Скачати повний текст

Розкрито особливості агросфери. Висвітлено основні елементи агробіоценозу. Розглянуто систему удобрення та живлення рослин. Охарактеризовано екологічний стан грунтів. Увагу приділено проблемам оптимізації структури агроекосистем. Викладено екологічні аспекти використання пестицидів. Висвітлено проблеми у разі використання мінеральних добрив. Розглянуто основні ланки систем землеробства та екологізації. Розкрито екологічні основи тваринництва. Запропоновано шляхи зниження негативного екологічного впливу тваринницьких комплексів.

Здіснено компаративістичне дослідження на перетині літературознавства й антропології культури. Висвітлено проблему імперського дискурсу у творах англійського класика польського походження Джозефа Конрада, який, приїхавши до Великої Британії у віці двадцяти років, інтегрувався в англійське художнє, митецьке й інтелектуальне середовище, у зв'язку з чим органічно поєднував культурні реалії польської та англійської національно-культурних моделей. Незважаючи на авторитетну принципову позицію Едварда Саїда щодо імперської інтервенції, дослідники ставляться до виявлень колоніальної експансії толерантніше, пропонуючи альтернативні моделі імперського залучення. Так, Сара Міллз, Пітер Хіюм, Мері Луїза Пратт, Енн МакКлінток, Пітер Кейн, Ентоні Хопкінс вважають, що необхідно враховувати чинники, що впливають на специфіку імперськості, насамперед, в контексті історії, політики та економіки. Адже імперіалізм, за формулою Пітера Кейна та Ентоні Хопкінса, визначається як комплекс намірів та матеріальних сил, які схиляють держави до вторгнення або спроби вторгнення у суверенітет інших держав. Ці спроби можуть приймати різноманітні форми. У такий спосіб, науковці впевнені, що уявлення про колоніалізм, як про систему, що має виключно нищівний та експлуатаційний характер, не має стосунку до дійсності. Дуже часто представники різних професій, що припливали на англійських кораблях до тубільного населення, "освоювали" нові території мирним чином, шляхом торгівлі, підкупу, подарунків та, нерідко, одруження з місцевими жінками. Подібні міжкультурні зв'язки маніфестуються у таких творах Джозефа Конрада, як "Almayer's Folly: A Story of an Eastern River" ("Примха Олмейра: історія східної річки", 1895), "An Outcast of the Islands" ("Вигнанець з островів", 1896), "The Rescue: A Romance of the Shallows" ("Порятунок: Роман мілин", 1920). Акліматизувавшись в англійському суспільстві, письменник засвоїв англійську національно-культурну ідентичність на художньо-естетичному рівні, у глибинах свідомості зберігаючи польські духовні цінності. Органічно сприйнявши британський імперський заклик, у питаннях підкорення територій він залишався на позиціях гуманізму, що було виявленням етнорелятивізму не тільки як маніфестації англійської національно-культурної ідентичності, але й як можливого наслідку польської Ягеллонської традиції. Специфіка імперського та антиімперського аспектів художнього світу митця вивчалася Жоржем Жан-Обрі, Седріком Ваттсом, Лінн Сазерленд, Ентоні Фотерджиллом, Хенріком Зінсом, Бенітою Перрі, Жаком Дарра, але досі на різноманітних формах співпраці місцевого населення з представниками "цивілізованих" народів, представлених у творах Конрада, дослідниками увага ще не акцентувалася. Ось чому вивчення альтернативних моделей імперськості або моделей колабораціонізму у творах Конрада є таким актуальним в контексті досягнення мети і дослідження його англійської національно-культурної ідентичності, яку він набув в результаті функціонування успішної стратегії акультурації.

Викладено результати досліджень агроекологічних особливостей і перспективи збереження, відновлення та раціонального використання природних ресурсів у сучасних умовах. Розглянуто соціально-правові та еколого-економічні проблеми та особливості збереження, відновлення й раціонального використання природно-ресурсного потенціалу. Висвітлено перспективи технологічних і технічних рішень щодо збереження, відновлення та раціонального використання природних та енергетичних ресурсів. Визначено напрями вдосконалення сучасних енергетичних систем з метою збереження та раціонального використання природно-ресурсного та енергетичного потенціалів.

