонцювання грунтів; небезпека осолонцювання за Л. А. Ричардсом оцінюється як низька.

Серед усіх природних ресурсів рекреанти Одеської області віддають перевагу пляжному відпочинку та суміжним з ним розвагам. Якість та загальний екологічний стан пляжів, їх наявна та потенційна місткість є запорукою потоку рекреантів в Одеську область та її соціально-економічного розвитку. Для обгрунтування сталого рекреаційно-туристичного розвитку територій попередньо слід провести економічну та логістичну оцінку ресурсної бази рекреації та туризму. Це надасть можливість визначити вхідний туристичний потік, а відтак - і обсяги створення потрібної матеріально-технічної бази і туристичної інфраструктури. Мета даного дослідження - оцінка сучасного стану та рекреаційного потенціалу пляжної зони узбережжя Одеської області. Для досягнення цієї мети проаналізовані основні природні і антропогенні фактори, які зумовлюють рекреаційний потенціал прибережної зони Одеської області. Робота грунтується на наукових розробках відомих фахівців у сфері рекреаційно-туристичної діяльності, на існуючій нормативно-законодавчій базі, а також на результатах власних досліджень авторів. Вперше була розрахована рекреаційна місткість і логістичний потенціал пляжних зон приморських районів Одещини, зроблені висновки про найбільш перспективні райони для розвитку рекреації. Визначено, що сприятливі кліматичні умови, значна протяжність пляжів та інші природно-рекреаційні ресурси дозволяють говорити про перспективність прибережної зони Одеської області для різних форм рекреації та оздоровлення, включаючи таласотерапію. Саме можливість таласотерапії (насамперед, пляжний відпочинок) у прибережній зоні Одеської області є дуже важливим фактором привабливості для рекреантів. Виявлено, що найбільш перспективними для рекреаційного освоєння є Білгород-Дністровський, Татарбунарський і Лиманський райони. Місткість пляжів цих районів Одеської області навіть перевищує власну кількість населення. У результаті рекреаційного районування узбережжя Чорного моря Одеси за природними рекреаційними факторами встановлено, що із 9-ти рекреаційних мікрорайонів тільки 3 являються сприятливими, 5 - відносно сприятливими, 1 - несприятливий. Але з позицій якості морської води окремі мікрорайони (Лузанівський і Аркадійський) не відповідають санітарним нормам у період інтенсивних опадів. З'ясовано, що існує наявна необхідність розширення пляжних зон, регулювання та перерозподілу рекреаційно-туристичного потоку. Для підвищення рекреаційної привабливості Одеського регіону обласній та міській адміністраціям необхідно приділити більше уваги до вирішення питань щодо покращення екологічного стану пляжних зон узбережжя Чорного моря. Одержані результати можуть бути використані Управлінням культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації, підрозділами Міністерства екології та природних ресурсів України з метою оцінки рекреаційного потенціалу пляжних зон Одеської області.

