Наведено дані щодо використання відеоторакоскопічного перепалювання плевральних зрощень у 15-ти хворих на професійний туберкульоз легень, яким запроваджувався штучний пневмоторакс. Маніпуляція є безпечною та ефективною. Доведено, що технічно правильне виконання такого втручання не супроводжується тяжкими ускладненнями та покращує подальше лікування хворих.

З'ясовано можливості підвищення герметичності бронхіального шва шляхом нанесення на нього фібрин-колагенової субстанції Тахокомб (ТК) для поліпшення результатів хірургічного лікування. У клініці ТК використали у 26-ти хворих під час операцій на легенях. Серед пацієнтів переважали чоловіки - 16 (61,5 %). Вік хворих коливався від 16-ти до 67-ми років. У 6-ти (23,1 %) осіб була пухлина легень, у 20 (76,9 %) - туберкульоз легень. Серед останніх найчастіше реєструвалися множинні туберкуломи та фіброзно-кавернозний туберкульоз - по 9 (45 %) спостережень. ТК є ефективним і простим у застосуванні засобом для додаткового укріплення кукси бронха під час операцій на органах дихання. Використання ТК дає змогу підвищити ефективність хірургічного лікування хворих з патологією дихальної системи, скоротити тривалість їх лікування та зменшити витрати на нього.

Мета роботи - вдосконалення методів профілактики післяопераційних ускладнень у хворих, прооперованих з приводу туберкульозу легень. Проаналізовано результати обстеження та лікування на базі II хірургічного відділення Національного інституту фтизіатрії та пульмонології ім. Ф. Г. Яновського АМН України 31 хворого на туберкульоз легень. Пацієнтів розподілено на 2 групи: основну (16) та контрольну (15). В основній групі для профілактики бронхіальних нориць застосовували способи формування та укріплення кукси бронхів. Використано пластини "ТахоКомбу" для прикриття ранової поверхні як пластичний, гемостатичний та аеростатичний матеріал для укріплення: лінії недостатньо герметичного або не досить надійного ручного або механічного шва на легені (5 випадків); механічно прошитої кукси головного, часткового або сегментарного бронха (16); дефектів поверхні легені після її декортикації та за наявності мікроушкоджень (3); у разі наявності деплевризованих ділянок середостіння після лімфоаденектомії та ризику геморагій (16). Висновки: внаслідок застосування запропонованого методу тривалість післяопераційного періоду скоротилася на 11 - 23 %, стаціонарного лікування - на 8 - 32 %. Знизився рівень післяопераційної летальності на 7,4 %. Частота одержання позитивного клінічного ефекту лікування збільшилася на 13,7 %.

У 29 хворих різного віку вивчено можливість застосування перикардіального жиру на судинній ніжці для профілактики післяопераційних ускладнень. Доведено, що укріплення кукси бронха (КБ) цим жиром є ефективним методом профілактики післяопераційних ускладнень у торакальних хворих різного віку. Застосування даного способу укріплення КБ не потребує додаткових матеріальних затрат, просте у виконанні, малотравматичне і може з успіхом використовуватися для лікування хворих з підвищеним ризиком виникнення неспроможності КБ.

Вивчено основні оперативно-технічні причини зниження ефективносі калапсохірургічних операцій у хворих на деструктивний мультирезистентний туберкульоз (МРТБ) легень і визначено наявність взаємозв'язку між незадовільними результатами оперативного лікування хворих і несприятливими перед- та інтраопераційними факторами. Розроблено та впроваджено в клінічну практику три нові удосконалені методики колапсохірургічного лікування хворих на МРТБ легень (первинна екстраплевральна торакопластика, екстраплевральна торакопластика з одномоментною резекцією легені, екстраплевральна торакопластика з одномоментною резекцією легені та формуванням нового куполу плеври). Запропоновано оптимальну схему передопераційного лікування, сформульовано показання до застосування цих методик за колапсохірургічного лікування хворих на деструктивний МРТБ легень. Доведено високу ефективність означених видів оперативних втручань у разі лікування таких хворих у порівнянні з традиційною методикою екстраплевральної торакопластики.

Мета роботи - визначити ефективність застосування фібробронхоскопії у процесі колапсохірургічного лікування хворих на туберкульоз легень (ТЛ). Проведено ретроспективний аналіз 85 випадків колапсохірургічного лікування хворих на ТЛ із застосуванням фібробронхоскопії. Проведення санаційної фібробронхоскопії під час виконання колапсохірургічних втручань інтраопераційно та в післяопераційний період дає змогу на 13,7 % зменшити бактеріовиділення, майже на 12,4 % збільшити частоту закриття порожнин розпаду, зменшити кількість післяопераційних ускладнень, рецидивів та летальність. Висновки: виконання фібробронхоскопії інтраопераційно та у післяопераційний період дає змогу поліпшити результати лікування на 12,4 - 14,3 %.