Досліджено інтенсивність нагромадження цинку листовою масою і насінням розторопші плямистої за підживлення мінеральними добривами. Встановлено коефіцієнт нагромадження і коефіцієнт небезпеки цинку у листовій масі та насінні розторопші плямистої за підживлення її аміачною селітрою, калієм хлористим та суперфосфатом простим. Доведено, що найменше цинку нагромаджується насінням розторопші плямистої за застосування суміші аміачної селітри, суперфосфату простого і калію хлористого, а листовою масою - калію хлористого. Найвищий рівень нагромадження цинку листовою масою і насінням розторопші плямистої спостерігався за удобрення посівів аміачною селітрою.

Розглянуто параметри агроекологічної стійкості та продуктивності сортів основних видів зернобобових культур, що включені до Державного реєстру сортів рослин України станом на 2021 рік. Приведено біолого-господарські характеристики найпоширеніших сортів зернобобових культур, зокрема гороху, люпину, нуту, сочевиці, чини, квасолі та кормових бобів. У рамках проведення науково-дослідних робіт Вінницького національного аграрного університету та Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України досліджено розробку методів удосконалення технології вирощування зернобобових культур з використанням біодобрив, бактеріальних препаратів, позакореневих підживлень та фізіологічно-активних речовин. Дослідження спрямовано на вирішення актуальних завдань вибору оптимальних сортів зернобобових культур в умовах змін клімату, які характеризуються не лише високою урожайністю, але й стійкістю до посухи, хвороб та шкідників. Окреслено проблематику ефективного аграрного виробництва.

На основі проведення комплексних теоретичних та експериментальних досліджень з вивчення екологічних проблем, пов'язаних із забрудненням агроценозів і ґрунту, зокрема накопичення у них важких металів в умовах інтенсивного землеробства за високого рівня хімізації в рослинництві, розроблено екологічні засади щодо оптимізації стану агроценозів і ґрунту у Центральному Лісостепу включенням у сівозміну бобових багаторічних трав, при вирощуванні яких спостерігається поліпшення агроекологічного стану ґрунту та підвищується рівень безпечності продовольчого зерна. Вирощування на сірому опідзоленому середньосуглинковому ґрунті бобових багаторічних трав дворічного циклу: конюшини лучної (Trifolium pratense L.) або буркуну білого (Melilotus albus L.), а також більш довговічних видів: люцерни посівної (Medicago sativa L.), еспарцету піщаного (Onobrychis arenaria Kit.), лядвенцю рогатого ( Lotus corniculatus L.) та козлятнику східного (Galega orientalis Lam.) сприяє підвищенню родючості ґрунту, поліпшенню його агрофізичного стану, зниженню забруднення рухомими формами важких металів, а також зростанню стійкості та продуктивності агроценозів пшениці озимої як наступної культури у сівозміні, екологічної безпечності та якості її зерна.

Представлено результати дослідження, які розкривають питання щодо значення та історії культури сої (Glycine max (L.) Мегг.), її видовий потенціал, біологію, морфологію, ідентифікація морфологічних ознак за конвенцією Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин (UPOV), основні хвороби та шкідники, особливості насінництва та технології вирощування. Викладено у рамках проведення науково-дослідних робіт Вінницького національного аграрного університету основні технологічні аспекти вирощування сої в умовах правобережного Лісостепу України. Запропоновано вирішення актуальних завдань вибору оптимальних сортів сої в умовах змін клімату, які характеризуються не лише високою врожайністю, але й стійкістю до посухи, хвороб та шкідників.

Наведено результати досліджень щодо класифікації показників екологічної безпеки зернової та зернобобової продукції в Україні та світі. Розгляуто джерела забруднення зернової та зернобобової продукції токсикантами. Розкрито питання розвитку зернового господарства України. Охарактеризовано сучасний агроекологічний стан ґрунтів і його вплив на стан зернової та зернобобової продукції. Проведено експериментальне дослідження впливу інтенсивності хімізації зернового господарства на накопичення продукцією токсичних речовин. Проаналізовано екологічний стан зернової та зернобобової продукції за показниками вмісту важких металів, нітратів, пестицидів і радіонуклідів. Наведено еколого-економічну та біоенергетичну оцінку технологій вирощування зернових і зернобобових культур за інтенсивними та ресурсоощадними принципами з урахуванням екологічної якості та безпечності продукції та різної ціни на неї.