Урбанізовані території характеризуються концентрацією техногенних джерел забруднення, а їх функціонування є головним чинником зміни довкілля. Проведення комплексної оцінки якості природного середовища, дослідження екологічної складової міста та його впливу на умови проживання населення надає змогу спрямувати управління екологічною ситуацією таким чином, аби досягти оптимально можливого стану саме природної складової урбанізованих територій. Одеса - це велике багатофункціональне місто, антропогенне навантаження на яке є вкрай різноманітним, що зумовлює формування несприятливої екологічної ситуації. Мета роботи - надання SWOT-аналізу екологічної складової міста Одеси. Для досягнення цієї мети проаналізовані основні природні і антропогенні фактори, які є причиною формування екологічної ситуації на території Одеси. SWOT-аналіз полягає у виявленні сильних (S) і слабких (W) сторін внутрішнього середовища об'єкта дослідження, можливостей (O) і загроз (T) зовнішнього середовища, а також встановлення зв'язків між ними. У випадку міських систем сильними сторонами є різні екологічно позитивні ситуації, можливості та властивості міста, а слабкими сторонами - нагальні екологічні проблеми. Можливості зовнішнього середовища - це природний потенціал прилеглих територій, а також екологічно позитивні соціально-економічні умови регіонального і національного рівнів. Загрозами зовнішнього середовища є чинники, які спроможні завдати шкоди навколишньому середовищу міста і зумовити погіршення екологічної ситуації в ньому. Проаналізовано існуючі екологічні проблеми, а це: високий рівень забруднення повітряного басейну викидами від пересувних і стаціонарних джерел забруднення; забруднення морського середовища скидами забруднюючих речовин у складі стічних та інших зворотних вод і поверхневим стоком з території міста; незадовільний стан водопровідної і каналізаційної мереж; недостатня якість питних вод з поверхневих та підземних джерел водопостачання; забрудненість грунтового покриву важкими металами, нафтопродуктами та іншими полютантами; недостатній рівень озеленення окремих районів міста і незадовільний стан в них зелених насаджень; формування техногенних грунтових вод і підтопленя значної частини території міста та розвиток небезпечних екзогенних геологічних процесів; наявність джерел акустичного і електромагнітного забруднення; незадовільний стан управління та поводження з відходами виробництва та споживання; наявність екологічно небезпечних промислових об'єктів; незадовільний стан здоров'я жителів міста; низький рівень екологічної культури населення. На підставі аналізу внутрішніх (сильних і слабких сторін) і зовнішніх (можливостей і загроз) чинників запропонований комплекс заходів щодо поліпшення екологічної ситуації у місті Одеса.

Мета роботи - оцінка мінералізації та іонного складу поверхневих вод окремих водних об'єктів Одеської області як показників придатності їх для використання з метою зрошення грунтів. За значеннями загальної мінералізації та деяких іригаційних коефіцієнтів наведена оцінка придатності вод водосховища Сасик та річок Дунай і Дністер для іригаційних цілей у теплі періоди року за даними спостережень 2007 - 2017 рр. Проведено огляд різних методів оцінки поверхневих вод для цілей іригації на підставі значень мінералізації і іригаційних коефіцієнтів. За класифікацією А. М. Костякова води водосховища Сасик відносяться до вод з "підвищеною небезпечністю" (категорія 3), за класифікацією США - до вод з "дуже високою солоністю" (внаслідок використанні їх для поливу існує ризик засолення грунту). За класифікацією А. М. Костякова вода р. Дунай є придатною для зрошення; за класифікацією С. Я. Бездніної відноситься до I класу, тобто цілком придатна для зрошення всіх типів грунтів; за класифікацією І. М. Антипова-Каратаєва і Г. М. Кадера вода для зрошення придатна; за класифікацією, прийнятою у США, за рівнем загальної мінералізації вода відноситься до середньої якості (її слід використовувати за умов помірного вилуговування грунтів, для вирощування культур з рівнем середньої солестійкості, не вдаючись до заходів боротьби із засоленням); за середнім значенням натрійадсорбційного відношення (SАR - Sodium Adsorption Ratio) вода доброї якості, з низькою небезпекою для осолонцювання грунтів, причому небезпека осолонцювання за Л. А. Ричардсом оцінюється також як низька. У 28,2 % результатів спостережень мінералізація вод р. Дністер є придатною для зрошення, а у решті 71,8 % результатів - для обережного використання з метою зрошення (за класифікацією А. М. Костякова); за класифікацією С. Я. Бездніної вода цілком придатна для зрошення всіх типів грунтів (71,8 %) або придатна для зрошення деяких типів грунтів (28,2 %); за значенням коефіцієнту І. М. Антипова-Каратаєва і Г. М. Кадера вода придатна для зрошення; щодо класифікації, яка прийнята у США, за загальною мінералізацією вода відноситься до середньої (використовують в умовах помірного вилуговування, для культур середньої солестійкості, не застосовуючи заходів для боротьби із засоленням); за середнім значенням SAR (0,85) вода доброї якості, з низькою небезпекою осолонцювання грунтів; небезпека осолонцювання за Л. А. Ричардсом оцінюється як низька.