Проаналізовано результати різних варіантів торакопластик (ТП), застосованих під час оперативного лікування 443 хворих на туберкульоз (ТБ) легень: первинна екстраплевральна ТП, резекція легені з одномоментною екстраплевральною ТП та формуванням нового куполу плеври, інтраплевральна ТП з резекцією легені, етапні двобічні ТП, етапні ТП у хворих з гнійно-септичними ускладненнями ТБ легень. Ускладнення в післяопераційному періоді спостерігалися у 40 (9,0 %) хворих, рецидиви - у 13 (2,9 %), померло 11 (2,5 %) хворих. Загальна ефективність у строках спостереження до 4 років становила 91,8 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412 + Р413.1

Рубрики:

Хвороби системи дихання

Хвороби стравоходу

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлений клінічний досвід використання відеоторакоскопії (ВТС) для діагностики і лікування захворювань органів грудної порожнини у 99 хворих (56 чоловіків і 43 жінки) різного віку: 48 (48,5 %) - 18 - 30 років, 33 (33,3 %) - 31 - 50 років і 18 (18,2 %) - старші за 50 років. Наведено результати 99 ВТС-втручань пацієнтам як з діагностичною, так і з лікувальною метою. Із них "чистих" ВТС-втручань було виконано у 76 (76,8 %) випадках, відеоасистовану торакотомію (ВАТ) - у 13 (13,1 %) і ВТС з конверсією в торакотомію - у 10 (10,1 %) випадках. Проаналізовано ускладнення при ВТС-втручаннях, а також висловлені думки про удосконалення техніки проведення даних операцій.

Мета роботи - вивчити можливості застосування фібрин-колагенової пластини "ТахоКомб" (ТК) для локального гемостазу і підвищення герметичності шва легені та шва бронха у ході операцій на легенях і плеврі. На базі відділення торакальної хірургії та інвазивних методів діагностики Національного інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського АМН України у період 2006 - 2011 рр. проведено ретроспективний аналіз результатів оперативного лікування 208 хворих з різними видами фтизіопульмонологічної патології: у 121 з них під час операції використовували фібрин-колагенові пластини ТК для гемостазу або для укріплення шва легені і/або бронха (основна група). 87 пацієнтів були прооперовані без застосування способів додаткового укріплення кукси бронха і шва перенхіми легені (контрольна група). Обидві групи пацієнтів були статистично порівнянні за видами проведених оперативних втручань. Використання пластин ТК для укріплення кукси бронха і локального гемостазу сприяє зменшенню частоти післяопераційних геморагічних ускладнень (4,6 % - у контрольній групі і 1,6 % - в основній); скороченню тривалості стаціонарного лікування. Летальність у контрольній групі становила 2,3 %, в основній - 0,8 %. Висновки: ТК є хорошим місцевим гемостатиком, що поєднує гемостатичний та аеростатичний ефекти. Його застосування є ефективним способом додаткового укріплення кукси бронха і/або лінії шва легені під час операцій на органах дихання і може бути рекомендоване для використання у торакальній хірургії. Застосування ТК дає змогу підвищити ефективність хірургічного лікування хворих з патологією дихальної системи (загальна ефективність оперативного

лікування становила 90,8 % у контрольній групі і 97,3 % - в основній), скоротити їх перебування у стаціонарі.

Проаналізовано результати виконання пульмонектомії і плевропульмонектомїї у 64 хворих на туберкульоз легень. Описано інтраопераційні методики укріплення кукси бронха полімерними матеріалами і перикардіальним жиром на судинній ніжці, методи профілактики післяопераційних ускладнень, особливості перебігу післяопераційного періоду. Загальна ефективність операції під час використання запропонованих методик становила 87,5 % в строках спостереження до 4 років. При вирішенні питання про доцільність операцій у літніх хворих необхідно ретельно визначитися з можливостями вітальних і компенсаторно-репаративних функцій організму.

Наведено сучасні методики анестезіологічного забезпечення фтизіохірургічних хворих різного віку. Розглянуто питання ендобронхіальної інтубації та забезпечення параметрів однолегеневої вентиляції для нормалізації газового складу крові. Показано, що оптимізація інтраопераційного ведення пацієнтів, згідно з основними ланками патогенетичних порушень, сприяє зменшенню післяопераційних ускладнень.

Проаналізовано результати обстеження й лікування 62 хворих з приводу двобічного плеврального випоту (ДПВ), зокрема, особливості диференційно-діагностичних критеріїв в групах за етіологічним чинником і в порівнянні з такими у хворих за однобічного плеврального випоту. Хворі з ДПВ різної етіології розподілені за статтю, віком, лікувально-діагностичними заходами, вираженістю симптомів захворювання, візуальними ознаками змін парієтальної плеври.