Монографію присвячено дослідженню актуальної сучасної наукової проблеми національно-культурної ідентичності в аспекті мультикультуралізму, а також егнорелягивізму та акультурації. Уперше розглядається епістолярна, мемуаристична, художня та есеїстична спадщина Джозефа Конрада в контексті англійської, польської та української ідентичності на перетині літературознавства, антропології культури, філософії культури, соціології культури та соціальної психології на філософському, естетичному та поетологічному рівнях. Осмислюється концептуальний смисл комплексів національно-культурної ідентичності художнього світу письменника, які грунтуються на фундаментальних категоріях історії, географії, релігії, мови, духовно-аксіологічних цінностей. звичаїв, культурної спадщини у компаративному вимірі. Аналізуються процеси взаємодії концепцій філософії існування і етосу еліт у світлі міжкультурної комунікації та їх заломлення у механізмі акультурації митця в контексті стратегії інтеграції в іномовному та інокультурному англійському середовищі. Досліджується роль понять «біографічної свідомості епохи» та «“довгих хвиль” культури» в сенсі інтертекстуальності, мультикультурної міжтекстової взаємодії з варіантами різноманітних реляцій з «другим». Мультикультурність, розгорнута Джозефом Конрадом як провідна тема його творчості, набула статусу наукової, репрезентуючи широкі можливості для досліджень питань біографії, філософії творчості та естетики митця в контексті мультикультурної ідентичності. Стверджується, що у Конрада надзвичайно органічно поєднуються культурні реалії польської та англійської національно-культурних моделей.

Розкрито теоретичні та практичні питання особливостей вирощування малопоширених зернобобових культур, зокрема нуту, сочевиці, чини, люпину та кормових бобів. Зернобобові культури належать до цінних у продовольчому, кормовому та агроекологічному значені рослин сільського господарства України. Зауважено, що горох та соя є основними серед зернобобових. Водночас в умовах зміни клімату не достатньо використовується потенціал інших зернобобових культур, таких як нут, сочевиця, чина, боби, люпин тощо, які можуть забезпечити в екстремальних погодних умовах вищу урожайність за менших затрат. Визначальним фактором розширення посівних площ під малопоширеними зернобобовими культурами є правильний підбір сортів з урахуванням сучасних екологічних умов, адаптація техлології їх вирощування з врахуванням біологічних особливостей. Одним із основних показників при підборі сортів зернобобових культур для тих чи інших ґрунтово-кліматичних умов є їхня потенційна урожайність і технологічність вирощування.

У збірнику опубліковані матеріали, які обговорювалися на Міжнародній науково- практичній конференції «Наукові, методичні та організаційні виклики для закладів освіти та громадськості щодо екологічної освіти та виховання у воєнний і післявоєнний періоди», зокрема: формування нових напрямів екологічної освіти та виховання в контексті впливу воєнних дій та їхніх наслідків на довкілля та здоров 'я людей; повоєнне суспільство та еколого- патріотичне виховання - новітні аспекти взаємодії та інтерпретації — прогнози на майбутнє. Визначено потенціал закладів освіти України у формуванні екологічних компетентностей здобувачів освіти в умовах НУШ, приділено значну увагу подіям і постатям в контексті екологічної освіти.

Висвітлено головні напрями розвитку сільськогосподарської екології, її завдання, методи функціонування. Розглянуто концептуальні теоретичні основи екологізації агропромислового виробництва та їх практичне використання. Запропоновано заходи щодо збереження грунтового покриву, біологізації землеробства, екологічно обгрунтованого підходу для хімізації сільськогосподарського виробництва. Увагу приділено заходам щодо підвищення продуктивності сільськогосподарських культур. Проаналізовано значення добрив у підвищенні врожайності та поліпшенні якості сільськогосподарської продукції. Наведено загальну характеристику земельних угідь України. Досліджено наукові основи чергування культур в сівозміні. Висвітлено основні фактори негативного впливу мінеральних добрив. Запропоновано альтернативні шляхи надходження елементів живлення для рослин. Розглянуто шляхи зниження негативного екологічного впливу тваринницьких комплексів. Висвітлено особливості рекультивації та підготовки грунтів на об’єктах зеленого будівництва; підготовки грунтів, що раніше використовувались в землеробстві; підготовки грунтів на території колишніх звалищ та смітників; намивних територій тощо.