Обгрунтування місць можливого розміщення сучасних міжрайонних полігонів твердих побутових відходів (ТПВ) на території Одеської області є актуальною задачею забезпечення екологічної безпеки і сталого розвитку регіону. Мета дослідження - оцінка природних умов на території адміністративних районів Одеської області у зв'язку з обгрунтуванням місць можливого розміщення сучасних полігонів ТПВ. Задачі дослідження - проаналізувати вимоги до сучасних полігонів ТПВ та місць їх розміщення; оцінити природні і соціально-економічні фактори, які можуть сприяти можливості розміщення полігонів ТПВ на території Одеської області. Об'єкт дослідження - полігони ТПВ, предмет дослідження - обгрунтування місць можливого розміщення полігонів ТПВ на території Одеської області. Методологічною основою роботи став аналіз положень щодо вимог до сучасних полігонів ТПВ та місць їх розміщення. Під час виконання роботи використовувались опубліковані дані, а також матеріали власних досліджень. Схематичні карти було побудовано із застосуванням одного із інструментів географічних інформаційних систем (ГІС) і пакету Quantum GIS. Для оцінки рівня сприятливості території районів Одеської області для розміщення полігонів ТПВ використано такі показники: розрахункові обсяги утворення ТПВ (тис. т/рік); відносна площа звалищ та полігонів ТПВ (%); модуль загального техногенного навантаження; відносна площа ураженості земель ерозійними процесами (%); відносна площа підтоплених і потенційно підтоплених земель (%); відносна площа прояв карстових процесів (%); кількість зсувів у межах району; відносна площа розвитку техногенних екзогенних геологічних процесів (%). Перераховані показники виражені в балах: 3 бали - сприятливі умови; 2 бали - відносно сприятливі умови; 1 бал - несприятливі умови. Який із вказаних показників є пріоритетним на даному етапі досліджень, не є можливим виявити. За проаналізованими фізико-географічними, інженерно-геологічними, гідрогеологічними, техногенними та соціально-економічними показниками можливості розміщення сучасних міжрайонних полігонів ТПВ на території районів Одеської області нерівнозначна. Новизна одержаних результатів полягає в обгрунтуванні комплексного підходу до обраних місць можливого розміщення сучасних полігонів ТПВ. Обгрунтовано підходи до вибору місць розміщення полігонів ТПВ за комплексом критеріїв, що надало підстави визначити райони Одеської області, які найбільш сприятливі для розміщення полігонів ТПВ.

Стійкі органічні забруднюючі речовини - це речовини, які представляють собою серйозну глобальну загрозу здоров'ю людини і її навколишньому середовищу. Вони володіють певними властивостями: стійкість до розкладання, біоакумулятивність, надзвичайна токсичність навіть за надмалих концентрацій, здатність до трансграничного переносу і осадження. На жаль, в Україні відсутня відокремлена нормативно-законодавча база по стійким органічним забруднюючим речовинам. Всі норми та правила регулювання утворення цих забруднюючих речовин входять до великої кількості різноманітних законодавчих актів, що не надає змогу систематизувати та конкретизувати дії у сфері поводження з СОЗР. Мета роботи - оцінка основних джерел ненавмисного утворення стійких органічних забруднюючих речовин (на прикладі міста Одеса). У ході роботи було встановлено, що основними джерелами ненавмисного утворення СОЗР в Одесі є: спалювання органічного палива стаціонарними та пересувними джерелами; виробництво будівельних матеріалів; відкриті звалища твердих побутових відходів; копчення м'ясних і рибних продуктів; функціонування крематоріїв; куріння тютюнових виробів; функціонування міської системи каналізації. Проведено аналіз законодавчої бази України, в результаті якого зроблено висновок про відсутність окремої законодавчої бази по СОЗР в Україні; вперше для м. Одеса встановлено перелік основних джерел ненавмисного утворення цих речовин, пораховано масу стійких органічних забруднюючих речовин, яка утворюється від кожного виду розглянутих виробництв з використанням найсучасніших європейських методик, розраховано сумарну їх масу генерації по території міста Одеса. Так як різні методики надають результати в різних одиницях вимірювання, було здійснено перехід до однієї одиниці вимірювання. Опираючись на поняття "гранично допустима концентрація", було пораховано допустиму кількість молекул СОЗР в еквіваленті на 2,3,7,8-тетрахлордібензодіоксин (ТХДД), яка може потрапити в організм одної людини безпосередньо через органи дихання. Проведено порівняння кількості молекул 2,3,7,8-ТХДД, які потрапляють у атмосферне повітря з допустимою кількістю, що приходиться на одного мешканця Одеси, зроблено відповідні висновки відповідно до зроблених розрахунків ненавмисного утворення СОЗР в м. Одеса протягом одного року. Також, опираючись на одержані результати, встановлено пріоритетні джерела ненавмисного продукування стійких органічних забруднюючих речовин, що надає змогу правильно та вчасно прийняти відповідні заходи щодо скорочення утворення цих забруднюючих речовин.