Вивчено особливості ендобронхіальної інтубації та забезпечення параметрів однолегеневої вентиляції за відеоторакоскопічних втручань. Наведено різні методи досягнення колапсу легені. Викладено основні принципи медикаментозного анестезіологічного забезпечення, а також перспективи покращання умов хірургічного комфорту та оптимізації анестезії.

Проаналізовано результати лікування у 2006 - 2012 рр. 135 хворих, у яких з приводу виявлення плеврального випоту виконано різні види плевроктомії (ПЕ) з декортикацією легені (ДКЛ), у 42 (31,1 %) - застосовано "класичну" ПЕ з ДКЛ з використанням широкої торакотомії; у 34 (25,2 %) - відеоасистовану торакоскопічну (ВАТС) ПЕ з ДКЛ; у 36 (26,7 %) - відеоторакоскопічну (ВТС) ПЕ з ДКЛ; у 23 (17,0 %) - "класичну" ПЕ з ДКЛ та резекцією ураженої ділянки паренхіми легень. Загальна ефективність оперативного втручання - 96,3 %, летальність - 1,5 %, частота післяопераційних ускладнень - 8,9 %. На ранніх стадіях захворювання перевагу слід віддавати менш інвазивним втручанням. У разі сумнівів у необхідності виконання "класичної" ПЕ з ДКЛ операцію запропоновано розпочинати з ВТС ревізії плевральноі порожнини. У деяких випадках можлива конверсія у мініторакотомію з застосуванням ВАТС ПЕ з ДКЛ або широка латеральна торакотомія з виконанням "класичної" ПЕ з ДКЛ.

Проаналізовано результати виконання пульмонектомії (ПЕ) і плевропульмонектомії у 89 хворих з приводу мультирезистентного деструктивного туберкульозу легень. Наведено інтраопераційні методи укріплення кукси бронха з використанням полімерних матеріалів і перикардіальної жирової тканини на судинній ніжці, методи запобігання післяопераційних ускладнень, особливості ведення післяопераційного періоду. Загальна ефективність оперативного лікування у разі використання запропонованих методів у терміни спостереження до 6 років становила 86,5 %.

Узагальнено результати хірургічного лікування 116 хворих з приводу туберкульозу органів дихання на тлі цукрового діабету (ЦД). Наведено дані щодо частоти виявлення різних типів ЦД у фтизіохірургії. Загальна успішність лікування становила 96 %. Частота хірургічних ускладнень - 12,2 %. Висвітлено власний погляд щодо ведення пацієнтів у разі поєднання туберкульозу органів дихання і ЦД.

Артеріовенозні фістули (АВФ) - рідкісне вроджене захворювання дихальної системи. Проаналізовано 19 спостережень АВФ легень за період 32 роки. Чоловіків було 13 (68,4 %), жінок - 6 (31,6 %). Вік пацієнтів у середньому 25 років. У 4 (21,1 %) пацієнтів діагностовано хворобу Рендю - Вебера - Ослера. Характерними скаргами були акроціаноз, задишка за навантаженням, швидкої втомлюваності. За даними лабораторного дослідження виявлено поліцитемію, гіпоксемію. Всі пацієнти оперовані, у найбільше здійснено лобектомію - у 14 (73,6 %). Множинні АВФ виявлено у 4 (21,1 %) хворих. Перебіг післяопераційного періоду без ускладнень у 15 (78,9 %) пацієнтів. Помер 1 (5,3 %) хворий віком 24 років з двобічними АВФ через 24 доби після виконання нижньої лобектомії справа від кровотечі з контралатеральної легені і асфіксії.

Представлено результати виконання заключної плевропульмонектомії (ЗППЕ) у 16 хворих з приводу мультирезистентного туберкульозу (ТБ) легень за період з 2004 по 2012 р. У 75 % пацієнтів під час першого оперативного втручання виконано атипову (апаратну) резекцію легень. ЗППЕ здійснювали з приводу фіброзно-кавернозного ТБ - в 11 (68,8 %) хворих, циротичного ТБ - у 4 (25,0 %), казеозної пневмонії - в 1 (6,3 %). Частота інтраопераційних ускладнень становила 12,5 %. Ранні післяопераційні ускладнення виникли у 5 (31,3 %) хворих, пізні - у 3 (18,8 %). Загальна ефективність ЗППЕ становила 81,3 %.

Вивчено питання щодо актуальності застосування катетеризації центральних вен (КЦВ) у фтизіохірургічних хворих. Узагальнено власний погляд щодо показань та боку встановлення центрального венозного катетера у пацієнтів. Наведено дані щодо частоти катетеризації відповідних вен. Загальна успішність КЦВ в клініці становила 96 %. Частота ускладнень - 11,8 %, в тому числі механічних - 8,2 %, тромботичних - 2,3 %, інфекційних - 1,3 %. Обгрунтовано оптимальність катетеризації внутрішньої яремної вени як одного з найбільш безпечних способів центрального доступу.