Індекс рубрикатора НБУВ: П060.31

Рубрики:

Джерела для зрошення

Шифр НБУВ: Ж100860 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П347.1 + П278.0

Рубрики:

Полезахисне та степове лісорозведення

Дерева і чагарники

Шифр НБУВ: Ж100860 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - проаналізувати сучасний стан полезахисних лісосмуг Центрального Лісостепу на предмет можливості їх збереження, охорони, відновлення та подальшого ефективного використання. Дослідження проводилися у Вінницькому районі Вінницької області, що знаходиться в Центральному Лісостепу. Програма досліджень передбачала вивчення мережі полезахисних лісосмуг досліджуваної території за показниками їх розміщення відносно сторін світу (основні, допоміжні), конструкції (продувні, ажурні, щільні), довжини, ширини, висоти, кількості рядів, видового складу основних, другорядних, поодиноких деревних порід та кущів і чагарників, відстані дерев між рядами та в рядах, середнього обхвату стовбура дерев на висоті 1,3 м. Загалом було проаналізовано 22 полезахисні лісосмуги. Лише 14 % усіх досліджуваних основних полезахисних лісосмуг та 50 % усіх досліджуваних допоміжних полезахисних лісосмуг є продувними за конструкцією, відзначаються найвищою ефективністю щодо позитивного впливу на прилеглі агроекосистеми, а 57 % усіх досліджуваних основних полезахисних лісосмуг є щільними та менш ефективними щодо позитивного впливу на посіви сільськогосподарських культур. Основні досліджувані полезахисні лісосмуги розміщені на допустимій відстані одна від одної, а допоміжні необхідно розмістити між собою ще по одній, тобто розділити поля на два по межі розміщення по середині поля допоміжної лісосмуги. Ширина всіх досліджуваних лісосмуг не була меншою за рекомендовану. Водночас 42 % основних полезахисних лісосмуг мали ширину більшу рекомендованої. Кількість рядів у досліджуваних основних полезахисних лісосмугах варіювала в діапазоні 3 - 8 рядів. Серед усіх досліджуваних основних лісосмуг переважали чотирирядні, що становили 30 % від усіх основних полезахисних лісосмуг. Допоміжні полезахисні лісосмуги за кількістю рядів були лише 2-, 3- і 5-рядні. Серед них переважали 5-рядні, що складали 50 % від усіх допоміжних полезахисних лісосмуг. Основними лісовими породами полезахисних лісосмуг були клен звичайний та ясен звичайний.

Мета роботи - вивчити вплив різних видів післяжнивних сидеральних культур на показники родючості грунту. Дослідженнями передбачалося вивчити вплив вирощування післяжнивних сидератів - пшениці озимої, ячменю ярого, гороху та ріпаку озимого - на показники родючості грунту: вміст гумусу, лужногідролізованого азоту, рухомого фосфору, обмінного калію, реакцію грунтового розчину pH, гідролітичну кислотність та суму ввібраних основ. Експериментальні дослідження проводили впродовж 2018 - 2021 рр. в умовах ФГ "Зоря Василівки" Тиврівського району Вінницької області на сірих опідзолених грунтах. На варіанті без вирощування сидератів вміст гумусу становив 2,30 %. Вирощування сидератів сприяло підвищенню вмісту гумусу у грунті за ротацію сівозміни на 0,11 - 0,14 %. Найбільше зріс вміст гумусу на варіанті вирощування сидератів гороху та ріпаку озимого, а найменше - ячменю ярого. Вміст азоту лужногідролізованого на варіанті без вирощування сидератів становив 118 мг/кг. При вирощуванні сидератів вміст лужногідролізованого азоту у грунті зріс на 1,7 - 7,1 %. Найістотніше збільшився вміст лужногідролізованого азоту у грунті після вирощування сидерату гороху, а найменше - після ячменю ярого і ріпаку озимого. Концентрація рухомого фосфору на контрольному варіанті без вирощування сидератів становила 622 мг/кг та була найвищою серед усіх досліджуваних варіантів, де вирощували сидерати. На варіантах із вирощуванням сидеральних культур вміст рухомого фосфору у грунті зменшився на 16,4 - 18,0 %. Найменше зниження вмісту фосфору рухомого у грунті, порівняно з варіантом без використання сидератів, було виявлено на варіанті вирощування сидерату пшениці озимої, а найбільше зниження - на варіанті вирощування сидерату ячменю ярого. Грунт варіанту без вирощування сидерату містив калію обмінного 156 мг/кг. Вирощування сидератів сприяло підвищенню вмісту у грунті калію обмінного на 27,4 - 32,2 %. Найбільше зростання вмісту калію обмінного у грунті було встановлено на варіанті вирощування сидерату ріпаку озимого, а найменше - вирощування пшениці озимої. Реакція грунту pH на варіанті без вирощування сидератів становила 6,05 pH. Варіанти із вирощуванням сидератів відзначалися зниженням величини реакції грунтового розчину на 0,2 - 0,5 pH. Найбільше підкислення грунту спостерігається після вирощування сидерату ріпаку озимого, а найменше - після сидерату ячменю ярого. Гідролітична кислотність грунту на варіанті без вирощування сидератів та при вирощуванні сидерату пшениці озимої була однакова і становила 1,60 мг-екв./100 г. На інших варіантах вирощування сидератів, величина гідролітичної кислотності грунту зросла на 3,0 - 7,0 %. Найбільше зростання гідролітичної кислотності встановлено на варіанті вирощування сидерату ріпаку озимого, де фактична гідролітична кислотність грунту була найбільша і становила 1,72 мг-екв./100 г.