Сравнение различных вариантов обращения с твердыми бытовыми отходами (ТБО) по величине эмиссии парниковых газов является необходимым условием для разработки системы обращения с ТБО. Цель работы - сравнение различных методов обращения с ТБО (захоронение, компостирование, комплексная утилизация) по величине эмиссии парниковых газов, которые при этом образуются. При рассмотрении данных вариантов обращения с ТБО показано, что утилизация компонентов, которые содержат биодоступный углерод, методом анаэробной ферментации является наиболее оптимальным вариантом. Эмиссия парниковых газов в атмосферу практически исключается, так как при этом образуется биогаз, который может быть собран и утилизирован. За многолетний период, даже в случае двухэтапной комплексной утилизации, суммарная эмиссия парниковых газов будет ниже, чем при других методах обращения с органической частью ТБО. Также показано, что эмиссия парниковых газов при захоронении ТБО носит пролонгированный характер, а при компостировании их выделение происходит в значительно меньшие сроки, что необходимо учитывать при анализе перспектив решения проблемы ТБО.

Подано інформацію про відходи та принципи їх класифікації. Розроблено класифікації твердих побутових відходів (ТПВ), небезпечної складової ТПВ, медичних відходів і відходів електричного й електронного обладнання. Увагу приділено проблемі диференціації потоків ТПВ. Надано рекомендації щодо реалізації принципу диференціації потоків ТПВ. Наведено принципи поводження з ТПВ, небезпечною складовою ТПВ, медичними відходами та відходами електричного й електронного обладнання, що дозволять запобігти їх негативному впливу на навколишнє середовище.

Представлен обзор наиболее используемых методик расчета эмиссии биогаза и/или его компонентов из мест захоронения твердых бытовых отходов (Национальная многокомпонентная модель, IPCC и LandGEM модели) в оригинальном и адаптированном к украинским условиям вариантах. На основе критического анализа моделей описаны их преимущества, недостатки и показаны возможности синтеза. Представлена адаптация моделей применительно к условиям Одесской области и показаны результаты расчетов эмиссии парниковых газов при захоронении годового объема твердых бытовых отходов на полигонах и свалках.

Викладено дані щодо стану та якості прибережної зони Північно-Західного Причорномор'я. Узагальнено дані щодо фізико-географічних і соціально-економічних умов цього регіону. Наведено результати досліджень стану та якості повітряного басейну, природних вод, грунтового покриву та геологічного середовища. Проаналізовано основні фактори антропогенного впливу на навколишнє природне середовище. Оцінено окремі складові природно-рекреаційного потенціалу прибережної зони Північно-Західного Причорномор'я.