У монографії представлені дослідження, які розкривають питання щодо значення та історії культури сої (Glycine тах (L.) Мегг.), її сортовий потенціал. Приведено біолого-господарські характеристики найпоширеніших сортів сої, що різняться за групами стиглості. Автори монографії- Віктор Мазур, Олександр Ткачук та Ганна Панцирева є виконавцями прикладного дослідження на тему: «Розробка методів удосконалення технології вирощування зернобобових культур з використанням біодобрив, бактеріальних препаратів, позакореневих підживлень та фізіологічно- активних речовин» (Мазур В.А., Дідур І.М., Ткачук О.П., Панцирева Г.В.), номер державної реєстрації 0120U102034. Наукові дослідження колективу авторів спрямовані на вирішення актуальних завдань технологічного оновлення та розвитку агропромислового комплексу України. Призначено для науковців, викладачів, аспірантів, студентів, керівників і спеціалістів аграрних формувань, працівників органів державного управління АПК різних рівнів і всіх, хто цікавиться проблематикою ефективного аграрного виробництва.

В умовах сьогодення однією з найактуальніших проблем агросфери, яка займає 70 % території України і визначає її аграрний потенціал, є стабільність і підвищення стійкості функціонування агроекосистем. Створення та відновлення системи полезахисних лісонасаджень - один з найбільш радикальних шляхів підтримання стійкості агроекосистем, підвищення їх буферності за рахунок часткового відновлення лісових біогеоценозів, які є невід'ємною частиною природних ландшафтів. Мета роботи - оцінити видовий склад полезахисних лісосмуг, провести порівняльний аналіз за фітоценотичною структурою різноманітності насаджень і визначити основні ознаки формування лісового біоценозу в полезахисних лісосмугах як запоруки їх біологічної стійкості. Дослідження проводилися через опрацювання наукових матеріалів відомих вчених щодо біологічних аспектів функціонування полезахисних лісосмуг в умовах зміни клімату. Надано характеристику та основні ознаки полезахисних лісосмуг, їх видовий склад і їх вертикальне розташування у структурі біогеоценозу. Розглянуто значення кожного компоненту трофічного ланцюга живлення, які забезпечують кругообіг речовин та енергії. Такі процеси сприяють розвитку лісового біоценозу, який, у свою чергу, є стійким саморегулюючим насадженням. Полезахисні лісосмуги формують стійкий рослинний покрив, кліматичні умови, являються екологічними чинниками, мають безпосередній вплив на навколишнє природне середовище та є місцем проживання тварин, рослин, вірусів та грибів. Різноманітність видів у полезахисних лісосмугах безпосередньо пов'язана з тривалістю життя рослинних угруповань. Тому, чим молодші полезахисні лісосмуги, тим різноманітніше та інтенсивніше в них життя. Полезахисні лісосмуги допомагають збільшенню видів флори та фауни в екосистемах і агроекосистемах.

Узагальнено результати власних наукових досліджень Неїлика М.М. під час роботи у Вінницькій обласній карантинній фітосанітарній інспекції, а також у Вінницькому національному аграрному університеті щодо моніторингу нематоди. Представлено біологічні особливості нематоди, зокрема її систематику, будову, процеси росту і розвитку та виокремлено види нематод, що шкодять рослинам. Проведено детальну характеристику системи моніторингу нематоди в Україні та світі. Зокрема особливості поширення різних видів нематод в Україні, здійснення нематодологічного моніторингу в Україні та ареали поширення нематод у світі. Досліджено поширення нематоди у господарствах Вінницької області. Запропоновано методи боротьби з нематодою з урахуванням загальних принципів захисту посівів від нематод та рекомендовані спеціальні захисні заходи від окремих видів нематод. Представлено сучасну нормативну базу українського законодавства щодо проведення моніторингу нематоди.