За допомогою експертного методу надано оцінку привабливості об'єкта зеленого туризму, за результатами якого найважливішим показником привабливості є наявність екскурсійних маршрутів.

С помощью экспертного метода дана оценка привлекательности объекта зеленого туризма, по результатам которого важнейшим показателем привлекательности является наличие экскурсионных маршрутов.

Наведено класифікацію теплових умов на території південних регіонів України. За повторюваності значень ентальпії в липні на всій території переважають дуже теплі умови 54- 68%, в квітні та січні - холодні умови 30 - 40 %. У жовтні ймовірність холодних і прохолодних умов досить велика і приблизно однакова. Проведений аналіз особливостей рекреаційних кліматичних ресурсів дозволяє визначити найбільш оптимальний час року для відпочинку і лікування.

Дана классификация тепловых условий на территории южных регионов Украины. По повторяемости значений энтальпии в июле на всей территории преобладают очень теплые условия 54 — 68 %, в апреле и январе — холодные условия 30 — 40 %. В октябре вероятность холодных и прохладных условий довольно большая и приблизительно одинаковая. Проведённый анализ особенностей рекреационных климатических ресурсов позволяет определить наиболее оптимальное время года для отдыха и лечения.

Розглянуто можливий вплив збалансованості мінерального складу питних вод на здоров'я населення міських агломерацій Північно-Західного Причорномор'я. Значення показників збалансованості мінерального складу питних вод із поверхневих джерел водопостачання в цілому відповідають нормативним вимогам, а для вод із підземних джерел вони відхиляються від оптимального діапазону. Концентрації кальцію, магнію та натрію зменшуються у підземних водах після очищення, що може зумовлювати розвиток захворювань, пов'язаних з дефіцитом цих елементів. Дефіцит фторидів характерний для питних вод із поверхневих та підземних джерел водопостачання. Довготривале споживання питних вод, які характеризуються дисбалансом їх мінеральних компонентів, може бути одним із негативних чинників впливу на здоров'я міського населення.

Погодно-кліматичні умови (зокрема, температура повітря) є одним із важливих факторів впливу на природно-рекреаційні ресурси, які, в свою чергу, зумовлюють рекреаційно-туристичну діяльність (РТД). Розглянуто можливий вплив на РТД змін температури повітря протягом 2021 - 2050 рр. в регіонах України. Зміни середньорічних, середньосезонних літних і зимових температур повітря для сценарію помірної зміни клімату, в середньому, за 30 років (2021 - 2050 рр.) суттєво не вплинуть на можливості літніх форм РТД та їх сталий розвиток в регіонах України, а також на рівень теплового навантаження на рекреантів (туристів). За розвитку цього сценарію кліматичних змін не прогнозується суттєве погіршення умов зимових форм РТД, насамперед, в Українських Карпатах.

Висвітлено теоретичні основи, інструменти та методи системного аналізу якості навколишнього середовища. Подано оцінку стану й якості природних та антропогенно-змінених екосистем. Викладено методи забезпечення якості навколишнього середовища. Розглянуто питання екологізації антропогенної діяльності.

Викладено концептуальні основи медичної геології як науки, що вивчає механізм і динаміку взаємодії геологічного середовища та людини, а також вплив геологічних процесів на здоров'я та життя людини. Охарактеризовано основні гідрогеологічні регіони України, особливості геолого-гідрогеологічного розрізу порід і регіональні закономірності гідрогеологічних умов. Розкрито вплив хімічного складу питних і мінеральних вод на здоров'я населення. Розглянуто особливості засвоювання мікроелементів та їх роль в організмі людини. Охарактеризовано ендемічні захворювання, що виникають як результат дефіциту чи надлишку хімічних елементів, що надходять до організму людини з питною водою. Висвітлено питання захворюваності на остеопороз населення України та відзначено роль мікроелементів та вітаміну D у розвитку цієї хвороби. Оцінено небезпеку для здоров'я людей порушень функціонування систем локального водопостачання. Розроблено науково-методичні основи медико-геологічного моніторингу України.